Постанова

від 07.11.2006 по справі 13626-2006а

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

13626-2006А

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95000, м.Сімферополь, вул. К.Маркса, 18, к. 320

ПОСТАНОВА

Іменем України

07.11.2006Справа №2-13/13626-2006А

Господарський суд Автономної Республіки Крим у складі:

судді                                                   Жукової А.І.

при секретарі                               Ковальчук К.В.

за участю:

від позивача Рогачев В.Н. – директор, паспорт ЕС 533918 від 05.01.1998 року

від відповідача – не з'явився

від третьої особи  - не з'явився

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом ТОВ “Експрестур”, м. Ялта вул. Московська, 3

до Сімеїзької селищної Ради, смт. Сімеїз вул. Радянська, 38

Третя особа СПД Черненко Олена Олегівна, м. Алупка вул. Р. Люксембург, 32 кв. 3

Про визнання недійсним  рішення.  

Суть спору: позивач – ТОВ “Експрестур” звернувся до Господарського суд АР Крим з позовом до відповідача – Виконавчого комітету Сімеїзької селищної ради, з участю третьої особи – СПД Черненко О.О., про визнання недійсним рішення 49 сесії 23 скликання Сімеїзької селищної ради від 15.03.2002 року № 12 про надання СПД Черненко Олені Олегівні в оренду терміном на 20 років земельної ділянки загальною площею 0,0428 га для обслуговування спального будиночка за адресою: смт. Понизівка, вул. Приморська, 14  з земель Сімеїзської селищної Ради.

Позовні вимогли обґрунтовані тим, що ТОВ «Експрестур» придбало будинки, спорудження й устаткування  бази відпочинку «Сувенір» по договорах купівлі-продажу, укладеним: з Фондом комунального майна Ялтинської міської ради від 08.05.2001 р., з виробничо-торговельним ТОВ «Кримміськпром» від 07.06.2001 р. і додаткової угоди до нього від 01.11.2001 р., із Севастопольським заводом «Спектр» від 14.08.2001 р., з ВАТ «Алустон» від 17.09.2001 р., з виробничо-торговельним ТОВ «Кримміськпром»,  та з публічних торгів згідно свідоцтва, виданого першою Ялтинською державною нотаріальною конторою за реєстром №2-1882 від 14.07.1999 р.

19 червня 2002 року Господарським судом АР Крим по справі №2-1/5375-2002 за позовом ТОВ «Експрестур» до Сімеїзської селищної ради було  прийнято рішення, яким відповідача зобов'язано видати позивачеві державний акт, який посвідчує право постійного користування земельною ділянкою для обслуговування бази відпочинку «Сувенір».

Сімеїзська селищна рада рішенням № 12 від 15.03.2002 року 49 сесії 23 скликання затвердила проект відводу земельної ділянки СПД Черненко Олені Олегівні загальною площею 0,0428 га для обслуговування спального будиночка (форма 6-зем., графа 69, у т.ч.70) за адресою: смт. Понизівка, вул. Приморська, 14 та передала СПД Черненко О.О. в оренду терміном на 20 років земельну ділянку загальною площею 0,0428 га для обслуговування спального будиночку за адресою смт. Понизівка, вул. Приморська, 14.  

При цьому письмової згоди на вилучення земельної ділянки ТОВ «Експрестур» не надавало і рішення про вилучення земельної ділянки відповідною радою  не виносилося.

Позивач вважає, що спірне рішення прийнято відповідачем поза межами наданої законом компетенції та всупереч положенням чинного законодавства, тому підлягає визнанню недійсним.    

11.09.2006 року позивач заявою уточнив позовні вимоги та просить визнати нечинним рішення 49 сесії 23 скликання Сімеїзької селищної ради від 15.03.2002 року № 12.

Суд приймає до уваги дане уточнення.

Виконавчий комітет Сімеїзької селищної ради заявив  клопотання про заміну Виконавчого комітету Сімеїзької селищної ради на належного відповідача – Сімеїзьку селищну раду, оскільки позивач просить скасувати рішення саме Сімеїзької селищної ради.

