Рішення

від 08.08.2012 по справі 2414/2-210/2012

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 серпня 2012 року м. Чернівці

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Чернівецької області у складі:

головуючого Лисака І. Н.

суддів: Винту Ю.М., Перепелюк Л.М.

секретар Тодоряк Г.Д.

за участю ОСОБА_1 та його представника ОСОБА_2, представника ТОВ «Регіональний центр «Мікрохірургія ока»- Решетова В.В., ППЛП «Центр мікрохірургії ока «Офтальмед»- Писанчина О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_5 до товариства з обмеженою відповідальністю «Регіональний центр «Мікрохірургія ока», ОСОБА_6, треті особи: ОСОБА_1, приватне лікувальне підприємство «Центр мікрохірургії ока «Офтальмед», ОСОБА_7, ОСОБА_8, - про виділ частки майна товариства та звернення стягнення на нього, зобов'язання реєстрації права власності, за апеляційною скаргою ОСОБА_1, товариства з обмеженою відповідальністю «Регіональний центр «Мікрохірургія ока», приватного лікувального підприємства «Центр мікрохірургії ока «Офтальмед»на рішення Шевченківського районного суду м.Чернівці від 15 червня 2012 року, -

В С Т А Н О В И Л А:

В червні 2008 року ОСОБА_5 звернувся в суд з позовом до ТОВ «Регіональний центр «Мікрохірургія ока», ОСОБА_6, треті особи: ОСОБА_1, приватне лікувальне підприємство «Центр мікрохірургії ока «Офтальмед», ОСОБА_7, ОСОБА_8, - про виділ частки майна товариства та звернення стягнення на нього, зобов'язання реєстрації права власності.

Посилався на те, що згідно угоди про відступлення права вимоги від 10 березня 2008р. прийняв від ОСОБА_9 право вимоги до відповідача ОСОБА_6 в сумі 12 626 730 грн., яку відповідач ОСОБА_6 зобов'язаний сплатити згідно договору позики від 02.05.1998р. та рішення Першотравневого районного суду м. Чернівці від 18.01.2008р. Вказував на те, що відповідач ОСОБА_6 немає можливості сплатити йому цю суму боргу, майно у нього також відсутнє, однак він є учасником ТОВ «Регіональний центр «Мікрохірургія ока»та має у статутному фонді цього товариства частку 50%, що складає 600000 грн. Враховуючи те, що відповідач ТОВ «Регіональний центр «Мікрохірургія ока»є збитковим підприємством (згідно фінансової звітності в 2007р. отримало збиток на суму 1124 тис. грн.), а вартість його чистих активів становить 1156,9 тис. грн., після збільшення та зменшення позовних вимог просив:

- виділити для звернення стягнення в натурі частку з приватної спільної часткової власності на нежитлові будівлі за адресою АДРЕСА_2 та виділити відповідачу ТОВ «Регіональний центр «Мікрохірургія ока»на праві приватної власності лікувальну установу ТОВ «Регіональний центр «Мікрохірургія ока»по АДРЕСА_1, що складається з основної будівлі літера «А»загальною площею 1107,90 кв.м., котельні літера «Б»загальною площею 28,90 кв.м.

- зобов'язати відповідача ТОВ «Регіональний центр «Мікрохірургія ока»вчинити всі необхідні дії для реєстрації права власності та зареєструвати право власності на лікувальну установу ТОВ «Регіональний центр «Мікрохірургія ока»по АДРЕСА_1 в Чернівецькому Комунальному Обласному Бюро технічної інвентаризації та органах державної реєстрації прав на протязі 30 днів з дня набрання законної сили рішенням суду.

- звернути стягнення на це майно (лікувальну установу ТОВ «Регіональний центр «Мікрохірургія ока»по АДРЕСА_1 та земельну ділянку за адресою АДРЕСА_1 площею 0,0994 га, на якій розташовані дані нежилі приміщення, кадастровий номер земельної ділянки 7310136300:05:004:0018) на його ОСОБА_5 користь в обсязі необхідному для задоволення суми його кредиторських вимог до ОСОБА_6, які складають 9 985 730 грн.

Рішенням Шевченківського районного суду м.Чернівці від 15 червня 2012 року позовні вимоги ОСОБА_5 задовольнити частково.

Виділено для звернення стягнення в натурі частку з приватної спільної часткової власності на нежитлові будівлі за адресою АДРЕСА_2 та виділено ТОВ «Регіональний центр «Мікрохірургія ока»на праві приватної власності лікувальну установу по АДРЕСА_1, що складається з основної будівлі літера «А»загальною площею 1107,90 кв.м., котельні літера «Б»загальною площею 28,90 кв.м.

