Рішення

від 29.10.2012 по справі 5011-36/12188-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-36/12188-2012 29.10.12 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «УніКредит Лізинг»

До Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОТРАНС»

Про стягнення 135 448,03 грн.

Суддя Трофименко Т.Ю.

Представники:

Від позивача: не з»явився

Від відповідача: не з»явився

Обставини справи :

Товариство з обмеженою відповідальністю "УніКредит Лізинг" звернулось до Господарського суду міста Києва з вимогою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОТРАНС" 135 448,03 грн., із яких: 110 904, 99 грн. заборгованість відповідно до договору фінансового лізингу № 712-LD від 16.07.2008р., 8 944, 61 грн. -3% річних, 15 598, 43 грн. - інфляційні. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань відповідно до умов вищезазначеного договору.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.09.2012 р. порушено провадження у даній справі, призначено її до розгляду у судовому засіданні на 20.09.2012 р. за участю представників сторін, яких зобов'язано надати суду певні документи.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, вимоги ухвали суду від 06.09.2012 р. не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив.

Відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Такими обставинами, зокрема є: нез'явлення в засідання представників сторін.

Оскільки нез'явлення у судове засідання повноважного представника відповідача та неналежне виконання сторонами вимог суду перешкоджає повному, всебічному та об'єктивному розгляду справи, суд визнав за необхідне розгляд даної справи відкласти на 29.10.2012р.розгляд яду справи, суд вважає

В судове засідання 29.10.2012 представник позивача не з»явився.

В судове засідання 29.10.2012р. представник відповідача повторно не з'явилися, про день та час розгляду справи повідомлялися належним чином.

У відповідності з положеннями п. 3.6 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" від 18.09.97р. N 02-5/289 особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Відповідач належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення, оскільки ухвали суду направлялись на адресу відповідача, що зазначена в позовній заяві та Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб -підприємців. Таким чином, судом були вжиті усі належні заходи для повідомлення відповідача про місце, дату та час проведення судового засідання, шляхом надсилання поштової кореспонденції на адресу визначену за матеріалами справи.

Відповідно до вимог ст. 75 Господарського процесуального Кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами. Проаналізувавши зібрані по справі докази, суд дійшов висновку про достатність матеріалів справи для її розгляду по суті за відсутності представників сторін.

У судовому засіданні 29.10.2012 р. відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України договір - є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків. Цивільні права і обов'язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Договір - це категорія цивільного права, яка визначається як домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. До зобов'язань, що виникають з договорів, застосовуються загальні положення про зобов'язання, якщо інше не випливає із закону або самого договору. Як і будь-який правочин, він є вольовим актом, оскільки виражає спільну волю сторін, що втілюється у договорі. Змістом договору є, власне, ті умови, на яких сторони погоджуються виконувати договір, і вони мають дотримуватися взятих на себе зобов'язань.

16.07.2008 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "УніКредит Лізинг" (далі по тексту -Лізингодавець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Протранс" (далі за текстом -Лізингоодержувач, відповідач) було укладено договір фінансового лізингу № 712-LD (надалі за текстом - Договір).

Відповідно до п. 1.1. Договору Лізингодавець бере на себе зобов'язання придбати Предмет Лізингу у власність від Продавця (відповідно до встановлених Лізингоодержувачем специфікацій та умов, передбачених у цьому Договорі, зокрема, у Додатку № 1 до цього Договору) та передати Предмет Лізингу у користування Лізингоодержувачу на строк та на умовах, визначених цим Договором, з урахуванням того, що Продавець був обраний Лізингоодержувачем. Ціна Предмета Лізингу становить Еквівалент 181 206,67 доларів США у т.ч ПДВ (надалі -"Ціна Предмета Лізингу"), що визначена із розрахунку, що Крос-курс EURO/USDдорівнює 1,2747, що на день укладання цього договору становить 877 058,44 грн.

За умовами Договору лізингоодержувач був зобов'язаний сплачувати за користування предметом лізингу Лізингові платежі згідно графіку платежів передбачених Додатками № №2/1, 2/2, 2/3,2/4 до Договору.

Відповідно до видаткових накладних позивач передав відповідачу предмети лізингу, що обумовлені договором (належним чином засвідчені копії видаткових накладних долучені до матеріалів справи).

Листом № 160/1- №160/4 від 25.01.2010 позивач повідомив відповідача про відмову від Договору фінансового лізингу № 712-LD від 12.11.2008 та про повернення предмету лізингу у зв'язку з систематичною несплатою лізингових платежів.

Відповідно до ч. 2 ст. 7 Закону України "Про фінансовий лізинг" лізингодавець має право відмовитися від договору лізингу та вимагати повернення предмета лізингу від лізингоодержувача у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо лізингоодержувач не сплатив лізинговий платіж частково або у повному обсязі та прострочення сплати становить більше 30 днів.

Спір виник внаслідок того, що позивач вважає, що відповідачем не було у повному обсязі сплачено лізингові платежі, в зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 110 904, 99 грн.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Договір укладений між позивачем та відповідачем за своєю правовою природою є договором фінансового лізингу. Правовідносини сторін щодо фінансового лізингу регулюються нормами Закону України "Про фінансовий лізинг" та Господарського кодексу України.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 292 ГК України лізинг -це господарська діяльність, спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів, яка полягає в наданні за договором лізингу однією стороною (лізингодавцем) у виключне користування другій стороні (лізингоодержувачу) на визначений строк майна, що належить лізингодавцю або набувається ним у власність (господарське відання) за дорученням чи погодженням лізингоодержувача у відповідного постачальника (продавця) майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів. Об'єктом лізингу може бути нерухоме і рухоме майно, призначене для використання як основні фонди, не заборонене законом до вільного обігу на ринку і щодо якого немає обмежень про передачу його в лізинг.

Згідно ч. 2 ст. 1 Закону України "Про фінансовий лізинг" за договором фінансового лізингу (надалі - договір лізингу) лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Статтею 16 Закону України "Про фінансовий лізинг" передбачено, що до складу лізингових платежів можуть включатися сума, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу; платіж як винагорода лізингодавцю за отримане у лізинг майно; компенсація відсотків за кредитом; інші витрати лізингодавця, безпосередньо пов'язані з виконанням договору лізингу.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону України "Про фінансовий лізинг"сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором. Лізингоодержувач зобов'язаний своєчасно сплачувати лізингові платежі. (п. 3 ч. 2 ст. 11 Закону України "Про фінансовий лізинг").

Згідно ст. 193 ГК України та ст. 526 ЦК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 527 ЦК України, боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор-прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

З наданих позивачем доказів вбачається, що позивач взяті на себе зобов'язання виконав належним чином, надав в тимчасове користування предмет лізингу, однак відповідач у строк, встановлений Додатками до договору, зобов'язання щодо сплати лізингових платежів не виконав.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Враховуючи те, що наявні у справі матеріали свідчать про обґрунтованість вимог позивача, а відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив, за таких обставин, позов щодо стягнення заборгованості за лізинговими платежами в розмірі 110 904? 99 грн. визнається судом таким, що підлягає задоволенню.

В зв'язку з несплатою відповідачем заборгованості за лізинговими платежами позивачем було нарахована 3% річних в розмірі 8 944, 61 грн., інфляційні втрати в розмірі 15 598,43 грн.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що вимоги позивача в частині стягнення за несвоєчасну сплату лізингових платежів з відповідача 3% річних від простроченої суми в розмірі 8 944, 61 грн., інфляційні втрати в розмірі 15 598,43 грн. є обґрунтованими, нараховані відповідно до законодавства, тому підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 49 ГПК України судові витрати покладаються судом на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Протранс" (01030, м. Київ, вул. Кіквідзе, буд. 13, код ЄДРПОУ 35141372) з будь-якого рахунку, виявленого під час виконавчого провадження, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "УніКредит Лізинг"(04070, м. Київ, вул. Петра Сагайдачного, буд. 22/1, код ЄДРПОУ 33942232) 110 904 грн. 99 коп. - заборгованості за лізинговими платежами, 8 944 грн. 61 коп. -інфляційних втрат, 15 598 грн. 43 коп. -3 % річних, 2 710 грн. 00 коп. -судового збору.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складений: 30.10.2012 р.

Суддя Трофименко Т.Ю.