Постанова

від 18.10.2012 по справі 1170/2а-408/12

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД -------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 жовтня 2012 року Справа № 1170/2а-408/12

Кіровоградський окружний адміністративний суд, в складі:

головуючого - судді Хилько Л.І.,

при секретарі с/з - Власенко Д.В.,

за участю представників:

позивача - ОСОБА_2,

відповідача - Івашкін О.В.,

свідка - ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Кіровограді адміністративну справу за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області ДПС про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_5 (надалі - позивач) звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суд з позовом до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби (надалі - відповідач), в якому просить визнати нечинним та скасувати винесене відповідачем 05.10.11 року податкове повідомлення-рішення за №0002351710.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідачем проведено документальну невиїзну перевірку з питань дотримання вимог податкового законодавства, в частині правомірності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість та правомірності декларування валових доходів та валових витрат з податку на прибуток по взаємовідносинах із ПП «Гімалаї», ПП «Зітекс»та ПП «Каїр»за період з 01.04.2011 р. по 30.04.2011 р., за результатами якої складено акт №160/1710/НОМЕР_1 від 31.08.2011 р..

В зазначеному акті встановлено порушення позивачем пункту 1.32 ст. 1, п. 5.1, пп.5.2.1 п.5.2, пп.5.39 п.5.3 ст.5, пп. 11.2.1 п.11.2 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»; пп.7.4.1. п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

05 жовтня на підставі акту №160/1710/НОМЕР_1 від 31.08.2011 р. було прийнято податкове повідомлення-рішення №0002351710, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість на суму 383841,62 грн. (383840,62 грн. за основним платежем і 1,00 грн. штрафні санкції).

Позивач не погоджується із порушеннями, оскільки відповідачем неправильно застосовані норми матеріального та процесуального права, висновки акту не відповідають чинному законодавству (бухгалтерському та податковому обліку), а отже податкове повідомлення-рішення №0002351710 від 05.10.2011 р. має бути скасованим.

Представник позивача в судовому засіданні 18.10.2012 р. позовні вимоги підтримав, просив суд їх задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні 18.10.2012 р. заперечував проти заявлених вимог, просив суд в задоволенні позову відмовити.

З наданих до матеріалів справи письмових заперечень пояснив, що за результатами перевірки позивача винесено податкове повідомлення-рішення №0002351710 від 05.10.11 р. за порушення вимог п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.10 р. №2755-ІV (зі змінами та доповненнями) та донараховано ПДВ в сумі - 383840,62 грн..

Дане податкове повідомлення-рішення застосовано до позивача в результаті наступного.

В ході перевірки встановлено, що за перевіряємий період з 01.04.2011 року по 30.04.2011 року, позивачем до складу задекларованого податкового кредиту за квітень 2011 року включено податкові накладні виписані: 1) ПП «Зітекс»(код 37426723), обсяг придбання товарів (робіт, послуг) - 1567257,12 грн., в т.ч. ПДВ - 261209,52 грн., 2) ПП «Гімалая»(код 37384055), обсяг придбання товарів (робіт, послуг) - 190787,40 грн., в т.ч. ПДВ - 31797,90 грн., 3) ПП «Каїр»(код 37426697), обсяг придбання товарів (робіт, послуг) - 544999,20 грн. в т.ч. ПДВ - 90833,20 грн..

Перевіркою встановлено, що правочини між позивачем та ПП «Зітекс», ПП «Гімалая»та ПП «Каїр», є недійсними в силу закону, а тому не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані із його недійсністю (ч.1 ст.216 ЦК України), в зв'язку із здійсненням операцій, що не відповідають вимогам закону, або вчинені з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства. Таким чином, в ході проведення перевірки встановлено, що ПП «Зітекс», ПП «Гімалая»та ПП «Каїр», проводили транзитні фінансові потоки, спрямовані на здійснення операцій з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту іншим платникам податку, в даному випадку позивачу /а.с.86-87 т.1/.

Згідно частини 3 ст.160 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) в судовому засіданні 18.10.2012 р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови в повному обсязі відкладено на 23.10.2012 року, про що повідомлено після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні з урахуванням вимог ч. 4 ст. 167 КАС України.

Дослідивши матеріали адміністративної справи, подані сторонами документи, заслухавши пояснення їх представників, свідків, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, адміністративний суд приходить до наступних правових висновків.

Згідно частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідний обов'язок закріплює і частина перша ст.13 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», згідно з якою посадові особи органів державної податкової служби зобов'язані дотримувати Конституції і законів України, інших нормативних актів, прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій, забезпечувати виконання покладених на органи державної податкової служби функцій та повною мірою використовувати надані їм права.

