Рішення

від 30.10.2012 по справі 5011-3/13691-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-3/13691-2012 30.10.12

За позовом Дочірнього підприємства «Меркс Мобілє»

До Приватного підприємства «Автопродаж Україна»

Про стягнення 55 718,71 грн.

Суддя Сівакова В.В.

Представники сторін:

Від позивача Ткаченко К.О. -по дов. № 06-06/12 від 06.06.2012

Від відповідача не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Дочірнього підприємства «Меркс Мобілє»про стягнення з Приватного підприємства «Автопродаж Україна» 6 941,79 грн. боргу по сплаті орендної плати за серпень 2012 року, 1 325,74 грн. боргу по компенсації вартості комунальних послуг за серпень 2012 року, 3 550,00 грн. боргу по сплаті комунально-забезпечувального платежу, 14 966,00 грн. боргу по сплаті гарантійних коштів, 963,85 грн. пені та 16 070,12 грн. штрафу за неналежне виконання взятих на себе останнім зобов'язань згідно договору суборенди нежитлового приміщення № 1/АМ-0339 від 01.06.2012.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.10.2012 порушено провадження у справі № 5011-3/13691-2012 та призначено її до розгляду на 16.10.2012.

Позивачем 16.10.2012 до відділу діловодства суду подано заяву в порядку ст. 22 Господарського процесуального кодексу Країни про збільшення розміру позовних вимог, відповідно до якої просить суд стягнути з відповідача 12 021,39 грн. боргу по сплаті орендної плати за серпень, вересень 2012 року, 2 395,54 грн. боргу по компенсації вартості комунальних послуг за серпень, вересень 2012 року, 3 550,00 грн. боргу по сплаті комунально-забезпечувального платежу, 14 966,00 грн. боргу по сплаті гарантійних коштів, 1 006,96 грн. пені та 21 778,82 грн. штрафу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 5011-3/13691-2012 від 16.10.2012, в зв'язку з не з'явленням представника відповідача в засідання суду та невиконанням сторонами вимог суду викладених в ухвалі про порушення провадження у справі від 05.10.2012, розгляд справи був відкладений на 30.10.2012.

Позивач в судовому засіданні 30.10.2012 позовні вимоги, з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог, підтримав повністю.

Відповідач в судове засідання 30.10.2012 не з'явився, письмовий відзив на позов не подав, вимог ухвали суду про порушення провадження у справі від 05.10.2012 та ухвали від 16.10.2012 не виконав.

Відповідач належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України. (п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»).

Згідно ст. 64 Господарського процесуального кодексу України ухвала про порушення провадження у справі надсилається сторонам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала направляється за адресою місцезнаходження сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

У відповідності до ст. 87 Господарського процесуального кодексу України ухвали суду було надіслано відповідачу рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення на адресу, що зазначена в позовній заяві, а саме : м. Київ, вул. Ревуцького, 27, кВ. 244, яка згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців станом на 15.10.2012 є місцезнаходженням відповідача.

Стаття 64 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що у разі відсутності сторін за адресою місцезнаходження, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців ухвала про порушення провадження у справі вважається врученою їм належним чином.

У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 № 01-8/123 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році»зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Слід також зазначити, що вищезгаданий інформаційний лист відправляє до пункту 4 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 № 01-8/1228 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році»(із змінами від 08.04.2008), в якому зазначається, що примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками «адресат вибув», «адресат відсутній»і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Про поважні причини неявки в судове засідання повноважного представника відповідача суд не повідомлений. Клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглянута за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 30.10.2012, відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

01.06.2012 між Дочірнім підприємством «Меркс Мобілє»(орендар) та Приватним підприємством «Автопродаж Україна»(суборендар) було укладено договір суборенди нежитлового приміщення № 1/АМ-0339 (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1. договору орендар передає, а суборендар приймає у тимчасове користування нежитлове приміщення загальною площею 213,8 кв. м. (об'єкт суборенди), що знаходиться в будівлі за адресою: м. Київ, пр. Визволителів, 13.

Орендар користується приміщенням на підставі договору оренди приміщень № 01/06-01 від 01.06.2012, укладеного між Приватним акціонерним товариством «Енергомонтажний поїзд № 751»(орендодавець) та Дочірнім підприємством «Меркс Мобілє»(орендар), зі строком дії до 01.05.2015.

