Рішення

від 18.10.2012 по справі 18/1673/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 жовтня 2012 р. Справа № 18/1673/12

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерлінк", 36017, м. Полтава, вул. Лисенко, 98

до Приватного підприємства "Аналіт-Експрес", 36039, м. Полтава, вул. Сінна, 32, кв. 13

про стягнення 10500,00 грн.

Суддя Гетя Н.Г.

Представники:

від позивача: Сліпченко Ю.А.

від відповідача: не з'явився

В судовому засіданні 18.10.2012 року після виходу з нарадчої кімнати на підставі ст. 85 ГПК України судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть справи: розглядається позовна заява про стягнення 10500,00 грн. боргу за договором з організації транспортних послуг № 1 від 02.04.2010 року.

Представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідач уповноваженого представника в судове засідання не направив, докази отримання ним копії ухвали від 04.10.2012 року станом на 18.10.2012 року до суду не повертались. Разом із тим, у відповідності до наданого позивачем витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців станом на 27.09.2012 року (а.с. 39) місцезнаходженням відповідача є: 36039, м. Полтава, вул. Сінна, 32, кв. 13. Крім того, наявне у справі повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 27) свідчить про те, що відповідач знаходиться за вищевказаною адресою та отримує поштову кореспонденцію. За таких обставин відповідач вважається належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи.

У зв'язку з тим, що необхідних для вирішення спору доказів, наявних в матеріалах справи, достатньо і господарський суд повідомляв належним чином відповідача про час, дату і місце проведення судового засідання, а його неявка не перешкоджає розгляду справи по суті, справа розглядається за наявними у ній матеріалами на підставі ст. 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника позивача, суд встановив:

02.04.2010 року між Приватним підприємством "Аналіт-Експрес" (відповідач, перевізник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Інтерлінк" (позивач, замовник) був укладений договір з організації транспортних послуг за № 1 (а.с.9-11), у відповідності до умов якого перевізник зобов'язався виконати замовнику транспортні послуги з метою доставки вантажів до пунктів призначення в міських, міжміських та міжнародних сполученнях, а саме - доставити ввірений йому замовником вантаж до пункту призначення та передати його особі, уповноваженій на отримання вантажу, а замовник - сплатити встановлену за перевезення плату (п. п. 1.1., 1.2. договору).

Відповідно до п. 6.1. договору з організації транспортних послуг № 1 від 02.04.2010 року (далі - договір) даний договір вважається укладеним строком на один рік з моменту його підписання повноважними представниками сторін. При цьому у випадку, якщо за один місяць до закінчення даного договору жодна із сторін письмово не повідомила про бажання припинити його дію, договір автоматично продовжується ще на один рік.

Як вбачається зі змісту п. 2.2. укладеного договору, до обов'язків перевізника, з-поміж іншого, входять організація подачі транспортних засобів для навантаження або перевантаження вантажів у строки та у порядку, визначених замовником, та організація перевезення вантажу автотранспортом (згідно із заявкою) за маршрутом у строки та на умовах, визначених замовником.

У відповідності до пп. 2.1.1. договору замовник зобов'язаний надавати перевізнику на кожне окреме перевезення заявку, в якій буде зазначено достовірну інформацію, що стосується маршруту перевезення, часу та дати завантаження, адреси завантаження / замитнення та розвантаження / розмитнення транспортного засобу, особливостей та якостей вантажу, строків (дати) його доставки та інших умов його перевезення та умови сплати транспортних послуг, будь-які додаткові умови щодо перевезення. Факсимільна копія заявки має юридичну силу.

29.03.2011 року між сторонами за договором було підписано заявку-договір № 173 (а.с. 12), відповідно до якої перевізник 31 березня - 1 квітня 2011 року о 7:00 год. був зобов'язаний здійснити завантаження за адресою: м. Полтава, вул. Комарова, 2б, та перевезти вантаж маршрутом Україна-Німеччина зі строком доставки 07.04.2011 року.

Відповідачем був виставлений позивачеві рахунок-фактура № 9 від 29.03.2011 року (а.с. 13) на суму 10500,00 грн. на оплату міжнародних транспортних послуг, який був оплачений позивачем 29.03.2011 року платіжним дорученням за № 191 (а.с. 14).

В порушення взятих на себе за договором та заявкою-договором № 173 від 29.03.2011 року зобов'язань відповідач не надав транспортний засіб для завантаження та здійснення міжнародного перевезення, внаслідок чого позивачем на його адресу 20.06.2012 року було направлено заяву № 20 (а.с. 15) про відмову від договору з організації транспортних послуг № 1 від 02.04.2010 року та заявки-договору № 173 від 29.03.2011 року та про повернення сплачених ним грошових коштів у розмірі 10500,00 грн., яка була отримана відповідачем 27.06.2012 року, але залишена без реагування. Факт направлення заяви позивачем та факт її отримання відповідачем підтверджуються наявними у справі відповідними копіями фіскального чеку, опису вкладення та повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 16-18).

За таких обставин позивач у справі просить стягнути з відповідача грошові кошти в розмірі 10500,00 грн. як такі, що безпідставно утримуються відповідачем.

Згідно ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

У відповідності до ст. 174 ГК України підставою виникнення господарських зобов'язань є, зокрема, господарські договори та інші угоди, передбачені законом.

Згідно ч. 1 ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

За змістом ст. 909 ЦК України та ст. 307 ГК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі.

У відповідності до ч. 6 ст. 306 ГК України відносини, пов'язані з перевезенням пасажирів та багажу, регулюються Цивільним кодексом України та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно ст. ст. 509, 510 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу. Зобов'язання має грунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості. Сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор.

У відповідності до ст. ст. 525, 526 ЦК України та ст. 193 ГК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином, в установлений строк, відповідно до закону, інших правових актів, договору, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається, крім передбачених законом випадків.

Згідно ч. 1 ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 907 ЦК України договір про надання послуг може бути розірваний, у тому числі шляхом односторонньої відмови від договору, в порядку та на підставах, встановлених цим Кодексом, іншим законом або за домовленістю сторін.

У відповідності до ч. 6 ст. 651 ЦК України у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Таким чином, договір з організації транспортних послуг № 1 від 02.04.2010 року та заявка-договір № 173 від 29.03.2011 року на підставі заяви № 20 від 20.06.2012 року про односторонню відмову позивача від даних правочинів та повернення грошових коштів є розірваними.

Згідно ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: повернення виконаного за недійсним правочином; витребування майна власником із чужого незаконного володіння; повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

У відповідності до ч. 1 ст. 1213 ЦК України набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі.

Враховуючи факт розірвання укладених між сторонами договору з організації транспортних послуг № 1 від 02.04.2010 року та заявки-договору № 173 від 29.03.2011 року, отримані за даними правочинами відповідачем кошти в розмірі 10500,00 грн. утримуються ним без достатньої правової підстави і підлягають поверненню позивачеві, внаслідок чого суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Клопотання про витребування додаткових доказів по справі в порядку ст. 38 ГПК України від сторін не надходили.

У відповідності до п. 4 ст. 129 Конституції України та ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Сторони вільні у наданні до суду своїх доказів та у доведенні перед судом їх переконливості.

Таким чином, господарський суд, застосовуючи основні конституційні засади судочинства, принцип верховенства права, виходячи з фактичних обставин справи, з'ясування природи дійсних правовідносин між сторонами у даному спорі та чинного законодавства України, яке повинно застосовуватися до них при вирішенні спорів, дійшов висновку про задоволення позовних вимог.

Судові витрати у відповідності до ст. 49 ГПК України покладаються на відповідача.

У позовній заяві позивач просить суд покласти на відповідача понесені ним витрати на послуги адвоката в розмірі 1000,00 грн.

Згідно ст. 44 ГПК України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

В контексті даної норми судові витрати за участю адвоката при розгляді справи підлягають сплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені особі, яка відповідно до чинного законодавства України є адвокатом, стороною, якій ці послуги надавались, а сплата підтверджується відповідними фінансовими документами.

Позивачем в якості доказів оплати зазначених послуг адвокату надано до суду копії договору про надання правової допомоги б/н від 19.06.2012 року, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Інтерлінк" та Приватним підприємством "Адвокатське бюро Юрія Сліпченка", свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю № 308 від 05.10.1999 року, виданого на ім'я Сліпченка Юрія Анатолійовича, та платіжного доручення № 1000 від 30.07.2012 року на суму 1000,00 грн. (а.с. 19-21), які суд вважає достатніми доказами понесення відповідних витрат.

Приймаючи до уваги наведене, витрати позивача на послуги адвоката в розмірі 1000,00 грн. підлягають віднесенню на відповідача.

Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 32-34, 43, 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В :

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Аналіт-Експрес" (36039, м. Полтава, вул. Сінна, 32, кв. 13, п/р 26008100137119 в ПОД "Райффайзен Банк Аваль", МФО 331605, код ЄДРПОУ 31801428) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерлінк" (36017, м. Полтава, вул. Лисенко, 98, п/р 26001172845001 в ПГРУ ПАТ КБ "Приватбанк", МФО 331401, код ЄДРПОУ 25158877) - 10500,00 грн. боргу, 1609,50 грн. судового збору та 1000,00 грн. витрат на послуги адвоката .

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 22.10.2012 року.

Суддя Гетя Н.Г.