ОСОБА_5 зареєстрований 13.11.1997 р. виконавчим комітетом Кіровоградської міської ради як фізична особа-підприємець, перебуває на обліку в Кіровоградській ОДПІ з 13.11.1997 р.. 23.02.1998 р. позивач зареєстрований платником податку на додану вартість (свідоцтво від 23.02.1998 р. НОМЕР_2).

Судом встановлено, що 31.08.2011 р., згідно з вимогами пп.20.1.4. п.20.1 ст.20, пп.75.1.2. п.75.1 ст. 75, пп.78.1.1 п.78.1 ст.78, п.79.1 ст.79 Податкового Кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-VІ (зі змінами та доповненнями), наказу від 19.08.2011 р. №2550, виданого відповідно до доповідної записки від 30.05.2011 р. №298/1710, посадовими особами відповідача проведена документальна невиїзна перевірка ОСОБА_5 (код -НОМЕР_1) з питань достовірності декларування податку на додану вартість по взаємовідносинах з ПП «Гімалая»(код 37384055), ПП «Зітекс»(код 17426723), ПП «Каїр»(код 37426697), за період з 01.04.2011 року по 30.04.2011 року, за результатами якої складено акт №160/1710/НОМЕР_1 від 31.08.2011 року /а.с.89-106 т.1/.

Згідно висновків вказаного вище акту, перевіркою повноти та правомірності декларування ФОП ОСОБА_5 податкового кредиту та податкових зобов'язань з податку на додану вартість за квітень 2011 року встановлено порушення:

1) ст.203, ст.215, ст.655, ст.656 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків;

2) п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України - завищення задекларованої суми податкового кредиту за квітень 2011 року на загальну суму 383 840,62 грн..

На підставі акту перевірки відповідачем 05.10.2011 р. винесено податкове повідомлення-рішення за №0002351710, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 383 841,62 грн., в т.ч. 383840,62 грн. основного платежу, 01,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій /а.с.28 т.1/.

Згідно частини 3 статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Дані положення кореспондуються з п.1 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України «Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ»від 06.03.2008 р. №2. З огляду на зазначену норму під час розгляду спорів щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень суди незалежно від підстав, наведених у позовній заяві, повинні перевіряти їх відповідність усім зазначеним вимогам. Встановлення невідповідності діяльності суб'єкта владних повноважень хоча б одному із зазначених критеріїв для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності може бути підставою для задоволення позову за умови встановлення порушення прав, свобод та інтересів позивача.

Надаючи правову оцінку оскаржуваному податковому повідомленню-рішенню №0002351710 від 05.10.2011 року, адміністративний суд зазначає наступне.

Як зазначено в акті перевірки від 31.08.2011 року та наданих представником відповідача заперечень від 20.03.2012 року, в ході перевірки встановлено, що за перевіряємий період з 01.04.11 р. по 30.04.11 р., позивачем до складу задекларованого податкового кредиту за квітень 2011 р. включено податкові накладні виписані: 1) ПП «Зітекс»(код 37426723), обсяг придбання товарів (робіт, послуг) - 1567257,12 грн., в т.ч. ПДВ - 261209,52 грн.; 2) ПП «Гімалая»(код -37384055), обсяг придбання товарів (робіт, послуг) - 190787,40 грн., в т.ч. ПДВ - 31797,90 грн.; 3) ПП «Каїр»(код 37426697), обсяг придбання товарів (робіт, послуг) - 544999,20 гри., в т.ч. ПДВ - 90833,20 грн..

І. Відділом контрольно-перевірочної роботи управління оподаткування фізичних осіб Кіровоградської ОДПІ було отримано акт про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ПП «Зітекс»(код 37426723) з питань дотримання вимог податкового законодавства, в частині правомірності віднесення до складу податкових зобов'язань та податкового кредиту сум податку на додану вартість в декларації з податку на додану вартість та правомірності декларування валових витрат в деклараціях з податку на прибуток по взаємовідносинах із ТОВ «Євросвіт»(код 31703622) за період з 01.04.11 по 30.04.11 р., згідно якого встановлено порушення ч.5 ст.203, ч.1,2 ст.215, ст.216 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ «Євросвіт»(код 31703622) та ПП «Фрост Ентоні»(код 36757756) при придбанні та продажу товарів (послуг). Товар (послуги), по вказаних правочинах, не були передані в порушення ст.662, 655 та 656 ЦК України (арк.7-9 акту перевірки).

