Рішення

від 11.10.2012 по справі 1018/4893/12

ОБУХІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 2/1018/1001/12

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 жовтня 2012 року Обухівський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді - Степанової О. С. ,

при секретарі - Поліщук О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Обухові цивільну справу за позовом прокурора Обухівського району Київської області в інтересах держави, в особі Обухівської районної державної адміністрації Київської області до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 та Підгірцівської сільської ради Обухівського району Київської області про визнання недійсним державного акту на право приватної власності на землю,

встановив:

Прокурор Обухівського району Київської області в інтересах держави, в особі Обухівської районної державної адміністрації Київської області звернувся з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 та Підгірцівської сільської ради Обухівського району Київської області (далі - відповідачі), в якому просить скасувати рішення 17 сесії 24 скликання Підгірцівської сільської ради Обухівського району Київської області від 26 жовтня 2004 року, яким затверджено проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок загальною площею 11,6351 га у власність 19 громадянам для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд на території с. Підгірці в межах Підгірцівської сільської ради Обухівського району Київської області та визнати недійсними державні акти на право приватної власності на землю.

В обґрунтування своїх позовних вимог прокурор зазначив, що рішенням 17 сесії 24 скликання Підгірцівської сільської ради Обухівського району Київської області від 26 жовтня 2004 року затверджено проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок загальною площею 11,6351 га у власність 19 громадянам для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд на території с.Підгірці в межах Підгірцівської сільської ради Обухівського району Київської області. На підставі вказаного рішення ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 отримали державні акти на право власності на земельні ділянки, які в подальшому, на підставі договорів купівлі-продажу вони відчужили ОСОБА_6 Однак, відповідно до інформації управління Держкомзему в Обухівському районі Київської області, вище вказані земельні ділянки розташовані за межами с. Підгірці, а тому повноваженнями по розпорядженню спірної земельною ділянкою наділена Обухівська районна державна адміністрація Київської області. (А.с. 1-5)

В судове засідання прокурор не з’явися, проте до суду надійшла заява, в якій зазначено, що він позовні вимоги підтримує в повному обсязі та проти заочного рішення суду не заперечує.

Особа, в інтересах якої подано позов, а саме Обкхівська районна державна адміністрація Київської області свого представника в судове засідання не направила, про дату час та місце слухання справи була повідомлена належним чином.

Відповідачі ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 та Підгірцівська сільська рада Обухівського району Київської області в судове засідання не з’явилися, про дату час та місце слухання справи були повідомлені належним чином. Відповідно до ст. 169 ЦПК України, судом було вирішено можливим провести розгляд справи у відсутності нез’явившихся осіб.

З’ясувавши всі обставини справи та перевіривши їх наданими сторонами доказами, суд прийшов до наступного.

Судом встановлено, що відповідно до рішення 17 сесії 24 скликання Підгірцівської сільської ради Обухівського району Київської області від 26 жовтня 2004 року було затверджено проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність 19-ом громадянам (згідно додатку) для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд та ведення особистого селянського господарства, загальною площею - 11,6351 га в с. Підгірці на території Підгірцівської сільської ради Обухівського району Київської області та визнати недійсними державні акти на право приватної власності на землю. (А.с. 6)

На підставі вказаного рішення Підгірцівської сільської ради Обухівського району Київської області громадяни ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 отримали державні акти на право власності на земельні ділянки. (А.с. 41-59) В подальшому, на підставі договорів купівлі-продажу вказані громадяни відчужили належні їм земельні ділянки ОСОБА_6 (А.с. 21-40)

08.07.2005 року на підставі договорів купівлі-продажу земельних ділянок №№1812, 1800, 1788, 1792, 1816 від 26.05.2005 року ОСОБА_6 було видано державний акт на право власності на земельні ділянки №№1812, 1800, 1788, 1792, 1816, який підтверджував, що вона є власником земельної ділянки площею 1,2500 га у межах згідно з планом, що розташована на території Підгірцівської сільської ради Обухівського району Київської області, с. Підгірці, вул. Піщана. Цільове призначення вказаної земельної ділянки - для будівництва жилого будинку, господарських будівель і споруд. (А.с. 12)

