Рішення

від 25.09.2012 по справі 2/1522/13171/11

ПРИМОРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № /1522/13171/11

Провадження № 1522/3419/12

25 вересня 2012 року Приморський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді -Кічмаренко С.М.

при секретарі Науменко Г.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа Публічне акціонерне товариство Акціонерний банк «Південний», про визнання права власності, -

ВСТАНОВИВ:

Позивачка звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання права власності на 2/3 частини трьохкімнатної квартири, земельну ділянку, cтягнення частини доходів товариств і підприємств. Пізніше позивачка уточнила свої позовні вимоги, та просила стягнути на свою користь компенсацію вартості частки у статутних фондах відповідних товариств та підприємств. В подальшому, позивачка подала заяву про залишення без розгляду частини позовних вимог, а саме -вимог щодо компенсації частки у статутних капіталах товариств та підприємств. З огляду на цепозивачка просить визнати за нею право власності на 2/3 частини трикімнатної квартира загальною площею 173,5 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 та право власності на земельну ділянку загальною площею, 0,1 гектарів, за адресою: м. Одеса, провулок Ванний, 13, кадастровий номер: 5110136900:27:004:0255, обґрунтовуючи свої позовні вимоги наступним.

За період шлюбу між нею та відповідачем, подружжям на праві спільної сумісної власності набуто наступне майно: трикімнатна квартира №47, загальною площею 173,5 кв.м. за адресою: м. Одеса, вул. Чорноморська, 1,. зареєстрована за ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом ОСОБА_3 03.11.2006 року, заявленою вартістю 151678 грн.; земельна ділянка, площею 0,1 гектарів, за адресою: м. Одеса, провулок Ванний, 13, яка також належить відповідачу на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом ОСОБА_4 17.08.2006 року, державний акт на право власності на земельну ділянку від 20.12.2006 року, серія ЯГ №945758, заявлена вартість згідно договору-купівлі продажу - 2 440 000.00 грн.; земельна ділянка, площею 0,1 гектарів, за адресою: м. Одеса, провулок Ванний, 13, яка належить відповідачу на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом ОСОБА_5 від 30.09.2005 року, державний акт на земельну ділянку від 20.12.2006 року, серія ЯГ № 945757, заявлена вартість земельної ділянки згідно договору-купівлі продажу становить 2 137 010.00 грн.).

При розподілі цього майна, позивачка просить відійти від рівності часток у спільній сумісній власності подружжя, обґрунтовуючи це тим, що з нею проживає малолітня дитина ОСОБА_6, та батько на це погодився і це закріплено у договорі між батьками про виховання та утримання дитини від 27.08.2011 року. Позивачка також зазначила, що згідно договору між батьками про виховання та утримання дитини від 27.08.2011 року, вона бере на себе значну кількість витрат на те, щоб дитина мала можливість відвідувати відповідача, через це розмір аліментів на утримання не є таким значним.

З огляду на це, позивачка просить визнати її приватною власністю 2/3 частини трикімнатної квартири загальною площею 173,5 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1, вартістю 151 678 грн. та земельну ділянку загальною площею, 0,1 гектарів, за адресою: м. Одеса, провулок Ванний, 13, кадастровий номер: 5110136900:27:004:0255; визнати приватною власністю відповідача земельну ділянку в цілому, площею 0.10 гектарів, за адресою: м. Одеса, провулок Ванний, 13., кадастровий номер: 5110136900:27:004:0256. В обґрунтування вимог про розподіл земельних ділянок саме вказаним вище чином, позивачка вказала, що під час шлюбу відповідачу на підставі договору дарування посвідченого приватним нотаріусом ОСОБА_5 від 30.09.2005 року подарована нежитлова будівля, а саме частина нежитлових будівель дачного містечка, загальною площею 1/11 від 913,4 кв.м. ( 83,03 кв.м.)., за адресою м. Одеса, провулок Ванний, 13, яка розташована на земельній ділянці з кадастровим номером 5110136900:27:004:0256.

У судовому засіданні представник позивачки ОСОБА_7 підтримав вимоги та обґрунтування позовної заяви (з урахуванням заяви про залишення частини позовних вимог без розгляду) в повному обсязі.

Представник відповідача повторно не з`явився у судове засідання. У попередньому судовому засіданні проти задоволення позову заперечував, зазначив, що відповідач сплачує значну суму аліментів на дитину, та відхід від рівності часток подружжя, як просить позивачка, та визнання за нею права власності на 2/3 частини спірної квартири, є порушенням його прав на рівний поділ сумісного майна подружжя. Проти запропонованого позивачкою розподілу земельних ділянок, представник відповідача також заперечував, та вказав, що обидві земельні ділянки утворюють одну цілу земельну ділянку, вартість обох ділянок не встановлена.