II. Відділом контрольно-перевірочної роботи управління оподаткування фізичних осіб Кіровоградської ОДПІ було отримано акт про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ПП «Гімалая»(код 37384055) з питань дотримання вимог податкового законодавства, в частині правомірності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість та правомірності декларування валових доходів та валових витрат з податку на прибуток по взаємовідносинах з ТОВ «Євросвіт»(код 31703622 ) за період з 01.04.10 по 30.04.11 р., згідно якого встановлено порушення ч.5 ст.203, ч.1,2 ст.215, ст.216 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ «Євросвіт»(код 31703622) при придбанні та продажу товарів (послуг). Товар (послуги) по вказаних правочинах не був переданий в порушення ст.662, 655 та 656 ЦК України.

Перевіркою встановлено відсутність об'єктів оподаткування при продажу товарів (послуг) за квітень 2011 р., які підпадають під визначення ст.135 Податкового Кодексу України. Перевіркою встановлено відсутність об'єктів оподаткування при продажу товарів (послуг) за квітень 2011 р., які підпадають під визначення ст.185 Податкового Кодексу України (арк. 9-10 акту перевірки).

III. Відділом контрольно-перевірочної роботи управління оподаткування фізичних осіб Кіровоградської ОДПІ було отримано акт про результати позапланової невиїзної перевірки ПП «Каїр»(код 37426697), з питань правильності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість за квітень 2011 р. в частині взаємовідносин з ТОВ «Євросвіт»(код 31703622) згідно якого в ході перевірки встановлено відсутність поставок товарів, що свідчить про укладення угод без мети настання реальних наслідків. Отже, зазначені договори відповідно до п.п.1, 2 ст.215, п.п.1, 5 ст.203 Цивільного кодексу України є нікчемними, і в силу ст.216 Цивільного кодексу України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю (арк. 10-12).

Таким чином. згідно вищевикладеного, відповідач прийшов до висновку, що ПП «Зітекс», ПП «Гімалая»та ПП «Каїр», проводились транзитні фінансові потоки, спрямовані на здійснення операцій з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту іншим платникам податку, в даному випадку ФОП ОСОБА_5. Правочини, укладені між ФОП ОСОБА_5 та ПП «Зітекс», ПП «Гімалая»та ПП «Каїр», є недійсними в силу закону, а тому не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані із його недійсністю (ч. 1 ст.216 ЦК України), в зв'язку із здійсненням операцій, що не відповідають вимогам закону, або вчинені з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Проте, суд не погоджується з даними висновками з огляду на наступні обставини.

Відповідно до п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.10 р. № 2755-VІ (надалі -ПК України), право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно п.198.2 ст.198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.198.3 ст.198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

1) придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

2) придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Згідно до п.198.6 ст.198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

У разі, якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Таким чином, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Як зазначено в пункті 2.1.2 (податковий кредит) акту перевірки, згідно наданих на перевірку копій податкових накладних та додатку №5 до декларацій з ПДВ за квітень 2011 р., встановлено, що сума ПДВ включена до податкового кредиту з ПДВ по взаємовідносинах з ТОВ «Зітекс»(код 37426723) становить 261 209,52 грн., відповідно до податкових накладних: №61 від 14.04.11 . на суму 23746,32 грн., №62 від 16.04.11 р. на суму 23746,32 грн., №63 від 18.04.11 р. на суму 23746,32 грн., №64 від 20.04.11 р. на суму 23746,32 грн., №65 від 21.04.11 р. на суму 23746,32 грн., №66 від 22.04.11 р. н суму 23746,32 грн., №67 від 26.04.11 р. на суму 23746,32 грн., №68 від 27.04.11 р. на суму 23746,32 грн., №69 від 28.04.11 р. на суму 23746,32 грн., №70 від 29.04.11 р. на суму 23746,32 грн., №71 від 30.04.11 р. на суму 23746,32 грн..

Вказані обставини підтверджуються й наданими позивачем податковими накладними №61-71 /а.с.30-40 т.1/, виписаними ПП «Зітекс»на виконання договору поставки від 14.04.11 р. за № б/н, предметом якого є поставка нафтопродуктів (мазут М-100, дизельне паливо, паливо пічне побутове, фракцію бензинову прямогонну та ін.) /а.с.120-121 т.1/.

Оплата коштів підтверджується рахунками-фактури, наданими позивачем /а.с.136-146 т.1/ та не спростовано ні в акті перевірки, ні в ході судового розгляду.

Згідно Спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, станом на 21.06.12 р. ПП «Зітекс»(код -37426723) зареєстроване як юридична особа /а.с.233-235 т.1/.