Також, 08.07.2005 року на підставі договорів купівлі-продажу земельних ділянок №№1808, 1820, 1796, 1784, 1808 від 26.05.2005 року ОСОБА_6 було видано державний акт на право власності на земельні ділянки №№1808, 1820, 1796, 1784, 1808, який підтверджував, що вона є власником земельної ділянки площею 2,0000 га у межах згідно з планом, що розташована на території Підгірцівської сільської ради Обухівського району Київської області, с. Підгірці, вул. Піщана. Цільове призначення вказаної земельної ділянки - для ведення особистого селянського господарсва. (А.с. 13)

Суд вважає, що між сторонами виникли спірні земельні правовідносини щодо правомірності набуття, реалізації та оформлення відповідачами права власності на земельні ділянки.

Встановивши спірні правовідносини суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Вирішуючи спір, суд повинен встановити наявність у особи, яка звернулась з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист якого подано позов, тобто встановити чи є особа, за позовом якої (або в інтересах якої) порушено провадження у справі належним позивачем, відсутність права на позов в матеріальному розумінні тягне за собою прийняття рішення про відмову в задоволенні позову, незалежно від встановлених судом обставин, оскільки лише наявність права обумовлює виникнення у інших осіб відповідного обов'язку перед особою, якій таке право належить, яка може вимагати виконання такого обов'язку від інших осіб.

Отже, лише встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з'ясовує наявність, чи відсутність факту порушення або оспорення і відповідно приймає рішення про захист порушеного права, або відмовляє позивачу у захисті встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених позовних вимог.

Згідно ч.1 ст.10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, ч.1 ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, ч.1 ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Відповідно до ст.45 ч.1 ЦПК України, у випадках встановлених законом, прокурор може звертатися до суду із заявами про захист прав, свобод, та інтересів інших осіб, або державних чи суспільних інтересів та брати участь у цих справах, а згідно ст. 36-1 Закону України "Про прокуратуру" встановлено, що підставою представництва у суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою, а відповідно до рішення Конституційного Суду України від 08 квітня 1999 року у справі №1-1/99 (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) встановлено, що прокурори та їх заступники подають до суду позови саме в інтересах держави, а не в інтересах підприємств, установ і організацій незалежно від їх підпорядкування і форм власності, таким чином суд вважає звернення прокурора в інтересах держави в особі - Обухівськї районної державної адміністрації Київської області.

Статтею 256 ЦК України встановлено, що В«позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права та інтересуВ» ; статтею 257 ЦК України встановлено, що В«загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три рокиВ» , статтею 261 ЦК України встановлено, що В«перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушилаВ» , статтею 257 ЦК України встановлено, що В«позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленої до винесення ним рішенняВ» .

Суд вважає, що особа в інтересах якої подано позов не могла своєчасно довідатись про обставини, за яких порушено або могло бути порушено права держави в частині неправомірної передачі відповідачам спірних земельних ділянок, а обґрунтування про те, що позивачу та органам прокуратури стало достовірно відомо про порушення прав та законних інтересів держави, а також осіб, причетних до таких порушень законодавства при проведенні відповідної перевірки у травні 2012 року щодо дотримання вимог земельного законодавства на території Обухівського району Київської області, що підтверджується листом управління Держкомзему в Обухівському районі Київської області № 0315/3053 від 22 травня 2012 року. (А.с. 7-9)

За таких обставин, позивачем пропущено строк позовної давності з поважних причин, а тому суд вважає можливим його відновити.

