Постанова

від 01.11.2006 по справі 6/98-06-2513

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

6/98-06-2513

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

01 листопада 2006 р.                                                                                   № 6/98-06-2513  

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

                                               Божок В.С.- головуючого,

                                               Костенко Т. Ф.,

                                               Коробенко Г.П.,

розглянувши  матеріали касаційної скаргиТОВ “ГЗФ “Індустрія”

на постановуОдеського апеляційного господарського суду від 25.07.2006 року

у справігосподарського суду Одеської області

за позовомАТЗТ “Виробниче об'єднання “Облпаливо”

доОдеської залізниціТОВ “ГЗФ “Індустрія”

простягнення 3 630 грн.

в судовому засіданні взяли участь представники:

позивача: не з'явились,

відповідача: не з'явились,

                                          ВСТАНОВИВ :

Рішенням від 22.05.06 господарського суду Одеської області позов задоволено частково. З відповідачів на користь позивача солідарно стягнуто 3423 грн. збитків, що виникли внаслідок недостачі вугілля,  та судові витрати.

В решті позовних вимог відмовлено.

Постановою від 25.07.06 Одеського апеляційного господарського суду вказане  вище рішення залишено без змін.

Не погоджуючись з судовими рішеннями, ТОВ “ГЗФ “Індустрія” звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою і просить їх скасувати з огляду на порушення судами норм матеріального та процесуального права, а також невірною оцінкою обставин справи, прийняти нове рішення, яким в позові відмовити в повному обсязі.

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду  справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при винесенні оспорюваного судового акту знаходить необхідним в задоволенні касаційної скарги відмовити.

Як встановлено судовими інстанціями, які приймали рішення у даній справі, на підставі договору № 31 від 05.09.2005 р., укладеного між Облпаливом та ТОВ “Трейд-Груп-Мар”,  ТОВ “ГЗФ “Індустрія” 20.09.2005р.  по залізничній накладній № 52194908 зі станції відправлення “Ровеньки ДОН” на адресу позивача відправлено вугілля марки Антрацит у кількості 69000 кг в залізничному вагоні № 67894477 ПВ.

В п. 6 вказаної вище накладної зазначено, що 28.09.2005р. вантаж виданий з нестачею 12 100, згідно комерційного акту БК № 041009*639/1 від 25.09.2005. Відповідно до комерційного акту, складеного на станції Дебальцеве-Сортувальна Донецької залізниці, вагон № 67894477 ПВ знаходився у несправному технічному стані, що засвідчено актом № 496 від 12.09.2005 р., що призвело до течі вантажу у 3 люці ліворуч за рухом потягу. Деформовані кришка 3 люка, мається щілина між кришкою та поперечною балкою шириною 30 мм на всю довжину кришки люка. Деформація люків старого походження, покрита іржею. Течу усунули за допомогою дошки та паклі. На поверхні вантажу над 3, 4 люками ліворуч за рухом потягу мається воронкоподібне заглиблення довжиною 3000 мм, шириною 1200 мм, глибиною 500 мм.

Судами з'ясовано, що згідно довідки про сплату вантажу та платіжного доручення № 3241 від 16.09.2005р.   позивачем   на   розрахунковий   рахунок   ТОВ   „Трейд-Груп-Мар" перераховано 100 000 грн. за договором № 31, у тому числі за вугілля, яке прибуло у вагоні № 67894477 ПВ з нестачею 12100 кг.

За специфікацією до договору № 31 від 05 вересня 2005 р., ціна 1 тони вугілля марки Антрацит становила 300 грн. за одну тону вугілля з урахуванням ПДВ, отже, розмір збитків від нестачі вантажу склав 3630 грн. Разом з тим, судами правомірно при оцінці розміру заявлених вимог взято до уваги передбачені законодавством норми природної втрати і граничного розходження маси вантажу у розмірі 1 % від загальної маси вантажу, внаслідок чого обгрунтовано визнано такою, що підлягає стягненню сума 3423 грн.  

Відповідно до ч. 1, 2, 3 ст. 909 ЦК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Укладання договору перевезення вантажу підтверджується складанням транспортної накладної або іншого документа встановленого транспортними кодексами (статутами).

Згідно зі ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Статтею 920 ЦК України передбачено відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, у разі порушення зобов'язань, що випливають з договору перевезення, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

Згідно зі ст.ст. 114, 115 Статуту, Залізниця відповідає за незбереження прийнятого до перевезення вантажу у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи в розмірі тієї суми, на яку було знищено його вартість. Вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу, зокрема договору або контракту купівлі-продажу, специфікації на вантаж, довідки відправника про кількість, ціну і вартість відправленого вантажу.

При цьому судами враховано що вантажовідправником при завантаженні вугілля в вагони, не вжито заходів щодо забезпечення належного зберігання вантажу при перевезенні, про що зазначено в комерційному акті № 041009*639/1 від 25.09.2005 - при завантаженні захисне маркування не застосовувались.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 924 ЦК України перевізник відповідає за збереження вантажу з моменту прийняття його до перевезення та до видачі одержувачеві якщо не доведе, що втрата, недостача, псування або пошкодження вантажу сталося внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало.

З врахуванням встановлених судами обставин, а саме, подання Залізницею під завантаження технічно несправного вагону та факт того, що вантажовідправник завантажив вугілля, не перевіривши придатність вагона в комерційному відношенні, суди дійшли обгрунтованого висновку про невиконання відповідачами зобов'язань щодо забезпечення схоронності і цілісності вантажу, у зв'язку з чим правомірно застосували солідарну відповідальність.

За вказаних обставин судові рішення прийнято при правильному застосуванні норм матеріального та процесуального права і підстави для їх скасування відсутні.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11110 , 11111 ГПК України, Вищий  господарський  суд   України

                                         ПОСТАНОВИВ  :

Касаційну  скаргу залишити без задоволення.

Постанову від 25.07.2006 р. Одеського апеляційного господарського суду  у справі №  6/98-06-2513 залишити без змін.

Головуючий                                                                                          В. Божок

Судді                                                                                                       Т.Костенко

                                                                                                                 Г.Коробенко