Представник третьої особи у судовому засіданні проти позовних вимог в частині розподілу між сторонами земельних ділянок не заперечував, проти визнання права власності за позивачкою на 2/3 частини трикімнатної квартири загальною площею 173,5 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 заперечував, обґрунтовуючи це тим, що квартира передана у іпотеку згідно договору іпотеки від 03.11.2006 року, посвідченого приватним нотаріусом ОСОБА_3, в забезпечення договору кредиту, укладеного між ОСОБА_2 та АБ «Південий»в сумі 480 000,00 (чотириста вісімдесят тисяч) доларів США до 02.11.2021 року. Вартість спірної квартири за договором іпотеки становить: 2 547 371 грн., що еквівалентно ~ 318 421 Долларів США (на даний час). Кредитні зобов’язання відповідачем досі не виконанні в повному обсязі.

На підставі ст.224 ЦПК України, суд зі згоди позивачки та згідно наданої її представником заяви, ухвалив провести заочний розгляд справи на підставі наявних у справі доказів.

Суд заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги слід задовольнити частково з наступних підстав.

28 травня 2002 між сторонами по справі укладено шлюб, що підтверджено свідоцтвом про укладення шлюбу від 28 червня 2002 року, серія I-ЖД №323147.

Під час шлюбу, 03 березня 2003р. у подружжя народився син ОСОБА_6, що підтверджено свідоцтвом про народження від 08 квітня 2003 року, серія I-ЖД №167442.

Рішенням Приморського районного суду від 16 вересня 2011 року, шлюб між сторонами розірвано, додатковим рішенням Приморського районного суду від 29.09.2012 прізвище позивачки змінено з «Вознюк»на дошлюбне «Моісеєва».

Згідно договору між батьками про виховання та утримання дитини від 27.08.2011 року, дитина -ОСОБА_6 постійно проживає з позивачкою.

Підчас шлюбу сторонами по справі придбано у власність наступне майно:

- трикімнатна квартира, загальною площею 173,5 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1., зареєстрована за відповідачем на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом ОСОБА_3 від 03.11.2006 року. Вказана у договорі вартість квартири складає 151 678 грн;

- земельна ділянка, площею 0,10 гектарів, за адресою: м. Одеса, провулок Ванний, 13 на підставі посвідченого приватним нотаріусом ОСОБА_4 договору купівлі-продажу від 17 серпня 2006 року, яка згідно державного акту на право власності на земельну ділянку від 20 грудня 2006 року, серія ЯГ №945758, належить відповідачу. Згідно вказаного вище договору-купівлі продажу, вартість земельної ділянки становить 2 440 000.00 (два мільйони чотириста сорок тисяч) грн;

- земельна ділянка, площею 0,10 гектарів, за адресою: м. Одеса, провулок Ванний, 13 на підставі посвідченого приватним нотаріусом ОСОБА_5 В договору купівлі-продажу від 30 вересня 2005 року. Згідно державного акту на земельну ділянку від 20 грудня 2006 року, серія ЯГ № 945757, вказана ділянка належить відповідачу. Згідно вказаного вище договору-купівлі продажу, вартість земельної ділянки становить 2 137 010.00 (два мільйони сто тридцять сім тисяч десять) грн.

Під час розгляду справи судом було встановлено, що обсяг спільного майна, набутого під час шлюбу між сторонами по справі, ними не оскаржується, що, зокрема, визнано представником відповідача.

За договором іпотеки від 03.11.2006 року, посвідченим приватним нотаріусом ОСОБА_3, квартира за адресою: АДРЕСА_2 передана у іпотеку в забезпечення договору кредиту №536 від 03.11.2006 на суму 480 000.00 тисяч доларів США, кінцевий строк повернення -до 02.11.2021 року.

З пояснень представників сторін, судом встановлено, що відповідач в цілому не заперечує проти розподілу спільного сумісного майна подружжя, але посилається на те, що він сплачує значну суму аліментів на дитину, та відхід від рівності часток подружжя, як просить позивачка, та визнання за нею права власності на 2/3 частини спірної квартири є порушенням його прав на рівний поділ сумісного майна подружжя.

Стосовно доводів представника відповідача про те, що він сплачує значну суму аліментів на дитину, суд зазначає наступне. Згідно договору між батьками про виховання та утримання дитини від 27.08.2011 року, дитина 2 рази на місяць з вечора п’ятниці до вечора неділі другого та четвертого тижня кожного місяця, а також усі канікули передбачені шкільною програмою РФ, включно 3 місяці літніх канікул, повинна проводити час з батьком. Позивачка у свою чергу згідно договору, гарантує оплату всіх витрат у період поїздок дитини до батька (тобто відповідача).

Згідно ч.3 ст. 70 Сімейного кодексу, суду дається право, щодо збільшення частки майна дружини, чоловіка, якщо з нею, ним проживають діти, а також непрацездатні повнолітні син, дочка, за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування.

