Рішення

від 02.08.2012 по справі 1527/6818/12

СУВОРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

Справа № 1527/6818/12

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 серпня 2012 р.

Суворовський районний суд м.Одеси в складі:

головуючої - судді Середи І.В.,

при секретарі - Шиміній М.Т.,

за участю представника позивача -ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду №9 в м.Одесі цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_2 до підприємства з іноземною інвестицією «Айронімпекс-Україна»про стягнення заборгованості по заробітній платі, надбавки за вислугу років, компенсації та середнього заробітку,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до підприємства з іноземною інвестицією «Айронімпекс-Україна» про стягнення не виплачених при її звільненні заборгованості по заробітній платі за період з 01.06.2004 року по 01.10.2004 року у сумі 1004 грн., надбавку за вислугу років у розмірі 210,84 грн., компенсацію недоотриманого доходу у сумі 2934,37 грн., середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні у сумі 93578,98 грн..

Свої вимоги позивач обґрунтовувала тим, що 13.10.2004 року її було звільнено з ПІІ «Айронімпекс-Україна» за переведенням до ТОВ «Новотех-Термінал», але на порушення вимог ст.116 КЗпП України з боку ПІІ «Айронінпекс-Україна»з нею не було проведено повний розрахунок по всім сумам, що належать при звільненні, а саме суми частки заробітної плати, яка була незаконно скорочена у період роботи з 01.06.2004 року по 01.10.2004 року та надбавки за вислугу років. 30.09.2003 року за результатами профспілкових зборів було видано наказ №320 «Про зміну діючих умов праці», яким тимчасово було змінено діючі умови оплати праці працівників ПІІ «Айронімпекс-Україна»(занижено посадові оклади), оскільки підприємство не мало коштів на виплату зарплати. 01.10.2003 року адміністрацією підприємства було прийнято Положення про оплату праці працівників ПІІ «Айронімпекс Україна»терміном дії до 01.04.2004 року, яким тимчасово знижені тарифи з оплати праці порівняно з Положенням про оплату праці від 01.01.2003 року. 07.04.2004 року, нібито відбулись розширені збори профспілкового комітету, після яких був виданий наказ №154 від 23.04.2004 року про продовження скорочення заробітної плати всім працівникам, шляхом пролонгації Положення про оплату праці від 01.10.2003 року до 31.12.2004 року. Наказ був підписаний адміністрацією підприємства в односторонньому порядку без згоди на те трудового колективу, всупереч вимогам ст.97 КЗпП України та без повідомлення працівників за два місяці до його запровадження, в порушення вимог ст.103 КЗпП України. Дія Наказу №320 та Положення про умови праці від 01.10.2003 року, погіршила умови оплати праці у порівнянні з умовами оплати праці до набрання чинності наказу від 30.09.2003 року №320. Відповідно до ч.2 ст.14 ЗУ «Про оплату праці»оплата праці нижче від державних норм, визначених генеральною, галузевою або регіональною угодами, може застосовуватися тимчасово на період подолання фінансових труднощів підприємства терміном не більше як шість місяців. Так як з 01.06.2004 року по 01.10.2004 року заниження посадового окладу було пролонговано, тобто діяло Положення від 01.10.2003 року та наказ №320 після 01.06.2004 р., то сума заниження окладу склала 1004 грн. Середньоденна заробітна плата становить 53,53 грн., період затримки розрахунку при звільнені становить станом на 01.10.2011 року - 1748 робочих дні, тому сума компенсації середнього заробітку за весь час затримки при звільнені дорівнює 53,53 грн. х 1748 днів = 93570,44 грн..

21.11.2011 року Суворовським районним судом м.Одеси по справі було прийнято рішення про залишення вимог без задоволення у зв'язку з їх недоведеністю. Ухвалою апеляційного суду Одеської області від 21.03.2012 року вказане рішення залишено в силі.

26.04.2012 року ОСОБА_2 звернулася до суду з заявою про перегляд рішення Суворовського районного суду м.Одеси від 21.11.2012 року по нововиявленим обставинам вказуючи на те, що 30 березня 2012 року її представник отримав копії розрахункових листів по заробітній платі за період роботи у відповідача, а саме з січня 2003 року по жовтень 2004 року, які підтверджують незаконне зменшення заробітної плати і обґрунтовують її позовні вимоги. Під час розгляду справи вона не могла знати про їх здачу до Департаменту архівної справи та діловодства Одеської міської ради, тому не могла їх запросити та отримати на час розгляду справи.

