Постанова

від 08.08.2012 по справі 2а/1770/2681/2012

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 2а/1770/2681/2012

08 серпня 2012 року 14год. 15хв. м. Рівне

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Щербакова В. В. за участю секретаря судового засідання Деркач Н.А. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: Бублик Р.А.,

відповідача: Троянчук Д.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Товариство з обмеженою відповідальністю "Еллін" до Державна податкова інспекція у місті Рівному Рівненської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень ВСТАНОВИВ:

Позивач-Товариство з обмеженою відповідальністю «Еллін» звернувся до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Рівному Рівненської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 29 лютого 2012 року № 0001002342 - грошове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 7267,00 грн., основного платежу та 1816,75,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій та податкового повідомлення - рішення № 0001012342 від 29 лютого 2012 року про визначення грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємства в загальній сумі основного зобов'язання 9083,0 грн., та 2270,75 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Позовні вимоги обгрунтовані наступним.

В основу визначення податкових зобов'язань згідно із зазначеними податковими повідомленнями-рішеннями податковим органом покладено висновки про неправомірне формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість за рахунок сум податку, сплачених контрагенту - ТОВ «Брондо» у складі ціни за продаж товарів. На думку посадових осіб податкового органу, послуги контрагентом фактично не надавались, а господарські операції здійснено з метою мінімізації податкових зобов'язань. Таким чином, усний правочин ТзОВ «Еллін» з ТОВ «Брондо» є нікчемним як такий, що порушує інтереси держави та суспільства, податковий кредит з податку на додану вартість у березні, квітні 2010 року сформовано позивачем незаконно, що призвело до заниження ним податкових зобов'язань, а відтак неправомірно й сформовано валові витрати підприємства.

Також представник позивача вказує на відсутність порушення ним вимог податкового законодавства, а саме положень п.п.7.4.1, пп.7.4.4, п.п.7.4.5, п.7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п.5.1, п.п. 5.2.1, п.5.2, пп.5.3.9, п.5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», вважає висновки податкового органу безпідставними, оскільки укладений правочин мав реальний характер. Дані факти підтверджується документально, господарська операція належним чином відображена у бухгалтерському та податковому обліку та в податковій звітності. Позивач стверджував, що він правильно визначив об'єкт оподаткування з податку на додану вартість та з податку на прибуток підприємства, тому просив суд податкові повідомлення-рішення визнати протиправними та скасувати.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив суд позов задовольнити.

Відповідач позов не визнав, заперечення надав суду у письмовій формі та просив суд у задоволені позову відмовити. В обґрунтування заперечень вказав, що оскаржувані рішення прийняті з урахуванням вимог чинного законодавства, оскільки відповідач діяв в межах повноважень, наданих йому законами України та підзаконними нормативно-правовими актами.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечував з мотивів, викладених у письмових запереченнях.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши подані документи і матеріали, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд прийшов до висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Еллін», як юридична особа зареєстроване виконавчим комітетом Рівненської міської Ради 28.01.2004 року за № 16081200000002649, свідоцтво АОО № 231557, як платник податків позивач перебуває на обліку у органах державної податкової служби з 21.10.1998 року за № 066/1091. З 01.03.2004 позивач є платником податку на додану вартість (свідоцтво № 24933271). Основними видами діяльності позивача є будівництво будівель, інші види оптової торгівлі, діяльність нерегулярного пасажирського транспорту, інші монтажні роботи Вказані обставини сторонами не заперечуються.

У період з 08.02.2012р. по 04.02.2012р. посадовими особами ДПІ у Рівному проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Еллін» код ЄДРПОУ 30191832 з питань дотримання вимог податкового законодавства при проведенні взаєморозрахунків з ТОВ «Брондо» код ЄДРПОУ 36715826 за період з 30.09.2009 року по 26.01.2011 року.