Відповідно до ч.4 п.30 Пленуму ВСУ від 21 грудня 2007 року N 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», при вирішенні спору про поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, суд згідно з частинами 2, 3 ст. 70 Сімейного Кодексу в окремих випадках може відступити від засади рівності часток подружжя, враховуючи обставини, що мають істотне значення для справи, а також інтереси неповнолітніх дітей, непрацездатних повнолітніх дітей. Під обставинами, що мають істотне значення для справи, потрібно розуміти не тільки випадки, коли один із подружжя не дбав про матеріальне забезпечення сім'ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім'ї, але і випадки коли один із подружжя не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку чи доходу (ч. 1 ст. 60 СК).

Оскільки позивачкою по справі не надано суду доказів недостатності розміру аліментів, які вона одержує від відповідача для забезпечення фізичного, духовного розвитку та лікування дитини, суд не вважає обґрунтованим відхід від рівності часток у спільній сумісній власності подружжя.

Водночас, з запереченнями відповідача проти розподілу земельних ділянок, суд не може погодитись, оскільки обидві земельні ділянки мають окремі земельні акти та кадастрові номери, що підтверджено матеріалами справи. Ринкова вартість земельних ділянок встановлена згідно висновку №6681/23 будівельно-технічної експертизи, та складає 9 072 тис. грн. Таким чином, ринкова вартість обох ділянок є однаковою. Враховуючи, що на земельній ділянці з кадастровим номером 5110136900:27:004:0256. розташована нежитлова будівля, а саме частина нежитлових будівель дачного містечка, загальною площею 1/11 від 913,4 кв.м. (83,03 кв.м.), що є особистою власністю відповідача як придбана за договором дарування від 30 вересня 2005 року, суд погоджується з доводами позивачки про визнання за нею права власності на другу ділянку, яка має таку ж саму ринкову вартість.

Також суд не може погодитись з доводами третьої особи про неможливість поділу спірної квартири, через те, що вона знаходиться в іпотеці, та забезпечене нею зобов’язане не виконане в повному обсязі, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Частиною 1 ст. 70 СК України передбачено, що у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Положення договору іпотеки про те, що іпотекодавець -відповідач не має права розпоряджатися квартирою без згоди іпотекодержателя -третьої особи до закінчення терміну дії іпотеки, не означає, що в судовому порядку неможливо поділити спільне майно подружжя шляхом визнання права власності на нього, оскільки право володіння та користування майном не заборонено, а поділ майна подружжя не є розпорядженням ним.

Крім того, згідно із ч. 3 ст. 61 СК України, якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім'ї, то гроші, інше майно, у тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя. Отже, за загальним правилом майно, придбане подружжям у кредит, є спільною сумісною власністю чоловіка та дружини.

Також судом враховано положення ст. 65 СК України, згідно з яким договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім'ї, створює обов'язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім'ї. Це означає, що дружина та чоловік незалежно від припинення шлюбу мають рівні права та обов'язки щодо спільно нажитого у шлюбі майна, оскільки розірвання шлюбу не звільняє подружжя від зобов'язань за кредитом.

При розгляді справи судом також враховано роз'яснення Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року N 11 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя", згідно з яким суди, вирішуючи спори між подружжям про майно, повинні встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час його придбання. До складу майна, що підлягає поділу, включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб. При поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов'язаннями, що виникли в інтересах сім'ї (ч. 4 ст. 65 СК України).

У відповідності зі ст.68 СК України, розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу.

Відповідно до ст. 372 Цивільного кодексу України майно, що є у спільній сумісній власності, може бути поділене між співвласниками за домовленістю між ними. У разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 4-8, 10, 11, 15, 169, 212, 213, 224, 225 ЦПК України, ст. 60, ч.1, 2, 3 ст. ст. 61, 68, ч.1, 3 ст. 70 СК України, ст. 372 ЦК України, ст. 12 Закону України від 19 вересня 1991 р. N 1576-XII "Про господарські товариства", п. 27, 28, 29, 30 Пленуму ВСУ від 21 грудня 2007 року N 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа Публічне акціонерне товариство Акціонерний банк «Південний», про визнання права власності - задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_1, право власності на Ѕ частину трикімнатної квартира загальною площею 173,5 кв.м. за адресою: АДРЕСА_2.

Визнати за ОСОБА_1, право власності на земельну ділянку загальною площею, 0,1 гектарів, за адресою: м. Одеса, провулок Ванний, 13, кадастровий номер: 5110136900:27:004:0255.

Визнати за ОСОБА_2, право власності на Ѕ частину трикімнатної квартира загальною площею 173,5 кв.м. за адресою: АДРЕСА_2.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку.

Суддя: С.М. Кічмаренко

25.09.2012