Рішення

від 21.11.2006 по справі 17/269(27/27)-06

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

17/269(27/27)-06

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

21.11.06р.

Справа № 17/269(27/27)-06

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Агропак”, м. Дніпропетровськ

до Закритого акціонерного товариства “Корпорація “Дніпродормостбуд”, м. Дніпропетровськ

про спонукання укласти додаткову угоду № 2 до договору оренди нежилого приміщення від 01.11.2001р.

                                                                                               Суддя —Стрелець Т. Г.

Представники:

від позивача: Гусак О.Л., довіреність без номеру від 27.09.2005р., представник;

від відповідача: Потапов О.М., довіреність №18-05/06 від 18.05.2006р., представник.

Суть спору:

Товариство з обмеженою відповідальністю “Агропак” (у подальшому — позивач) звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом про спонукання Закритого акціонерного товариства “Корпорація “Дніпродормостбуд” (у подальшому —відповідач) укласти з позивачем додаткову угоду № 2 до договору оренди нежилих приміщень від 01.11.2001р.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що:

–          відповідач безпідставно відмовляється укласти вказану додаткову угоду, посилаючись на припинення дії договору оренди у зв'язку із здійсненням новації зобов'язання;

–          строк дії договору оренди нежилого приміщення від 01.11.2001р. був встановлений до 01.11.2017р. і підстави для його припинення відсутні;

–          відповідач є правонаступником КП “Дніпропетровський метало механічний завод” і тому на нього як на нового власника розповсюджуються всі положення договору оренди;

–          договір оренди не припинив своєї дії у зв'язку з новацією, оскільки умова щодо новації має бути спеціально обумовлена;

–          постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 25.10.2005р. по справі №11/149 договір оренди №49 від 01.12.2003р. був визнаний недійсним.

Відповідач проти позовних вимог заперечує, у поданому відзиві зазначає, що:

- 01.12.2003р. між позивачем і відповідачем було укладено договір оренди об'єкта нерухомості №49, згідно з п. 12.3 якого всі попередні переговори, домовленості, листування по питанням, які так чи інакше стосуються даного договору, втрачають юридичну силу;

- відповідно до ст. 220 ЦК УРСР (ч. 2 ст. 604 ЦК України) зобов'язання припиняється за угодою сторін, зокрема, угодою про заміну одного зобов'язання іншим між тими ж особами;

- первісні зобов'язання сторін спору по договору оренди від 01.11.2001р. були припинені та замінені за домовленістю сторін новим зобов'язанням шляхом підписання договору оренди №49 від 01.12.2003р., який в подальшому виконувався сторонами.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 20.03.2006р. по справі №27/27 (у подальшому —Рішення) у позові було відмовлено у повному обсязі.

Не погодившись з Рішенням, позивач подав до Дніпропетровського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, у якій просив скасувати Рішення та задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 17.05.2006р. по справі №27/27 (у подальшому —Постанова) апеляційна скарга позивача була задоволена, Рішення було скасовано, позов було задоволено, було прийнято нове рішення про спонукання відповідача укласти з позивачем додаткову угоду №2 до договору оренди від 01.11.2001р. в редакції позивача від 27.10.2005р.

Не погодившись з Постановою, відповідач подав до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, у якій просив скасувати Постанову, Рішення залишити без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 24.07.2006р. по справі №27/27 (у подальшому —Постанова ВГСУ) касаційна скарга відповідача була задоволена частково, Рішення та Постанова були скасовані, справа №27/27 була направлена на новий розгляд до господарського суду Дніпропетровської області.

Ухвалою від 21.08.2006р. господарським судом Дніпропетровської області було порушено провадження по справі №17/269(27/27)-06.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 28.08.2006р. провадження у справі №17/269(27/27)-06 було зупинено до повернення справи з Верховного Суду України.

Згідно з Ухвалою Верховного Суду України від 21.09.2006р. відповідачу було відмовлено в порушенні касаційного провадження з перегляду Постанови ВГСУ.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 20.10.2006р. провадження у справі №17/269(27/27)-06 було поновлено.

В судовому засіданні 21.11.2006р. за згодою сторін оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд, —

В с т а н о в и в :

01.11.2001р. між позивачем (орендар) і КП “Дніпропетровський метало механічний завод” (орендодавець) був укладений договір оренди нежилих приміщень (у подальшому —Договір), згідно умов якого орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне володіння та користування нежилі приміщення частини будівлі адміністративно-побутового корпусу та цеху лиття, які знаходяться на балансі КП “Дніпропетровський метало механічний завод”, за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. П. Морозова, 4А.

За вказаним Договором в оренду позивачеві були передані 4 приміщення загальною площею 1880 кв.м., а саме приміщення столової площею 730 кв.м.  та приміщення складів загальною площею 1150 кв.м.

Відповідно до п. 1.1 Договору вартість майна, переданого в оренду, складає 1693277 грн.

Пунктом 11.1 Договору було встановлено строк його дії, а саме до 01.11.2017р.

В п. 11.3 Договору сторонами було обумовлено, що зміна і розірвання договору можуть мати місце за погодженням сторін, яке оформлюється підписанням додаткової угоди до договору. Зміни і доповнення, що вносяться, розглядаються сторонами протягом одного місяця. Одностороння відмова від виконання умов договору та внесених змін не допускається.

Пунктом 1.17 Договору передбачені випадки припинення дії Договору, зокрема, серед них: закінчення строку дії договору, приватизація об'єкта оренди, загибель об'єкта оренди, дострокове за згодою сторін або за рішенням господарського суду, банкрутство орендаря.

Орендоване майно було передано позивачеві за актом від 01.11.2001р.