За результатами перевірки складений акт від 17.02.2012 року № 197/23-100/30191832 (надалі - Акт перевірки), який містить висновки про порушення позивачем п.п.7.4.1, пп.7.4.4, п.п.7.4.5, п.7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість, в результаті чого перевіряючими встановлено безпідставне віднесення до складу податкового кредиту податку на додану вартість за березень 2010 року на суму 5666,67 грн., та за квітень 2010 року на суму 1600,00 грн., та порушення п.5.1, п.п. 5.2.1, п.5.2, пп.5.3.9, п.5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств до складу витрат безпідставно віднесено витрати на суму 36333,00 грн., в результаті чого занижено податок на прибуток підприємства за І квартал 2010 року на суму 7083,25 грн., та за ІІ квартал 2010 року на суму 2000,00 грн.

Не погоджуючись з висновками Акта перевірки позивач надав відповідачеві заперечення до нього від 23.02.2012 року, яке, як вбачається із листа - відповіді ДПІ у м. Рівне було залишене без задоволення, а висновки Акта перевірки без змін.

На підставі Акта перевірки ДПІ у м. Рівному прийняті податкові повідомлення-рішення від 29 лютого 2012 року № 0001002342 - грошове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 7267,00 грн., основного платежу та 1816,75,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій та податкового повідомлення - рішення № 0001012342 від 29 лютого 2012 року про визначення грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємства в загальній сумі основного зобов'язання 9083,0 грн., та 2270,75 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Як вбачається із змісту Акта перевірки висновок податкового органу про заниження суми податкового зобов'язання, за твердженням податкового органу, пов'язується із порушенням відповідачем встановленого порядку формування податкового кредиту з податку на додану вартість та валових витрат за операціями з придбанням ним товару у ТОВ «Брондо».

В обґрунтування такого висновку посадові особи податкового органу зазначили, що у ході проведення перевірки встановлено відсутність факту отримання позивачем від ТОВ «Брондо» товарів, а відтак укладена усний правочин є нікчемним і в силу положень статей 215, 216 Цивільного кодексу України не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

В основу таких висновків покладено інформацію про те, що:

- відповідно до Акта перевірки ДПІ в Соломянському районі районі м. Києва № 3074/23-02/36715826 від 21.03.2011 року «Про результати документальної невиїзної позапланової перевірки ТОВ «Брондо»» з питань дотримання податкового та іншого законодавства за період з 30.09.2009 року по 26.01.2011 року встановлено, що за юридичною адресою: 3151, м. Київ, проспект Повітрофлотський, 92 кв. 425 підприємство відсутнє, фактичне місцезнаходження підприємства м. Київ, вул. Солом'янська, 10. Стан платника згідно ЄДР внесено запис про відсутність підтвердження відомостей. 28.05.2010 року складено акт № 3587/23-0211 «Про не встановлення місцезнаходження платника податків».

- вбачається відсутність у ТОВ «Брондо» складських приміщень, автомобільного чи іншого транспорту, а також устаткування, що необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства.

- свідоцтво платника податку № 100255036 скасовано ДПІ у Солом'янському районі м. Києва - 26.01.2011 року, з квітня 2010 року декларації з податку на додану вартість ТОВ «Брондо» не подавалися, а декларації з податку на прибуток підприємства не подавалися починаючи з 01.01.2010 року. Остання декларація подана за 2009 рік.

- від УПМ ДПА м. Києва 12.03.2011 року за № 878/8 отримано матеріали з ГУВД Московської області МВС Російської федерації ОСОБА_4 - опит засновника (посадової) особи, який надав пояснення, що до реєстрації та здійснення фінансово - господарської діяльності ТОВ «Брондо» відношення не має.

З наведених фактів відповідачем зроблено висновок про те, що у діях посадових осіб ТОВ «Брондо», вбачається умисел на проведення безтоварних операцій, спрямованих для надання податкової вигоди для третіх осіб та ухилення від сплати податків. Тому, усі операції продажу товарів, здійснені ТОВ «Брондо», не спричиняють настання правових наслідків.