Спір виник внаслідок того, що на думку позивача відповідач в порушення умов договору не виконує зобов'язань щодо сплати вартості наданих послуг оренди та комунальних послуг у період серпень, вересень 2012 року, а також сплати гарантійних платежів, в зв'язку з чим позивачем нараховані штрафні санкції.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів (ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Пункт 3 статті 774 Цивільного кодексу України визначає, що до договору піднайму застосовуються положення про договір найму.

Статтею 759 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

За приписами ст. 765 Цивільного кодексу України наймодавець зобов'язаний передати наймачеві майно у користування негайно або у строк встановлений договором найму.

Пунктом 2.1. договору визначено, що орендар зобов'язаний передати суборендарю об'єкт суборенди на умовах та в строки, передбачені договором, в суборендне користування.

Згідно п. 1.6. договору сторони дійшли згоди про те, що об'єкт суборенди передається суборендарю 01.06.2012 по акту приймання-передачі (акт № 1).

У відповідності до умов договору орендар передав, а суборендар прийняв приміщення площею 213,8 кв. м. за адресою м. Київ, пр. Визволителів, 13 згідно акту № 1 приймання-передачі від 01.06.2012.

Відповідно до ч. 1 ст. 763 Цивільного кодексу України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

При цьому відповідно до п. 2 ст. 774 Цивільного кодексу України строк договору піднайму не може перевищувати строку договору найму.

Пунктом 10.2. договору встановлено строк суборенди з дати початку та закінчується 30.11.2012.

Згідно з п. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Відповідно до п. 3.1. договору суборендар зобов'язаний вносити плату за користування об'єктом суборенди в розмірах та в строки, обумовлені цим договором.

Згідно п. 3.2. договору плата за суборенду нараховується суборендареві з дати підписання сторонами акта № 1.

Пунктом 3.3. договору визначено, що якщо інше не передбачено цим договором, плата за суборенду сплачується суборендарем щомісяця, не пізніше 5-го числа місяця, що слідує за оплачуваним місяцем.

Орендар виставляє суборендареві рахунок на оплату плати за суборенду, розрахованої відповідно до додатка № 2 до цього договору. Суборендар зобов'язаний сплачувати плату за суборенду не пізніше строку визначеного в цьому договорі, незалежно від факту одержання зазначених рахунків. При неотриманні суборендарем зазначених рахунків, плата за суборенду розраховується суборендарем самостійно відповідно до додатка № 2 до цього договору. (п. 3.4. договору).

Згідно додатку № 2 до договору плата за суборенду об'єкта суборенди за кожний місяць складається з суборендної плати та додаткової плати.

Розмір суборендної плати визначається наступним чином: 35,00 грн. (базова ставка) х 213,8 кв. м. (орендована площа) = 7 483,00 грн. за місяць.

Розмір додаткової плати визначається наступним чином : 7,00 грн. х 213,8 кв. м. (орендована площа) = 1 496,60 грн.

Умовами п. 3.6. договору передбачено, що суборендар, крім плати за суборенду, повинен компенсувати/сплачувати витрати на комунальні послуги, якими він користується (електроенергія, водопостачання, опалення й т.д.), та витрати на комунальні послуги в місцях загального користування, які розподіляються між всіма суборендарями будівлі пропорційно площі об'єкта суборенди до загальної площі будівлі.

3.6.1. Компенсація втрат на комунальні послуги не входить до розрахунку плати за суборенду та оплачується суборендарем за діючими тарифами.

3.6.2. Суборендар компенсує орендарю виграти на комунальні послуги на підставі виставлених орендарем рахунків, згідно отриманих від орендаря розрахунків фактичних витрат, а також у випадку встановлення орендарем лічильників - на підставі їх показників.