Суд ухвалою від  07.09.2006 року у порядку ст. 52 КАС України замінив Виконавчий комітет Сімеїзької селищної ради на належного відповідача - Сімеїзьку селищну раду.

Сімеїзька селищна рада проти позовних вимог  позивача заперечує за мотивами, що право постійного користування земельною ділянкою з земель державної і комунальної власності набувається лише підприємствами, установами , організаціями, що відносяться до комунальної або державної власності, до яких позивач не відноситься.

Третя особа проти позовних вимог заперечує, проте відзив на позов суду не представила.

24.10.2006 року третя особа надіслала на адресу суду клопотання про зупинення провадження по справі.

Ухвалою ГС АР Крим від 30.10.2006 року у задоволенні клопотання про припинення провадження по справі третій особі було відмовлено.

24.10.2006 року третя особа надіслала на адресу суду заяву про відвід судді Жукової А.І. від участі у розгляді справи.

Ухвалою ГС АР Крим від 07.11.2006 року третій особі було відмовлено у клопотанні про відвід судді Жукової А.І.

Провадження по справи здійснювалось відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України.

Сторони та третя особа відмовився від послуг перекладача.

Відповідно до внесених змін до Кодексу Адміністративного судочинства України (від 08.09.2005р. № 2875-ІУ) повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу здійснюється судом тільки за вимогою особи, яка бере участь у справі, або за ініціативою суду.

Сторони  у судовому засіданні заявили про відмову у фіксуванні судового процесу технічними засобами.

Відповідно до статті 130 Кодексу Адміністративного судочинства України перед початком слухання справи сторонам та третій особі були вручені пам'ятки про права та обов'язки.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та третьої особи, суд, -  

в с т а н о в и в:

ТОВ «Експрестур» придбало будинки, спорудження й устаткування  бази відпочинку «Сувенір» по договорах купівлі-продажу, укладеним: з Фондом комунального майна Ялтинської міської ради від 08.05.2001 р., з виробничо-торговельним ТОВ «Кримміськпром» від 07.06.2001 р. і додаткової угоди до нього від 01.11.2001 р., із Севастопольським заводом «Спектр» від 14.08.2001 р., з ВАТ «Алустон» від 17.09.2001 р., з виробничо-торговельним ТОВ «Кримміськпром»,  та з публічних торгів згідно свідоцтва, виданого першою Ялтинською державною нотаріальною конторою за реєстром №2-1882 від 14.07.1999 р..   

Рішенням №19 від 11.12.2001 р. 44 сесії 23 скликання Сімеїзської селищної ради ТОВ «Експрестур» була надана у постійне користування земельна ділянка  №1 площею 4,7192 га, виробнича територія  площадка в постійне користування й земельна ділянка площею 0,3496 га - пляжна зона в тимчасове користування на умовах оренди строком на 10 років.    

За таких обставин, відповідно до вимог ст. 30 Земельного Кодексу України (у редакції 1992 г), що діяв на момент ухвалення рішення про надання земельної ділянки до позивача перейшли права на земельну ділянку у зв'язку з переходом права власності на будови й спорудження бази відпочинку «Сувенір».

26.08.2003 року ТОВ “Експрестур” було видано Державний акт на право постійного користування земельною ділянкою площею 4,7192 га, що розташована: смт. Сімеїз смт. Понизівка, вул. Приморська, 14, для обслуговування бази відпочинку  “Сувенір”.             

Сімеїзська селищна рада рішенням № 12 від 15.03.2002 року 49 сесії 23 скликання затвердила проект відводу земельної ділянки СПД Черненко Олені Олегівні загальною площею 0,0428 га для обслуговування спального будиночка (форма 6-зем., графа 69, у т.ч.70) за адресою: смт. Понизівка, вул. Приморська, 14 та передала СПД Черненко О.О. в оренду терміном на 20 років земельну ділянку загальною площею 0,0428 га для обслуговування спального будиночку за адресою смт. Понизівка, вул. Приморська, 14.  

          Суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до п.6,8 ст.3 КАС України адміністративний позов це звернення до адміністративного суду про захист прав, свобод та інтересів у публічно-правових відносинах.

