Рішення

від 03.10.2012 по справі 6-31385св12

ВИЩИЙ СПЕЦІАЛІЗОВАНИЙ СУД УКРАЇНИ З РОЗГЛЯДУ ЦИВІЛЬНИХ І КРИМІНАЛЬНИХ СПРАВ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 жовтня 2012 року м. Київ Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого: суддів : Гвоздика П.О. Горелкіної Н.А., Іваненко Ю.Г., Євграфової Є.П., Ситнік О.М.,

розглянувши у судовому засіданні цивільну справу за позовом заступника Генерального прокурора України ОСОБА_6, поданого в інтересах держави в особі Козинської селищної ради Обухівського району Київської області, Державного агентства земельних ресурсів України, Державного комітету України із земельних ресурсів, Державного агентства водних ресурсів України до виконавчого комітету Козинської селищної ради Обухівського району Київської області, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, за участю третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів: ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, про визнання незаконним і скасування рішення, застосування наслідків нікчемності договорів купівлі-продажу, визнання недійсними державних актів на право власності на землю та повернення землі за касаційною скаргою представника ОСОБА_10 - ОСОБА_15, на рішення Обухівського районного суду Київської області від 07 травня 2012 року та ухвалу колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Київської області від 04 липня 2012 року,

в с т а н о в и л а:

Прокурор в інтересах держави в особі Козинської селищної ради Обухівського району Київської області, Державного агентства земельних ресурсів України, Державного комітету України із земельних ресурсів, Державного агентства водних ресурсів України звернувся до суду із позовом до відповідачів та просив ухвалити рішення, яким визнати незаконним та скасувати рішення виконавчого комітету Козинської селищної ради від 27 лютого 2003 року № 32 «Про надання та передачу в приватну власність земельних ділянок та надання дозволу на забудову», визнати недійсними та скасувати державну реєстрацію державних актів на право власності на земельну ділянку виданих на ім'я ОСОБА_16, ОСОБА_9, ОСОБА_7, ОСОБА_10, визнати за державою право власності на земельні ділянки загальною нормативною грошовою оцінкою 1 089 843 грн 43 коп. по АДРЕСА_1 площею 0,1 га для ведення особистого селянського господарства та площею 0,8 га для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських споруд та повернути їх у державну власність до земель запасу Козинської селищної ради Обухівського району Київської області, посилаючись на те, що проведеною Генеральною прокуратурою України перевіркою в рамках розслідування кримінальної справи встановлено, що прийняття рішень про передачу земельних ділянок, які є предметом спору, у власність громадян ОСОБА_7, ОСОБА_16, ОСОБА_9, а також подальше їх відчуження є незаконними, оскільки рішення виконавчого комітету про безоплатну передачу у власність вказаним відповідачам спірних земельних ділянок прийнято з перевищенням своїх владних повноважень та в порушення норм чинного законодавства. На порушення земельного законодавства України були видані державні акти на право приватної власності на земельні ділянки по АДРЕСА_1, що знаходяться в прибережній захисній смузі річки Дніпра та його обвідного каналу, і є землями водного фонду, і крім того, згідно з письмовими доказами, що додані до позову, є ложем (дном) Канівського водосховища і не можуть передаватися у приватну власність. Будучи власниками земельних ділянок, відповідачі відчужили їх згідно з договорами купівлі-продажу третім особам, які в свою чергу відчужили їх відповідачу - ОСОБА_10, тим самим були порушені права держави, про що прокуратурі стало відомо на початку 2012 року.

Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 07 травня 2012 року, залишеним без змін ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Київської області від 04 липня 2012 року, позов заступника Генерального прокурора України ОСОБА_6, поданого в інтересах держави в особі Козинської селищної ради Обухівського району Київської області, Державного агентства земельних ресурсів України, Державного комітету України із земельних ресурсів, Державного агентства водних ресурсів України, задоволено частково:

- визнано незаконним та скасовано рішення виконавчого комітету Козинської селищної ради від 27 лютого 2003 року № 32 «Про надання та передачу в приватну власність земельних ділянок та надання дозволу на забудову» в частині надання та передачі у приватну власність, а також надання дозволу на забудову земельних ділянок, що розташовані в смт. Козині Обухівського району у межах житлового масиву по вул. Старокиївській, таким громадянам: ОСОБА_7 - площею 0,30 га, ОСОБА_9 - площею 0,30 га, ОСОБА_16 - площею 0,30 га;

- визнано недійсним та скасовано державну реєстрацію державного акта на право приватної власності на землю серії ІІІ-КВ № 067625, виданого 14 березня 2003 року на ім'я ОСОБА_16 на земельну ділянку по АДРЕСА_1 площею 0,3 га для будівництва та обслуговування індивідуального житлового будинку та ведення особистого селянського господарства;

- визнано недійсним та скасовано державну реєстрацію державного акта на право приватної власності на землю серії ІІІ-КВ № 067626, виданого 14 березня 2003 року на ім'я ОСОБА_17 на земельну ділянку по АДРЕСА_1 площею 0,3 га для будівництва та обслуговування індивідуального житлового будинку та ведення особистого селянського господарства;

- визнано недійсним та скасовано державну реєстрацію державного акта на право приватної власності на землю серії ІІІ-КВ № 067627, виданого 14 березня 2003 року на ім'я ОСОБА_7 на земельну ділянку по АДРЕСА_1 площею 0,3 га для будівництва та обслуговування індивідуального житлового будинку та ведення особистого селянського господарства;

- визнано недійсним та скасовано державну реєстрацію державного акта на право приватної власності на земельну ділянку серії ЯГ № 173213, виданого 29 травня 2006 року на ім'я ОСОБА_10 на земельну ділянку по АДРЕСА_1 площею 0,1 га для ведення особистого селянського господарства;

- визнано недійсним та скасовано державну реєстрацію державного акта на право приватної власності на земельну ділянку серії ЯГ № 173214, виданого 29 травня 2006 року на ім'я ОСОБА_10 на земельну ділянку по АДРЕСА_1 площею 0,8 га для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарський споруд;

- визнано за державою в особі Козинської селищної ради право власності на земельні ділянки загальною нормативною грошовою оцінкою 1 089 843 грн 43 коп. по АДРЕСА_1 (кадастровий номер 3223155400:08:003:0036) площею 0,1 га для ведення особистого селянського господарства та (кадастровий номер 3223155400:08:003:0037) площею 0,8 га для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських споруд;

- повернуто у державну власність до земель запасу Козинської селищної ради Обухівського району Київської області земельні ділянки загальною нормативною грошовою оцінкою 1 089 843 грн 43 коп. по АДРЕСА_1 (кадастровий номер 3223155400:08:003:0036) площею 0,1 га для ведення особистого селянського господарства та (кадастровий номер 3223155400:08:003:0037) площею 0,8 га для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських споруд, в іншій частині позовних вимог відмовлено.

У касаційній скарзі представник ОСОБА_10 - ОСОБА_15 просив скасувати рішення Обухівського районного суду Київської області від 07 травня 2012 року та ухвалу колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Київської області від 04 липня 2012 року, ухвалити нове рішення, яким у позові відмовити, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення судами норм процесуального права.

Перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню на таких підставах.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що відповідно до рішення виконавчого комітету Козинської селищної ради від 27 лютого 2003 року № 32 «Про надання та передачу в приватну власність земельних ділянок та надання дозволу на забудову» та додатку № 1 до нього 91-му громадянину було передано безкоштовно у приватну власність земельні ділянки по 0,3 га загальною площею 27,3 га для будівництва та обслуговування індивідуального житлового будинку та ведення особистого селянського господарства в межах житлового масиву по АДРЕСА_1, серед яких були громадяни: ОСОБА_7, ОСОБА_9, ОСОБА_18

На підставі вказаного рішення виконавчого комітету Козинської селищної ради громадяни ОСОБА_7, ОСОБА_9, ОСОБА_16 14 березня 2003 року отримали державні акти на право власності на земельні ділянки № 7981, № 7979, № 7980 загальною площею 0,9 га.