3.6.3. Перерахування компенсації витрат на комунальні послуги здійснюється суборендарем на підставі виставлених орендарем рахунків або актів наданих послуг (щодо компенсації комунальних послуг), не пізніше 10 числа місяця, наступного за оплачуваним місяцем. Орендар до 5 числа місяця, що слідує за оплачуваним місяцем, виставляє суборендареві рахунки на компенсацію витрат на комунальні послуги та акт наданих послуг (щодо компенсації комунальних послуг). Обов'язок по отриманню вищевказаного рахунка та акта покладається на суборендаря. У разі неотримання рахунка на компенсацію витрат на комунальні послуги за оплачуваний місяць або відповідного акта суборендарем, останній зобов'язаний сплатити таку компенсацію орендарю у розмірі витрат на комунальні послуги за місяць, попередній оплачуваному. Після отримання суборендарем рахунка або відповідного акта за такий оплачуваний місяць сторони проводять перерахунок. У разі якщо сплачена суборендарем сума витрат перевищує суму, що мала бути сплачена, переплата зараховується в рахунок оплати витрат на комунальні послуги за наступний місяць. Якщо сплачена Суборендарем сума витрат менша, ніж сума, що мала бути сплачена -суборендар здійснює доплату протягом трьох банківських днів з дати одержання рахунка або підписання акта.

В матеріалах справи наявні наступні виписані позивачем рахунки на загальну суму 20 354,74 грн.:

№ 140449922 від 29.08.2012 на суму 1 325,74 грн. (комунальні послуги за серпень 2012 року);

№ 140449766 від 28.08.2012 на суму 8 979,60 грн. (послуги по суборенді приміщень та додаткова плата за серпень 2012 року);

№ 140454058 від 26.09.2012 на суму 1 069,80 грн. (комунальні послуги за вересень 2012 року);

№ 140454053 від 26.09.2012 на суму 8 979,60 грн. (послуги по суборенді приміщень та додаткова плата за вересень 2012 року).

Пунктом 3.6.4. договору сторони передбачили, що суборендар має зобов'язання перерахувати на поточний рахунок орендаря протягом 5 (п'яти) банківських днів з моменту підписання цього договору, грошові кошти (комунально-забезпечувальний платіж) в розмірі 3550,00 грн. , що виконуватимуть функцію забезпечення та будуть гарантією належного виконання грошових зобов'язань по компенсації витрат за спожиті комунальні послуги протягом дії цього договору.

Відповідно до п. 3.14. договору суборендар має зобов'язання перерахувати на поточний рахунок орендаря до 10 червня 2012 року грошові кошти в розмірі 14 966,00 грн. , які є забезпеченням належного виконання суборендарем не грошових зобов'язань по цьому договору, у тому числі, але не обмежуючись, щодо повернення приміщення орендарю у належному стані та належним чином (грошові кошти - забезпечення). Грошові кошти - забезпечення перераховується суборендарем орендарю на період дії договору (з урахуванням всіх додаткових угод) та підлягають безумовному поверненню суборендарю після закінчення строку дії договору, при умові належного виконання суборендарем зобов'язань по договору. Сторони розуміють, що грошові кошти - забезпечення, у розумінні цього договору, не є суборендною платою чи іншою платою за товари, роботи, послуга. Крім того, сторони домовились, що за період знаходження грошових коштів - забезпечення на поточному рахунку орендаря, а також за користування цією сумою, не нараховуються відсотки та не передбачено інших видів компенсацій, як плати за користування таким грошовими коштами.

Умовами згаданих пунктів договору передбачено, що комунально-забезпечувальний платіж та грошові кошти - забезпечення за певних обставин підлягають поверненню на поточний рахунок суборендаря протягом 15 (п'ятнадцяти) календарних днів після повернення приміщення і підписання відповідного акта приймання - передачі по поверненню приміщення.

Відповідно до п. 5. ст. 762 Цивільного кодексу України плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 610 Цивільного кодексу України визначає що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно п. 2.3.6. договору суборендар зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати плату за суборенду, компенсацію комунальних платежів; інших платежів, передбачених цим договором, у відповідності з його умовами.

Наявними у справі доказами доведено порушення відповідачем зобов'язання щодо внесення вищезазначених платежів в повному обсязі, в результаті чого виникла заборгованість, яка за неоспореними відповідачем розрахунками позивача становить 12 021,39 грн. боргу по сплаті орендної плати за серпень, вересень 2012 року, 2 395,54 грн. боргу по компенсації вартості комунальних послуг за серпень, вересень 2012 року, 3 550,00 грн. боргу по сплаті комунально-забезпечувального платежу, 14 966,00 грн. боргу по сплаті гарантійних коштів.

