Рішення

від 27.03.2012 по справі 0707/2477/2012

МУКАЧІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

27 березня 2012 р.

стр. 1 із 4

Справа №0707/2477/2012

Провадження №2/0707/1009/2012

Номер рядка статистичного звіту- 26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 березня 2012 року м. Мукачево

Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області

в особі: головуючого -судді Гейруша В.Б.

при секретарі Станинець Я.М.,

з участю позивачки ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Мукачево цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного підприємства «Тореро»про захист прав споживача, визнання договору недійсним та стягнення грошових коштів,

в с т а н о в и в:

У лютому 2012 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Приватного підприємства «Тореро»про захист прав споживача, визнання договору недійсним, стягнення грошових коштів у сумі 3 500 грн. та витрат на правову допомогу. Свої вимоги мотивує тим, 15 грудня 2011 року уклала з відповідачем договір №011016 про надання відповідачем послуг, спрямованих на придбання товару вартістю 100 000 грн. Невід'ємними частинами до договору є додаток № 1 та додаток № 2 «Умови програми». Того ж дня позивачкою було здійснено перший платіж в сумі 3 500 грн. Неодноразово зверталася до представників відповідача з питаннями про дату надання позики на придбання товару, але відповіді не отримала. Позивач вважає, що зазначений вище договір порушує її законні права та інтереси, не відповідає вимогам діючого законодавства, зокрема укладений з порушеннями вимог Закону України «Про захист прав споживачів». Внаслідок застосування ПП «Тореро»нечесної підприємницької практики, умови договору є несправедливими відносно позивача, відповідальність відповідача за невиконання умов договору не передбачена, порядок розподілу коштів фонду на придбання товарів проходить по пірамідальній схемі, що порушує вимоги Закону України «Про захист прав споживачів», тому договір має бути визнаний судом не дійсним. При визнанні договору недійсним позивач просить стягнути з відповідача суму сплаченого внеску в сумі 3 500 грн.

Позивачка ОСОБА_1 в судовому засіданні заявлені позовні вимоги підтримала, просила їх задоволити, посилаючись на обставини викладені в позовній заяві.

Представник ПП «Тореро»будучи належним чином повідомленим про час та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.

Заслухавши доводи позивачки, дослідивши матеріали справи, суд приходить до слідуючого висновку.

Судом встановлено, що 15 грудня 2011 року між ОСОБА_1 та ПП «Тореро»укладено договір №011016 про надання послуг, спрямованих на придбання ОСОБА_1 товару через ПП «Тореро».

стр. 2 із 4

Відповідно до п. 2.1 статті 2 вищезаначеного договору ПП «Тореро»зобов'язується надати ОСОБА_1 наступні послуги: сформувати групу клієнтів, організувати своєчасну оплату товару, організувати та проводити розподіл коштів, що надає право на купівлю та отримання ОСОБА_1 товару, здійснити оплату товару для ОСОБА_1 та передати його останній, інші послуги зазначені в Умовах діяльності ПП «Тореро», зазначених у Додатках № 1 та № 2, які є невід'ємною частиною договору.

Пунктом 3 договору передбачені обов'язки клієнта ПП «Тореро», а саме: дотримуватись умов діяльності, одноразово сплатити внесок на оформлення всіх необхідних документів за проведення заходів, пов'язаних з виконанням умов договору, проведенням видачі коштів, придбання товару клієнтом та оформленням відповідної документації, регулярно сплачувати загальний щомісячний платіж згідно умов, зазначених у додатку № 1 до даного Договору, вартість товару, розміри та суми внесків, витрат визначається в Додатку №1 до даного договору, укласти з компанією відповідні договори з метою забезпечення своїх платіжних зобов'язань за цим договором, надати на вимогу компанії будь -які документи, необхідні для здійснення дій та правочинів, вказаних у цьому договорі та додатках до нього, виконувати інші зобов'язання, передбачені умовами договору.

На виконання вищезазначеного, ОСОБА_1 15 грудня 2011 року внесено на рахунок ПП «Тореро»грошові кошти в сумі 3 500 грн., що підтверджується банківською квитанцією №ПН1119 від 15.12.2011 року.

Умовами діяльності програми ПП «Тореро», а саме статтями 4, 5 передбачений процес отримання товару. За змістом яких вбачається, що рішення про передачу позивачу товару залежить лише від волі відповідача, який сам на власний розсуд приймає таке рішення. Процедура прийняття рішення про передачу товару є непрозорою і хоча клієнт має право ознайомитись з результатом розподілення позики протягом семи робочих днів, але ця інформація не може бути перевірена ні позивачем, ні іншими учасниками розподілення позики, не передбачено і процедури оскарження цих результатів у разі незгоди з ними.