Не маючи наміру будувати жилі будинки та вести особисте селянське господарство, ОСОБА_7, ОСОБА_9, ОСОБА_16 на підставі договорів купівлі-продажу від 01 квітня 2003 року продали спірні земельні ділянки ОСОБА_11, який в свою чергу, на підставі договору від 11 квітня 2003 року № 1683, продав спірні земельні ділянки разом з іншими земельними ділянками ОСОБА_12

На підставі договору купівлі-продажу від 21 травня 2003 року № 2065 ОСОБА_12 продав спірні земельні ділянки ОСОБА_13, яка за договором купівлі-продажу від 08 жовтня 2004 року № 2973 продала їх знову ОСОБА_12 10 жовтня 2005 року ОСОБА_12 за договорами купівлі-продажу № 1045, № 1048 продав спірні земельні ділянки ОСОБА_14, який в свою чергу за договорами купівлі-продажу від 22 березня 2006 року № 1826, № 1831 продав їх ОСОБА_10

На підставі договору купівлі продажу від 22 березня 2006 року № 1831, 29 травня 2006 року ОСОБА_10 отримав державний акт на право власності на земельну ділянку № 1085, який підтверджував, що він є власником земельної ділянки площею 0,1000 га в межах згідно з планом, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 Цільове призначення вказаної земельної ділянки - ведення особистого селянського господарства. На підставі договору купівлі - продажу від 22 березня 2006 року № 1826 ОСОБА_10 отримав державний акт на право власності на земельну ділянку № 1086, який підтверджував, що він є власником земельної ділянки площею 0,8000 га в межах згідно з планом, що розташована за адресою АДРЕСА_1 Цільове призначення вказаної земельної ділянки - будівництво та обслуговування житлового будинку і господарських споруд.

Суд першої інстанції, з рішенням якого погодилася колегія суддів апеляційного суду, дійшов висновку, що позивачем пропущено строк позовної давності з поважних причин, а тому його слід відновити.

Суди вважали, що рішення виконавчого комітету Козинської селищної ради від 27 лютого 2003 року № 32 «Про надання та передачу в приватну власність земельних ділянок та надання дозволу на забудову» в частині, що стосується виділення земельних ділянок громадянам ОСОБА_7, ОСОБА_9, ОСОБА_16, прийнято з перевищенням повноважень та в порушення статей 6, 14, 19 Конституції України, статей 12, 116, 118, 121 п. 12 Розділу 10 Земельного кодексу України, п. 34 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», оскільки розпоряджатися спірними земельними ділянками має право лише Козинська селищна рада.

Також, спірні земельні ділянки знаходяться в прибережній захисній смузі річки Дніпра та його обвідного каналу, тобто згідно з вимогами ч. 1 ст. 58 Земельного кодексу України є землями водного фонду, а відтак надання у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських споруд та ведення особистого селянського господарства земельної ділянки водного фонду з особливим режимом використання, зокрема прибережної захисної смуги, суперечить чинному земельному та водному законодавству.

Крім того, до прийняття рішення та видачі державних актів спірна земельна ділянка перебувала у державній власності, а виконавчий комітет Козинської селищної ради не був наділений чинним законодавством повноваженнями щодо розпорядження нею.

Зазначене в оспорюваних державних актах цільове призначення землі надає можливість здійснювати будівництво житлових будинків, а фактично земельні ділянки не відносяться до земель житлової та громадської забудови, а є землями водного фонду, знаходяться в межах прибережної захисної смуги, керуючись цим державні акти відповідачів мають бути визнані недійсними.

