Рішення

від 29.10.2012 по справі 5011-39/12123-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-39/12123-2012 29.10.12

За позовом Публічного акціонерного товариства "Київенерго"

до Полку патрульної служби Головного управління МВС України в місті Києві

про стягнення 184278,01 грн.

Суддя Гумега О.В.

Представники:

від позивача: Іваненко І.П. за довіреністю № 93/2012/02/13-18 від 13.02.2012 р.

від відповідача: Ковальчук І.В. за довіреністю № 42/242 від 24.07.2012 р.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

04.09.2012 р. Публічне акціонерне товариство "Київенерго" (позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Полку патрульної служби Головного управління МВС України в місті Києві (відповідача) про стягнення заборгованості за спожиту теплову енергію у гарячій воді в розмірі 184278,01 грн. на підставі Договору № 310293 на постачання теплової енергії у гарячій воді від 24.04.1999 р., з яких: 143555,42 грн. -основного боргу, 33119,83 грн. пені, 705,94 грн. -інфляційної складової боргу, 6896,82 грн. -3% річних, а також про відшкодування 3685,56 грн. судового збору.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання вимог Договору № 310293 на постачання теплової енергії у гарячій воді від 24.04.1999 р. позивач поставив відповідачу теплову енергію у вигляді гарячої води, проте відповідач грошові зобов'язання по оплаті поставленої енергії не виконав, в зв'язку з чим за період з 01.12.2011 р. по 01.08.2012 р. у відповідача виникла заборгованість за наведеним договором.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.09.2012 р. порушено провадження у справі № 5011-39/12123-2012 та призначено справу до розгляду на 08.10.2012 р. о 10:30 год.

05.10.2012 р. представник відповідача через відділ діловодства суду подав відзив на позовну заяву, згідно якого повідомив про сплату відповідачем повністю заборгованості по Договору та перерахування додаткових коштів для виконання подальших зобов'язань за цим Договором, на підтвердження чого до відзиву додано копію платіжного доручення № 500 від 17.09.2012 р. на суму 316489,52 грн. Разом з тим, відповідач просить суд взяти до уваги, що несвоєчасне виконання ним зобов'язань за Договором зумовлено неналежним бюджетним фінансуванням, що є доказом відсутності вини відповідача, у зв'язку з чим та відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України відповідач просить зменшити розмір штрафних санкцій.

В судовому засіданні, призначеному на 08.10.2012 р., позивач подав клопотання про долучення додаткових документів до матеріалів справи, серед яких, зокрема, витяг з ЄДРПОУ № 23-07/3037-17 від 18.09.2012 р. стосовно відповідача станом на 18.09.2012 р., Інформація щодо нормативних актів з приводу встановлення тарифів за теплову енергію.

Представник позивача в судовому засіданні 08.10.2012 р. підтвердив сплату відповідачем коштів в сумі 316489,52 грн. згідно платіжного доручення № 500 від 17.09.2012 р.

Представник відповідача в судовому засіданні 08.10.2012 р. підтримав викладене ним у відзиві на позовну заяву клопотання відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України про зменшення розміру штрафних санкцій.

В судовому засіданні 08.10.2012 р. відповідно до ч. 3 ст. 77 ГПК України оголошувалась перерва до 29.10.2012 р. о 11:10 год.

Представник позивача в судовому засіданні 29.10.2012 р. подав клопотання про долучення документів до матеріалів справи, а саме довідки про надходження коштів за спожиту відповідачем теплоенергію за період з серпня 2012 р. по вересень 2012 р. Клопотання судом задоволено та передано до відділу діловодства суду для подальшої його реєстрації відповідно до п.п. 2.4. п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р.

Представник позивача в судовому засіданні 29.10.2012 р. підтвердив надходження від відповідача коштів в рахунок погашення заборгованості за спірний період (до 01.08.2012 р.) в сумі 143555,42 грн., у зв'язку з чим підтримав позовні вимоги лише в частині стягнення сум пені в розмірі 33119,83 грн., інфляційної складової боргу в розмірі 705,94 грн., 3% річних в розмірі 6896,82 грн.

