Рішення

від 29.08.2006 по справі 11068-2006

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

11068-2006

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95000, м.Сімферополь, вул. К.Маркса, 18, к.

РІШЕННЯ

Іменем України

29.08.2006Справа №2-29/11068-2006

За позовом - Закритого акціонерного товариства „Фінансово-лізинговий дім банку „Україна” (04123, Україна, м. Київ, вул. Вітряні Гори, 10-в).

До відповідача – Агрофірми „Таврійська” (96010, АР Крим, Красноперекопський район, м.Армянськ, с. Суворове, вул. Жовтнева,57).

Про усунення перешкод у вільному володінні, розпорядженні та користуванні та вилучення майна з незаконного користування.

За зустрічним позовом - Агрофірми „Таврійська” (96010, АР Крим, Красноперекопський район, м.Армянськ, с. Суворове, вул. Жовтнева,57).

До відповідача - Закритого акціонерного товариства „Фінансово-лізинговий дім банку „Україна” (04123, Україна, м. Київ, вул. Вітряні Гори, 10-в).

Про визнання права власності на рухоме майно.

                                                                                                    Суддя О.І.Башилашвілі

                                                  ПРЕДСТАВНИКИ:

Від позивача – не з'явився.

Від відповідача – Бойко О.С. – адвокат, свідоцтво №563 від 29.01.1998р.          

Сутність спору: ЗАТ „Фінансово-лізинговий дім банку „Україна” звернулось до господарського суду АР Крим з позовом до Агрофірми „Таврійська” про захист права власності шляхом усунення перешкоди, які чинить відповідач у вільному володінні, розпорядженні і користуванні та вилучення з незаконного користування належних йому тракторів: МТЗ-82.1, рік випуску 1997, державний № 01692 КС, № двигуна 351227, № шасі 444881; рік випуску 1997, державний № 01633 КС, № двигуна 353399, № шасі 445688.

Крім того, позивач у позові просив забезпечити його вимоги та запобігання можливої шкоди майну, шляхом накладення заборони на переміщення та експлуатації тракторів.

Відповідно до ст. 66 ГПК України, господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Позивач не надав суду доказів того, що майно яке є предметом позову та знаходиться у відповідача, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю, тоді як саме доведеність наявності таких обставин є умовою застосування заходів до забезпечення позову. Аналогічна позиція викладена в Роз'ясненнях ВАС України 02-5/611 від 23.08.1994р. „Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову”.

У зв'язку з викладеним суд не вбачає підстав для задоволення вказаного клопотання.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач порушує права позивач як власника вказаних тракторів, оскільки використовує їх без достатніх на те підстав.

Агрофірма „Таврійська” звернулось до суду із зустрічними позовом до ЗАТ „Фінансово-лізинговий дім банку „Україна” про визнання права власності на 2 трактори: МТЗ-82.1, рік випуску 1997, державний № 01692 КС, № двигуна 351227, № шасі 444881 та МТЗ-82.1 рік випуску 1997, державний № 01633 КС, № двигуна 353399, № шасі 445688.

Позовні вимоги за зустрічним позовом мотивовані тим, що Агрофірма „Таврійська” є добросовісним набувачем та власником спірних тракторів.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника позивача, суд -

                                                           ВСТАНОВИВ:

07 вересня 1998 року між СП “Оріза” (продавець) та Агрофірмою „Таврійська” (покупець) був укладений договір про продаж в розстрочку, відповідно до якого продавець відповідно до заявки покупця продає, а покупець придбає для використання на умовах продажу в розстрочку трактори МТЗ-82.1 в строк до 15.11.2000 на загальну суму 64000грн.

Відповідно до рішення господарського суду АР Крим від 14.03.2006р. у справі 2-29/3391.2-2006, що набрало законної сили. За договором №008/98-ТР про продаж в розстрочку від 27 березня 1998 року ЗАТ “Фінансово-лізінговий будинок банка Україна” (продавець) відповідно до замовлення СП “Оріза” (покупець) продав, а покупець придбав для використання (розпорядження) на умовах продажу в розстрочку майно, специфікація якого додатково обумовлена сторонами.

Відповідно до умов договору №008/98-ТР про продаж в розстрочку від 27 березня 1998 року між його сторонами була досягнута письмова домовленість про кількість одиниць техніки яка передається, вартість товару та інше.

В додатку за №1 до договору №008/98-ТР про продаж в розстрочку від 27 березня 1998 року між СП “Оріза” та ЗАТ “Фінансово-лізінговий будинок банка Україна” було погоджена специфікація майна, яке продається в розстрочку, а саме 50 тракторів МТЗ-82.1.