Разом з цим, як вбачається із Акта перевірки, між позивачем та ТОВ «Брондо» був укладений усний договір поставки. На виконання договору поставки видана видаткова накладна № 16/03/01 від 16.03.2010 року на загальну суму 34000,01 грн., в тому числі податок на додану вартість 5666,67 грн., видаткова накладна № 27/04/02 від 27.04.2010 року на загальну суму 9600, 00 грн., в тому числі податок на додану вартість 1600,00 грн. ТОВ «Еллін» виписано рахунок № 16/03/01 від 16.03.2010 року на загальну суму 34000,01 грн., в т.ч. ПДВ на суму 5666,67 грн., та рахунок № 27/04/02 від 27.04.2010 року на суму 9600,00 грн., в т.ч. ПДВ на суму 1600,00 грн. ТОВ «Брондо» видано податкові накладні № 160301 від 16.03.2010 року на суму ПДВ 5666,67 грн., та податкова накладна № 270402 від 27.04.2010 року на суму ПДВ 1600, 00 грн. Розрахунки між підприємствами було здійснено у безготівковій формі, а саме платіжне доручення № 32 від 17.03.2010 року на суму 34000,00 грн., в т.ч. ПДВ - 5666,67 грн., та № 77 від 01.06.2010 року на суму 9600,00 грн., в т.ч. ПДВ - 1600,00 грн. Вказані обставини викладені в акті перевірки від 17.02.2012 року розділ 3 «Перевірка відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків. Зокрема, під час перевірки було використано регістри бухгалтерського обліку ТОВ «Еллін» рахунок 631 та 361, що свідчить про оприбуткування придбаних у ТОВ «Брондо» товарно - матеріальних цінностей та проведення розрахунків із постачальниками. В подальшому придбані у ТОВ «Брондо» кабель АСБл-10 3х150 кв.мм та муфта кабельна з'єднувальна СТП-10 використані позивачем у власній господарській діяльності з ЗАТ «Ей-І-ЕС-Рівнеенерго», що підтверджується актами приймання виконання будівельних робіт за травень 2010 року та серпень 2010 року, платіжними дорученнями 27.04.2010 року, 22.09.2010 року, 31 травня 2010 року.

Згідно з даними акта перевірки, що також не заперечувалось сторонами в судовому засіданні, сума податку на додану вартість березень та квітень 2010 року включена ТОВ «Еллін» по взаємовідносинам з ТОВ «Брондо» до складу податкового кредиту та валових витрат відповідного податкового періоду, відображена в реєстрі отриманих податкових накладних та відповідає даним податкових декларацій з податку на додану вартість позивача та декларацій з податку на прибуток підприємства за відповідний період.

Тобто, позивачем відповідачеві під час проведення перевірки надані усі документи первинного бухгалтерського обліку, які встановлюють факт здійснення господарської операції щодо отримання товарів від ТОВ «Брондо», та їх оплати. Вказані обставини зазначені в акті перевірки 17.02.2011 року № 197/23-100/30191832.

Вказана обставина не заперечувалась відповідачем.

Таким чином, факт продажу позивачеві товарів від ТОВ «Брондо» та оплати їх вартості підтверджується документально, а результати господарської операції належним чином відображено у бухгалтерському і податковому обліку позивача та його податковій звітності.

Відповідно до пояснень представника позивача перед укладенням усного договору постачання з метою перевірки наявності спеціальної податкової правосуб'єктності відповідача ним запитано та отримано від контрагента документи про наявність державної реєстрації та стан юридичної особи контрагента в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців; наявність державної реєстрації як платника податку на додану вартість.

А відтак, позивачем було вжито всіх необхідних від нього заходів стосовно перевірки наявності спеціальної податкової правосуб'єктності у TOB «Брондо», наявності дефектів у правовому статусі його контрагента (відсутність реєстрації як платника податку на додану вартість, відсутність у відповідних посадових осіб чи інших представників повноважень на складання первинних, розрахункових документів, податкових накладних тощо) в офіційно оприлюднених даних щодо анульованих свідоцтв платника податку на додану вартість, що ведеться Державною податковою службою України.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Як вже зазначалось судом, податкові зобов'язання визначено позивачеві у зв'язку з формуванням податкового кредиту з податку на додану вартість за рахунок сум податку, сплачених контрагенту в складі ціни придбаних товарів. Оскільки, на думку податкового органу, господарські операції фактично не здійснювалися, а учасниками правочину переслідувалась мета мінімізації податкових зобов'язань, такі угоди є нікчемними, тому формування податкового кредиту з податку на додану вартість вчинено позивачем незаконно.

