Рішення

від 31.10.2012 по справі 8/50

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

31.10.12

УКРАЇНА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Чернігівської області

14000, м. Чернігів тел. 698-166

проспект Миру, 20 тел. 678-853

Іменем України

РІШЕННЯ

30 жовтня 2012 року Справа №5028/8/50/2012

За позовом: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-торгова фірма «Шанс -93»ЛТД, вул. Василевської, 4-А, м. Чернігів, 14007

про стягнення 206604грн.

Суддя Т.Г. Оленич

ПРЕДСТАВНИКИ СТОРІН:

Від позивача: не з'явився

Від відповідача: ОСОБА_2 -адвокат, довіреність №б/н від 09.10.2012р. (договір про надання правової допомоги від 09.09.2012р.)

В судовому засіданні на підставі ч.2 ст.85 Господарського процесуального кодексу України оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

СУТЬ СПОРУ:

Позивачем подано позов про стягнення з відповідача 206604грн. боргу за пиломатеріал обрізний хвойний, переданий по накладній №б/н від 27.06.2012р.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем господарського зобов'язання.

Відповідач в письмовому відзиві проти позову заперечує та зазначає, що в дійсності за накладною від 27.06.2012р. пиломатеріал не отримувався, довіреність на його отримання товариством не видавалась. Також відповідач вказує, що надана позивачем довіреність на отримання цінностей від 27.06.2012р. оформлена з порушенням вимог Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 16.05.1996р. №99. А згідно із п.12 вищевказаної Інструкції відпуск цінностей у випадку подання довіреності, виданої з порушенням встановленого порядку заповнення або з незаповненими реквізитами забороняється. При цьому, відповідальність за порушення встановленого порядку відпуску цінностей за довіреністю покладається на посадових осіб підприємства-постачальника. Крім того, оскільки письмовий договір між сторонами не укладався, поставка товару здійснювалась за накладною, сторони не встановили строк оплати товару, а тому в порядку ст.530 Цивільного кодексу України позивач мав пред'явити відповідачу вимогу про оплату товару. Однак відповідач вимогу про оплату товару від позивача не отримував, а тому, на його думку, на момент подання позову строк виконання зобов'язання по оплаті товару не настав і прострочення виконання зобов'язання не відбулось.

В судовому засіданні, яке відбулось 30.10.2012р., прийняв участь представник відповідача.

Представник позивача в засідання господарського не з'явився.

До початку судового засідання від представника позивача надійшло клопотання про розгляд справи без його участі у зв'язку з неможливістю бути присутнім в судовому засіданні.

Враховуючи, що явка позивача або його представника не визнавалась господарським судом обов'язковою, тому відповідно до ст.22 Господарського процесуального кодексу України участь в господарських засіданнях є правом сторони, яким позивач не скористався. До того ж, присутній в судовому засіданні представник відповідача проти розгляду справи у відсутності позивача або його представника не заперечував. Приймаючи до уваги вищевикладене, суд приходить до висновку про можливість задоволення клопотання представника позивача, у зв'язку з чим розгляд справи здійснюється у його відсутності за наявними у справі матеріалами.

У зв'язку з задоволенням судом клопотань сторін про відмову від фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу в попередньому судовому засіданні, така фіксація не проводилась. Хід судового процесу відображено у протоколах судових засідань.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши в ході розгляду справи по суті пояснення та доводи представника відповідача, з'ясувавши обставини, що мають значення для вирішення спору, перевіривши їх доказами, суд ВСТАНОВИВ :

Договір, як єдиний письмовий документ, підписаний сторонами та скріплений печатками, між Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (позивач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Виробничо-торгова фірма «Шанс -93»ЛТД (відповідач у справі) не укладався.

Як вбачається з матеріалів справи, по накладній №б/н від 27.06.2012р. (а.с. 9) позивачем передано відповідачу пиломатеріал обрізний хвойний в кількості 172,17мі загальною вартістю 206604грн.

Про отримання відповідачем товару свідчить печатка і підпис на вказаній накладній представника відповідача, повноваження на отримання цінностей від позивача для відповідача якого засвідчується довіреністю від 27.06.2012р. (а.с.10).

У зв'язку з неоплатою товару позивачем на адресу відповідача направлено лист-вимогу від 27.07.2012р. (а.с. 11), яка отримана відповідачем 31.07.2012р., що підтверджується фіскальним чеком №2143 від 30.07.2012р. та повідомленням про вручення рекомендованого листа (а.с.12). Вказана претензія залишена відповідачем без задоволення.