Представник позивача в судовому засіданні повністю підтримав заяву, просив переглянути рішення та прийняти рішення про задоволення заявлених позивачем позовних вимог, з урахуванням представлених доказів в тому числі наданого рішення Київського районного суду м.Одеси від 13.06.2012 року, яким вже було встановлено порушення вимог законодавства по такому ж предмету позову, тобто встановлені факти мають суттєве значення та можуть суттєво вплинути на розгляд даної справи.

Представник відповідача в засідання не з'явився, поштові повідомлення поверталися за закінченням терміну зберігання,відповідно до вимог ч.5 ст.75 ЦПК України вважаються повідомленими належним чином. В матеріалах справи наявна заява представника відповідача, в якій він заперечував проти позову та просив розглядати справу за його відсутності, посилаючись на те, що перевіряючими органами жодних порушень законодавства з боку підприємства не було виявлено.

Вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з нормами ч.2 ст.365 ЦПК України розгляд заяви здійснюється судом за правилами, становленими цим Кодексом для провадження у суді тієї інстанції, яка здійснює перегляд. Розглянувши заяву, суд може скасувати судове рішення, що переглядається, і прийняти нове судове рішення або залишити заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами без задоволення.

Як роз'яснив Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в п.17 постанови «Про застосування цивільного процесуального законодавства при перегляді судових рішень у зв'язку з нововиявленими обставинами»від 30 березня 2012 року, №4, виходячи зі змісту статей 364-1, 365 ЦПК перевірка наявності підстав для перегляду судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами або підстав для скасування судового рішення проводяться в одному судовому засіданні. Заява розглядається судом за правилами, встановленими ЦПК для провадження у суді тієї інстанції, яка здійснює такий перегляд.

Позивач працювала на ПІІ «Айронімпекс-Україна»з 01.10.1993 року по 13.10.2004 року, на підставі наказу №270-к від 13.10.2004 року його було звільнено з підприємства та наказом №1-к від 13.10.2004 року було прийнято з 14.10.2004 року на роботу до ТОВ «Новотех-Термінал».

За протоколом профспілкових зборів ПІІ «Айронімпекс - Україна»від 30.09.2003 року було вирішено тимчасово провести зниження посадових окладів працівників з причини погіршення фінансового становища підприємства з метою подолання кризової ситуації.

Наказом від 30.09.2003 року №320 по ПІІ «Айронімпекс - Україна» було тимчасово змінено діючі умови оплати праці з 01.12.2003 року у зв'язку із важким фінансовим становищем ПІІ «Айронімпекс Україна».

01.10.2003 року на ПІІ «Айронімпекс - Україна»було прийнято нове тимчасове Положення про оплату праці працівників ПІІ «Айронімпекс - Україна»терміном дії до 01.04.2004 року замість Положення про оплату праці працівників ПІІ «Айронімпекс -Україна»від 01.01.2003 року.

До вступу в дію наказу від 30.09.2003 року №320 посадовий оклад позивача за місяць в середньому 20 робочих днів складав 1151,00 грн. (розрахункові листки за січень-вересень 2003 року). Внаслідок заниження посадовий оклад позивача з 01.01.2004 року за місяць в середньому 20 робочих днів став дорівнювати 900 грн. (розрахункові листки за січень-вересень 2004 року).

Відповідно до ч.2 ст.14 Закону України «Про оплату праці» норми колективного договору, що допускають оплату праці нижче від норм, визначених генеральною, галузевою або регіональною угодами, але не нижче від державних норм і гарантій в оплаті праці, можуть застосовуватися лише тимчасово на період подолання фінансових труднощів підприємства терміном не більш як шість місяців.

Повернення розміру посадового окладу позивача до попереднього рівня повинно було статись 01.04.2004 року по закінченню дії тимчасового Положення про оплату праці працівників ПП «Айронімпекс - Україна»від 01.10.2003 року або з 01.06.2004 року тобто через шість місяців після того як набрав чинності наказ від 30.09.2003 року № 320.