В судовому засіданні 29.10.2012 р. судом розглянуто клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій. Представник позивача заперечив проти задоволення зазначеного клопотання відповідача. Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення даного клопотання.

Після виходу суду з нарадчої кімнати, у судовому засіданні 29.10.2012 р. у відповідності до ч. 2 ст. 85 ГПК України було проголошено вступну та резолютивну частину рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено у термін, передбачений ч. 4 ст. 85 ГПК України.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, оглянувши в судових засіданнях оригінали документів, копії яких знаходяться в матеріалах справи, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

04.09.2012 р. Публічне акціонерне товариство "Київенерго" (позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Полку патрульної служби Головного управління МВС України в місті Києві (відповідача) про стягнення заборгованості за період з 01.12.2011 р. по 01.08.2012 р. на підставі Договору № 310293 на постачання теплової енергії у гарячій воді від 24.04.1999 р. в розмірі 184278,01 грн., з яких: 143555,42 грн. -основного боргу, 33119,83 грн. пені, 705,94 грн. -інфляційної складової боргу, 6896,82 грн. -3% річних, а також про відшкодування 3685,56 грн. судового збору.

По матеріалам справи судом встановлено, що 24.04.1999 р. між позивачем, визначеним як енергопостачальна організація, та відповідачем, визначеним як абонент, був укладений Договір № 310293 на постачання теплової енергії у гарячій воді (надалі - Договір № 310293 від 24.04.1999 р.), предметом якого визначено: постачання, користування та своєчасна сплата в повному обсязі спожитої теплової енергії у гарячій воді на умовах, передбачених даним договором.

Відповідно до п. 8.1 Договору № 310293 від 24.04.1999 р. встановлено, що даний договір набуває чинності з дня його підписання, та діє до 31.12.1999 р., в той же час, згідно з п. 8.4 даного договору сторони узгодили, що договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про його припинення не буде письмово заявлено однією із сторін.

Згідно п. 2.3.2 Договору № 310293 від 24.04.1999 р. абонент (відповідач) зобов'язувався виконувати умови та порядок оплати, в обсягах і в терміни, які передбачені в Додатку № 4 до Договору (надалі -Додаток № 4).

Відповідно до п. 2 Додатку № 4 сторони узгодили, що абонент (відповідач) щомісяця з 12 по 15 число самостійно отримує у Районному відділі теплозбуту № 1 за адресою: вул. Жилянська, буд. 63, розрахункова група, тел. 221-05-89, табуляграму фактичного споживання теплової енергії за попередній період, акт звірки на початок розрахункового періоду (один примірник оформленого акту звірки абонент повертає в РВТ), та платіжну вимогу-доручення, куди включені вартість теплової енергії на поточний місяць, з урахуванням остаточного сальдо розрахунків на початок розрахункового періоду.

Згідно п. 3 Додатку № 4 встановлено, що сплату за вказаними в п. 2 даного Додатку документами, абонент виконує не пізніше 25 поточного місяця.

В процесі вирішення спору судом встановлено, що 29.03.2012 р. на виконання вимог Закону України "Про здійснення державних закупівель" та у зв'язку з безперервним технічним процесом постачання теплової енергії сторони уклали Договір про закупівлю послуг (теплова енергія у гарячій воді/парі) за державні кошти № 310293 (надалі - Договір № 310293 від 29.03.2012 р.), який домовились вважати новою редакцією Договору № 310293 від 24.04.1999 р. і у зв'язку з цим додатки до Договору № 310293 від 24.04.1999 р., передбачені п. 12.1, вважати додатками до Договору № 310293 від 29.03.2012 р. (п. 11.1 Договору № 310293 від 29.03.2012 р.).

Відповідно до п. 10.1 Договору № 310293 від 29.03.2012 р. цей договір набирає чинності з дати його підписання сторонами і діє до 31.12.2012 р., а в частині проведення розрахунків до повного їх завершення.

До того ж, як зазначено у п. 10.2 Договору № 310293 від 29.03.2012 р., сторони відповідно до частини 3 статті 631 Цивільного кодексу України встановили, що умови цього договору застосовуються до відносин, що виникли між сторонами до моменту укладення цього договору з 01 січня 2012 р.