За твердженням позивача, відповідач отриманий товар до цього часу не оплатив, що і стало підставою для звернення до суду з даним позовом.

Відповідно до ст.173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно зі ст.174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати: безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність; з акту управління господарською діяльністю; з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать; внаслідок заподіяння шкоди суб'єкту або суб'єктом господарювання, придбання або збереження майна суб'єкта або суб'єктом господарювання за рахунок іншої особи без достатніх на те підстав; у результаті створення об'єктів інтелектуальної власності та інших дій суб'єктів, а також внаслідок подій, з якими закон пов'язує настання правових наслідків у сфері господарювання.

Статтею 175 Господарського кодексу України визначається, що цивільно-правові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, та в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку визнаються майново-господарськими. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Аналогічні приписи щодо визначення зобов'язання та підстав їх виникнення містяться у ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України.

Таким чином, однією із підстав виникнення господарського зобов'язання є юридично значимі дії суб'єктів господарювання, наслідком вчинення яких є встановлення, зміна або припинення взаємних прав та обов'язків сторін.

За своєю правовою природою дії суб'єктів правовідносин, які пов'язані з оплатною передачею-прийняттям товару в силу загальних засад і змісту господарського та цивільного законодавства слід визнати діями, що породжують цивільні права і обов'язки аналогічні зобов'язанням за договором купівлі-продажу.

За змістом ч.1 ст.205, ст.639 Цивільного кодексу України правочин, різновидом якого є і договір, може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

В силу ч.2 ст.205 Цивільного кодексу України правочин, для якого не встановлено обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Спеціальними положеннями Цивільного кодексу України, які містяться в главі 54 цього Кодексу, не встановлено обмежень щодо виникнення правовідносин купівлі-продажу товарів тільки на підставі письмового договору та не передбачено, що недодержання сторонами письмової форми такого договору має наслідком його недійсність.

Таким чином, суд приходить до висновку, що до відносин, які виникли між сторонами, мають застосовуватись норми закону, які регулюють правовідносини купівлі-продажу.

Відповідно до ст.655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і оплатити за нього певну грошову суму.

Як встановлено судом вище, факт передачі позивачем відповідачу пиломатеріалу обрізного хвойного в кількості 172,17мі загальною вартістю 206604грн. підтверджується накладною №б/н від 27.06.2012р. та довіреністю на отримання цінностей від 27.06.2012р.

Надані позивачем документи, що підтверджують купівлю позивачем піловнику соснового у лісгоспі, судом в межах даної справи не досліджуються, оскільки обставини придбання позивачем переданого відповідачу товару, не входить до предмета доказування в межах даної справи. Крім того, товар, щодо неоплати якого виник спір, є речами, що визначені родовими ознаками, що унеможливлює його ідентифікацію з-поміж інших однорідних речей.

Заперечення відповідача з приводу неналежного оформлення довіреності на отримання цінностей судом до уваги не приймаються, виходячи з наступного.

Згідно із ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»первинний документ -документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

В розумінні вищевказаних норм чинного законодавства довіреність на отримання цінностей є первинним документом, що фіксує рішення уповноваженої особи (керівника) юридичної особи про уповноваження конкретної фізичної особи одержати для підприємства визначені перелік та кількість цінностей.

Як вбачається із ч.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»до обов'язкових реквізитів, які повинні містити первинні документи, належать назва документа (форма); назва підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Дослідивши в судовому засіданні оригінал довіреності від 27.06.2012р., який знаходиться в матеріалах справи (а.с.41), а також копія якої додано до матеріалів справи (а.с.10), судом встановлено, що вона містить всі обов'язкові реквізити первинного документа. Справжність підпису керівника та печатки товариства відповідачем не оспорюється. Таким чином, відсутність на довіреності реєстраційного номеру та непрокреслення незаповних рядків в довіреності не є суттєвими недоліками, які можуть вплинути на доказовість та юридичну силу вказаного документа.

Також не приймається судом до уваги заперечення відповідача, що у зв'язку з неотриманням ним від позивача листа-вимоги від 27.07.2012р. про оплату товару в порядку ч.2 ст.530 Цивільного кодексу України, строк виконання обов'язку оплатити товар не настав, виходячи з наступного.

За змістом ст.33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, надавши при цьому суду належні та допустимі докази.