23 квітня 2004 року наказом № 154 адміністрацією підприємства ПІІ «Айронімпекс - Україна», в односторонньому порядку без погодження з трудовим колективом було пролонговано до 31.12.2004 року тимчасове Положення про оплату праці працівників ПІІ «Айронімпекс - Україна»від 01.10.2003 року.

28 квітня 2004 року наказом №160/1 відповідач без погодження з трудовим колективом та в односторонньому порядку затвердив штатне заміщення працівників ПІІ «Айронімпекс - Україна»станом на 01.05.2004 року, яке погіршило умови оплати праці позивача у порівнянні з умовами оплати праці до набрання чинності наказу від 30.09.2003 року № 320. Відповідно до штатного заміщення працівників ПІІ «Айронімпекс - Україна»станом на 01.05.2004 року затвердженого наказом №160/1 від 28.04.2004 року посадовий оклад позивача за місяць за в середньому 20 робочих днів став дорівнювати 900 грн. (розрахункові листки за травень-серпень 2004 року) замість належних 1151,00 грн..

Таким чином, повернення розміру посадового окладу позивача до попереднього рівня 01.04.2004 року не відбулося. Також не відбулося повернення розміру посадового окладу позивача до попереднього рівня протягом шести місяців з дати вступу в дію наказу від 30.09.2003 року № 320.

Розміри посадового окладу позивача за період з січня 2003 року по вересень 2004 року включно вказуються в архівній довідці Департаменту архівної справи та діловодства Одеської міської ради від 24.06.2010 р. №1933-Р-01-19, а також розрахунковими листками по заробітній платі ПІІ «Айронімпекс - Україна», завіреними Департаментом архівної справи та діловодства Одеської міської ради за зазначений період, які і підтверджують незаконне заниження посадового окладу позивача, починаючи з 01.06.2004 року.

Наказ №154 від 23.04.2004 року та наказ №160/1 від 28.04.2004 року є такими, що погіршують діючі умови оплати праці та прийняті відповідачем в односторонньому порядку. Приймаючи в односторонньому порядку вказані накази відповідачем порушено норми Кодексу законів про працю України.

Відповідно до положень п.4 ст.97 КЗпП України, власник або уповноважений ним орган чи фізична особа не має права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами, колективними договорами.

Відповідно до ст.103 КЗпП України, про нові або зміну діючих умов оплати праці в бік погіршення власник або уповноважений ним орган повинен повідомити працівника не пізніш як за два місяці до їх запровадження або зміни.

Ст. 21 Закону України «Про оплату праці»встановлено права працівника на оплату праці, працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору.

Забороняється будь-яке зниження розмірів оплати праці залежно від походження, соціального і майнового стану, расової та національної належності, статі, мови, політичних поглядів, релігійних переконань, членства у професійній спілці чи іншому об'єднанні громадян, роду і характеру занять, місця проживання.

Відповідно до ст.22 Закону України «Про оплату праці», суб'єкти організації оплати праці не мають права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами і колективними договорами.

Пунктом 12 Постанови Пленуму Верховного суду України від 24.12.1999 р. №13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» зазначено, що відповідно до статей 21, 22 Закону роботодавець не може в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, які погіршують умови, встановлені законодавством, угодами і колективним договором.

Рішенням Київського районного суду м.Одеси від 13.06.2012 року по справі за позовом ОСОБА_3 до ПІІ «Айронімпекс-Україна» про стягнення заборгованості по заробітній платі та середнього заробітку, вимоги задоволено та встановлено порушення норм трудового законодавства щодо заниження посадового окладу, тому згідно з вимогами ч.3 ст.61 ЦПК України не підлягає доказуванню.

Так, у зв'язку з незаконними діями відповідача, а саме незаконною пролонгацією Положення про оплату праці працівників ПІІ «Айронімпекс-Україна» від 01.10.2003р. дією наказу від 30.09.2003 року №320 після 01.06.2004р., а також незаконним прийняттям та затвердженням в односторонньому порядку наказом №160/1 від 28.04.2004 року штатного заміщення працівників ПІІ «Айронімпекс - Україна»станом на 01.05.2004 року сума протизаконного заниження окладу (заробітної плати) за період 4 місяця (з 01.06.2004р. по 01.10.2004р.) дорівнює 1004,00 грн.