Відповідно до ст.14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, право власності на землю гарантується, це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону, а згідно ст. 125 ЗК України встановлено, що право власності на земельну ділянку виникає після одержання її власником документу, що посвідчує право власності на земельну ділянку, а згідно ст.126 ЗК України встановлено, що право власності на земельну ділянку посвідчується державними актами.

Статтею 116 ЗК України встановлено, що громадяни набувають право власності земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених Земельним кодексом України; набуття права на землю громадянами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність; безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених Земельним Кодексом України, а згідно статті 118 даного кодексу встановлено, що громадянин, зацікавлений у одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності у межах норм безоплатної приватизації, подають заяву до відповідної державної адміністрації або ради за місцем знаходження земельної ділянки; у заяві зазначаються бажані розміри та мета її використання; відповідна адміністрація або рада розглядає заяву і в разі згоди на передачу земельної ділянки надає дозвіл на розробку проекту її відведення.

Таким чином для отримання земельної ділянки у власність, шляхом приватизації, зацікавлена особа повинна звернутися з заявою до відповідної адміністрації або ради, за місцем знаходження земельної ділянки, про передачу її заявнику і орган, до якого звернувся заявник, повинен вирішити питання про надання або не надання земельної ділянки заявнику.

Відповідно до п.12 розділу Х Земельного кодексу України до розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями (крім земель, переданих у приватну власність) в межах населених пунктів здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради з урахуванням вимог абзацу третього цього пункту, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

Отже, рішення про передачу земельних ділянок у власність громадянам має право приймати відповідний орган державної виконавчої влади, який в силу вимог ст. ст. 6, 19 Конституції України зобов’язаний діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином рішення 17 сесії 24 скликання Підгірцівської сільської ради Обухівського району Київської області від 26 жовтня 2004 року «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність 19-ом громадянам (згідно додатку) для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд та ведення особистого селянського господарства»прийнято з перевищенням повноважень та в порушення ст.ст.6,14,19 Конституції України, ст.ст. 12, 116, 118, 121, п.12 Розділу 10 Земельного кодексу України, оскільки розпоряджатися спірними земельними ділянками має право лише Обухівська районна державна адміністрація Київської області.

Згідно з ч.10 ст. 59 закону України В«Про місцеве самоврядування в УкраїніВ» акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Статтею 21 ЦК України, передбачено, що суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії або нормативно-правовий акт, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

З огляду на викладені обставини, суд вважає, що рішення Підгірцівської сільської ради Обухівського району Київської області від 26 жовтня 2004 року «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність 19-ом громадянам (згідно додатку) для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд та ведення особистого селянського господарства» має бути визнано незаконним та скасовано, а позовні вимоги в цій частині задоволені.

До прийняття рішення та видачі державних актів спірні земельні ділянки перебували у державній власності. Підгірцівська сільська рада Обухівського району Київської області не була наділена чинним законодавством повноваженнями щодо розпорядження ними.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що державні акти на право власності на земельні ділянки видані ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 з грубим порушенням чинного законодавства.

Станом на час видачі оспорюваних актів Підгірцівська сільська рада Обухівського району Київської області не мала повноважень на розпорядження спірними земельними ділянками, а державні акти, в яких підставою їх надання вказано рішення виконавчого Підгірцівська сільська рада Обухівського району Київської області, видано всупереч вимогам ст.ст. 6, 14, 19 Конституції України, ст.ст. 12, 116, 118, 121, п.12 Розділу 10 Земельного кодексу України, що також вказує на недійсність даних актів.

Згідно ст. 202 ЦК України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори), а згідно ст.215 ЦК України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою ст.203 ЦК України, а саме - зміст правочину не може суперечити ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, а згідно статті 216 ЦК України встановлено, що у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержане; вимога про застосування наслідків недійсності правочину може бути пред'явлена будь-якою заінтересованою особою; суд може застосувати наслідки недійсності правочину з власної ініціативи.

Частиною 2 ст. 215 ЦК України передбачено, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним не вимагається. Відповідно до ст. 228 ЦК України правочин, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним, вважається таким, що порушує публічний порядок, та є нікчемним.