Таким чином, вирішення даної справи залежить від доведеності тверджень податкового органу про безтоварність господарських операцій, які покладено в основу висновків про нікчемність правочинів та прийнятих податкових повідомлень - рішень, які оспорюються у даній справі.

Відповідно до статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Якщо недійсність правочину встановлена законом, такий правочин вважається нікчемним (ч. 2 ст. 215 ЦК України).

В силу положень статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідно до статей 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Як встановлено судом, на час укладання та виконання правочину, контрагент позивача був зареєстрований юридичною особою та платником податку на додану вартість. Акт перевірки не містить жодних посилань на те, що установчі документи, свідоцтво про державну реєстрацію та свідоцтво платника податку на додану вартість ТОВ «Брондо» були скасовані чи визнані недійсними за рішенням суду як на дату укладання чи виконання договорів так і на дату складання податкових накладних.

Відповідачем також не надано суду доказів визнання недійними первинних бухгалтерських документів, що підтверджують їх виконання.

Разом з цим, факт здійснення фінансово - господарських операцій від ТОВ «Брондо» та оплати його вартості підтверджується документально, господарські операції належним чином відображені у бухгалтерському і податковому обліку позивача та його податковій звітності, а право на включення до податкового кредиту суми податку на додану вартість, сплаченої у складі вартості придбаних товарів у ТОВ «Брондо», посвідчується належним чином оформленими податковими накладними.

Відповідачем також не заперечувався той факт, що придбання товарів у ТОВ «Брондо» пов'язане із підготовкою, організацією та веденням позивачем господарської діяльності.

Суд звертає увагу на те, що статтею 204 Цивільного кодексу України закріплена презумпція правомірності правочину, згідно якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Крім того, суд виходить із презумпції сумлінності платників податків та інших учасників правовідносин в економічній сфері, відповідно до змісту якої презумується, що дії платника податків, які мають своїм результатом одержання певної податкової вигоди економічно виправдані, а відомості, що містяться в його первинних бухгалтерських документах та податковій звітності є достовірними, якщо інше не доказано у встановленому законодавством порядку належними та допустимими доказами.

Ураховуючи вищезазначені обставини та наявні у матеріалах справи докази, суд дійшов висновку, що укладений між позивачем та ТОВ «Брондо» правочин відповідає вимогам чинного законодавства України, мають своїм наслідком зміну у майновому стані учасників правочину, є економічно виправданим, а факт виконання господарських зобов'язань сторін підтверджується первинними документами бухгалтерської та податкової звітності.

Надаючи оцінку діям податкового органу, що полягали у визначенні в Акті перевірки нікчемним правочин, суд перевіряє обґрунтованість тверджень органу державної податкової служби про наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод нікчемними і настання відповідних юридичних наслідків.

Відповідно до положень статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору; належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи (причини пропущення строку для звернення до суду тощо) та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі (частина перша статті 138 Кодексу адміністративного судочинства України).

Суд звертає увагу на те, що в даній адміністративній справі, відповідачем, який посилається на нікчемність укладеного між позивачем та його контрагентом договору поставки, повинно бути надано належні докази на обґрунтування нікчемності укладених правочинів.

Для визнання правочину нікчемним на тій підставі, що його укладено з метою порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним, суд досліджує в чому конкретно полягала завідомо суперечна інтересам держави і суспільства мета укладення правочину, якою із сторін і в якій мірі виконано правочин, а також вину сторін у формі умислу.

Під наявністю умислу у сторін правочину суд розуміє те, що вони, виходячи з обставин справи, усвідомлювали протиправність правочину, який укладався, і суперечність його мети інтересам держави та суспільства, передбачали настання протиправних наслідків і бажали або свідомо допускали їх настання.

