Постанова

від 24.10.2006 по справі 12755-2006а

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

12755-2006А

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95000, м.Сімферополь, вул. К.Маркса, 18, к. 312

ПОСТАНОВА

Іменем України

24.10.2006Справа №2-14/12755-2006А

Головуючого судді                                                     Курапової З.І.   

При секретарі судового засідання                                                                                Круцюк П.С.

Розглянута адміністративна справа №2-14/12755-2006А

За позовом  Кримського республіканського відділення Фонду України соціального захисту інвалідів, м. Сімферополь

До відповідача Відкритого акціонерного товариства «Кірова», Первомайського району

Про стягнення  9343,29 грн.

                      У судовому засідання брали участь представники:

Від позивача – Глазкова В.М., за дов. від 21.04.2006р.

Від відповідача –  не з'явився

          Сутність спору: Кримське республіканське відділення Фонду України соціального захисту інвалідів, м. Сімферополь, звернувся  у господарський суд  АР Крим з позовною заявою про стягнення з відповідача штрафних санкцій у сумі 9343,29 грн. за невиконання нормативу робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у 2005 році.

          У судове засідання представник позивача з'явився, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

          Представник відповідача у засідання суду не з'явився.

          Провадження по справі здійснювалось відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства.

      Позивач, відмовився від послуг перекладача.

Відповідно до внесених змін до Кодексу Адміністративного судочинства України (від 8.09.2005 р. N 2875-IV) повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу здійснюється судом тільки за вимогою особи, яка бере участь у справі, або за ініціативою суду.

      Позивач, у засіданні суду заявив про відмову у фіксуванні судового процесу технічними засобами.

      Відповідно до вимог статті 130 Кодексу Адміністративного судочинства України перед початком слухання справи позивачу та відповідачу були вручені пам'ятки про права та обов'язки.

      Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача, відповідача, висновок прокурора, суд, -  

                                                                              встановив:

          Відповідно до «Звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2005 рік» від 29.12.2004р. по формі державної статистичної звітності № 10-ПІ, затвердженої Наказом Мінпраці України від 29.12.2004 р. № 338, представленою відповідачем позивачу, за підсумками роботи за 2005 рік, середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу підприємства відповідача  у 2005 році складала 194 осіб, а фонд оплати праці штатних працівників – 604,2 тис. грн., середньорічна заробітна плата штатного працівника  складала  3114,43 грн.

Численність інвалідів (середньооблікова чисельність штатних працівників, яким за висновками медико-соціальних експертних комісій встановлена інвалідність) складала 5 осіб.  

           Відповідно до розрахунку суми позову Кримського республіканського відділення Фонду соціального захисту інвалідів, згідно зі ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» № 875-XІІ від 21.03.1991 р. (із змінами та доповненнями) в редакції Закону № 2606-ІІІ від 05.07.2001 року, підприємство відповідача повинно було створити у 2005 році 8 робочіх місць для забезпечення працевлаштування інвалідів, з урахуванням нормативу, встановленого Законом (4% від загальної численності працюючих), але створило 5 місць для забезпечення працевлаштування інвалідів, що зазначено відповідачем у вищенаведеній звітності про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2005 рік.

        У зв'язку з тим, 3 робочіх місця для забезпечення працевлаштування інвалідів підприємством не створено, на підставі ст. 20 зазначеного Закону Кримське республіканське відділення Фонду соціального захисту інвалідів просив стягнути з відповідача штрафні санкції у розмірі 9343,29 грн. 00 коп.

Позовні вимоги  обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Той факт, що у 2005 році три місця для інвалідів відповідачем шляхом його працевлаштування не створено, встановлений та документально підтверджений.

Робочі місця для інвалідів ним не атестовані, контррозрахунку вартості нестворених робочих місць відповідач не надав.

Але у засіданні суду 28.08.2006р. відповідач пояснив, що звертався до центру зайнятості про надання переліку осіб для працевлаштування.  

Відповідно до наданих позивачем суду належно завірених копій листа первомайського районного центру зайнятості №24/05-275, підприємство відповідача інформацію про створення робочих місць для працевлаштування інвалідів не надавало.

Відповідно до довідки відповідача №581 від 28 серпня 2006р. станом на 01.01.2006р. були створени 5 робочіх місць для працевлаштування інвалідів.  

            Однак, відповідно до пункту 5 Положення про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1995 р. № 314, підприємства розробляють заходи щодо створення робочих місць для інвалідів, включають їх до колективного договору, інформують центри зайнятості, місцеві органи соціального захисту населення та відділення Фонду соціального захисту інвалідів про створення (пристосування) робочих місць для працевлаштування інвалідів. А пунктом 14 цього ж Положення визначено, що підприємства, зокрема, у межах доведеного нормативу створюють за власні кошти робочі місця для працевлаштування інвалідів; інформують державну службу зайнятості та місцеві органи соціального захисту населення про вільні робочі місця та вакантні посади, на яких може використовуватися праця інвалідів.