Жодного порушення податкового законодавства, допущеного позивачем та підприємством ПП «Зітекс»в момент укладення договору поставки від 14.04.11 р. та виконання своїх зобов'язань, ні в акті перевірки, ні з наданих представником відповідача заперечень не вбачається.

Як зазначено в пункті 2.1.2 (податковий кредит) акту перевірки, згідно наданих на перевірку копій податкових накладних та додатку №5 до декларацій з ПДВ за квітень 2011 р., встановлено, що сума ПДВ включена до податкового кредиту з ПДВ по взаємовідносинах з ТОВ «Гімалая»(код 37384055) становить 31797,90 грн., відповідно до податкових накладних: №86 від 04.04.11 р. на суму 4840,67 грн., №87 від 08.04.11 р. на суму 17568,09 грн., №88 від 28.04.11 р. на суму 9389,14 грн..

Вказані обставини підтверджуються й наданими позивачем податковими накладними №86-88 /а.с.41-43 т.1/, виписаними ПП «Гімалая»на виконання договору від 04.04.11 р. №б/н та від 28.04.11 р. за № б/н, предметом якого є купівля-продаж запасних частин до автомобіля КАМАЗ в асортименті /а.с.118 т.1/.

Оплата коштів підтверджується рахунками-фактури, наданими позивачем /а.с.129-131 т.1/ та не спростовано ні в акті перевірки, ні в ході судового розгляду.

Згідно Спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, станом на 21.06.12 р. ПП «Гімалая»(код -37384055) зареєстроване як юридична особа /а.с.229-232 т.1/.

Жодного порушення податкового законодавства, допущеного позивачем та підприємством ПП «Гімалая»в момент укладення договору від 04.04.11 р. та 28.04.11 р. та виконання своїх зобов'язань, ні в акті перевірки, ні з наданих представником відповідача заперечень не вбачається.

Дана ситуація й щодо третього підприємства-контрагента позивача -ПП «Каїр». Як зазначено в пункті 2.1.2 (податковий кредит) акту перевірки, згідно наданих на перевірку копій податкових накладних та додатку №5 до декларацій з ПДВ за квітень 2011 р., встановлено, що сума ПДВ включена до податкового кредиту з ПДВ по взаємовідносинах з ТОВ «Каїр»(код 37426697) становить 90833,20 грн., відповідно до податкових накладних: №24 від 30.04.11 р. на суму 20833,30 грн., №23 від 29.04.11 р. на суму 23333,30 грн., №22 від 21.04.11 р. на суму 23333,30 грн., №21 від 16.04.11 р. на суму 23333,30 грн..

Позивачем надано до матеріалів справи сформовані ПП «Каїр»податкові накладні №21-24 /а.с.44-47 т.1/, на виконання договору від 16.04.11 р. №б/н, предметом якого є купівля-продаж запасних частин до автомобіля КАМАЗ в асортименті /а.с.119 т.1/. Оплата коштів підтверджується рахунками-фактури /а.с.132-135 т.1/ та не спростовано ні в акті перевірки, ні в ході судового розгляду.

Згідно Спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, станом на 21.06.12 р. ПП «Каїр»(код -37426697) зареєстроване як юридична особа /а.с.236-239 т.1/. Також, жодного порушення податкового законодавства, допущеного позивачем та підприємством ПП «Каїр»в момент укладення договору від 16.04.11 р. та виконання своїх зобов'язань, ні в акті перевірки, ні з наданих представником відповідача заперечень не вбачається.

Окрім цього, представником відповідача не надано доказів того, що вказані вище підприємства-контрагенти позивача на дату складання податкових накладних не були зареєстровані як платники податку на додану вартість.

Кіровоградським окружним адміністративним судом неодноразово викликались у судове засідання в якості свідків керівники підприємств-контрагентів позивача, проте вказані дії суду не мали позитивного результату /а.с.240-242 т.1, а.с.153-157 т.2/.

Позивачем до матеріалів справи додано копії документів на підтвердження здійснення ним підприємницької діяльності, пов'язаної зі здійсненням вантажних перевезень автотранспортом за період з 01.04.11 по 30.04.11 р. /а.с.160-250 т.2, а.с.1-250 т.3, а.с.1-222 т.4/, що вказує на те, що придбаний ним товар використано у власній господарській діяльності.

З огляду на вищевказане, беручи до уваги підстави винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, а саме не порушення позивачем вимог податкового (іншого) законодавства, а результати перевірки підприємств-контрагентів позивача ПП "Зітекс", ПП "Гімалая" та ПП "Каїр", адміністративний суд зазначає, що з наявних в матеріалах адміністративної справи доказах не вбачається безтоварності здійснених господарських операцій, а тому описані в акті перевірки обставини за якими позивач не мав права на формування податкового кредиту є безпідставними та не ґрунтуються на нормах чинного податкового законодавства.