Згідно ст. 18 ЗУ Про захист прав споживачів»виконавець послуг не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності, його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов»язків на шкоду споживача, зокрема, встановлення жорстких обов»язків споживача, тоді як надання послуги обумовлене лише власним розсудом виконавця. Якщо положення договору визнано несправедливим, таке положення може бути змінено або визнано недійсним, або договір може бути визнано недійсним в цілому.

Таким чином суд приходить до висновку, що діяльність ПП "Тореро" вводить споживача в оману, оскільки програма ПП "Тореро" формується виключно на коштах клієнтів ПП "Тореро", без залучення коштів підприємства. Оплата товару здійснюється за кошти внесені клієнтами ПП «Тореро», в подальшому клієнт ПП "Тореро", який отримав товар, сплачує внески, які фактично компенсують кошти іншим учасникам ПП "Тореро", тобто один учасник програми за свої власні кошти, без інвестування коштів відповідача оплачує товар іншому учаснику програми. При цьому, позивач сплачує відповідачу не за одержання товару чи послуги, а фактично за можливість одержання права на купівлю товару, яке надавалось не за рахунок відповідача, а за рахунок залучення інших споживачів і їх коштів до такої ж схеми. При цьому право отримати товар позивачем залежить від розміру фонду і внесення коштів іншими учасниками ПП "Тореро".

Згідно із п. 7 ч. 3 ст. 19 Закону України "Про захист прав споживачів" забороняються як такі, що вводять в оману утворення, експлуатація або сприяння розвитку пірамідальних схем, коли споживач сплачує за можливість одержання

стр. 3 із 4

компенсації, яка надається за рахунок залучення інших споживачів до такої схеми, а не за рахунок продажу або споживання продукції. Правочини, здійснені з використанням нечесної підприємницької практики є недійсними.

Відповідно до ст. 203 ЦК України до загальних вимог, додержання яких є необхідним для чинності правочину віднесено те, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до частини 2 статті 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Таким чином, суд приходить до висновку, що ПП "Тореро", укладаючи з позивачкою спірний договір, діяло недобросовісно, використовуючи нечесну підприємницьку практику, вводячи споживача в оману, тобто всупереч положенням та вимогам Закону України «Про захист прав споживачів». За таких обставин, договір № 102523 від 21 червня 2011 року, укладений відповідачем з позивачем, є недійсним і його недійсність встановлена законом (нікчемним правочином).

Із Як роз'яснень п. 7 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" вбачається, що правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом. У разі якщо під час розгляду спору про визнання правочину недійсним як оспорюваного та застосування наслідків його недійсності буде встановлено наявність підстав, передбачених законодавством, вважати такий правочин нікчемним, суд, вказуючи про нікчемність такого правочину, одночасно застосовує наслідки недійсності нікчемного правочину.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовна вимога ОСОБА_1 про визнання оспорюваного договору недійсним задоволенню не підлягає, оскільки оспрюваний договір є нікчемним, а його недійсність визначена самим законом.

Разом з тим, за змістом ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю, а кожна із сторін такого правочину зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, тому позовна вимога ОСОБА_1 в частині стягнення з ПП "Тореро" на її користь грошових коштів в сумі 3 500 грн., сплачених за спірним договором, відповідає вимогам закону.

Щодо вимоги ОСОБА_1 про стягнення з відповідача на її користь суми понесених витрат на правову допомогу та моральної шкоди в розмірі 1 200 грн. суд виходить з наступного.

21 лютого 2012 року між ТОВ «Юридична консалтингова група «Лекс»та ОСОБА_1 укладено договір №11-3/02 про надання правової допомоги та складено розрахунок суми гонорару на надану правову допомогу на 1 287 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 79 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

У відповідності з ч. 3 цієї статті до витрат, пов'язаних з розглядом судової справи в тому числі належать витрати на правову допомогу.

Згідно з ст. 84 ЦПК України витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги.

Відповідно до ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. В порушення зазначених вимог закону, суду не надано належних доказів щодо оплати позивачкою на рахунок ТОВ «Юридична консалтингова група «Лекс»вищезазначених витрат на правову допомогу, не надано акту приймання-передачі

стр. 4 із 4

наданих послуг та не доведено в судовому засіданні спричинення їй моральної шкоди, а тому суд приходить до висновку про те, що в задоволенні вимоги про стягнення витрат на оплату правової допомоги слід відмовити.

Керуючись ст.ст.10, 57, 84,88, 209, 212, 215, 218, 223, 224-228, 294 ЦПК України, суд -

в и р і ш и в:

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути з Приватного підприємства В«ТорероВ» , м. Львів, вул.. Петрушевича, 3, каб. 320 (код 31805286) на користь ОСОБА_1, мешканки ІНФОРМАЦІЯ_1 - 3 500 (три тисячі п»ятсот) грн. сплачених за договором №011016 від 15 грудня 2011 року.

В решті позовних вимог - відмовити.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Закарпатської області через Мукачівський міськрайонний суд протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Головуючий В.Б. Гейруш