Проте, відповідачем на підтвердження позиції щодо нікчемності правочину не надано, як того вимагають положення чинного законодавства України, належних доказів, які б свідчили, що документи, виписані на виконання договору, були сфальсифікованими, як і не надано доказів притягнення до відповідальності (в тому числі кримінальної) відповідних посадових осіб у зв'язку з занесенням до звітності даних, що не відповідають дійсності.

Наявні в матеріалах справи документи первинного бухгалтерського обліку, податкового обліку та договір містять усі дані стосовно змісту операції. Вказані документи містять назву постачальника та покупця, перелік проданого товару (робіт, послуг), підписи уповноважених представників сторін та печатки підприємств, що відповідає вимогам статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»і фіксують факт здійснення господарської операції.

Всі наявні накладні дають змогу визначити, які саме послуги були надані, за якою ціною та між якими контрагентами.

Судом встановлено, що на момент складання податкових накладних контрагент позивача був зареєстрований як платник податку на додану вартість, а тому мав право видавати податкові накладні на кожну повну або часткову поставку товарів. Наявні матеріали справи підтверджують фактичне здійснення позивачем господарської операції щодо придбаних у ТОВ «Брондо» товарів з урахуванням його виду економічної діяльності та їх подальше використання в оподатковуваних операціях у межах його господарської діяльності.

Відповідачем не доведено того факту, що зазначені правочини були укладені не з метою здійснення передбаченої законодавством підприємницької діяльності, а з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, що вони спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею, її надрами, іншими природними ресурсами, укладені щодо відчуження викраденого майна або порушує правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Також з Акту перевірки ТОВ «Брондо» вбачається, що від УПМ ДПА м. Києва 12.03.2011 року за № 878/8 отримано матеріали з ГУВД Московської області МВС Російської федерації ОСОБА_4 - опит засновника (посадової) особи, який надав пояснення, що до реєстрації та здійснення фінансово - господарської діяльності ТОВ «Брондо» відношення не має. По вказаному слід зазначити, що видаткова накладна № 16/03/01 від 16.03.2010 року на загальну суму 34000,01 грн., в тому числі податок на додану вартість 5666,67 грн., видаткова накладна № 27/04/02 від 27.04.2010 року на загальну суму 9600, 00 грн., в тому числі податок на додану вартість 1600,00 грн., рахунок № 16/03/01 від 16.03.2010 року на загальну суму 34000,01 грн., в т.ч. ПДВ на суму 5666,67 грн., рахунок № 27/04/02 від 27.04.2010 року на суму 9600,00 грн., в т.ч. ПДВ на суму 1600,00 грн., податкова накладна № 160301 від 16.03.2010 року на суму ПДВ 5666,67 грн., податкова накладна № 270402 від 27.04.2010 року на суму ПДВ 1600, 00 грн., не були предметом відібраних пояснень чи предметом експертного дослідження. А відтак, дана інформація не містить даних щодо предмету доказування.

При цьому, суду не надано жодного доказу щодо наявності на момент вчинення господарських операцій дефекту у правовому статусі контрагента позивача.

Суд також звертає увагу на інший аспект даної справи, а саме, правовідносини з приводу укладання та виконання договору поставки, який відповідач вважає нікчемним, виникли між двома юридичними особами, а фізичні особи, які учиняли підписи на договорах та інших ділових паперах, діяли як представники цих юридичних осіб.

В силу частини четвертої статті 91 Цивільного кодексу України цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Як установлено під час судового розгляду, на момент укладення правочину, які відповідач вважає нікчемним, та на день судового розгляду справи обидві сторони правочину є правоздатними і перебувають в якості зареєстрованих юридичних осіб в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Оскільки зобов'язання за усним договором, укладеним між позивачем та ТОВ «Брондо», мали реальний характер (товари були продані і оплачені), відсутність взаємних претензій свідчить про те, що укладення правочинів відповідало волі сторін договору (юридичних осіб).