Ураховуючи, що спірні земельні ділянки вибули з володіння держави в особі Козинської селищної ради всупереч вимогам законодавства, у осіб, на користь яких надалі було відчужено спірне майно, не виникло право власності, а укладені ними правочини є нікчемними, а тому вони не можуть бути підставою для виникнення будь-яких прав і обов'язків, з огляду на те, що всі юридичні факти, які виникли на підставі цих договорів, не можуть вважатися такими, що виникли на законних підставах.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Проте зазначеним вимогам рішення суду першої інстанції та ухвала суду апеляційної інстанцій не відповідають.

Згідно з п. 12 розділу 10 Перехідних положень Земельного кодексу України (станом на час виникнення спірних правовідносин) до розмежування земель державної і комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів, крім земель, переданих у приватну власність, здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

В Основному Законі України передбачено форми та засоби реалізації права територіальних громад на місцеве самоврядування і вказано, що органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території (частина перша статті 144).

Конституційний Суд України дійшов висновку, що органи місцевого самоврядування, вирішуючи питання місцевого значення‚ представляючи спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст, приймають нормативні та ненормативні акти. До нормативних належать акти, які встановлюють, змінюють чи припиняють норми права, мають локальний характер, розраховані на широке коло осіб та застосовуються неодноразово, а ненормативні акти передбачають конкретні приписи, звернені до окремого суб'єкта чи юридичної особи, застосовуються одноразово і після реалізації вичерпують свою дію.

Конституційний Суд України зазначає, що в Конституції України закріплено принцип, за яким права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність (стаття 3). Органи місцевого самоврядування є відповідальними за свою діяльність перед юридичними і фізичними особами (стаття 74 Закону). Таким чином, органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб'єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення. Це є „гарантією стабільності суспільних відносин" між органами місцевого самоврядування і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього рішення.

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад є їх виконавчі комітети, відділи, управління та інші створювані радами виконавчі органи.

Виконавчі органи сільських, селищних, міських, районних у містах рад є підконтрольними і підзвітними відповідним радам, а з питань здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади - також підконтрольними відповідним органам виконавчої влади.

Так, рішенням № 8 від 12 квітня 2002 року Козинська селищна рада вирішила надати своєму виконавчому комітету повноваження по виділенню в користування, вилученню, викупу, наданню в оренду та наданню у приватну власність земельних ділянок.

Згідно з абз. 38 ч. 1 ст. 1 Водного кодексу України прибережна захисна смуга - частина водоохоронної зони відповідної ширини вздовж річки, моря, навколо водойм, на якій встановлено більш суворий режим господарської діяльності, ніж на решті території водоохоронної зони.

Відповідно до ст. 88 Водного кодексу України з метою охорони поверхневих водних об'єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм в межах водоохоронних зон виділяються земельні ділянки під прибережні захисні смуги.

Статтею 87 Водного кодексу України визначено, що зовнішні межі водоохоронних зон визначаються за спеціально розробленими проектами.

Порядок визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режим ведення господарської діяльності в них встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 5 порядку визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режиму ведення господарської діяльності в них, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 486 від 08 травня 1996 року (далі - Порядок), розміри і межі водоохоронних зон визначаються проектом на основі нормативно-технічної документації. Проекти цих зон розробляються на замовлення органів водного господарства та інших спеціально уповноважених органів, узгоджуються з органами Мінекоресурсів, Держводгоспу, Держкомзему, власниками землі, землекористувачами і затверджуються відповідними місцевими органами державної виконавчої влади та виконавчими комітетами рад.

У межах водоохоронних зон виділяються землі прибережних захисних смуг та смуги відведення з особливим режимом їх використання відповідно до статей 88-91 Водного кодексу України (п. 4 Порядку).

Пунктом 10 Порядку передбачено, що на землях міст і селищ міського типу розмір водоохоронної зони, як і прибережної захисної смуги, встановлюється відповідно до існуючих на час встановлення водоохоронної зони конкретних умов забудови.

