Рішення

від 23.10.2006 по справі 12919-2006

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

12919-2006

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95000, м.Сімферополь, вул. К.Маркса, 18, к.

РІШЕННЯ

Іменем України

23.10.2006Справа №2-15/12919-2006

За позовом Приватного підприємства “Сієста – Плюс”, с. Кача м. Севастополь  

До Товариства з обмеженою відповідальністю “Фабрика морозива “Італхолод”, с. Зарічне Сімферопольського району  

Про стягнення  23156,03 грн.

За зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Фабрика морозива “Італхолод”, с. Зарічне Сімферопольського району

До Приватного підприємства “Сієста – Плюс”, с. Кача м. Севастополь

Про стягнення 24000,00 грн.

                                                                                                           Суддя І.А.Іщенко

представники:

Від позивача (відповідач по зустрічному позову) -  Назіна В.О. юрисконсульт, довіреність № 712/А від 01.08.06 р., у справі   

Від відповідача  (позивач по зустрічному позову) – Марчук О.В. представник, довіреність № 18 від 18.09.06 р., у справі

Обставини справи: ПП “Сієста – Плюс”  подало до господарського суду АР Крим  позовом до ТОВ Фабрика морозива “Італхолод” про стягнення  23156,03 грн. заборгованості за договором № 63 від 10.06.05 р., у тому числі: 22432,80 грн. основного боргу, 723,23 грн. - пені та судових витрат.

Представник позивача позивні вимоги підтримав мотивуючи тим, що на виконання умов договору № 63 від 10.06.05 р. 28 грудня 2005 року згідно накладної № ЕСС – 768248 від 28.12.05 р. на суму 29889,00 грн. відповідачу поставив напої та продукти питання з відстрочкою платежу, відповідно з підпунктом 3 пункту 5.2 договору на 5 банківських днів, розрахунок за договором  відповідач здійснив частково у розмірі 7456,20 грн., таким чином  утворилась заборгованість у розмірі 22432,80 грн.

06.09.06 р. до Господарського суду надійшла зустрічна позовна заява ТОВ Фабрика морозива “Італхолод” до ПП “Сієста – Плюс”  про стягнення 24000,00 грн.

Позивні вимоги  за зустрічним позовом  мотивовані тим, що 12.06.03 р. на умовах договору суборенди морозильних вітрин № 312  ПП “ВІКО”  по акту прийму – передачі ПП “Сієста – Плюс”  передала морозильні камери в кількості 400 од.

Частина морозильних камер після закінчення договору була повернута, що підтверджується актом звірки № 1 від 17.03.04 р., а 6 морозильних камер залишились у  ПП “Сієста – Плюс”. Таким чином ПП “Сієста – Плюс”   порушила умови договору суборенди морозильних камер № 312 від 12.06.03 р.

Згідно зі статтею 601 Цивільного кодексу України ТОВ Фабрика морозива “Італхолод”  направило на адресу ПП “Сієста – Плюс”   заяву про залік однорідних вимог.

Представник відповідача по зустрічному позиву  у судовому засіданні та у відзиві вважає не обґрунтованими позивні  вимоги позивача.

При цьому, у відзиві на позовну заяву відповідач по зустрічному позову посилається на те, що позивачем в обґрунтування позовних вимог не було надано відповідних доказів зв'язку первісного позиву з зустрічним позовом.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд –

ВСТАНОВИВ:

10 червня  2005 року між ПП “Сієста – Плюс” та ТОВ Фабрика морозива “Італхолод” укладено договір № 63 (а.с.7) відповідно якого   позивач за первісним позовом  зобов'язався передати в обумовлений строк товар, а відповідач по первісному позиву прийняти та оплатити за нього узгоджену сторонами суму.

Згідно видаткової накладної  від 28.12.05 р. № ЕСС-768248 (а.с. 9) ПП “Сієста – Плюс” поставила, а ТОВ Фабрика морозива “Італхолод” отримала продукти на суму 29889,00 грн. Таким чином ПП “Сієста – Плюс” виконала умови договору в повному обсязі.

Покупець (відповідач за первісним позовом) сплачує переданий товар по цінам вказаним в накладної з відстрочкою платежу, відповідно з підпунктом 3 пункту 5.2 договору протягом 5 банківських днів.  

Однак, свої зобов'язання по оплаті виконав не належним чином сплатив отриману продукцію частково, що підтверджується банківськими виписками (а.с. 10-14).

