Постанова

від 30.10.2012 по справі 5009/857/12

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" жовтня 2012 р. Справа № 5009/857/12

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого:Хандуріна М.І., суддів:Катеринчук Л.Й., Погребняка В.Я.,

розглянувши касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "Південна м'ясна компанія", в особі ліквідатора Сиротенка О.О. на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 08.08.2012 року у справі№ 5009/857/12 господарського суду Запорізької області за заявою доФізичної особи -підприємця ОСОБА_6 Товариства з обмеженою відповідальністю "Південна м'ясна компанія" провизнання банкрутом за участю представників сторін: не з'явилися,

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 05.03.2012 року за заявою кредитора Фізичної особи -підприємця ОСОБА_6 (далі -ФОП ОСОБА_6) порушено провадження у справі № 5009/857/12 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Південна м'ясна компанія" (далі - ТОВ "Південна м'ясна компанія") в порядку ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі -Закон про банкрутство).

Постановою господарського суду Запорізької області від 12.03.2012 року у справі № 5009/857/12 ТОВ "Південна м'ясна компанія" визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Сиротенка О.О.

Ухвалою від 10.07.2012 року у справі № 5009/857/12 господарський суд Запорізької області (суддя -Юлдашев О.О.) затвердив звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс банкрута, ліквідував ТОВ "Південна м'ясна компанія" та припинив провадження у справі.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 08.08.2012 року у справі № 5009/857/12 (головуючий суддя -Богатир К.В., суддя -Кододова О.В., суддя -Склярук О.І.) апеляційну скаргу Бердянської об'єднаної державної податкової інспекції Запорізької області Державної податкової служби на ухвалу господарського суду Запорізької області від 10.07.2012 року у справі № 5009/857/12 задоволено. Ухвалу господарського суду Запорізької області від 10.07.2012 року про затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу, припинення провадження у справі № 5009/857/12 про банкрутство скасовано. Провадження у справі № 5009/857/12 про банкрутство ТОВ "Південна м'ясна компанія" припинено.

Не погоджуючись із вказаною постановою суду апеляційної інстанції, ТОВ "Південна м'ясна компанія" в особі ліквідатора Сиротенка О.О. звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Донецького апеляційного господарського суду від 08.08.2012 року у справі № 5009/857/12 та залишити в силі ухвалу господарського суду Запорізької області від 10.07.2012 року у справі № 5009/857/12 та припинити провадження у справі.

В обґрунтування доводів касаційної скарги посилається на порушення судом апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, зокрема ст. 129 Конституції України, ст. ст. 1, 14, 15, 52 Закону про банкрутство, ст. 91 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

Колегія суддів Вищого господарського суду України, розглянувши наявні матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, дослідивши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 1 ГПК України, провадження у справах про банкрутство здійснюється у порядку, передбаченому цим кодексом, з врахуванням вимог Закону про банкрутство, норми якого, як спеціальні норми права, превалюють у застосуванні над загальними нормами ГПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону про банкрутство провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, ГПК України та іншими законодавчими актами України.

Затверджуючи звіт ліквідатора, ліквідаційний баланс та припиняючи провадження у справі, господарський суд першої інстанції в ухвалі від 10.07.2012 року у справі № 5009/857/12 виходив з того, що у боржника ТОВ "Південна м'ясна компанія" відсутнє майно та грошові кошти, за рахунок яких можна було б задовольнити вимоги кредиторів, підприємницька діяльність боржника припинена.

Згідно з ч. 2 ст. 32 Закону про банкрутство, якщо за результатами ліквідаційного балансу після задоволення вимог кредиторів не залишилося майна, господарський суд виносить ухвалу про ліквідацію юридичної особи - банкрута.

Ухвала суду про затвердження звіту ліквідатора, ліквідаційного балансу є за своєю правовою природою судовим рішенням, яке підсумовує хід ліквідаційної процедури, в якому необхідно повно відобразити обставини, що мають значення для даної справи (вчинення належних дій по виявленню активів та пасивів боржника, зокрема, виявлення ліквідатором кредиторів та дотримання їх процесуальних прав під час розгляду їх грошових вимог, доведення неможливості відновлення платоспроможності боржника внаслідок вжитих ліквідатором заходів, доведення неможливості задоволення визначених ліквідатором вимог кредиторів з наслідками його ліквідації), висновки суду про встановлені обставини і їх правові наслідки повинні бути вичерпними, відповідати дійсності та підтверджуватися достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні.

Разом з тим, ухвала суду про затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу є судовим актом, який не тільки встановлює обставини відсутності майна боржника для задоволення вимог кредиторів, дає оцінку повноті дій ліквідатора в ході ліквідаційної процедури, але також підсумовує хід процедури банкрутства та припиняє провадження у справі про банкрутство.