До майна яке було продано увійшли два трактори МТЗ-82.1, які відповідно до представлених свідоцтв про реєстрацію машини характеризуються наступними ознаками:

-          свідоцтво про реєстрацію машини серії АК №324426; реєстраційний номер 01692 КС; найменування машини – трактор МТЗ-82; рік випуску 1997; № двигуна 351227, шасі 444881; власник ЗАТ “Фінансово-лізінговий будинок банка Україна”;

-          свідоцтво про реєстрацію машини серії АК №324365, реєстраційний номер 01633 КС; найменування машини – трактор МТЗ-82; рік випуску 1997; № двигуна 353399, шасі 445688; власник ЗАТ “Фінансово-лізінговий будинок банка Україна”.

Таким чином, СП “Оріза” придбало спірне майно у ЗАТ “Фінансово-лізінговий будинок банка Україна” на підставі цивільно-правової угоди і як вже встановлено судом в подальшому реалізувало це майно Агрофірмі „Таврійська” шляхом укладання відповідного договору купівлі-продажу; договір укладений між СП “Оріза” та ЗАТ “Фінансово-лізінговий будинок банка Україна” у встановленому Законом порядку не визнано недійсним.

Викладене спростовує доводи позивача за первісним позовом, що він не передавав у власність третіх осіб спірні трактори.

Крім того, не можливо прийняти доводи позивача за первісним позовом, відносно того, що предметом договору укладеного між СП “Оріза” та Агрофірмою „Таврійська” не були спірні трактори, оскільки СП „Оріза” реалізовувало юридичним особам тільки ті трактори, які воно придбало у ЗАТ “Фінансово-лізінговий будинок банка Україна”, з кількості 50 одиниць, при цьому у специфікації до договору №008/98-ТР, укладеного між СП “Оріза” та ЗАТ “Фінансово-лізінговий будинок банка Україна” ці 50 тракторів також не ідентифіковані номерами двигунів, шасі та ін., а лише зазначена їх марка „МТЗ-82.1”, що також підтверджується рішенням господарського суду АР Крим від 14.03.2006р. у справі 2-29/3391.2-2006.

При цьому ЗАТ “Фінансово-лізінговий будинок банка Україна” у порушення ст. 33 ГПК України, не надало суду доказів того, що відповідач за первісним позовом придбав у СП „Оріза” інші трактори, ніж ті що є предметом спору у цій справі.

Згідно вказаного рішення господарського суду АР Крим від 14.03.2006р. у справі 2-29/3391.2-2006, СП “Оріза”, правонаступником якого було ТОВ “Оріза”, ліквідовано та виключено з Державного реєстру підприємств та організацій України, крім того юридична особа Товариство з обмеженою відповідальністю “Оріза” 20 липня 2001 року також виключено з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України.

Суд вважає що Агрофірма „Таврійська” є добросовісним набувачем спірного майна, при цьому виходить з наступного.

Відповідно до ч.1 ст. 344 Цивільного кодексу України, особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п'яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом.

З моменту набуття Агрофірма „Таврійська” користується спірним майном, реалізуючи правомочності власника даного майна безперешкодно вже на протязі більш ніж восьми років.

Відповідно до п.8 перехідних та прикінцевих положень ЦК України правила статті 344 Цивільного кодексу України про набувальну давність поширюються також на випадки, коли володіння майном почалося за три роки до набрання чинності цим Кодексом.

Судом встановлено, що Агрофірма „Таврійська” користується спірним майном з 1998р. та продовжує їм користуватися після 01.01.2006р., тобто має місце набувальна давність.

За весь час користування спірним майном будь-яких вимог щодо повернення даного майна до Агрофірми „Таврійська” не находило.

При цьому суд не приймає доводи позивача за первісним позовом, що Агрофірма „Таврійська” відхилила вимоги представників ЗАТ “Фінансово-лізінговий будинок банка Україна” про повернення тракторів, оскільки в матеріалах справи відсутні будь-які докази звернення позивача за первісним позовом до Агрофірмою „Таврійська” з такою вимогою, а також відсутні докази відповіді Агрофірми „Таврійська” на таку вимогу.

Доводи позивача за первісним позовом на те, що факт утримання Агрофірмою „Таврійська” спірних тракторів, він дізнався з листа Прокуратури АР Крим №06/13-330вх./03 від 10.09.2003р. також не відповідають дійсності, оскільки із змісту цього листа не вбачається, що спірні трактори знаходяться у Агрофірми „Таврійська”.