На підтвердження факту направлення листа-вимоги від 27.07.2012р. відповідачу позивачем надано фіскальний чек №2143 від 30.07.2012р. та повідомлення про вручення рекомендованого листа (а.с.12).

Відповідно до Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №270 від 05.03.2009р. саме розрахунковий документ (фіскальний чек) та повідомлення про вручення, які наданні позивачем на підтвердження факту направлення відповідачу вимоги про оплату товару, є належними доказами направлення рекомендованого листа.

До того ж, в силу п.94 Правил надання послуг поштового зв'язку порядок доставки поштових відправлень, поштових переказів, повідомлень про вручення поштових відправлень, поштових переказів, періодичних друкованих видань юридичним особам визначається на підставі договору, що укладається юридичною особою з оператором поштового зв'язку за місцем обслуговування.

Стверджуючи, що уповноваженою особою на прийняття кореспонденції, яка надходить на ім'я ТОВ «Виробничо-торгова фірма «Шанс -93»ЛТД, є тільки директор товариства, а лист-вимога від 27.07.2012р. був вручений не уповноваженій особі, відповідачем не надано ні договору, укладеного з оператором поштового зв'язку, ані іншого належного доказу на підтвердження даної обставини.

Крім того, слід зазначити, що відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Наведена норма матеріального права розміщена у главі 48 ЦК України «Виконання зобов'язань»і носить загальний характер, тобто, може бути застосована до будь-яких видів договірних зобов'язань, які виникають в цивільному обороті.

Отже, загальні положення ч. 2 ст. 530 ЦК України не можуть бути застосовані в даному випадку до спірних правовідносин сторін, оскільки термін виконання зобов'язання, що випливає з правовідносин купівлі-продажу, чітко встановлений спеціальною нормою права -ст. 692 ЦК України, відповідно до якої покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Вищевикладена правова позиція наведена в постанові Вищого господарського суду України від 28.02.2012р. по справі №5002-8/481-2011.

Таким чином, факт отримання відповідачем листа-вимоги від 27.07.2012р. не впливає на момент виникнення у нього зобов'язання оплатити отриманий від позивача товар, оскільки в силу спеціальних норм, що регулюють правовідносини купівлі-продажу, пов'язується саме з моментом отримання покупцем від продавця товару, якщо інший строк не узгоджений сторонами.

Аналіз змісту накладної №б/н від 27.06.2012р. свідчить, що під час передачі товару сторонами не було узгоджено строк його оплати, а тому відповідач мав розрахуватись з позивачем після отримання пиломатеріалу.

Відповідно до ст.ст.251, 253 Цивільного кодексу України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Переібг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

З огляду на вищенаведене, суд приходить до висновку, що строк виконання зобов'язання відповідачем оплатити отриманий по накладній №б/н від 27.06.2012р. пиломатеріал обрізний хвойний загальною вартістю 206604грн. починає свій перебіг з 28.06.2012р.

В свою чергу, як свідчать матеріали справи відповідач зобов'язання з оплати отриманого від позивача товару не виконав.

В силу ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань.

Відповідачем не надано суду доказів оплати вартості отриманого від позивача товару, а тому його заборгованість становить 206604грн.

Враховуючи, що матеріалами справи підтверджується факт неналежного виконання відповідачем зобов'язань по оплаті отриманого від позивача товару, на момент прийняття рішення доказів погашення заборгованості за отриманий товар відповідач суду не представив, а тому з нього підлягає стягненню 206604грн. боргу.

Приймаючи до уваги вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються судом на відповідача, в тому числі і сума судового збору, сплачена позивачем за подання заяви про забезпечення позову, яка була задоволена судом в повному обсязі.

Керуючись ст.ст.173, 174, 175, 193 Господарського кодексу України, ст.ст.11, 205, 251, 253, 509, 530, 639, 655, 692 Цивільного кодексу України, Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», ст.ст.22, 33, 34, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-торгова фірма «Шанс - 93»ЛТД, вул. Василевської, 4-А, м. Чернігів (ідентифікаційний код 14238099, р/р 26007013529301 в ФЦРУ АТБ «Фінанси та кредит», МФО 300937) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1, р/р НОМЕР_2 в ЧФ «Укрексімбанк», МФО 353649) 206604грн. боргу та 5741грн.58коп. судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення підписано 31 жовтня 2012 року.

Суддя Т.Г.Оленич