Відповідно до ст.104 КАСУ до адміністративного суду має право звернутися особа, яка вважає, що порушено Ії права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин.

Відповідно до ст.16 ЦКУ, способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнанням незаконними рішення органів місцевого самоврядування, за виключенням випадків, коли особа, що звернулась до суду не використовує своє право з наміром завдати шкоди іншої особі.

Відповідно до ст.116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування та державних органів приватизації щодо земельних ділянок, на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації, в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.   

Судом у судовому засіданні було досліджено рішення Господарського суду АР Крим по справі №2-1/5375-2002 від 19 червня 2002 року за позовом ТОВ «Експрестур» до Сімеїзської селищної ради, яким відповідача зобов'язано видати позивачеві державний акт, який посвідчує право постійного користування земельною ділянкою для обслуговування бази відпочинку «Сувенір».

          Вказане рішення вступило в законну силу.

          Також досліджена Постанова Севастопольського апеляційного господарського суду від 26.08.2003 р. по справі №2-1/2697-2003 якою було зобов'язано Ялтинське міське управління земельних ресурсів відати Сімеїзської селищної Раді бланк державного акту на право постійного користування землею для ТОВ «Експрестур».

             Постанова Севастопольського апеляційного господарського суду від 26.08.2003 р. набрала законної сили.

Рішенням ГС АР Крим від 06.07.2006 року по справі № 2-20/2329.1-2006  було визнано недійсним договір купівлі-продажу будиночку (павільйону) № 51 від 19.09.1995 року, укладений між гр. Черненко О.О. та ДП завод “Таврія”, визнано за ТОВ “Експрестур” право власності на капітальну будівлю котедж (будиночок), загальною площею 32,9 кв.м., що розташований за адресою: с. Понізовка вул. Приморська, 14, набутого за договором купівлі-продажу № 5/2001 від 07.06.2001 року у ТОВ “Криммісцевпром”.

Відповідно до ст.72 КАСУ, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній, або господар якій справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи, або особа.

Відповідно до п. „а” „в” ст. 12 Земельного кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ міст належить розпорядження землями територіальних громад та надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.

Частина 1. ст 124 Земельного кодексу України передбачає, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Ст. 73 Закони України «Про місцеве самоврядування в Україні» встановлює, що акти місцевих рад, прийняті в межах наданих ним повноважень, обов'язкові для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об'єднаннями громадян, підприємствами, установами і організаціями на відповідній території.

Згідно ст. 59 вказаного Закону акти органів місцевого самоврядування по мотивах їх невідповідності Конституції України або законах України визнаються незаконними в судовому порядку.

Крім того, підстави і порядок придбання права на землю регулюються  Земельним кодексом України (далі ЗК України).

           Ст. 116 ЗК України  визначає, що громадяни і юридичні особи набувають права власності і права користування земельними ділянками із земель державної і комунальної власності за рішенням органу виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених цим кодексом. Придбання права на землю громадянами і юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх в користування. Серед передбачених ст. 12 цього Кодексу повноважень  сільських, селищних, міських рад у області земельних відносин є передача земельних ділянок у власність  або в користування  громадянам і суб'єктам господарської діяльності.

         Згідно зі ст. ст. 123, 124 ЗК України  передача в оренду земельних ділянок, що знаходяться в державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди  земельної ділянки за проектами відведення  цих ділянок, за умови звернення у відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який розглядає  заяву  і в місячний термін  дає відповідь на цю заяву.

Порядок вилучення земельних ділянок встановлений ст. 149 ЗК України.

Відповідно до частини 1 ст. 149 Земельного кодексу України земельні ділянки, надані у постійне користування із земель державної та комунальної власності, можуть вилучатися для суспільних та інших потреб за рішенням органів державної влади та органів місцевого самоврядування.

Частина 2 ст. 149 Земельного кодексу України передбачає, що вилучення земельних ділянок здійснюється з відома землекористувачів на підставі рішень Кабінету Міністрів України, Ради Міністрів АР Крим, місцевих державних адміністрацій, сільських, селищних, міських рад відповідно до їх компетенції.