Також, суд критично оцінює твердження відповідача, що фінансово-господарські договори між позивачем та ПП «Зітекс», ПП «Гімалая»та ПП «Каїр»є нікчемними.

Згідно ч. 2, 3 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно з ч.1 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. При цьому підставою недійсності правочину у відповідності до ч.1 ст.215 ЦК України є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені, зокрема, ч. 1 ст. 203 цього кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

У відповідності до вимог ст.228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»нікчемні правочини характеризуються таким ознаками як спрямованість на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина або знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо. Наслідки вчинення правочину, що порушує публічний порядок, визначаються загальними правилами.

Акт від 31.08.11 р. №160/1710/НОМЕР_1 не містить жодних посилань на наявність ознак, які передбачені ч.1 ст.228 ЦК України.

Крім того, з урахуванням положень пп. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 Податкового кодексу України, яка визначає презумпцію правомірності рішень платника податку, самостійно визначені платником податку валові витрати і податковий кредит вважаються сформованими правомірно, доки контролюючим органом в установленому порядку не буде доведено факту невідповідності задекларованих наслідків господарської операції платника податків у податковому обліку фактичним обставинам. Податкові органи не позбавлені права звернутися до адміністративного суду з вимогою про визнання недійсним правочину, укладеного між останнім у ланцюгу постачань платником податку та його контрагентом, з метою, завідомо суперечною інтересам держави та суспільства та стягнення в дохід держави коштів, одержаних сторонами оспорюваного правочину за такими угодами, як це установлено частиною третьою статті 228 ЦК України.

Право на звернення податкових органів із відповідними позовами встановлено п.11 ст.10 ЗУ «Про державну податкову службу в Україні».

Відповідачем не було надано доказів на підтвердження недотримання сторонами в момент укладення договорів вимог, встановлених ч.1-3,5,6 ст.203 ЦК України, що є підставою для визнання правочинів недійсними.

Згідно статті 216 ЦК України до моменту визнання правочину недійсним або нікчемним правові наслідки, а саме те, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю -не настають.

Посилання відповідача на ст.203, ст.215 ЦК України є безпідставними, так як зазначені норми можуть використовуватися лише при визнанні правочинів недійсними в судовому порядку.

Інших підстав визнання правочину нікчемним діюче законодавство не передбачає.

Недійсність правочинів між позивачем та контрагентами не визнана в судовому порядку, у зв'язку з чим, факти, викладені в акті перевірки, не можуть бути належними доказами наявності порушень позивачем вимог ст.ст.203, 215 ЦК України відносно того, що укладений ним у правочини не спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними, та є підставою для визнання такого правочину недійсним.

Згідно ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Частиною 1 статті 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідачем не наведено доказів, що свідчили б, що укладені позивачем договори, були укладені ним з метою, що суперечить інтересам держави, в тому числі, в частині ухилення від сплати податків в передбаченому законодавством обсязі та отримання незаконної податкової вигоди.

Таким чином, на підставі комплексного аналізу встановлених обставин, суд вважає, що у судовому засіданні знайшли своє підтвердження необхідні факти, які надавали право позивачу віднести сплачені суми ПДВ до податкових кредитів за квітень 2011 року, що свідчить про необґрунтованість висновку відповідача про відсутність підстав у позивача для підтвердження фактичного отримання товару.

З огляду на викладене вище, суд, перевіривши відповідно до вимог ч. 2 ст. 2 КАС України податкове повідомлення-рішення від 05.10.2011 р. №0002351710, дійшов висновку, що воно прийнято з порушенням принципів законності та обґрунтованості, а тому є протиправним і підлягає скасуванню.

Так як, судове рішення ухвалене на користь позивача, що не є суб'єктом владних повноважень, у відповідності до ч. 1 ст. 94 КАС України, з відповідача на користь позивача належить стягнути судові витрати по справі, що складаються із судового збору в сумі 2146,00 грн..

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 158-163 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов задовольнити в повному обсязі.

2. Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби №0002351710 від 05 жовтня 2011 року.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 (ідентифікаційний номер -НОМЕР_1) судові витрати по справі в сумі 2146,0грн., шляхом їх безспірного списання із рахунка Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби.

Постанова суду набирає законної сили в порядку та строки, передбачені ст. 254 КАС України.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Кіровоградський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її оголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні, апеляційна скарга подається в 10-денний строк з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено та підписано -23.10.2012 року.

Суддя Кіровоградського окружного

адміністративного суду Л.І. Хилько