          Відповідно до вимог пункту 3 Положення робоче місце інваліда вважається створеним, якщо воно відповідає встановленим вимогам робочого місця для інвалідів відповідної нозології, атестоване спеціальною комісією підприємства за участю представників МСЕК, органів Держнаглядохоронпраці, громадських організацій інвалідів, і введено в дію шляхом працевлаштування на ньому інваліда (пункт 3 із змінами, внесеними згідно з Постановою Кабінету Міністрів № 19 (19-2002-п) від 10.01.2002 р.).

           Аналіз наведених положень чинного законодавства України дає підстави для висновку про те, що виконанню відповідними органами обов'язку працевлаштовувати інвалідів повинно передувати вжиття підприємством необхідних заходів для забезпечення такого працевлаштування, до яких належать, зокрема, створення в установленому порядку робочих місць у межах нормативу та інформування названих органів про наявність таких вакантних посад для інвалідів.

           Аналогічну правову позицію викладено Верховним Судом України у постановах від 20.07.2004 № 04/336 зі справи № 2-23/9789-03, від 29.03.2005 № 05/145 зі справи         № 13/403 та від 29.03.2005 № 05/144 зі справи № 3/118, згідно з якою суди мають з'ясовувати, зокрема, чи повідомляло підприємство органи працевлаштування про створені робочі місця для працевлаштування інвалідів; якщо названі органи були повідомлені, чи направлялись інваліди для працевлаштування і, відповідно, з чиєї вини направлені інваліди не були працевлаштовані або їм було відмовлено у працевлаштуванні на вакантні посади.

             Відповідно до ст. 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» в редакції від 05.07.2001 року (зі змінами та доповненнями), пунктів 3, 4 Порядку сплати підприємствами (об'єднаннями), установами і організаціями штрафних санкцій до відділень Фонду соціального захисту інвалідів, акумуляції, обліку та використання цих коштів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2001 року № 1767, підприємства (об'єднання), установи і організації незалежно від форми власності і господарювання, де кількість працюючих інвалідів менш, ніж встановлено нормативом, передбаченим частиною 1 статті 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів штрафні санкції, сума яких  визначається  у  розмірі  середньої   річної   заробітної  плати  на   відповідному підприємстві (в об'єднанні), в установі, організації за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом.

Порядком також визначено, що суми штрафних санкцій сплачуються підприємствами самостійно не пізніше 15 квітня року, який настає за звітним.

Відповідно до ч. 3 ст. 20  Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» № 875-XІІ від 21.03.1991 р. (зі змінами та доповненнями) в редакції Закону № 2606-ІІІ від 05.07.2001 року, сплату штрафних санкцій підприємства (об'єднання), установи і організації здійснюють відповідно до Закону  за  рахунок  прибутку, який залишається  в їх розпорядженні після сплати всіх податків і зборів (обов'язкових платежів).

Відповідно до частин третьої, четвертої статті 20 Закону сплату штрафних санкцій підприємства (об'єднання), установи і організації провадять відповідно до закону за рахунок прибутку, який залишається в їх розпорядженні після сплати всіх податків і зборів (обов'язкових платежів). У разі відсутності коштів штрафні санкції можуть бути застосовані шляхом звернення стягнення на майно підприємства (об'єднання), установи і організації в порядку, передбаченому законом.

Таким чином, Закон не ставить в залежність обов'язок щодо сплати санкцій від наявності чи відсутності прибутку, а вказує лише джерело сплати, тому, зокрема, відсутність прибутку у підприємства не звільняє і не може звільняти його від сплати штрафу.

Посилання відповідача на те, що якщо позивач направив би до нього інвалідів для  працевлаштування,  він би не відмовив їм у прийнятті на працю є неспроможним. Відповідач не довів суду факт повідомлення їм органів працевлаштування про створені робочі місця для працевлаштування інвалідів, тобто не надав суду документі, які підтверджують це.

За таких обставин, позовні вимоги. є законними, обґрунтованими, підтверджуються матеріалами справи, і підлягають задоволенню.

         Відповідно до вимог  ст. 94 КАС України витрати по сплаті державного збору  підлягають віднесенню на відповідача..  

У засіданні суду були оголошени вступна та резолютивна частини постанови.

Постанову оформлено та підписано відповідно до вимог Кодексу Адміністративного судочинства України 30 жовтня 2006 р.

На підставі викладеного і керуючись ст. ст. 17, 18, 70, 71, 76, 86, 150, 158, 160, 161, 162, 167 Кодексу Адміністративного судочинства України, суд  

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Кірова», Первомайський район, с. Кормове, вул.. Шкільна, 2  (р/р 260017116 в КРД АППБ «Аваль», МФО, 324021, ЗКПО 00853932) на користь Кримського республіканського відділення Фонду соціального захисту інвалідів, м. Сімферополь,  пр. Кірова, 51-52/10а ( р/р 31213230600212  Управління держказначейства в АР Крим, м. Сімферополь, МФО 824026, ЗКПО 23894402) суму заборгованості в розмірі 9343,29 грн.

          Постанова суду може бути оскаржена у апеляційному порядку відповідно до вимог ст. ст. 185-187 Кодексу Адміністративного судочинства України протягом 10 днів з дня  її проголошення або з дня складання постанови в повному обсязі шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга  на постанову суду подається протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Курапова З.І.