Посилання позивача за первісним позовом на Наказ Міністерства сільського господарства і продовольства України від N 40 від 09.02.1997р. „Про затвердження Правил державної реєстрації та обліку тракторів, самохідних шасі, самохідних меліоративних та дорожньо-будівних машин і тракторних причепів”, як на підставу у задоволення первісного позову.

Так, 09.02.1994р. Міністерством сільського господарства і продовольства України був прийнятий Наказ N 40 „Про затвердження Правил державної реєстрації та обліку тракторів, самохідних шасі, самохідних меліоративних та дорожньо-будівних машин і тракторних причепів”. Позивач за первісним позовом посилається на Наказ № 40 від 09.02.1997р., який Міністерством сільського господарства і продовольства України у 1997р. не видавався.

Відповідно до Наказу №40 від 1994р. „Про затвердження Правил державної реєстрації та обліку тракторів, самохідних шасі, самохідних меліоративних та дорожньо-будівних машин і тракторних причепів”, ці Правила є обов'язковими для всіх міністерств, відомств, об'єднань, підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності (надалі - підприємства), а також громадян, які є власниками машин, або діяльність яких пов'язана з їх експлуатацією.

Державна реєстрація машин здійснюється органами Держтехнагляду Міністерства сільського господарства і продовольства з метою контролю за відповідністю конструкції та технічного стану машин діючим в Україні стандартам, правилам і нормативам, дотримання законодавства про оплату податків та платежів, забезпечення обліку та попередження протиправних дій окремих осіб щодо машин.

Завдання вказаного наказу ніяким чином не впливають на підстави та порядок набуття права власності на трактори самохідні шасі, самохідні меліоративні та дорожньо-будівні машини і тракторні причепі, оскільки не ці правила та інше законодавство не встановлювало та не встановлює на теперішній час, що право власності у набувача транспортного засобу виникає з моменту його реєстрації. Крім того, вказаний наказ втратив чинність на підставі Наказу Міністерства аграрної політики України N 75 від 25.05.2000р.

Таким чином, суд вважає що Агрофірма „Таврійська”, у встановленому законом порядку набула право власності на спірне майно в порядку ст. 344 Цивільного кодексу України, яка встановлює правило набуття права власності за набувальною давністю.

Більш того, законодавцем передбачені випадки з якими закон пов'язує виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини ст. 11 Цивільного кодексу України, набуття права власності, здійснюється на підставах, не заборонених законом, зокрема із правочинів ст.328 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 224 Цивільного кодексу України в редакції від 18.07.1963, за договором купівлі-продажу продавець зобов'язується передати майно у власність покупцеві, а покупець зобов'язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.

Таким чином, суд вважає що Агрофірма „Таврійська”, в силу цивільного правового характеру договору купівлі-продажу є власником, придбаного їм майна, та має право на усунення будь-яких порушень, пов'язаннях із здійсненням останнім права власності по відношенню до належного йому майна.

При таких обставинах суд вважає, що позовні вимоги за первісними позовом Закритого акціонерного товариства “Фінансово-лізінговий будинок банка Україна” до Агрофірми „Таврійська” не підлягають задоволенню, у свою чергу зустрічний позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

Судові витрати по сплаті держмита в сумі 640,00грн., витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118 грн., послуг адвоката в сумі 1000,00 грн. судом покладаються на відповідача за зустрічним позовом у порядку ст.49 ГПК України.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 44, 49, 82-84 ГПК України, суд, -

                                                             ВИРIШИВ:

1.          В задоволенні первісного позовну – відмовити.

2.          Зустрічний позов задовольнити у повному обсязі.

3.          Визнати за Агрофірмою „Таврійська” (96010, АР Крим, Красноперекопський район, м.Армянськ, с. Суворове, вул. Жовтнева,57, код в ЄДРПО України 30671794) право власності на:

-          трактор МТЗ-82.1, рік випуску 1997, державний № 016292 КС, № двигуна 351227, № шасі 444881;

-          трактор МТЗ-82.1, рік випуску 1997, державний № 01633 КС, № двигуна 353399, № шасі 445688.

4.          Стягнути з ЗАТ “Фінансово-лізінговий будинок банка Україна” (Україна, м.Київ, вул.Ветряні гори 10В, т/р 26007303146101 в АКБ “Київ-Приват”, МФО 300164, ідентифікаційний код в ЄДРПОУ 23734779) на користь Агрофірми „Таврійська” (96010, АР Крим, Красноперекопський район, м.Армянськ, с.Суворове, вул. Жовтнева,57, код в ЄДРПО України 30671794) 640грн. державного мита, 118грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, 1000,00 грн. витрати на послуги адвоката.

5.          Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Башилашвілі О.І.