Враховуючи наведені обставини, судом встановлено, що підставою поданого позивачем позову про стягнення з відповідача заборгованості за поставлену йому теплову енергію у вигляді гарячої води за період з 01.12.2011 р. по 01.08.2012 р. фактично є Договір № 310293 від 24.04.1999 р. та Договір № 310293 від 29.03.2012 р. (надалі разом -Договір).

Як зазначив позивач при зверненні з позовом до суду 04.09.2012 р. (згідно реєстраційного штампу суду), внаслідок невиконання відповідачем зобов'язань за Договором, у останнього за період з 01.12.2011 р. по 01.08.2012 р. виникла заборгованість за використану теплову енергію в сумі 143555,42 грн. (основний борг), що підтверджується відомостями обліку споживання теплової енергії, обліковими картками (табуляграмами) за спірний період та довідкою про розрахунок основного боргу.

Вищенаведені відомості обліку споживання теплової енергії та облікові картки (табуляграми) за спірний період фактично підтверджують, що станом на 01.08.2012 р. заборгованість відповідача перед позивачем за Договором становила 143555,42 грн. Відповідач заборгованість в наведеній сумі станом на 01.08.2012 р. не заперечував.

В процесі вирішення спору судом встановлено, що 17.09.2012 р. платіжним дорученням № 500 відповідач здійснив перерахування коштів в сумі 316489,52 грн., в тому числі в рахунок погашення заборгованості за Договором № 310293 від 29.03.2012 р.

Представник позивача підтвердив перерахування відповідачем позивачу коштів в сумі 316489,52 грн., з яких 143555,42 грн. є основним боргом відповідача за період з 01.12.2011 р. по 01.08.2012 р. згідно Договору.

За наведених обставин, суд прийшов до висновку про те, що провадження у справі в частині основного боргу в сумі 143555,42 грн. підлягає припиненню на підставі пункту 1-1 частини першої статті 80 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України).

Відповідно до п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

При цьому суд взяв до уваги роз'яснення Вищого господарського суду України, викладені в абз. 3 п.п. 4.4 п. 4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18, згідно яких припинення провадження у справі на підставі норми пункту 1-1 частини першої статті 80 ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не припинення провадження у справі.

Отже, оскільки відповідач оплатив основний борг після порушення провадження у справі , то предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи, що, в свою чергу, є підставою відповідно до п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України для припинення провадження в частині основного боргу в сумі 143555,42 грн.

Позивач також просить суд стягнути з відповідача 33119,83 грн. пені, 705,94 грн. інфляційної складової боргу та 6896,82 грн. 3% річних.

Як визначено частинами 1, 2 статті 193 Господарського кодексу України (надалі -ГК України) суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; кожна сторона повинна вжити заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно частини 1 статті 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України (надалі -ЦК України), порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов»язання.

Для пені, як різновиду неустойки, характерним є те, що вона обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення зобов'язання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).

Статтею 230 ГК України також передбачено, що порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом (неустойка, штраф, пеня), іншими законами або договором.

Відповідно до п. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Статтею 1 Закону України № 543/96-ВР від 22.11.1996 р. «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Згідно ст. 3 вищезазначеного Закону України, розмір пені, передбачений статтею 1, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується.

Судом встановлено, що відповідно до п. 3.5 додатку № 4 до Договору у випадку несплати теплової енергії до кінця розрахункового періоду (п. 3 даного додатку), енергопостачальна організація (позивач) нараховує абоненту (відповідачу) пеню на суму фактичного боргу в розмірі 0,5% за кожний день прострочення платежу по день фактичної сплати, але не більше суми, обумовленої чинним законодавством України.

Позивачем визначена до стягнення сума пені за період лютий -липень 2012 р. (182 дні) в розмірі 33119,83 грн.

Судом здійснено перевірку наданого позивачем розрахунку пені та встановлено, що розрахунок позивача є арифметично вірними та здійсненим з урахуванням умов пункту 3.5 Додатку № 4 до Договору та вищенаведених законодавчих норм.

Таким чином, враховуючи встановлення факту неналежного виконання відповідачем умов Договору, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача пені в сумі 33119,83 грн. підлягають задоволенню в повному обсязі.