Зобов'язано ТОВ «Регіональний центр «Мікрохірургія ока»вчинити всі необхідні дії для реєстрації права власності та зареєструвати право власності на лікувальну установу по АДРЕСА_1 в Чернівецькому КОБТІ (органах державної реєстрації прав) на протязі 30 днів з дня набрання законної сили рішенням суду.

Виділено для звернення стягнення частину майна ТОВ «Регіональний центр «Мікрохірургія ока»пропорційну частці учасника ОСОБА_6 у статутному фонді даного товариства, а саме 3/4 лікувальної установи по АДРЕСА_1, ѕ земельної ділянки за адресою АДРЕСА_1 площею 0,0994 га, на якій розташовані дані нежилі приміщення, кадастровий номер земельної ділянки 7310136300:05:004:0018) та звернено стягнення на це майно на користь ОСОБА_5 в обсязі необхідному для задоволення суми його кредиторських вимог до ОСОБА_6, які складають 9 985 730 грн.

В задоволені решти позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати вищезазначене рішення суду та ухвалити нове, яким відмовити у задоволені позову ОСОБА_5 з підстав порушення судом норм матеріального права та невідповідності висновків суду обставинам справи.

Посилається на те, що ОСОБА_6 та ОСОБА_1 є засновниками-учасниками ТОВ «Регіональний центр «Мікрохірургія ока», частки яких в статутному фонді є рівними. Проте, на момент звернення ОСОБА_5 в суд з позовом до ОСОБА_6 останній не завершив повного формування свого внеску до статного фонду в сумі 87,9 тис. грн. Тому суд своїм рішення безпідставно виділив ОСОБА_5 частку в майні більше, ніж належала ОСОБА_6 Крім того, ОСОБА_6 прийняв спадщину після смерті своєї матері ОСОБА_9 Вважає, що зареєстрований товарний знак «Клініка мікрохірургії AS»має ринкову вартість, яка може визначитися в експертному порядку і може бути передана ОСОБА_5 в рахунок погашення боргу. Так, участі у реконструкції приміщень, які знаходяться за адресою АДРЕСА_1, ОСОБА_6 не приймав, а сама реконструкція триває і на даний час. Співвласником нежитлових будівель по АДРЕСА_1 є приватне лікувальне підприємство «Центр мікрохірургії ока «Офтальмед».

В апеляційній скарзі ТОВ «Регіональний центр «Мікрохірургія ока»просить рішення Шевченківського районного суду м.Чернівці від 15 червня 2012 року скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволені позову.

Посилається на те, що судом першої інстанції були порушені норми матеріального та процесуального права. Зазначає, що спірні нежитлові приміщення належать відповідачу ТОВ «РЦ «Мікрохірургія ока»на праві спільної часткової власності, а саме їм належить 29/100 ідеальних частин нерухомого майна, розташованого по АДРЕСА_2. Іншими співвласниками цього майна є: приватне лікувальне підприємство «Центр мікрохірургії ока «Офтальмед»- 3/100 частини, ОСОБА_7 -8/100 частин, ОСОБА_8 - 60/100 частин. Крім того, ТОВ РЦ «Мікрохірургія ока»по групі основних засобів вбачається наявність іншого майна та наявні грошові кошти на рахунках товариства. Судом не було враховано те, що один із співвласників заперечував проти виділу частки із спільного майна, а у боржника ОСОБА_6 наявне інше майно, на яке може бути звернуто стягнення. Оскаржуване рішення суперечить рішенням загальних зборів товариства про виплату частки ОСОБА_6 грошовими коштами, що фактично є втручанням в господарську діяльність товариства. Розрахунок частки ОСОБА_6 в статутному капіталі ТОВ ТЦ «Мікрохірургія ока»судом було проведено неправильно і ця частка є значно меншою, ніж визначив суд.

В апеляційній скарзі приватне лікувальне підприємство «Центр мікрохірургії ока «Офтальмед»просить скасувати рішення Шевченківського районного суду м.Чернівці від 15 червня 2012 року та ухвалити нове, яким відмовити у задоволені позову з підстав порушення судом норм матеріального права та невідповідності висновків суду обставинам справи.