14.05.2002р.  КП “Дніпропетровський метало механічний завод” та позивач уклали Додаткову угоду №1 до Договору про зміну редакції п. п. 1.1, 3.2 Договору, якою збільшена загальна площа приміщень, що орендуються позивачем, до 2429,6 кв.м., та розмір орендної плати з 9964,00 грн. до 12876,88 грн. на місяць.

За актом приймання-передачі від 14.05.2002р. позивачеві було передано в оренду додаткове приміщення площею 549,6 кв.м.

Розпорядженням виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради від 16.01.2003р. №42р виробничим будівлям і спорудам КП “Дніпропетровський метало механічний завод” присвоєно нову адресу —вул. Ударників, 30.

Рішенням Дніпропетровської обласної ради від 17.01.2003р. №125-7/ХХІV як юридичну особу було ліквідовано КП “Дніпропетровський метало механічний завод”, майно, що знаходилось на балансі останнього було передано до статутного фонду відповідача.

Відповідач надав у матеріали справи Свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи, згідно з яким датою державної реєстрації відповідача у якості юридичної особи є 05.06.2003р.

Вказане підтверджується Довідкою №14199 про включення відповідача до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України і статутом відповідача.

Листом від 28.10.2005р. №28 позивач звернувся до відповідача з пропозицією укласти додаткову угоду №2 від 27.10.2006р. до Договору про зміну сторони договору —орендодавця у зв'язку зі зміною власника нежилих приміщень, які є предметом  договору оренди, та про заміну адреси об'єкта оренди.

Листом від 14.11.2005р. №14-11/05/148 відповідач повідомив позивача про відмову від підписання додаткової угоди до Договору оренди у зв'язку з відсутністю правових підстав, оскільки на думку відповідача Договір припинив свою дію відповідно до ст. 604 ЦК України, ст. 220 ЦК УРСР одночасно з укладенням між позивачем і відповідачем договору оренди від 01.12.2003р. №49.

Суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги у повному обсязі на підставі наступного.

Відповідно до ст. 268 ЦК УРСР при переході права власності на здане в найом майно від наймодавця до іншої особи договір найму зберігає чинність для нового власника.

Крім того, згідно зі ст. 770 ЦК УРСР у разі зміни власника речі, переданої у найм, до нового власника переходять права та обов'язки наймодавця.

Як встановлено ст. 23 Закону України “Про оренду державного і комунального майна” від 10.04.1992р. №2269-ХІІ у разі переходу права власності до інших осіб договір оренди зберігає чинність для нового власника.

Тобто у зв'язку з переходом права власності на майно, що належало КП “Дніпропетровський метало механічний завод”, до відповідача останній як правонаступник несе права та обов'язки орендаря щодо майна, переданого в оренду позивачу.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, ст. 161 ЦК УРСР зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, акту планування, договору, а при відсутності таких вказівок - відповідно до вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Як вбачається з матеріалів справи, сторони не укладали додаткових угод про припинення дії Договору.

Договір оренди від 01.12.2003р. також не містить вказівки на припинення дії Договору та не свідчить про досягнення домовленості між сторонами про заміну первісного зобов'язання новим зобов'язанням.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 25.10.2005р. №11/149 договір оренди від 01.12.2003р. №49, укладений між позивачем і відповідачем, було визнано недійсним на підставі ст. 48 ЦК УРСР як такий, що не відповідає вимогам закону.

У Постанові ВГСУ міститься висновок щодо чинності для відповідача як нового власника орендованих позивачем нежитлових приміщень Договору, оскільки договір від 01.12.2003р. №49, визнаний на підставі ст. 48 ЦК України недійсним, є недійсним з моменту його укладення. Відмітка щодо визнання цього договору недійсним на майбутнє пов'язана з особливостями договорів оренди як договорів про надання послуг і стосується тільки об'єкта реституції.

Вказане підтверджується ст. ст. 216, 236 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю; правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Таким чином, договір від 01.12.2003р. №49 вважається таким, що не створює правових наслідків щодо припинення Договору, відповідно цей договір є чинним.

Згідно зі ст. 111-12 ГПК України вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

На виконання наведеної норми господарським судом на підставі витребуваних документів було досліджено питання створення відповідача і внесення його до ЄДРПОУ.

За таких обставин, з урахуванням неправомірності відмови відповідача від укладення додаткової угоди до Договору, позовні вимоги є обґрунтованими і підлягають задоволенню у повному обсязі.

 На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, —

в и р і ш и в :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю “Агропак” задовольнити повністю.

Спонукати Закрите акціонерне товариство “Корпорація “Дніпродормостбуд” укласти з Товариством з обмеженою відповідальністю “Агропак” додаткову угоду № 2 до договору оренди від 01.11.2001р. в редакції Товариства з обмеженою відповідальністю “Агропак” від 27.10.2005р.

Стягнути з Закритого акціонерного товариства “Корпорація “Дніпродормостбуд” (49022, м. Дніпропетровськ, вул. Молодо гвардійська, 2, п/р 26005055920000 в ДФ АКІБ “УкрСиббанк”, МФО 306856, код ЄДРПОУ 32495478) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Агропак” (49099, м. Дніпропетровськ, вул. Коробова, 12/35, п/р 26007300432001 в ПФ АКБ “Надра”, м. Павлоград, МФО 306674, код ЄДРПОУ 31711565) суми

-          85 грн. 00 коп. державного мита;

-          118 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати накази.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його оформлення відповідно до вимог ст. 84 ГПК України.

Суддя                                                                                                                         Т. Г. Стрелець

28.11.2006р.