Матеріали справи свідчать про те, що   письмової згоди на вилучення земельної ділянки ТОВ «Експрестур» не надавало і рішення про вилучення земельної ділянки відповідною радою  не виносилося.

Відповідно до частини 10 ст. 149 Земельного кодексу України у разі незгоди землекористувача з вилученням земельної ділянки питання вирішується в судовому порядку.

Відсутні і підстави припинення права користування земельною ділянкою, передбачені ст. 141 Земельного кодексу України.

Крім того, СПД Черненко О.О. земельна ділянка надана для обслуговування     на базі відпочинку «Сувенір» спального будиночка  дерев'яного павільйону   №51 площею 24,5 кв.м.  

Ухвалою Ялтинського місцевого суду від 02.02.2002 року було відмінено Рішення Ялтинського місцевого суду від 03.01.2002 року, яким  визнано за гр. Черненко О.О.  право власності на будиночок-павільйон № 51, площею 24,5 кв.м., що розташований у с. Понизова вул. Приморська, 14 на території бази відпочинку  “Сувенір”.

Також відсутність даної будівлі  підтверджується довідкою КП БТІ м. Ялта від 19.05.2006 року та зведеним оціночним актом б/в «Сувенір» від 02.03.1998 року  КП БТІ м. Ялта.  

СПД Черненко О.О. не надала суду  правовстановлюючих документів на дерев'яний павільйон, який є некапітальною спорудою площею 24,5 кв.м.

Згідно зведеному оціночному акту бази відпочинку «Сувенір» за адресою: смт. Понизівка, вул.  Приморська, 14 плану  будівель б/в «Сувенір», оціночному акту № 7 від 2.03.1998 р. на земельної ділянці, наданої СПД Черненко О.О. знаходиться будова літер «І» № 51 з каменю ракушечнік на  бетонному   стрічковому фундаменті, яка належить ТОВ «Експрестур».

Право власності зареєстровано за ТОВ «Експрестур» та підтверджується КП БТІ м. Ялта довідкою від 04.04.2006 року №5720.

Відповідно до ст. 393 ЦКУ, власник майна, права якою порушені внаслідок видання правового акту органом місцевого самоврядування, має права вимагати відновлення того становища, яке існувало до видання цього акту.

Згідно з ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ст.21 ЦКУ, суд визнає нечинним, та відміняє правовий акт індивідуальної дії, виданий органом місцевого самоврядування, який протиречить актам цивільного законодавства, та порушує цивільні права або інтереси.

Відповідно до ч.ч.1, ст.9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За вказаних обставин, судом встановлено, що рішення   49 сесії 23 скликання Сімеїзької селищної ради від 15.03.2002 року № 12, є незаконним  та необґрунтованим і підлягає скасуванню.

Судовий збір у розмірі 3,40 грн. підлягає стягненню з Державного бюджету України на користь позивача на підставі п. 1 статті 94 КАС України.                                        У судовому засіданні оголошені вступна та резолютивна частини постанови.

Постанова складена відповідно до статті 167 КАС України та підписана 15.11.2006 року.

          На підставі вищевикладеного та керуючись ст. 94, 98, 122, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

п о с т а н о в и в:

Позов задовольнити.

Визнати нечинним та скасувати рішення 49 сесії 23 скликання Сімеїзької селищної ради від 15.03.2002 року № 12.

Стягнути з Державного бюджету України (р\р 31118095600002 у банку отримувача: Управління Державного казначейства в АР Крим, отримувач: Держбюджет м. Сімферополь,  МФО 824026, ЗКПО 22301854) на користь ТОВ “Експрестур” (м. Ялта вул. Московська, 3; ЗКПО 24693960, р/р 2600701731913 в ЯФ ВАТ “Укрексімбанка”, МФО 324786) 3,40 грн. судового збору.

          Виконавчий документ видати після вступу постанови у законну силу.

          У разі неподання заяви про апеляційне оскарження постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення.

Якщо після подачі заяви про апеляційне оскарження апеляційна скарга не подана, постанова набирає чинності через 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

          Постанова може бути оскаржена в порядку і строки, передбачені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України, у Севастопольський апеляційний господарський суд.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Жукова А.І.