У підсумковому засіданні суду необхідно дати оцінку в цілому здійсненій процедурі банкрутства, а у випадку, якщо судом першої інстанції не досліджувались обставини обґрунтованості порушення провадження у справі про банкрутство при введенні ліквідаційної процедури -дати їм оцінку в судовому засіданні при затвердженні звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу.

Суд апеляційної інстанції в постанові від 08.08.2012 року у справі № 5009/857/12, переглядаючи ухвалу суду першої інстанції про затвердження звіту ліквідатора, дійшов висновку, що ліквідатор не здійснив усіх заходів щодо виявлення рухомого та нерухомого майна боржника за попереднім місцезнаходженням, оскільки в матеріалах справи відсутні відповідні запити до БТІ, МРЕО, Держкомзему, Інспекції державного технагляду. В матеріалах справи відсутні витяги з Єдиного реєстру заборон відчужень об'єктів нерухомого майна та Державного реєстру обтяжень рухомого майна.

Також, суд апеляційної інстанції, окрім дослідження правомірності здійснення ліквідаційної процедури, надав оцінку обставинам, які стали підставою для порушення даної справи про банкрутство.

Так, за результатами перегляду, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції було порушено провадження у справі № 5009/857/12 за спрощеною процедурою, визначеною ст. 52 Закону про банкрутство, за відсутності належних доказів безспірності вимог ініціюючого кредитора, належних доказів відсутності боржника за його місцезнаходженням.

На думку суду апеляційної інстанції, від моменту порушення даної справи уся процедура банкрутства проводилася з порушенням вимог чинного законодавства, тому висновки суду першої інстанції про можливість винесення ухвали про ліквідацію ТОВ "Південна м'ясна компанія" у відповідності до ст. 52 Закону про банкрутство є помилковими та такими, що не відповідають вимогам ст. 43 ГПК України стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи у їх сукупності.

Колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з таким висновком суду апеляційної інстанції, виходячи з такого.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, заява про порушення справи про банкрутство ТОВ "Південна м'ясна компанія" була подана в порядку ст. 52 Закону про банкрутство .

Відповідно до ч. 1 ст. 52 Закону про банкрутство в разі, якщо громадянин-підприємець - боржник або керівні органи боржника - юридичної особи відсутні за її місцезнаходженням, або у разі ненадання боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності, а також за наявності інших ознак, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника, заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника може бути подана кредитором незалежно від розміру його вимог до боржника та строку виконання зобов'язань.

Отже, підстави для подання кредитором заяви про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника настають як у разі наявності будь-якої з ознак, передбачених цією статтею, так і в разі їх сукупності.

При цьому, колегія суддів Вищого господарського суду України звертає увагу на те, що докази відсутності боржника за його місцезнаходженням чи фактичного припинення підприємницької діяльності повинні бути надані заявником господарському суду на момент порушення справи про банкрутство за спрощеною процедурою, яка передбачена ст. 52 Закону про банкрутство, оскільки можливість витребування судом вказаних документів після порушення провадження у справі про банкрутство, на відміну від позовного провадження, спеціальним Законом про банкрутство, не передбачена.

Крім того, відповідно до приписів Закону про банкрутство для порушення справи про банкрутство як за загальною, так і за спрощеною процедурою (зокрема, процедурою банкрутства відсутнього боржника) грошові вимоги ініціюючого кредитора повинні мати безспірний характер.

За змістом ч. 3 ст. 6, ч. ч. 1, 8 ст. 7 Закону про банкрутство, справа про банкрутство порушується господарським судом лише у разі підтвердження кредитором неплатоспроможності боржника документами, які кредитор зобов'язаний додати до заяви про порушення провадження у справі про банкрутство.

З матеріалів справи вбачається, що в обґрунтування заяви про порушення справи про банкрутство ініціюючий кредитор ФОП ОСОБА_6 посилався на те, що 23.12.2011 року між ним та боржником укладено договір щодо надання юридичних послуг. Згідно п. 4.2 цього договору розрахунки можливі векселем. 23.12.2011 року сторони підписали акт прийняття-передачі виконаних робіт, за яким вартість робіт складає 25 000 грн. 23.01.2012 року через відсутність грошових коштів боржник передав простий вексель серії АА № 2332006 на загальну суму 25 000 грн., про що складено відповідний акт від 23.01.2012 року. У зв'язку з невиконанням зобов'язань кредитор опротестував вексель в неплатежі у приватного нотаріуса за № 162 від 24.01.2012 року та останній вчинив виконавчий напис від 25.01.2012 року № 186. Цей напис був пред'явлений для примусового виконання до ВДВС Бердянського міськрайонного управління юстиції Запорізької області. Постановою від 29.02.2012 року державним виконавцем повернуто виконавчий документ - виконавчий напис № 186 від 25.01.2012 року у зв'язку з тим, що майна не виявлено, здійсненні заходи щодо розшуку майна виявились безрезультатними, не встановлено місцезнаходження боржника.