Згідно ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погодженні ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Вимоги позивача про стягнення з відповідача 12 021,39 грн. боргу по сплаті орендної плати за серпень, вересень 2012 року, 2 395,54 грн. боргу по компенсації вартості комунальних послуг за серпень, вересень 2012 року, 3 550,00 грн. боргу по сплаті комунально-забезпечувального платежу, 14 966,00 грн. боргу по сплаті гарантійних коштів обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Пункт 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначає що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Матеріалами справи підтверджується те, що відповідач, в порушення умов договору, у визначені строки оплату за надані послуги суборенди не провів, а отже є таким, що прострочив виконання зобов'язання.

Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Частина 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Сторони можуть домовитись про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків передбачених законом.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом зокрема сплата неустойки.

Пунктом 7.2. договору передбачено, що у випадку затримок з боку суборендаря в перерахуванні будь-яких платежів, передбачених цим договором, на користь орендаря, суборендар сплачує пеню в розмірі офіційно встановленої подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період прострочення, за кожний день прострочення від суми заборгованості.

Відповідно до п. 7.2.1. договору крім зазначеного вище у п. 7.2. цього договору, до суборендаря застосовується додаткова відповідальність за прострочення виконання грошових зобов'язань:

7.2.1.1. якщо період прострочення становить більше 1 календарного дня, то суборендар зобов'язаний сплатити орендарю штраф у розмірі 10 (десять) відсотків від простроченої суми грошового зобов'язання;

7.2.1.2. якщо період прострочення становить 2-6 календарних днів, то суборендар зобов'язаний сплатити орендарю штраф у розмірі 20 (двадцять) відсотків від простроченої суми грошового зобов'язання;

7.2.1.3. якщо період прострочення становить більше 7 календарних днів, то суборендар зобов'язаний сплатити орендарю штраф у розмірі 30 (тридцять) відсотків від простроченої суми грошового зобов'язання.

Згідно з ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»встановлює, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

При укладанні договору сторони визначили відповідальність за порушення зобов'язання щодо оплати платежів за договором.

Разом з цим, пунктом 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Зазначена стаття передбачає строк, у межах якого нараховуються штрафні санкції, у разі якщо інше не встановлено законом або договором, а строк, протягом якого особа може звернутися до суду за захистом свого порушеного права встановлюється Цивільним кодексом України.

Укладеним між сторонами договором передбачено нарахування пені за кожний день прострочення, тобто, відповідальність носить подовжувальний характер.

В зв'язку з тим, що взяті на себе зобов'язання по сплаті орендної плати відповідач не виконав, він повинен сплатити позивачу, крім суми основного боргу, пеню відповідно до п. 7.2. договору, розмір якої, за обґрунтованими розрахунками позивача становить 1 006,96 грн.

Вимоги позивача в частині стягнення пені в сумі 1 006,96 грн. обґрунтовані і підлягають задоволенню.

Оскільки, матеріали справи свідчать, що прострочення оплати суборендної плати та комунальних платежів мало місце, суд приходить до висновку про задоволення вимог про стягнення з відповідача суми штрафу в розмірі 21 778,82 грн. (за обґрунтованим розрахунком позивача).

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав.

Зважаючи на вищенаведене, позовні вимоги Дочірнього підприємства «Меркс Мобілє»обґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню повністю.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст. ст. 49, 82-85 ГПК України,-

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного підприємства «Автопродаж Україна»(м. Київ, вул. Ревуцького, 27, кв. 244, код ЄДРПОУ 35261579) на користь Дочірнього підприємства «Меркс Мобілє» (м. Київ, вул. Лейпцизька, 15, код ЄДРПОУ 38005157) 12 021 (дванадцять тисяч двадцять одну) грн. 39 коп. боргу по сплаті орендної плати, 2 395 (дві тисячі триста дев'яносто п'ять) грн. 54 коп. боргу по компенсації вартості комунальних послуг, 3 550 (три тисячі п'ятсот п'ятдесят) грн. 00 коп. боргу по сплаті комунально-забезпечувального платежу, 14 966 (чотирнадцять тисяч дев'ятсот шістдесят шість) грн. 00 коп. боргу по сплаті гарантійних коштів, 1 006 (одну тисячу шість) грн.. 00 коп. пені, 21 778 (двадцять одну тисячу сімсот сімдесят вісім) грн. 82 коп. штрафу, 1 609 (одну тисячу шістсот дев'ять) грн. 50 коп. витрат по сплаті судового збору.

Повне рішення складено 31.10.2012.

Суддя В.В.Сівакова