Згідно роз’яснення Пленуму Верховного Суду України у постанови від 06 листопада 2009 року №9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними", такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами тощо.

Факт незаконності набуття зазначеними громадянами права власності на земельні ділянки виключає саму можливість відчуження права власності на ці землі іншій особі на законних підставах.

Зважаючи на те, що договори купівлі-продажу спірних земельних ділянок спрямовані на протиправне відчуження земель державної власності та не підлягають передачі їх до приватної власності, указані правочини є такими, що порушують публічний порядок, тобто є нікчемними.

Згідно з ч.1 ст.216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов’язані з його недійсністю.

Ураховуючи, що спірні земельні ділянки вибули з володіння держави в особі Обухівської районної державної адміністрації Київської області всупереч вимогам законодавства, у осіб, на користь яких у подальшому було відчужено спірне майно, не виникло право власності, а укладені ними правочини є нікчемними, а тому вони не можуть бути підставою для виникнення будь-яких прав і обов’язків, з огляду на що всі юридичні факти, які виникли на підставі цих договорів, не можуть вважатися такими, що виникли на законних підставах.

Дана позиція підтверджена постановою пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року №9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" згідно якої зазначено, що нікчемний правочин є недійсним через невідповідність його вимогам закону та не потребує визнання його таким судом.

Виходячи з даної позиції Пленуму Верховного Суду України відповідач ОСОБА_6 не набула права власності на земельні ділянки на підставі договорів купівлі-продажу від 26.05.2005 року №№ 1812, 1808, 1820, 1796, 1784, 1800, 1788, 1792, 1816, 1808, укладених ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 з ОСОБА_6, так як право власності на спірні земельні ділянки не належало попереднім власникам-відповідачам Підгірцівській сільській раді Обухівського району Київської області, ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_7, їх державні акти на право приватної власності на землю визнані недійсними, а тому суд вважає за необхідне також визнати недійсними та скасувати державну реєстрацію актів на право власності на земельні ділянки ОСОБА_6, виданих їй 08.07.2005 року серії ЯА №573973 та №573974.

Згідно зі ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним, ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Прийняття Підгірцівською сільською радою Обухівського району Київської області незаконного рішення про безоплатну передачу громадянам із земель державної власності спірних земельних ділянок, їх подальше відчуження є свідченням невизнання права державної власності на спірну земельну ділянку в особі Обухівської державної адміністрації Київської області, яка в силу вимог ст.12 та п.12 Розділу 10 Земельного кодексу України наділена повноваженнями щодо розпорядження ними.

Статтею 392 ЦК України передбачено, що власник майна може пред’явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.

Відповідно до ст. 393 ЦК України правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується.

Згідно зі ст. 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Частиною 3 ст. 388 ЦК України передбачено, що якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.

Земельні ділянки вибули із державної власності всупереч законодавства та волі держави в особі уповноваженого на те органу, що дає підстави для пред’явлення вимог про витребування їх із чужого незаконного володіння та передачі до земель запасу. Така ж позиція висвітлена в Узагальненні практики розгляду судами цивільних справ про визнання правочинів недійсними Верховного Суду України від 24.11.2008 року.

Відповідно до ст. 84 Земельного кодексу України у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності, право державної власності на землю набувається і реалізується державою в особі Кабінету Міністрів України, ОСОБА_1 Міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських, районних державних адміністрацій відповідно до закону.

Спірні земельні ділянки розташовані в адміністративних межах Обухівської районної державної адміністрації Київської області, а тому суд вважає за необхідне повернути у державну власність до земель запасу Обухівської районної державної адміністрації Київської області право власності на спірні земельні ділянки.

