Постанова

від 23.10.2012 по справі 2а-8952/12/2670

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

23 жовтня 2012 року 15:17 № 2а-8952/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючої судді Савченко А.І., при секретарі Литовка Ю.Є, розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва Державної податкової служби доТовариства з обмеженою відповідальністю «АйВіДі-Мастер» про стягнення податкового боргу у розмірі 1482,56 грн.

за участю представників сторін:

від позивача -Гайдай В.М.

від відповідача -Вареєнікова В.Ю.

На підставі частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 23 жовтня 2012 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Державна податкова інспекція у Солом'янському районі м. Києва Державної податкової служби (далі по тексту -позивач, ДПІ у Солом'янському районі м. Києва) звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «АйВіДі-Мастер»(далі по тексту -відповідач, ТОВ «АйВіДі-Мастер»), в якому, з урахуванням уточнень, просила стягнути податкову заборгованість у розмірі 1482,56 грн.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 5 липня 2012 року відкрито скорочене провадження в адміністративній справі.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 липня 2012 року справу призначено до судового розгляду на 28 серпня 2012 року.

Судове засідання, призначене на 28 серпня 2012 року, судом відкладалось на 12 вересня 2012 року у зв'язку з необхідністю надання сторонами у справі додаткових документів.

В судовому засіданні 12 вересня 2012 року за клопотанням представника відповідача судом оголошувалась перерва до 20 вересня 2012 року та 4 жовтня 2012 року.

Судові засідання, призначені на 4 жовтня 2012 року та 10 жовтня 2012 року не відбулися.

Судове засідання, призначене на 15 жовтня 2012 року, судом відкладалось на 23 жовтня 2012 року за клопотанням представника позивача.

В судовому засіданні 23 жовтня 2012 року представник позивача підтримав позовні вимоги з урахуванням їх уточнень. Представник відповідача проти позову заперечував з підстав, викладених у письмових запереченнях.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «АйВіДі-Мастер»зареєстроване Солом'янською районною у м. Києві державною адміністрацією 27.01.2010р. На обліку в ДПІ у Солом'янському районі м. Києва відповідач перебуває з 29.01.2010р. за №30285.

Як зазначає позивач у своєму позові відповідно до даних, зазначених відповідачем у 2011 році у податкових деклараціях по податку на додану вартість за січень, квітень, травень, липень та жовтень, та у зв'язку з винесенням податкових повідомлень -рішень від 13.10.2011р. №0024751504 і від 31.12.2010р. №0068881504 на суму 140,00 грн. кожне і нарахуванням контролюючим органом пені у сумі 3290,86 грн., станом на 14.06.2012р. сума податкового зобов'язання по сплаті податку на додану вартість становила 141181,86 грн.

Окрім того, відповідно до розрахунку податкового зобов'язання з комунального податку від 09.02.2011р. №431398 у розмірі 6,80 грн. та наявності переплати у сумі 5,10 грн., за платником податку рахується заборгованість з названого податку у сумі 1,70 грн.

Проте, у строки визначені діючим на момент подання податкових декларацій законодавством, суми податків до бюджету перераховані не було, що і спричинило звернення до суду з відповідним позовом.

Надаючи правову оцінку позовним вимогам, суд приходить до наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, податкові декларації, якими відповідачем було підтверджено розмір податкових зобов'язань зі сплати податку на додану вартість та з комунального податку, подані платником податків до податкових органів у 2011 році.

Основин нормативно-правовим актом, який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства на час виникнення спірних правовідносин є Податковий кодекс України, який набрав законної сили з 01.01.2011р.

Стаття 36 Податкового кодексу України закріплює, що податковим обов'язком платника податку визнається його обов'язок обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

Такий обов'язок виникає у платника за кожним податком та збором, він є безумовним і першочерговим стосовно інших неподаткових обов'язків платника податків, крім випадків, передбачених законом.

Виконання податкового обов'язку може здійснюватися платником податків самостійно або за допомогою свого представника чи податкового агента.

Проте, відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку несе сам платник податків, крім випадків, визначених цим Кодексом або законами з питань митної справи.

На виконання наведених вище положень, відповідачем до податкового органу було подано відповідні податкові декларації, в яких платником податку самостійно визначено суму комунального податку та податку на додану вартість.

Виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.

Пунктом 57.1 статті 57 Податкового кодексу України встановлено, що платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом

Відповідно до пункту 56.11. статті 56 Податкового кодексу України самостійно визначене платником податків податкове зобов'язання оскарженню не підлягає.

У разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення (пункт 59.1 статті 59 Податкового кодексу України).

У разі коли у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується, погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що виник після надіслання (вручення) податкової вимоги (пункт 59.5 статті 59 Податкового кодексу України).