Зазначає, що підприємство є співвласником майна ТОВ ТЦ «Мікрохірургія ока», якому належить 3/100 ідеальних часток. Оскільки підприємство заперечувало проти виділу в натурі частки із спільного майна, то суд безпідставно задовольнив позов в супереч вимог ст.366 ЦК України. Крім того, у ТОВ ТЦ «Мікрохірургія ока»наявне інше майно, на яке може бути звернено стягнення, що вбачається із бухгалтерських документів, балансів підприємства, аудиторських висновків, висновку судової експертизи.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, осіб які беруть участь у справі, обговоривши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи в межах заявлених в суді першої інстанції вимог, вважає, що апеляційні скарги підлягають задоволенню, а рішення суду скасуванню з ухваленням нового рішення з наступних підстав.

Вирішуючи спір по суті позовних вимог суд першої інстанції повинен був з'ясувати наявність порушених, невизнаних або оспорюваних прав ОСОБА_5, що в силу стст.3,15 ЦПК України є передумовою для розгляду справи в суді за його зверненням.

Так, предметом спору є нерухоме майно, яке складається із ідеальної частки нежилих приміщень за адресою АДРЕСА_2, та земельної ділянки за кадастровим номером 7310136300:05:004:0018 площею 0,0994га за адресою АДРЕСА_1, які згідно зареєстрованих в передбаченому законом порядку договорів купівлі-продажу від 03 серпня 2000 року, від 11 червня 2004 року та державного акту серії ЧВ№003103 належать Товариству з обмеженою відповідальністю «Регіональний центр «Мікрохірургія ока».

Згідно п.1.1 та п.4.2 затвердженого та зареєстрованого в належному порядку статуту ТзОВ «Регіональний центр «Мікрохірургія ока»та установчого договору (т.1, а.с.16-30) його учасниками є ОСОБА_1 та ОСОБА_6 із належними їм кожному по 50% часток у статутному фонді, який в цілому складає 1200000 грн.

Належність товариству спірного майна та участь ОСОБА_6 в ньому сторонами визнається, наявність боргових відносин між ОСОБА_5 та ОСОБА_6 в сумі 12626730 грн. встановлюється рішенням Першотравневого районного суду м.Чернівці по справі №2-56/2010 від 10 червня 2010 року (т.2. а.с.80-87), що в силу ст.61 ЦПК України не підлягає доказуванню.

Матеріально-правова вимога позивача передбачена стст.16,149 ЦК України, а підставою -посилання на юридичні факти, що призвели до порушення цього права з правовим обґрунтуванням необхідності його захисту. Порушення права (або спір про право) характеризується наявністю суперечностей між суб'єктами правовідносин з приводу їх прав та обов'язків з обов'язковим посиланням на обставини, що унеможливлюють їх здійснення без усунення перешкод в судовому порядку.

Відповідно до ч.1 ст.3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленим цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. В силу ч.1 ст.15 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають, в т.ч., із цивільних відносин.

Згідно ч.1 ст.149 ЦК України звернення стягнення на частину майна товариства з обмеженою відповідальністю, пропорційну частці учасника товариства у статутному капіталі, за його особистими боргами допускається лише в разі недостатності у нього іншого майна для задоволення вимог кредиторів. Кредитори такого учасника мають право вимагати від товариства виплати вартості частини майна товариства, пропорційної частці боржника у статутному капіталі товариства, або виділу відповідної частини майна для звернення на нього стягнення. Частина майна, що підлягає виділу, або обсяг коштів, що становлять її вартість, встановлюється згідно з балансом, який складається на дату пред'явлення вимог кредиторами.

Отже, за наявності в сукупності таких умов, як наявність боргових зобов'язань, недостатність іншого майна боржника-учасника товариства, звернення з вимогою кредиторів до товариства, звернення стягнення на існуючу частину в майні, а також спір між кредиторами та товариством є передумовою для його вирішення в судовому порядку із застосуванням ст.149ЦК України.

На підставі ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. В силу ст. 60 ЦПК України обов'язок доказування і подання доказів покладений на сторін. Докази подаються сторонами і доказуванню підлягають ті обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін виникає спір. Обов'язок та порядок подання доказів визначені ст.131 ЦПК України.

З ч.1 рішення загальних зборів учасників ТзОВ «Регіональний центр «Мікрохірургія ока»від 11 серпня 2008 року, що оформлено протоколом загальних зборів №1/08 (т.1,а.с.266), вбачається, що загальні збори товариства розглядали питання та прийняли рішення по вимозі ОСОБА_5 про виділення для стягнення частки учасника в майні товариства, яке було викладено в позовній заяві від 20 червня 2008 року. З цього вбачається, що на момент звернення 23 червня 2008 року із позовом, ОСОБА_5 до товариства з вимогами виділити частку ОСОБА_6 за зобов'язаннями останнього не звертався, а рішення товариства з приводу виплати частки кредитору приймалося 11 серпня 2008 року за власної ініціативи загальними зборами учасників. За таких обставин, колегія суддів вважає, що відсутня одна з передумов - наявність спору, що мало бути підставою для відмови у задоволені судом вимог.