Як вбачається з матеріалів справи, вказана постанова державного виконавця від 29.02.2012 року господарським судом першої інстанції була прийнята в якості доказу відсутності боржника ТОВ "Південна м'ясна компанія" за місцезнаходженням.

Колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що така постанова державного виконавця не є належним та допустимим доказом, який би підтверджував факт відсутності боржника за його місцезнаходженням.

Так, ст. 1 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" передбачено, що місцезнаходження юридичної особи - адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

Згідно зі ст. 17 вказаного Закону в Єдиному державному реєстрі містяться відомості про місцезнаходження юридичної особи (частина друга), а також про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням, про відсутність підтвердження відомостей про юридичну особу (частина п'ята).

Відповідно до ч. 1 ст. 17 цього ж Закону відомості про юридичну особу включаються до Єдиного державного реєстру шляхом внесення записів на підставі відомостей з відповідних реєстраційних карток та відомостей, що надаються юридичними особами державному реєстратору за місцезнаходженням реєстраційної справи згідно із законодавством України.

П. 105 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 15 від 18.12.2009 року "Про судову практику у справах про банкрутство" передбачено, що згідно зі ст. 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців в Єдиному державному реєстрі містяться відомості про місцезнаходження юридичної особи (частина друга), а також про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням, про відсутність підтвердження відомостей про юридичну особу (частина п'ята). Згідно з ч. 1 ст. 18 цього Закону відомості, внесені до Єдиного державного реєстру, вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. А в ст. 20 вказаного Закону визначено, що відомості, які містяться в Єдиному державному реєстрі, є відкритими і загальнодоступними, за винятком ідентифікаційних номерів фізичних осіб - платників податків; відомості, що містяться в Єдиному державному реєстрі, надаються у вигляді витягу з Єдиного державного реєстру та довідки про наявність або відсутність в Єдиному державному реєстрі інформації, яка запитується. Тому відповідно до вимог ст. 34 ГПК України допустимими доказами, які можуть підтверджувати дані про відсутність керівних органів боржника - юридичної особи за її місцезнаходженням, є зазначені витяг чи довідка.

Матеріали справи свідчать про те, що звертаючись до суду з заявою про порушення провадження у справі про банкрутство боржника на підставі ст. 52 Закону про банкрутство, ініціюючий кредитор не надав суду ні витягу ні довідки з Єдиного державного реєстру, які б свідчили про відсутність юридичної особи - боржника за її місцезнаходженням.

Таким чином, за відсутності належних та допустимих доказів, які можуть підтверджувати дані про відсутність керівних органів боржника - юридичної особи за її місцезнаходженням, суд першої інстанції, дійшов неправомірного висновку про наявність ознак відсутності боржника за його місцезнаходженням.

Крім того, в постанові про визнання банкрутом від 12.03.2012 року суд першої інстанції, без посилання на відповідні докази, вказує на те, що матеріалами справи підтверджується відсутність підприємницької діяльності боржника ТОВ "Південна м'ясна компанія".

Проте, з матеріалів справи вбачається, що як на момент порушення провадження у справі так і на момент визнання банкрутом, ініціюючим кредитором не було подано до суду доказів ненадання боржником ТОВ "Південна м'ясна компанія" протягом року до органів державної податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності, чи інших доказів, які свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника, припинення підприємницької діяльності.

Колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками апеляційного господарського суду та вважає, що господарським судом першої інстанції, при винесенні постанови про визнання боржника банкрутом, не було належним чином досліджено факт здійснення (нездійснення) боржником підприємницької діяльності та подання до органів ДПІ звітності, хоча дослідження цих обставин має істотне значення для правильного вирішення питання про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури у справі в порядку ст. 52 Закону про банкрутство.

Таким чином, місцевий господарський суд безпідставно порушив провадження у справі, за відсутності доказів наявності підстав передбачених ст. 52 Закону про банкрутство, а також необґрунтовано продовжив процедуру банкрутства боржника. В той час, як єдиним процесуальним наслідком незаконного порушення провадження у справі про банкрутство за ст. 52 Закону про банкрутство може бути припинення такого провадження відповідно до ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що господарський суд апеляційної інстанції правомірно припинив провадження у справі про банкрутство ТОВ "Південна м'ясна компанія", як таке, що порушено незаконно без належних доказів відсутності боржника за його місцезнаходженням, чи відсутності підприємницької діяльності боржника.

На підставі викладеного, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що відповідно до вимог ст. 43 ГПК України постанова суду апеляційної інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам процесуального права, а доводи касаційної скарги не спростовують висновку господарського суду, у зв'язку з чим підстав для скасування вказаної постанови не вбачається.

Керуючись статтями 111 7 , 111 9 - 111 12 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Південна м'ясна компанія", в особі ліквідатора Сиротенка О.О. залишити без задоволення.

Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 08.08.2012 року у справі № 5009/857/12 залишити без змін.

Головуючий М.І. Хандурін

Судді Л.Й. Катеринчук

В.Я. Погребняк