На виконання наведених положень Податкового кодексу України, ДПІ у Солом'янському районі м. Києва надіслано ТОВ «АйВіДі-Мастер»податкову вимогу №777, яка отримана останнім 04.05.2011р.

Перевіряючи обґрунтованість визначеної позивачем суми заборгованості по податку на додану вартість, суд зважає на таке.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання вимог Податкового кодексу України відповідачем до податкового органу були подані податкові декларації по податку на додану вартість від 18.02.2011р. №16923 за січень з визначенням грошового зобов'язання у розмірі 64065,00 грн., від 19.05.2011р. №176196 за квітень 2011р. з визначенням грошового зобов'язання у розмірі 64171,00 грн., від 15.06.2011р. №185414 за травень 2011 року з визначенням грошового зобов'язання у розмірі 9615,00 грн., від 20.08.2011р. №9007211353 за липень 2011 року з визначенням грошового зобов'язання у розмірі 72718,00 грн., від 18.11.2011р. №9011485029 за жовтень 2011 року з визначенням грошового зобов'язання у розмірі 3056,00 грн.

Відповідно до пункту 202.1 статті 202 Податкового кодексу України звітним (податковим) періодом для сплати податку на додану вартість є один календарний місяць, а у випадках, особливо визначених цим Кодексом, календарний квартал, з урахуванням таких особливостей:

а) якщо особа реєструється як платник податку з іншого дня, ніж перший день календарного місяця, першим звітним (податковим) періодом є період, який розпочинається від дня такої реєстрації та закінчується останнім днем першого повного календарного місяця;

б) якщо податкова реєстрація особи анулюється в інший день, ніж останній день календарного місяця, то останнім звітним (податковим) періодом є період, який розпочинається з першого дня такого місяця та закінчується днем такого анулювання.

Статтею 203 Податкового кодексу України закріплено, що податкова декларація з ПДВ подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Платник податку зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації.

На підтвердження виконання наведених правових норм, відповідачем надано копії платіжних доручень від 25.02.2011р. на суму 64065,00 грн., від 30.05.2011р. на суму 64171,00 грн., від 30.06.2011р. на суму 9615,00 грн., від 30.08.2011р. на суму 72718,00 грн. та від 23.11.2011р. на суму 3056,00 грн.

Факт проведення сплати грошового зобов'язання з податку на додану вартість, також, підтверджено постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.08.2012р. у справі №2-а-8603/12/2670 у справі за позовом ТОВ «АйВіДі-Мастер»до ДПІ у Солом'янському районі м. Києва про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення -рішення.

Перевіряючи правомірність заявлення позивачем до стягнення сум, зазначених у податкових повідомлення -рішеннях №0068881504/0 від 31.12.2010р. та №0024751504 від 13.10.2011.р, суд зважає на таке.

Відповідно до акту перевірки №23823/15-2-36939070 від 31.12.2010р. податковим органом виявлено порушення з боку платника податку вимог підпункту 4.1.4. пункту 4.1. статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.2000.р №2181-ІІІ (далі по тексту -Закон №2181-ІІІ), а саме не подання податкової декларації з ПДВ за жовтень 2010 року.

У зв'язку з виявленням зазначеного порушення, на підставі підпункту 17.1.1. пункту 17.1. статті 17 Закону №2181-ІІІ на відповідача накладено стягнення у вигляді штрафу у розмірі 10 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, у зв'язку з чим винесено податкове повідомлення рішення №0068881504/0 від 31.12.2010р.

Проте, жодних доказів на підтвердження направлення на адресу платника податків названого рішення, позивачем під час розгляду справи не надано. Повідомлення про вручення рекомендованого листа №0315107530682 судом уваги не приймається, оскільки згідно зазначеного на ньому номеру у названому листу було направлено інше рішення за №36939070.

Відповідно до положень статті 6 Закон №2181-ІІІ податкове повідомлення -рішення надсилаються платнику податку в такому самому порядку, що і податкові вимоги. Тобто, рішення вважається надісланим (врученим) юридичній особі, якщо її передано посадовій особі такої юридичної особи під розписки або надіслано листом з повідомленням про вручення.

У разі коли податковий орган або пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення або податкові вимоги у зв'язку з незнаходженням посадових осіб, їх відмовою прийняти податкове повідомлення або податкову вимогу, незнаходженням фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків, податковий орган розміщує податкове повідомлення або податкові вимоги на дошці податкових оголошень, встановленій на вільному для огляду місці біля входу до приміщення податкового органу. При цьому день розміщення такої податкової вимоги вважається днем її вручення.

Податкові повідомлення, розміщені з порушенням правил, установлених цим підпунктом, вважаються такими, що не були врученими (надісланими) платнику податків.

З огляду на викладене, а також враховуючи приписи підпункту 5.2.1. пункту 5.2. статті 5 Закону №2181-ІІІ, податкове зобов'язання, визначене податковим органом у податковому повідомленні -рішенні від 31.12.2010р. №0068881504/0 є неузгодженим, а тому не може бути стягнуто.