Також, в процесі виконання рішення суду державний виконавець прийнявши рішення про стягнення заборгованості за рахунок майна боржника і при недостатності іншого майна боржника на виконання вимог ст.ст.52,55 Закону України «Про виконавче провадження», ч.1 ст.149 ЦК України, ч.1 ст.57 Закону України «Про господарські товариства»повинен був звернутися до суду в порядку ст.379 ЦПК України з клопотанням про виділення частки боржника -учасника товариства в майні цього товариства, якщо товариство добровільно відмовилося виплатити належну вартість частки або виділення її для звернення стягнення в натурі.

Зробивши висновок про відсутність у ОСОБА_6 нерухомого майна суд першої інстанції не врахував роз'яснень Пленуму ВСУ №7 «Про судову практику у справах про спадкування»від 30 травня 2008 року, згідно ч.2 п.27 якої якщо спадкоємець прийняв спадщину стосовно нерухомого майна, але зволікає з виконанням обов'язку, передбаченого ст.1297 ЦК України, зокрема з метою ухилення від погашення боргів спадкодавця, кредитор має право звернутися до нього з вимогою про погашення заборгованості спадкодавця.

За аналогією, доказів спроб використання такого права ОСОБА_5 суду не пред'явлено, хоча визнання кредитором такої можливості, а також вжиття заходів для цього підтверджується договором про наміри (т.3,а.с.70), на який в силу ч.4 ст. 635 ЦК України не поширюються зазначені в апеляційній скарзі вимоги абз.4 ч.1 ст. 635 ЦК України.

З обставин справи (т.1,а.с.244), пояснень представника ТзОВ «Регіональний центр «Мікрохірургія ока»і третьої особи ОСОБА_1, колегія суддів вважає, що вирішення питання ухилення ОСОБА_6 від отримання відповідного свідоцтва та реєстрації права, обов'язок на що передбачений частинами 1 статей 1297 та 1299 ЦК України, з метою уникнення виконання зобов'язань шляхом звернення стягнення на спадкове майно, при чому не заперечуючи таке звернення на частку учасника в товаристві, може бути предметом розгляду іншого спору між ОСОБА_5 та ОСОБА_6 в процесі реалізації права кредитора на звернення стягнення на спадкове нерухоме майно спадкоємця за обставин ухилення останнього від реєстрації прав на нього.

Щодо зауважень апелянта на можливість звернення стягнення на товарний знак, який згідно реєстрації (т.3,а.с.60) належить ОСОБА_6, то в силу ст.420 ЦК України комерційні (фірмові) найменування, торговельні марки (знаки для товарів і послуг) належать до об'єктів права інтелектуальної власності, що в силу ч.2 ст.418 ЦК становлять особисті немайнові права інтелектуальної власності та (або) майнові права інтелектуальної власності, зміст яких щодо певних об'єктів права інтелектуальної власності визначається цим Кодексом та іншим законом. Спеціальний до цього об'єкта Закон України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг»від 15 грудня 1993 року не матеріалізує об'єкт права інтелектуальної власності. Доказів реалізації об'єкта права інтелектуальної власності в майнові права в порядку, визначеному ч.3 ст.424 ЦК України, позивачем не надано, на що суд першої інстанції правильно звернув увагу.

В цілому, зв'язку з відсутністю ряду умов, а саме порушеного або невизнаного права в момент звернення із захистом до суду та, в зв'язку з цим, підстав для задоволення таких вимог, а також недотримання кредитором встановленого законом послідовного порядку звернення стягнення при примусовому виконанні рішення Першотравневого районного суду від по справі №2-56/2010 від 10 червня 2010 року (т.2. а.с.80-87), - відсутні підстави досліджувати наявність інших сукупних складових, викладених вище, в тому числі наявність іншого майна у ОСОБА_6 на час ухвалення судом першої інстанції рішення, яке могло бути набуте протягом чотирьох років розгляду справи.