Також у зв'язку з незаконною пролонгацією Положення від 01.10.2003р. в порушення «Положення про оплату праці працівників ПІІ «Айронімпекс-Україна»на 2003 рік»від 01.01.2003р., що діяло раніше на ПІІ «Айронімпекс-Україна»позивачу не була виплачена надбавка за вислугу років у сумі 210,84 грн..

Отже, при звільнені з ПІІ «Айронімпекс-Україна»позивачу не виплачена частка заробітної плати у розмірі 1004,00 грн., надбавка за вислугу років у розмірі 210,84 грн., що підтверджується відповідним розрахунком .

Відповідно до ст.116 КЗпП України, при звільнені працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимог про розрахунок.

Зважаючи на те, що відповідач при звільнені не провів з позивачем розрахунок, стягненню на користь ОСОБА_2 підлягає заборгованість по невиплаченій частці заробітної плати за період 4 місяці з 01.06.2004р. по 01.10.2004р. в сумі 1004,00 грн. та надбавка за вислугу років у розмірі 210,84 грн..

В ст.117 КЗпП України визначено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст.116 цього кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Відповідно до норм Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати»№2050 від 19.10.2000 р., підприємством повинна бути проведена компенсація втрати частини заробітної плати працівникам у випадку затримки виплати нарахованої заробітної плати, незалежно від того, чи був винний роботодавець.

Наведене свідчить про те, що затримка розрахунку при звільненні позивача мала місце з вини відповідача і з останнього підлягає стягненню сума середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні. позивач вимагає стягнення за період затримки розрахунку з 13.10.2004 року по 01.10.2011 року.

Середній заробіток розраховується відповідно до Постановою Кабінету Міністрів №100 від 08.02.1995 р. «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати»шляхом множення середньоденної заробітної плати на число робочих днів затримки розрахунку.

Середньоденна заробітна плата позивача становить 53,53грн. = (1151,00 + 1151,00) : 43 робочих дні (серпень та вересень 2004 року) , період затримки розрахунку при звільнені становить станом на 01.10.2011 року - 1748 робочих дні, таким чином сума компенсації середнього заробітку за весь час затримки при звільнені дорівнює 53,53грн. х 1748 днів = 93570,44 грн..

У зв'язку з несвоєчасною виплатою частки заробітної плати станом на 01.09.2011р. необхідно стягнути з ПІІ «Айронімпекс-Україна»компенсацію втрати частини доходу у сумі 2934,37 грн., належної позивачу відповідно до положень Постанови Кабінету Міністрів України №159 від 21.02.2001 р. «Про затвердження порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати».

Вимогами ст.60 ЦПК України встановлено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до вимог ч.1 ст.58,59 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Заперечення відповідача проти заявлених вимог суд не приймає до уваги, оскільки всупереч вимогам ст.ст.10,58,60 ЦПК України, належних доказів для їх перевірки не було надано.

За таких обставин, позовні вимоги слід задовольнити шляхом зобов'язання відповідача нарахувати і виплатити ОСОБА_2 заборгованість по заробітній платі та інші суми, не виплачені при її звільненні.

Крім того, відповідно до ч.3 ст.88 ЦПК України з відповідача необхідно стягнути в дохід держави судовий збір у розмірі 977,19 грн.

Керуючись ст.ст.10,11,58-60,64,212-215 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Заяву ОСОБА_2 задовольнити.

Скасувати рішення Суворвського районного суду м.Одеси від 21 листопада 2011 року.

Позовну заяву ОСОБА_2 задовольнити.

Стягнути з підприємства з іноземною інвестицією «Айронімпекс-Україна» (код ЄДРПОУ 14365917) на користь ОСОБА_2 невиплачену частку заробітної плати за період з 01.06.2004 року по 01.10.2004 року у розмірі 1004,00 гривень, надбавку за вислугу років у розмірі 210,84 гривень, компенсацію недоотриманого доходу у сумі 2934,37 гривень, середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні у сумі 93570,44 грн., а всього 97719,65 грн..

Стягнути з підприємства з іноземною інвестицією «Айронімпекс-України»на користь держави судовий збір у розмірі 977,19 гривень.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Одеської області через Суворовський районний суд м.Одеси шляхом подання апеляційної скарги протягом 10 днів з дня його проголошення, а для відповідача з дня отримання його копії.

Суддя :