Щодо податкового повідомлення -рішення № 0024751504 від 13.10.2011р., яким відповідачу нараховано штрафні (фінансові) санкції за порушення пункту 203.1. статті 203 Податкового кодексу України, що полягало у несвоєчасному поданні податкової декларації за грудень 2010 року, суд вважає правомірним накладення на платника податку санкцій у розмірі 170,00 грн.

Так, при вирішенні питання про застосування передбачених статтею 120 Податкового кодексу України штрафних санкцій за порушення податкового законодавства, вчинені до 1 січня 2011 року, тобто до набрання чинності Податковим кодексом України, але виявлені контролюючими органами після вказаної дати, слід виходити з такого.

До 6 серпня 2011 року, тобто до набрання чинності Законом України від 7 липня 2011 року № 3609-VІ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення окремих норм Податкового кодексу України»(надалі - Закон 3609-VІ), Податковий кодекс України не містив положень, які б регулювали порядок застосування штрафних санкцій, передбачених Податковим кодексом України, до правопорушень, вчинених до 1 січня 2011 року.

З 6 серпня 2011 року підрозділ 10 розділу XIX «Перехідні положення»доповнено, зокрема, пунктом 1. Відповідно до зазначеної норми штрафні (фінансові) санкції (штрафи) за наслідками перевірок, які здійснюються контролюючими органами, застосовуються у розмірах, передбачених законом, чинним на день прийняття рішень щодо застосування таких штрафних (фінансових) санкцій (з урахуванням норм пункту 7 цього підрозділу).

Отже, з огляду на викладене, після внесення змін до пункту 11 підрозділу 10 розділу XIX Податкового кодексу України, тобто з 6 серпня 2011 року, штрафні (фінансові) санкції (штрафи) за наслідками перевірок, які здійснюються контролюючими органами, застосовуються у розмірах, передбачених законом, чинним на день прийняття рішень щодо застосування таких штрафних (фінансових) санкцій (з урахуванням норм пункту 7 цього підрозділу).

Виходячи з викладеного, починаючи з 6 серпня 2011 року до всіх порушень податкового законодавства, у тому числі вчинених до набрання чинності Податковим кодексом України, застосовуються санкції в розмірі, що встановлений нормами Податкового кодексу України, а тому штрафні (фінансові) санкції у розмірі 170,00 грн. застосовані до відповідача податковим повідомленням -рішенням від 13.10.2011р. №00247515041 є обґрунтованими.

На підтвердження проведення сплати штрафних (фінансових) санкцій за податковим повідомленням -рішенням від 13.10.2011р. №00247515041 відповідачем надано платіжне доручення №222 від 09.11.2011р., у той час як позивачем наведені обставини жодним чином не спростовані.

Проте, під час розгляду справи відповідачем не спростовано існування у нього грошової заборгованості з комунального податку у розмірі 1,70 грн. та вчинення дій щодо її погашення.

Згідно з положеннями підпункту 14.1.175 пункту 14.1. статті 14 Податкового кодексу України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Відповідно до підпункту 14.1.137 названої статті, під органом стягнення слід розуміти державний орган, уповноважений здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу в межах повноважень, встановлених цим Кодексом та іншими законами України.

Пункт 41.5 статті 41 Податкового кодексу України закріплює, що органами стягнення є виключно органи державної податкової служби, які уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу в межах їх повноважень, а також державні виконавці в межах своїх повноважень.

Право органів податкової служби на звернення до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини закріплено підпунктом 20.1.18 пункту 2.1. статті 20 Податкового кодексу України.

При цьому пунктами 95.2 та 95.3. статті 95 Податкового кодексу України встановлено, що стягнення коштів платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання такому платнику податкової вимоги та виключно за рішенням суду.

Згідно зі статтею 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

А тому, з урахуванням вищенаведеного, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення грошової заборгованості зі сплати комунального податку у сумі 1,70 грн.

Відповідно до частини 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: 1) суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; 2) суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Згідно частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно із частиною 1 статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, враховуючи всі наведені обставини, Окружний адміністративний суд міста Києва доходить висновку, що адміністративний позов підлягає частковому задоволенню.

Враховуючи вищевикладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «АйВіДі-Мастер»(03150, м. Київ, вул. народного Ополчення, 1, код ЄДРПОУ 36939070) податкову заборгованість у розмірі 1 (одна) грн. 70 коп. на р/р 33212828700010, одержувач УДКСУ у Солом'янському районі ГУДКСУ у м. Києві, код ЄДРПОУ 38050812, банк одержувача ГУДКСУ у м. Києві, МФО 820019, код платежу 16010200).

3. В решті позову відмовити.

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя А.І. Савченко