Заборгованість у розмірі 22432,80 грн., стала підставою для звернення з позовом до суду й  нарахуванню штрафних санкцій Позивачем (за первісним позовом) на адресу  відповідача (за первісним позовом) спрямована  претензія за № 6 від 29.03.06 р. по оплаті боргу (а.с. 15)

28.04.06 р. ТОВ Фабрика морозива “Італхолод” у відповіді на претензію № 47 визнала, та зобов'язалась погасити суму заборгованості. (а.с.17)  

Відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язань або одностороння зміна його умов не допускається.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Беручи до уваги, що судом  під час розгляду наявності заборгованості ТОВ Фабрика морозива “Італхолод за отриманий товар  за договором № 63 від  10.06.05 р.  встановлена належним чином підтверджена у розмірі 22432,80 грн., а тому вона підлягає стягненню.  

Відповідно статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

За приписами пункту  3 статті 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Приписи вказаної статті кореспондуються з відповідними статтями Господарського кодексу України, а саме, пункт 1 статті 230 штрафні санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової  суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у  разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Позивачем заявлена позовна вимога також про стягнення пені за період з 17.05.06 р. по 17.07.06 р.  у розмірі  723,23 грн. (а.с. 3) однак вимоги позивача в частині стягнення штрафу (пені) не підлягають задоволенню на наступних підставах.

Пункт 2 статті 258 Цивільного кодексу України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог: про стягнення неустойки (штрафу, пені).  

Відповідно до  пункту 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняються через шість місяців від дня, коли  зобов'язання мало бути  виконано.

Позивачем (по первісному позиву) пропущений  строк позовної давності для стягнення штрафу (пені).

Відповідно статті 60 Господарського процесуального кодексу України відповідач має право до прийняття рішення зі спору подати до позивача зустрічний позов для спільного розгляду  з первісним позовом. Зустрічний позов повинен бути взаємно пов'язаний з первісним.       

06 вересня 2006 року до Господарського суду надійшла зустрічна позовна заява ТОВ Фабрика морозива “Італхолод” до ПП “Сієста – Плюс”  про стягнення 24000,00 грн. (а.с. 37-39)

Свої вимоги позивач по зустрічному позиву обґрунтував тим, що 24 червня 2006 року між ПП “ВІКО” та ПП “Сієста – Плюс” укладено договір суборенди морозильних камер № 23. (а.с. 43)

Згідно  акту прийму – передачі ПП “Сієста – Плюс”  отримала від ПП “ВІКО”   морозильні камери в кількості 400 од. (а.с. 40)

Частина морозильних камер після закінчення договору була повернута, що підтверджується актом звірки № 1 від 17.03.04 р. (а.с. 49), а 6 морозильних камер залишились у  ПП “Сієста – Плюс”.

Таким чином ПП “Сієста – Плюс”   порушила умови договору суборенди морозильних камер № 312 від 12.06.03 р. укладеного між ним та ПП “ВІКО”.

Доводи представника, що відповідно до статті 601 Цивільного кодексу України  зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких  настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.

Доказів однорідності вимог не представлено, при таких обставинах в  задоволені зустрічної позивної заяви слід відмовити.

За приписами  статті 33 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог і заперечень

Витрати з оплати держмита та інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відносяться відповідно до статті   49  Господарського процесуального кодексу   України при частковому задоволені позову – на обидві сторони пропорційно розміру позивних вимог.

У судовому засіданні, яке відбулося 23 жовтня 2006 року було оголошено вступна та резолютивна частина рішення.

Рішення оформлене відповідно до статті 84  Господарського процесуального кодексу України|   і підписано  08 листопада 2006 року.

Керуючись статтями  33, 49, статтями 82-85  Господарського процесуального кодексуУкраїни, суд -    

ВИРІШИВ:

1.          У задоволенні зустрічного позову   відмовити. Товариства з обмеженою відповідальністю “Фабрика морозива “Італхолод” до Приватного підприємства “Сієста – Плюс” відмовити.

2.          Позов Приватного підприємства “Сієста – Плюс” до Товариства з обмеженою відповідальністю “Фабрика морозива “Італхолод” задовольнити частково.

3.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Фабрика морозива “Італхолод”, 97575 АР Крим  Сімферопольський район с. Зарічне, вул. Совхозна,   10 (р/р 2600500145710 в філії ОАО “Укрєксімбанк” МФО 324786 ЗКПО 32954268) на користь Приватного підприємства “Сієста – Плюс” 99011 АР Крим м. Севастополь, пос. Кача  вул. Первомайська, 10 (р/р 26009945037581 в СФ АКБ “Укрсоцбанк” МФО 324195 ЗКПО 30229368) 22432,80 грн. заборгованості.  Витрати по сплаті державного мита у сумі 224,32 грн. та витрати за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 114,31 грн.  

4.          В іншій частині стягнення пені у розмірі 723,23 грн. відмовити.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної чинності.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Іщенко І.А.