Жодного доказу того, що підписи на всіх первинних документах бухгалтерського та податкового обліку по взаємовідносинах позивача з ТОВ «Брондо» виконані не ОСОБА_4, а іншою особою, суду не надано.

Щодо тверджень податкового органу про те, що у ході аналізу податкової звітності встановлено відсутність інформації про чисельність працюючих у ТОВ «Брондо» про наявні складські приміщення, автомобільний чи інший транспорт, устаткування, що необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності та інші основні фонди, суд зазначає, що наявність або відсутність у юридичної особи у власності рухомого та нерухомого майна жодним чином не впливає на результати її господарської діяльності та, у даному випадку, не може бути підставою для підтвердження факту нікчемності правочину.

За наведених обставин твердження податкового органу про порушення позивачем вимог частини п'ятої статті 203, частини першої та другої статті 215, статті 216 Цивільного кодексу України, що виявилось в недодержанні вимог зазначених норм в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, є безпідставними.

З приводу визначення позивачем податкових зобов'язань з податку на додану вартість та формування валових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1-3 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»- підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку та недостовірність відображених у них даних несуть особи, які склали та підписали ці документи.

З вищевикладеного вбачається, що первинні документи, які фіксують певні факти, можуть бути визнані недійсними лише в разі спростування фактичного здійснення господарських операцій. Первинні документи мають складатись під час здійснення господарської операції і відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів та недостовірність відображених у них даних несуть особи, які склали та підписали ці документи.

Згідно п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»- валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. До складу валових витрат підприємства включаються, зокрема, суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Відповідно до ч. 4 пп. 5.3.9. п. 5.3. статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»- не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»- не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

Відповідно до п.п. 7.2.3 п. 7.2, п.п. 7.3.1 п. 7.3 та п.п. 7.4.1 п. 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» - податкова накладна є єдиною підставою для визначення сум податкового кредиту, оскільки тільки цей документ підтверджує одну з подій, що її здійснено покупцем: чи то оплату покупцем товару чи отримання товару від продавця, що є підставою для виникнення податкових зобов'язань з податку на додану вартість.

Згідно з п.п. 7.2.4 п. 7.2 вказаної статті - право на нарахування податку на додану вартість а складання податкових накладних надається особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону, відповідно до якої особи, що підпадають під визначення платників податку згідно із статтею 2 Закону України «Про ПДВ», зобов'язані зареєструватися як платники податку на додану вартість.

Відповідно до п.п. 7.5.1 п. 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»- датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Суд на підставі оцінки наявних у справі матеріалів та доказів у їх сукупності встановив, що факт придбання товарів позивачем у ТОВ «Брондо» документально підтверджується. Слід також зазначити, що обов'язок сплачувати податки і збори та відповідальність за порушення чинного законодавства є персоніфікованими. Це означає, що на особу не може покладатися відповідальність за правопорушення, вчинені іншими особами.

Таким чином, нарахування позивачем податкового зобов`язання та визначення ним сум податкового кредиту не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової процедури його контрагентом, а також іншими юридичними особами за ланцюгом постачання.

З огляду на зазначене, беручи до уваги докази наявні у матеріалах справи у їх сукупності та ту обставину, що єдиною підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень -рішень слугував висновок податкового органу про нікчемність правочину, який був зроблений виключно на висновках Акта перевірки контрагента позивача; зважаючи на те, що первинні документи, складені позивачем та його контрагентом у ході господарської операції, відповідають вимогами чинного законодавства, необхідним для надання їм юридичної сили та доказовості; а твердження про відсутність факту продажу товарів спростовується наявними матеріалами справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Судовий збір відповідно до ст.94 КАС України присуджується на користь позивача.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у місті Рівному Рівненської області Державної податкової служби від 29 лютого 2012 року № 0001002342 та № 0001012342.

Присудити на користь позивача Товариство з обмеженою відповідальністю "Еллін" із Державного бюджету України судовий збір у розмірі 205грн.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Щербаков В. В.