Керуючись ст.ст. 6, 9, 14, 121 Конституції України, ст.ст. 10, 11, 15, 45, 60, 169, 209, 212-214, 224-226 ЦПК України, ст.ст. 12, 84, 116, 118, 121, 125, 126 ЗК України, ст.ст. 21, 202, 203, 215, 216, 228, 256, 257, 261, 321, 387, 388, 392, 393 ЦК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов прокурора Обухівського району Київської області в інтересах держави, в особі Обухівської районної державної адміністрації Київської області до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 та Підгірцівської сільської ради Обухівського району Київської області про визнання недійсним державного акту на право приватної власності на землю - задовольнити.

Скасувати рішення 17 сесії 24 скликання Підгірцівської сільської ради Обухівського району Київської області від 26 жовтня 2004 року, яким затверджено проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок загальною площею 11,6351 га у власність 19 громадянам для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд на території с. Підгірці в межах Підгірцівської сільської ради Обухівського району Київської області.

Визнати недійсним державний акт серії ЯБ № 288559, на земельну ділянку площею 0,2500 га, виданий на ім’я ОСОБА_4.

Визнати недійсним державний акт серії ЯБ № 288556, на земельну ділянку площею 0,4000 га, виданий на ім’я ОСОБА_4.

Визнати недійсним державний акт серії ЯБ № 288564, на земельну ділянку площею 0,4000 га, виданий на ім’я ОСОБА_1.

Визнати недійсним державний акт серії ЯБ № 288563, на земельну ділянку площею 0,2500 га, виданий на ім’я ОСОБА_1.

Визнати недійсним державний акт серії ЯБ № 288567, на земельну ділянку площею 0,2500 га, виданий на ім’я ОСОБА_2.

Визнати недійсним державний акт серії ЯБ № 288561, на земельну ділянку площею 0,4000 га, виданий на ім’я ОСОБА_2.

Визнати недійсним державний акт серії ЯБ № 223805, на земельну ділянку площею 0,4000 га, виданий на ім’я ОСОБА_3.

Визнати недійсним державний акт серії ЯБ № 281015, на земельну ділянку площею 0,2500 га, виданий на ім’я ОСОБА_3.

Визнати недійсним державний акт серії ЯБ № 281014, на земельну ділянку площею 0,4000 га, виданий на ім’я ОСОБА_5.

Визнати недійсним державний акт серії ЯБ № 281013, на земельну ділянку площею 0,2500 га, виданий на ім’я ОСОБА_5.

Визнати недійсним державний акт серії ЯА № 573973, на земельну ділянку площею 1,2500 га, виданий на ім’я ОСОБА_6.

Визнати недійсним державний акт серії ЯА № 573974, на земельну ділянку площею 2,0000 га, виданий на ім’я ОСОБА_6.

Визнати недійсним договори купівлі-продажу земельних ділянок від 26 травня 2005 року №№ 1812, 1808, 1820, 1796, 1784, 1800, 1788, 1792, 1816.

Визнати за державою в особі Обухівської районної державної адміністрації Київської області право власності на земельні ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, кадастрові номери 3223186800:05:013:0004 (площа 0,2500га), 3223186800:05:012:0021 (площа 0,5000 га), 3223186800:05:012:0006 (площа 0,2500 га), 3223186800:05:013:0008 (площа 0,2500 га), що розташовані за адресою: Київської області, Обухівський район, с. Підгірці, вул. Піщана.

Визнати за державою в особі Обухівської районної державної адміністрації Київської області право власності на земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства, кадастрові номери яких 3223286800:05:013:0009 (площа 0,4000 га), 3223286800:05:012:0022 (площа 1,6000 га), що розташовані за адресою: Київської області, Обухівський район, с. Підгірці, вул. Піщана.

Рішення може бути переглянуте Обухівським районним судом Київської області, за письмовою заявою відповідача, яка може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано у строк, встановлений ст. 294 ЦПК України. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду Київської області.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Апеляційна скарга подається Апеляційному суду Київської області через Обухівський районний суд Київської області.

Суддя: