Рішення

від 25.10.2012 по справі 5023/3900/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" жовтня 2012 р.Справа № 5023/3900/12 вх. № 3900/12

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Жигалкіна І.П.

при секретарі судового засідання Бережановій Ю.Ю.

за участю представників:

прокуратури - Мельника О.А. (посв. № 66 від 21.03.2011 р.); Дементьєва М.В. (посв. № 114 від 06.07.2009 р.)

позивача - не з'явився

відповідача - Смотрова О.І. (дов. № б/н від 11.099.2012 р.)

1. третьої особи - не з'явився

2. третьої особи - не з'явився

розглянувши матеріали справи за позовом Заступника прокурора Харківської області м. Харків в інтересах держави в особі Вовчанської районної державної адміністрації, м. Вовчанськ

до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Хотімлянське", с. Хотімля

1. 3-я особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Управління Держкомзему у Вовчанському районі Харківської області, м. Вовчанськ

2. 3-я особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Державна інспекція сільського господарства в Харківській області, м. Харків

про визнання недійсним державного акту, звільнення та повернення земельної ділянки, скасування державної реєстрації

ВСТАНОВИВ:

Заступник прокурора Харківської області (надалі - Прокурор) в інтересах держави в особі Вовчанської районної державної адміністрації (надалі - Позивач) звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою про: - визнання недійсним державного акту на право постійного користування землею І-ХР № 001631 СТОВ "Агрофірма "Хотімлянське" (надалі - Відповідач) на земельну ділянку, площею 507 га, яку надано для ведення сільськогосподарського виробництва, обслуговування господарських будівель та лісових площ; - зобов'язання Відповідача звільнити земельну ділянку площею 507 га на території Хотімлянської сільської ради вартістю 2 026 225,00 грн.; - скасування державної реєстрації права постійного користування Відповідачем на земельну ділянку, площею 507 га.

Прокурор у судовому засіданні позовні вимоги підтримує та просить суд задовольнити їх у повному обсязі.

Представник Позивача у судове засідання не з'явився, про причини своєї неявки суд не повідомив. Про день та час розгляду справи був повідомлений належним чином.

Представник Відповідача у судовому засіданні та у наданому додатковому поясненні на відзив проти позовних вимог заперечує в повному обсязі та просить суд відмовити у їх задоволенні.

Представник 1. третьої особи у судове засідання не з'явився, про причини своєї неявки суд не повідомив. Про день та час розгляду справи був повідомлений належним чином.

Представник 2. третьої особи у судове засідання не з'явився, у наданому додатковому поясненні позовні вимоги Прокурора підтримує в повному обсязі та просить суд задовольнити їх та просить суд проводити судове засіданні призначене на 25.10.2012 р. без участі представника, оскільки останній знаходиться у судовому засіданні в Харківському окружному адміністративному суді.

Судом виконано процесуальний обов'язок щодо повідомлення учасників процесу про дату, час та місце розгляду справи відповідно до вимог пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002 р. № 75 (з подальшими змінами), а тому суд вважає можливим розглядати справу за наявними в ній матеріалами, як це передбачено статтею 75 Господарського процесуального кодексу України.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (роз'яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.09.97 № 02 - 5/289 із змінами "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України").

Крім того, в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 14.08.2007р. № 01-8/675 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року" (пункт 15) зазначено, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема, місцезнаходження сторін (для юридичних осіб).

У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. N 01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України (надалі - ГПК України), не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із статтею 93 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Беручи до уваги, що відповідно до статті 33 ГПК України обов'язок доказування і подання доказів покладено на сторони, суд згідно за статтею 75 ГПК України розглядає справу за наявними матеріалами.

Враховуючи те, що норми ст. 38 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній та додатково поданими на вимогу суду матеріалами та документами.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, вислухавши присутніх у судовому засіданні представників, всебічно і повно дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

Відповідно до державного акту на право колективної власності на землю серії ХР № 08-00-000815, виданого 11 листопада 1996 року колективному сільськогосподарському підприємству "Хотімлянське", останньому передано у колективну власність 3766,0 га землі в межах згідно з планом для ведення сільськогосподарського виробництва, виданий на підставі рішення Вовчанської районної Ради народних депутатів від 06 листопада 1996 року № 625 та зареєстрований в Книзі записів державних актів на право колективної власності на землю за № 96.

14 вересня 2000 року Сільськогосподарському товариству з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Хотімлянське" виданий державний акт на право постійного користування землею серії І-ХР № 001631, відповідно до якого зазначеному землекористувачу надано у постійне користування 507 га землі в межах згідно з планом землекористування для ведення сільськогосподарського виробництва, обслуговування господарських споруд та лісових площ, виданий на підставі рішення Вовчанської районної Ради народних депутатів від 06 листопада 1996 року № 625 та зареєстрований в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 392.

За інформацією архівного відділу Вовчанської районної державної адміністрації від 14 травня 2012 року № 01-58/77 рішення Вовчанської районної ради від 06 листопада 1996 року № 625 в архівному фонді Вовчанської районної ради не значиться.

В архівному фонді Вовчанської районної державної адміністрації є розпорядження голови Вовчанської районної державної адміністрації від 06 листопада 1996 року № 625 "Про затвердження проектів роздержавлення земель".

Відповідно до копії розпорядження голови Вовчанської районної державної адміністрації від 06 листопада 1996 року № 625 "Про затвердження проектів роздержавлення земель" затверджені проекти роздержавлення земель, у тому числі КСП "Хотімлянський". Згідно з додатком до цього розпорядження КСП "Хотімлянський" передбачена передача у колективну власність земель площею 3766,0 га, у тому числі земель загального користування - 274 га, лісового фонду - 77 га, водного фонду - 8 га, резервного фонду - 463 га.

Дослідивши матеріали справи, повністю, всесторонньо, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, оцінивши надані сторонами докази та надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог учасників судового процесу, користуючись принципом об'єктивної істини, принципами добросовісності, розумності та справедливості суд вважає, що у задоволенні позовних вимог Прокурора слід відмовити частково, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 1 Господарського кодексу України (надалі -ГК України), підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених ГПК України заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до пункту 1.9. Рекомендацій по складанню проектів роздержавлення і приватизації земель сільськогосподарських підприємств і організацій, затверджених Державним комітетом України по земельних ресурсах Міністерством сільського господарства і продовольства України Міністерством у справах роздержавлення власності і демонополізації виробництва України 15 травня 1992 року, на підставі затвердженого проекту роздержавлення і приватизації земель сільськогосподарських підприємств і організацій проводиться передача земельних ділянок у колективну власність колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам або у власність громадян у порядку, встановленому у статті 17 Земельного кодексу України, і видаються державні акти на право колективної власності на землю, на право приватної власності на землю, на право постійного користування землею.

Відповідно до пункту 3.5. цих Рекомендацій землі резервного фонду залишаються у державній власності з метою подальшого перерозподілу для використання за цільовим призначенням. Частина земель резервного фонду, яка на час складання проекту знаходиться у користуванні господарства, землі якого приватизуються, надається цьому господарству у постійне користування.

Відповідно до статті 5 Земельного кодексу України від 18 грудня 1990 року № 561-XII частина земель резервного фонду, яка на час введення в дію цього Кодексу належала господарствам, залишається за ними на умовах постійного користування.

Відповідно до ч. 1 ст. 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом. Частиною другою цієї статті передбачено, що набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Згідно зі статтею 123 Земельного кодексу України передача земельних ділянок в постійне користування передбачає проходження певної процедури по виготовленню технічної документації, її погодження компетентними органами тощо, що в подальшому є підставою для прийняття відповідного рішення органом місцевого самоврядування з цього питання.

Підстави набуття прав на землю визначені розділом IV Земельного кодексу України та встановлено, що після прийняття органом державної влади або місцевого самоврядування рішення про надання земельної ділянки у власність або в користування, затвердження результатів аукціону, укладення відповідної цивільно-правової угоди, набуття права власності на житловий будинок, будівлю, споруду особа має право на одержання земельної ділянки у власність або в користування і право вимагати оформлення документів, що посвідчують право власності або право користування земельною ділянкою.

Право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав (стаття 125 Земельного кодексу України).

За відсутності рішення органу виконавчої влади або місцевого самоврядування про надання земельної ділянки у власність або в користування юридична особа або фізична особа не має права використовувати земельну ділянку державної або комунальної форми власності. Статтею 125 ЗК України визначено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

За приписами статті 126 ЗК України право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державним актом на право постійного користування земельною ділянкою.

Стаття 92 ЗК України передбачає, що право постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають лише підприємства, установи та організації, що належать до державної або комунальної власності, а також громадські організації інвалідів України, їх підприємства (об'єднання), установи та організації та релігійні організації України, статути (положення) яких зареєстровано у встановленому законом порядку, виключно для будівництва і обслуговування культових та інших будівель, необхідних для забезпечення їх діяльності. Однак ця норма не обмежує і не скасовує чинне право постійного користування земельними ділянками, набуте особами в установлених законодавством випадках за станом на 01.01.2002 (лист Вищого господарського суду України від 01.01.2010 "Узагальнення судової практики розгляду господарськими судами справ у спорах, пов'язаних із земельними правовідносинами").

Розпорядження голови Вовчанської районної державної адміністрації від 06 листопада 1996 року № 625 "Про затвердження проектів роздержавлення земель" та проект роздержавлення земель КСП "Хотімлянське" є підставою для виготовлення державного акту на право колективної власності на землю КСП "Хотімлянське" серії ХР № 08-00-000815, що підтверджується пунктом 1.5. Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на землю і право постійного користування землею, договорів на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди), затвердженої наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 15 квітня 1993 року № 28 (далі - Інструкція), що була чинною на час видачі спірного державного акту.

Відповідно до пункту 1.2. цієї ж Інструкції державні акти, що посвідчують право власності на землю або право постійного користування землею, яка перебуває у державній власності, видаються на підставі рішень Верховної Ради України, Верховної Ради Республіки Крим, місцевих Рад народних депутатів.

Відповідно до пункту 1.10. Інструкції технічна документація при складанні державних актів на право постійного користування землею, що видаються підприємствам, установам і організаціям на земельні ділянки, якими вони користуються, включає у тому числі виписку з рішення відповідного органу про надання земельної ділянки.

Відповідно до статті 3 Земельного кодексу України від 18 грудня 1990 року № 561-XII (в редакції, що діяла на час видачі спірного державного акту) розпоряджаються землею Ради народних депутатів, які в межах своєї компетенції передають землі у власність або надають у користування та вилучають їх.

Повноваження щодо передачі, надання та вилучення земельних ділянок місцеві Ради народних депутатів можуть передавати відповідно органам державної виконавчої влади або виконавчим органам місцевого самоврядування.

Розпорядження голови Вовчанської районної державної адміністрації від 06 листопада 1996 року № 625 "Про затвердження проектів роздержавлення земель" стосується КСП "Хотімлянський", та не є підставою для видачі державного акту на право постійного користування серії І-ХР № 001631 СТОВ "Агрофірма "Хотімлянське".

Відповідно до статті 19 Земельного кодексу України від 18 грудня 1990 року № 561-XII (в редакції, що діяла на час видачі спірного державного акту) визначений порядок надання земельних ділянок у користування, згідно з яким підприємство, установа, організація, заінтересовані в одержанні земельних ділянок, звертаються з відповідним клопотанням до місцевої Ради народних депутатів, яка має право надавати земельні ділянки. Клопотання про відведення ділянок, що надаються Верховною Радою України, подаються до обласної, Київської, Севастопольської міської Ради народних депутатів.

До клопотання додаються: копія генерального плану будівництва або інші графічні матеріали, що обґрунтовують розмір намічуваної для відведення площі, титульний список або довідка про фінансування будівництва, проект рекультивації земель, інші матеріали.

Відповідна місцева Рада народних депутатів розглядає клопотання (заяву) у строк не більше місяця, дає дозвіл на складання проекту відведення земельної ділянки і одночасно повідомляє про це Раду народних депутатів, на території якої розташована намічувана для відведення земельна ділянка.

Проект відведення земельної ділянки погоджується з власником землі або землекористувачем та подається до сільської, селищної, міської Ради народних депутатів, яка розглядає його у місячний строк і в межах своєї компетенції приймає рішення про надання земель.

Якщо надання земельної ділянки провадиться районною, обласною Радою народних депутатів або Верховною Радою України, сільська, селищна, міська Рада народних депутатів свій висновок подає до районної, міської, в адміністративному підпорядкуванні якої є район, Ради народних депутатів.

Районна (міська) Рада народних депутатів приймає у місячний строк рішення про надання земельної ділянки, а по проекту, за яким надання ділянки провадиться обласною Радою народних депутатів або Верховною Радою України, подає свій висновок до обласної Ради народних депутатів.

Надання земельних ділянок за межами населених пунктів із земель запасу для сільськогосподарського використання відноситься до повноважень районних, міських, в адміністративному підпорядкуванні яких є район, Рад народних депутатів.

Враховуючи, що відповідно до статті 3 Земельного кодексу України від 18 грудня 1990 року № 561-XII) Відповідачем не надано нормативних та документальних доказів законності передачі у постійне користування СТОВ "Агрофірма "Хотімлянське" земельної ділянки площею 507 га державний акт на право постійного користування землею серії І-ХР № 001631 є таким, що виданий СТОВ "Агрофірма "Хотімлянське" безпідставно та з порушенням чинного законодавства.

Відповідно до пункту 2.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 травня 2011 року № 6 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" (зі змінами) державні акти про право власності або право постійного користування на земельну ділянку є документами, що посвідчують відповідне право і видаються на підставі рішень Кабінету Міністрів України, обласних, районних, Київської і Севастопольської міських, селищних, сільських рад, Ради Міністрів Автономної Республіки Крим, обласної, районної, Київської і Севастопольської міських державних адміністрацій.

У спорах, пов'язаних з правом власності або постійного користування земельними ділянками, недійсними можуть визнаватися як рішення, на підставі яких видано відповідні державні акти, так і самі акти про право власності чи постійного користування.

Державний акт на право власності на земельну ділянку є правовстановлюючим документом, який видається на підставі рішення органу місцевого самоврядування або органу виконавчої влади, договору відчуження земельної ділянки, рішення суду та з інших підстав, встановлених законодавством. Тому, вимога про визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку є похідною й залежить від доведеності незаконності підстави для його видачі (позиція визначена Верховним Судом України - Ухвала від 08 червня 2011 року по справі про визнання недійсним державного акту на право власності на землю).

Відповідно до пункту 2.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 травня 2011 року № 6 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" (зі змінами) за відсутності рішення органу виконавчої влади або місцевого самоврядування про надання земельної ділянки у власність або в користування юридична особа або фізична особа не має права використовувати земельну ділянку державної або комунальної форми власності.

Таким чином, відсутність рішення компетентного органу про надання земельної ділянки у постійне користування (як підстави для видачі державного акту на право постійного користування землею) так само як і доведеність незаконності підстави для видачі державного акту є достатньою правовою підставою для визнання державного акту на право постійного користування землею І-ХР № 001631 СТОВ "Агрофірма "Хотімлянське" на земельну ділянку, площею 507 га недійсним у судовому порядку.

За статтею 1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" від 19.06.2003 року № 963-IV (зі змінами та доповненнями) самовільним зайняттям земельної ділянки є будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Прокурором та Позивачем не доведено факту заміщення спірної земельної ділянки Відповідачем, а тому наступна вимога про її звільнення та повернення не підлягає задоволенню.