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України (надалі -ГПК України) господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України передбачено право суду зменшувати розмір неустойки, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Згідно ч. 1 ст. 230, ч. 1 ст. 233 ГК України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції (неустойка, штраф, пеня) надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій (ч. 2 ст. 233 ГК України)

Відповідно до п.п. 3.17.4 п. 3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Розглянувши клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій у зв'язку з неналежним бюджетним фінансуванням та відсутністю вини відповідача у несвоєчасному виконанні зобов'язань за Договором, суд дійшов до висновку про відсутність підстав для задоволення наведеного клопотання з огляду на те, що:

- відповідно до умов Договору № 310293 від 24.04.1999 р. та Договору № 310293 від 29.03.2012 р., на підставі яких виникла спірна заборгованість, саме на відповідача був покладений обов'язок виконати умови та порядок оплати в обсягах і терміни, які передбачені в Додатку № 4 до Договору, при цьому наведені договори не містять умов, які б ставили своєчасну та повну оплату за поставлену відповідачу теплову енергію у гарячій воді в залежність від бюджетного фінансування відповідача. При цьому суд звертає увагу, що відповідно до частин 1, 2 статті 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору , а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу;

- як свідчать матеріали справи, відповідач лише після звернення позивача з позовом до суду сплатив спірну заборгованість;

- відповідно до п. 3 Додатку № 4 до Договору прострочення виконання спірного грошового зобов'язання, зокрема за грудень 2011 р., розпочалося з 26 січня 2012 р., що на думку суду є значним терміном прострочення;

- в січні, лютому та березні 2012 р. відповідачем взагалі не здійснювались оплати за Договором;

- розмір нарахованої пені є співрозмірним із розміром основної заборгованості;

- крім того, неналежним виконанням спірного зобов'язання, відповідач порушує майнові права позивача, інтереси якого, суд також має враховувати при вирішенні справи.

Позивачем також визначені до стягнення сума інфляційної складової боргу за період з січня 2012 р. по березень 2012 р. в розмірі 705,94 грн. та сума 3% річних за період з січня 2012 р. по липень 2012 р. в розмірі 6896,82 грн.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи наведену норму ЦК України та здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку сум інфляційної складової боргу та 3% річних, суд прийшов до висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 705,94 грн. інфляційної складової боргу за період з січня 2012 р. по березень 2012 р. та 6896,82 грн. 3% річних за період з січня 2012 р. по липень 2012 р. підлягають задоволенню в повному обсязі.

Частиною 2 ст. 44 ГПК України, зокрема, визначено, що порядок повернення судового збору встановлюється законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 49 ГПК України судовий збір при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За таких обставин, на відповідача покладається судовий збір в сумі 3685,56 грн., враховуючи при цьому, що сума основного боргу, в якій судом припинено провадження у справі, була сплачена відповідачем після порушення провадження у справі.

Керуючись ст.ст. 22, 33, 34, 44, 49, п. 1-1 ч. 1 ст. 80, ст.ст. 82-85, 116 ГПК України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

1. Припинити провадження у справі в частині основного боргу в сумі 143555,42 грн. у зв'язку з відсутністю предмету спору в цій частині.

2. В іншій частині позовні вимоги задовольнити повністю.

3. Стягнути з Полку патрульної служби Головного управління МВС України в місті Києві (03049, м. Київ, проспект Повітрофлотський, буд. 24/2; ідентифікаційний код 08805499), або з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду, на користь Публічного акціонерного товариства "Київенерго" (01001, м. Київ, пл. І. Франка, 5, ідентифікаційний код 00131305; р/р № 26000306201 у ВАТ "Ощадбанк" у м. Києві та Київській області, МФО 322669) 705,94 грн.(сімсот п'ять гривень 94 коп.) інфляційної складової боргу, 6896,82 грн. (шість тисяч вісімсот дев'яносто шість гривень 82 коп.) трьох відсотків річних, 33119,83 грн. (тридцять три тисячі сто дев'ятнадцять гривень 83 коп.) пені, 3685,56 грн. (три тисячі шістсот вісімдесят п'ять гривень 56 коп.) судового збору.

4. Видати наказ.

Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 01.11.2012 р.

Суддя Гумега О. В.