Суд належним чином не обґрунтував застосування положень ч.1 ст.366 ЦК України, яка регулює виділення частки із спільного майна інших співвласників в натурі за вимогою кредитора товариства, по-скільки, за встановленими обставинами справи, боржником кредитора ОСОБА_5 є не товариство, а фізична особа -ОСОБА_6 Також, застосовуючи правила ч.1 цієї норми суд не обґрунтував причини залишення поза увагою правил ч.2 ст.366 ЦК України, яка встановлює право кредиторам вимагати продажу боржником своєї частки, право інших співвласників на придбання цієї частки, або продаж її з публічних торгів, або переведення на кредитора прав та обов'язків співвласника боржника, з проведенням відповідного перерахунку. З'ясування судом обставин реалізації цих прав кредитором залишилася поза увагою, відсутні в матеріалах справи докази намагання кредитором реалізувати вказані права до судового розгляду.

Вирішення питання виділення частки товариства з майна інших співвласників (т.2,а.с.205) без залучення останніх стороною у справі в якості відповідачів є порушенням ст.10 ЦПК України, по скільки залучення останніх лише в якості третіх осіб на стороні відповідача звужує права в порівнянні з правами відповідачів у справі, виключає засади змагальності. Питання залучення інших осіб в якості співвідповідачів суду першої інстанції слід було вирішити в порядку ст.33 ЦПК України.

Таким чином, колегія суддів встановила порушення застосування норм матеріального та процесуального права судом першої інстанції, що знайшло своє підтвердження в обґрунтуваннях апеляційних скарг, та в силу ст. 309 ЦПК України є підставою для скасування судового рішення із ухваленням нового по суті вимог на підставі вищезазначених обґрунтувань.

Щодо клопотання ТОВ «Регіональний центр «Мікрохірургія ока»про скасування вжитих ухвалою Апеляційного суду Чернівецької області від 24 вересня 2008 року заходів забезпечення позову, то воно підлягає задоволенню з наступних підстав. Відповідно до ст.304 ЦПК України суд апеляційної інстанції при розгляді справи керується правилами розгляду справи судом першої інстанції, з винятками та доповненнями, встановлених главою І «Апеляційне провадження»розділу V ЦПК. Питання, які вирішує суд під час ухвалення рішення, передбачені ст.214 ЦПК, а зміст рішення суду апеляційної інстанції регулюється ст.314 ЦПК, яка не містить заборони суду апеляційної інстанції вирішувати питання, пов'язані із вжиттям заходів по забезпеченню позову. Також, в силу ч.6 ст. 154 ЦПК України якщо у задоволені позову відмовлено, вжиті заходи забезпечення позову застосовуються до набрання судовим рішенням законної сили. Проте суд може одночасно з ухваленням судового рішення або після цього постановити ухвалу про скасування заходів забезпечення позову. Ст. 319 ЦПК встановлює, що рішення апеляційного суду набирають законної сили з моменту їх проголошення. Таким чином, в зв'язку із закінченням дії вжитих заходів забезпечення позову їх слід скасувати. Вказані висновку кореспондуються з рекомендаціями п.10 Постанови Пленуму ВСУ «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову»від 22 грудня 2006 року №9.

В зв'язку із задоволенням апеляційних скарг судові витрати, пов'язані з апеляційним розглядом справи, в силу ст.88 ЦПК України слід компенсувати апелянтам за рахунок позивача -ОСОБА_5

На підставі вищевикладеного, керуюсь ст. 307, 309, 314 ЦПК України, колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційні скарги ОСОБА_1, товариства з обмеженою відповідальністю «Регіональний центр «Мікрохірургія ока»та приватного лікувального підприємства «Центр мікрохірургії ока «Офтальмед»задовольнити.

Рішення Шевченківського районного суду м.Чернівці від 15 червня 2012 року скасувати та ухвалити нове рішення.

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_5 ТОВ «Регіональний центр «Мікрохірургія ока», ОСОБА_6, треті особи: ОСОБА_1, приватне лікувальне підприємство «Центр мікрохірургії ока «Офтальмед», ОСОБА_7, ОСОБА_8, - про виділ частки майна товариства та звернення стягнення на нього, зобов'язання реєстрації права власності,- відмовити.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_1, ТОВ «Регіональний центр «Мікрохірургія ока», приватного лікувального підприємства «Центр мікрохірургії ока «Офтальмед»по 1609 (одній тисячі шістсот дев'ять) грн. 50 коп. кожному судових витрат.

Вжиті ухвалою Апеляційного суду Чернівецької області від 24 вересня 2008 року заходи забезпечення позову в цій справі скасувати.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий

Судді