Таким чином, фактичні розміри і межі прибережних захисних смуг існують не в силу їх законодавчого закріплення, а для визначення, встановлення та закріплення меж прибережної захисної смуги, та як наслідок віднесення цієї території до земель водного фонду. Законодавством України передбачений відповідний порядок, який полягає у розробці відповідного проекту та виділення на його підставі земель водоохоронних зон та прибережних захисних смуг. Віднесення спірних земельних ділянок до земель прибережної захисної смуги та категорії земель водного фонду, без відповідних доказів, що підтверджували б існування таких обставин, є порушенням ст. 60 Цивільного процесуального кодексу України.

Матеріали цивільної справи не містять доказів того, що спірні земельні ділянки не відносилися до житлового масиву і мали інше цільове призначенні.

При розгляді справ про визнання правочинів недійсними суди залежно від предмета і підстав позову повинні застосовувати норми матеріального права, якими регулюються відповідні відносини, та на підставі цих норм вирішувати справи.

Судам необхідно враховувати, що згідно із статтями 4, 10 та 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити Цивільному кодексу України, іншим законам України, які приймаються відповідно до Конституції України та Цивільного кодексу України, міжнародним договорам, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актам Президента України, постановам Кабінету Міністрів України, актам інших органів державної влади України, органів влади Автономної Республіки Крим у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, а також моральним засадам суспільства.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені статтею 203 Цивільного кодексу України, саме на момент вчинення правочину. Не може бути визнаний недійсним правочин, який не вчинено.

Статтею 203 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Разом з тим, позивачем належним чином не доведено, що оспорювані договори купівлі-продажу спірних земельних ділянок суперечили Цивільного кодексу України та іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, що волевиявлення осіб не було вільним та не відповідало їх внутрішній волі, а також не були спрямовані на настання реальних наслідків, обумовлених договорами.

Відповідно до ч. 1 ст. 125 Земельного кодексу України право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації.

Згідно із ч. 1 ст. 126 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами. Підставами для видачі власникам земельних ділянок державних актів від 14 березня 2003 року є рішення виконавчого комітету Козинської селищної ради від 27 лютого 2003 року.

Таким чином, власниками земельних ділянок виготовлена технічна документація та отримання державних актів на право власності на землю відбулося відповідно до рішення виконавчого комітету. Державні акти на право власності на земельну ділянку є правовстановлюючим документом, який видається на підставі рішення відповідного органу місцевого самоврядування, тому вимога про скасування державного акта на право приватної власності на земельну ділянку є похідною й залежить від доведеності незаконності рішення органу місцевого самоврядування, на підставі якого виданий оспорюваний державний акт.

Відповідно до ст. 341 Цивільного процесуального кодексу України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення і ухвалити нове рішення або змінити рішення, якщо застосовано закон, який не поширюється на ці правовідносини, чи не застосовано закон, який підлягав застосуванню.

За таких обставин, ухвалені у справі судові рішення першої й апеляційної інстанцій підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову.

Керуючись статтями 335, 336, 337, 341 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,

в и р і ш и л а:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_10 - ОСОБА_15 - задовольнити.

Рішення Обухівського районного суду Київської області від 07 травня 2012 року та ухвалу колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Київської області від 04 липня 2012 року скасувати, ухвалити нове рішення.

Позов заступника Генерального прокурора України ОСОБА_6, поданого в інтересах держави в особі Козинської селищної ради Обухівського району Київської області, Державного агентства земельних ресурсів України, Державного комітету України із земельних ресурсів, Державного агентства водних ресурсів України до виконавчого комітету Козинської селищної ради Обухівського району Київської області, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, за участю третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів: ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, про визнання незаконним і скасування рішення, застосування наслідків нікчемності договорів купівлі-продажу, визнання недійсними державних актів на право власності на землю та повернення землі залишити без задоволення.

Рішення оскарженню не підлягає.

Головуючий: П.О. Гвоздик Судді:Н.А. Горелкіна Є.П. Євграфова Ю.Г. Іваненко О.М. Ситнік