Рішення

від 21.11.2006 по справі 33/255-06

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33/255-06

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

21.11.06р.

Справа № 33/255-06

За позовом:  Товариства з обмеженою відповідальністю „Луганський гофротарний комбінат”, м. Луганськ

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „Легіон Трейд”, м. Кривий Ріг Дніпропетровської області

про: стягнення 252193 грн. 80 коп.

                                                                                                                                 Суддя  Разіна Т.І.

Представники:

від позивача: представник Гончаров А.О. за довіреністю б/н від 21.09.06р.

від відповідача: не з'явився

в засіданні приймали участь: -

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Луганський гофротарний комбінат”   звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою  про стягнення з  товариства з обмеженою відповідальністю „Легіон Трейд” 231216грн. 75коп. заборгованості за поставлений товар у урахуванням індексу інфляції, 17735грн. 97коп. пені, 3241грн. 08коп. відсотків за користування чужими грошовими коштами  125432грн. основного боргу, штрафу в сумі 12543грн. 20коп., пені в сумі 136031грн. 18коп., 3% річних в сумі 1567грн. 90коп., індекс інфляції  в сумі 1254грн. 32коп. та судові витрати по справі.

Представник позивача позов підтримав та просить його задовольнити в заявленій сумі.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, документи, витребувані ухвалою суду від 08.11.2006р. не надав. Про день, час та місце розгляду справи був повідомлений судом належним чином згідно поштового повідомлення про вручення №8356365 (а.с.90).

Суд вважає за можливе розглянути справу за наявними матеріалами згідно ст. 75 ГПК України.

В судовому засідання за згодою представника позивача оголошено тільки вступну та резолютивні частини рішення згідно ч. 2 ст. 85 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи,  дослідивши  та оцінивши надані докази, заслухавши пояснення  представника позивача, суд

Встановив:

              19.01.2006р.  між товариством з обмеженою відповідальністю „Легіон Трейд” (далі відповідач) та товариством з обмеженою відповідальністю „Луганський гофротарний комбінат”  (далі позивач)  укладений договір поставки №06/20 (далі договір).

          Сторони укладені додатки до договору№1 від 19.01.2006р. (а.с.19), додаток №2 від 13.02.2006р. (а.с.20).

Відповідно до умов договору постачальник (позивач по справі) зобов'язується передати товар у власність покупця (відповідача по справі), а останній прийняти і оплатити його на умовах згідно договору.

Цивільні  обов'язки  виконуються  у  межах,   встановлених договором або актом цивільного законодавства (п.1 ст.14 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України за   договором  поставки  продавець  (постачальник),  який здійснює  підприємницьку  діяльність,  зобов'язується  передати  у встановлений   строк   (строки)  товар  у  власність  покупця  для використання його у підприємницькій діяльності або в інших  цілях, не пов'язаних з особистим,  сімейним,  домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві) , а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар)  і сплатити за нього певну грошову суму.

Як вбачається із матеріалів справи, позивач договірні зобов'язання  виконав, поставивши відповідачу товар на суму грн. коп., що підтверджується видатковими накладними № ЛГ-0000114 від 30.01.2006р., ЛГ-0000222 від 13.02.2006р., ЛГ-0000285 від 22.02.2006р., ЛГ-0000346 від 04.03.2006р., ЛГ-0000384 від 13.03.2006р., №ЛГ-0000521 від 01.04.2006р., ЛГ-0000563 від 08.04.2006р., ЛГ-0000613 від 14.04.2006р., ЛГ-0000751 від 06.05.2006р., ЛГ-0000797 від 16.05.2006р., ЛГ-0000917 від 29.05.2006р., ЛГ-0001006 від 10.06.2006р.

Факт отримання покупцем продукції підтверджується підписом представника відповідача на підставі виданої довіреності.

Відповідно до додатку №2 від 13.02.2006р. (а.с.20) умови оплати: відстрочка платежу на 30 календарних днів.

Відповідач частково оплатив отриманий товар на суму 375004грн. 21коп., що підтверджується банківськими виписками (а.с.56-67)

Відповідач договірні зобов'язання не виконав,  не провів оплату  за решту отриманого товару на суму 223057грн. 62коп.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов  договору  та  вимог  цього  Кодексу,  інших актів цивільного законодавства,  а за відсутності таких умов та вимог -  відповідно до   звичаїв   ділового  обороту  або  інших  вимог,  що  звичайно ставляться.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання.

На момент розгляду справи заборгованість відповідача становить 223057 грн. 6 2коп., докази   сплати заборгованості  в матеріалах справи відсутні, сторонами не подані, відповідачем не заперечені, внаслідок чого суд вважає, що позовні вимоги в цій частині обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи та підписаним актом звірки взаєморозрахунків.

Позивач наполягає на стягненні пені в сумі 17735грн. 97коп. за період з 16.03.2006р. по 18.10.2006р.

Відповідно до п.7.1 договору в разі несвоєчасної оплати товару покупець зобов'язаний уплатити постачальнику пеню в розмірі 0,05% від вартості товару, але не більше подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення.

Правочин   щодо   забезпечення   виконання    зобов'язання вчиняється у письмовій формі (ст. 547 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України  пенею  є  неустойка,  що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно  виконаного  грошового зобов'язання  за  кожен   день прострочення виконання.

Згідно до статті 193 Господарського кодексу України відповідно до кожна сторона повинна вжити усіх заходів,  необхідних  для належного  виконання нею зобов'язання,  враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань  є  підставою  для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до статті  230 Господарського кодексу України штрафними санкціями    у   цьому   Кодексі   визнаються господарські санкції у вигляді грошової  суми  (неустойка,  штраф, пеня),  яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним  правил  здійснення  господарської  діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно із п. 6 статтею 231 Господарського кодексу України штрафні  санкції   за   порушення   грошових   зобов'язань встановлюються  у  відсотках,  розмір  яких визначається обліковою ставкою Національного банку України,  за  увесь  час  користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Статтею 1 Закону України  “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”  передбачено, що платники грошових коштів  сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Перевіривши розрахунок суми пені, суд приходить до висновку про задоволення пені в заявленій сумі.

Позивач наполягає на стягненні 3241грн. 08коп. трьох процентів річних та 8159грн. 13коп.  інфляційних.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України  боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання повинен сплатити суму боргу з урахуванням встановленого  індексу інфляції за весь час  прострочення,  а також три проценти річних  від  простроченої  суми,  якщо  інший  розмір процентів не встановлений договором або законом.

За своєю правовою природою три проценти річних являються окремим видом  способу захисту цивільних прав і забезпечення виконання цивільних зобов'язань.

Перевіривши розрахунок суд приходить до висновку про задоволення інфляційних та трьох процентів в заявленій сумі.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ст. 16 Цивільного кодексу України).

Згідно ст.ст. 44, 49 ГПК України судові витрати по справі покласти на відповідача.

Керуючись ст.ст. 47, 43, 44, 49, 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

Вирішив:

Позов задовольнити.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю „Легіон Трейд” (50086, м. Кривий Ріг Дніпропетровської області, вул. Телевізійна, 5; код 32410703) на користь товариства з обмеженою відповідальністю „Луганський гофротарний комбінат” (91047, м. Луганськ, вул. Ровєньковская, 82а; код 30642763) 223057грн. 62коп. основного боргу, 3241грн. 08коп. три  проценти річних, 8159грн. 13коп.  інфляційних, 17735 грн. 97коп. пені, 2521 грн. 94 коп. державного мита, 118грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ

Суддя                                                                                                                       Т. Разіна

Рішення підписано 24.11.2006р.