Стосовно частини позовної вимоги про скасування державної реєстрації права постійного користування СТОВ "Агрофірма "Хотімлянське" на земельну ділянку площею 507 га, суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" та інших законодавчих актів України" від 11 лютого 2010 року № 1878-VI (зі змінами) встановлено, що державна реєстрація прав на нерухоме майно в порядку, визначеному цим Законом, здійснюється з 1 січня 2013 року.

Відповідно до пункту 3 розділу II Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо документів, що посвідчують право на земельну ділянку, а також порядку поділу та об'єднання земельних ділянок"від 05 березня 2009 року № 1066-VI до створення єдиної системи органів реєстрації прав на нерухоме майно та їх обмежень право власності або право користування земельною ділянкою виникає з моменту державної реєстрації земельної ділянки.

Відповідно до статті 202 Земельного кодексу України державна реєстрація земельних ділянок здійснюється у складі державного реєстру земель.

Державний реєстр земель складається з двох частин Книги записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі із зазначенням кадастрових номерів земельних ділянок; Поземельної книги, яка містить відомості про земельну ділянку.

Відповідно до Порядків ведення Поземельної книги та Книги записів про державну реєстрацію державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди землі, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 9 вересня 2009 року № 1021 (зі змінами), на підставі рішення суду скасовується (поновлюється) запис у Поземельній книзі та запис про державну реєстрацію документа, що посвідчує право на земельну ділянку, в розділі Книги записів про державну реєстрацію державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди землі.

Відповідно до статті 23 Земельного кодексу України від 18 грудня 1990 року № 561-XII право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів.

Проте, суд зазначає, що відповідна вимога про скасування державної реєстрації права постійного користування пред'явлена до неналежного суб'єкта - а саме, Відповідача, який не є особою яка здійснює таку державну реєстрацію і відповідно її скасування. Відповідний суб'єкт був залучений до участі у справі як третя особа на стороні Відповідача без самостійних вимог на предмет спору. Тому відповідна частина позовних вимог не підлягає задоволенню.

Зазначені висновки суду знаходять своє підтвердження і у Постанові Верховного суду України від 20 лютого 2012 року по справі № 6-78цс11 в частині визнання недійсним державного акту на право постійного користування землею.

Відповідно статей 55 Конституції України, статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно ч. 1 ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Статтею 129 Конституції України зазначено, що судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкорюються лише закону. Змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості -є однією з основних засад судочинства.

Відповідно до статей 44-49 Господарського процесуального кодексу України, у разі частковому задоволенні позовних вимог, витрати по сплаті судового збору покладаються пропорційно розміру задоволених вимог.

На підставі статей 6, 8, 19, 55, 124, 129 Конституції України, статтями 15, 16 Цивільного кодексу України, статтями 3, 19, 23 Земельного кодексу України від 18 грудня 1990 року № 561-XII, статті 202 Земельного кодексу України, керуючись статтями 1, 4, 12, 32, 33, 43, 44-49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

В позові відмовити частково.

Визнати недійсним державний акт на право постійного користування землею I-XP №001631 СТОВ «Агрофірма «Хотімлянське» на земельну ділянку, площею 507 га, яку надано для ведення сільськогосподарського виробництва, обслуговування господарських будівель та лісових площ.

В задоволені інших частин позовних вимог відмовити.

Стягнути з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Хотімлянське" (62572, Харківська область, Вовчанський район, с. Хотімля, вул. Леніна,24, код 00850388) на користь держбюджету України одержувач коштів - УДКС у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області, № рахунку 31215206783003, код ЄДРПОУ 37999654, код бюджетної класифікації 22030001, символ звітності банку 101, банк одержувача - ГУ ДКСУ у Харківській області, МФО 851011) - 357,66 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 30.10.2012 р.

Суддя (підпис) Жигалкін І.П.