Постанова

від 23.10.2012 по справі 2а-5430/12/2070

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 жовтня 2012 р. Справа № 2а-5430/12/2070 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Чалого І.С.

Суддів: Зеленського В.В. , П'янової Я.В.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Тексис-Груп" на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 24.07.2012р. по справі № 2а-5430/12/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Тексис-Груп"

до Основ'янської міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби

третя особа - Західна міжрайонна державна податкова інспекція м. Харкова Харківської області Державної податкової служби України

про скасування податкового повідомлення-рішеня,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "ТЕКСИС-ГРУП" , звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просив суд скасувати податкове повідомлення - рішення за № 0000212320 від 29.02.2012 року.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 24.07.2012 р. у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕКСИС-ГРУП" було відмовлено у повному обсязі.

Товариство з обмеженою відповідальністю "ТЕКСИС-ГРУП" не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подало апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 24.07.2012 р. та прийняти нову про задоволення позовних вимог.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу позивачем було вказано, що судом першої інстанції було неповно та не об'єктивно досліджено матеріали справи.

Сторони в судове засідання не з'явились, були повідомлені належним чином про дату, час та місце слухання справи, представником позивача надана заява про розгляд справи у письмовому провадженні.

Суд апеляційної інстанції розглядає справу відповідно до ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України.

Колегія суддів, заслухавши доповідь обставин справи, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України справа розглядається в межах апеляційної скарги.

Судом першої інстанції встановлено, що на підставі направлення №131 від 02.02.2012 року та відповідно до наказу № 138 від 02.02.2012 року фахівцем Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі міста Харкова (правонаступником якої є Основ'янська міжрайонна державна податкова інспекція м. Харкова Харківської області Державної податкової служби) проведено позапланову документальну виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕКСИС-ГРУП" (код ЄДРПОУ 37366235) (далі - ТОВ "ТЕКСИС-ГРУП") щодо правильності та повноти обчислення податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «Промтехноопт»(код ЄДРПОУ 37092055) за період з 01.03.2011 року по 30.09.2011 року, за результатами якої складено акт від 15.02.2012 року №267/23-206/37366235.

Згідно висновків акту перевірки від 15.02.2012 року №267/23-206/37366235 встановлено порушення позивачем ст. 1, п. 2 ст. 3, ст. 4, п. 6 ст. 8, п. 1 та п. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України», пункту 2 «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за №168/704, в частині необхідності організації бухгалтерського обліку та складання первинних документів з врахуванням сутності господарської операції (відносин); відповідності змісту операції, що зафіксовані в документах, реальним обставинам; прийняття до обліку та виконання лише документів на операції, що не суперечать нормативно-правовим актам, не завдають шкоди державі, підписаних уповноваженими на те особами; ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності з обов'язковим врахуванням вимог, встановлених відповідними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку та п. 44.1 ст. 44, п.198.1, 198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, внаслідок чого ТОВ "ТЕКСИС-ГРУП" зайво включило до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість з придбання товару у ТОВ «Промтехноопт»в розмірі 56830,69 грн. у квітні -вересні 2011 року.

На підставі вищезазначених висновків акту перевірки відповідачем було прийняте податкове повідомлення -рішення № 0000212320 від 29.02.2012 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 63231,62 грн., в тому числі за основним платежем -56830,69 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) -6400,93 грн.

Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволені позову, виходив з того, що позивачем було зайво включено до складу податкового кредиту у квітні -вересні 2011 року суми податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «Промтехноопт»в розмірі 56830,69 грн., в зв'язку з тим, що по ТОВ «Промтехноопт»відсутній факт реального вчинення господарських операцій за період 01.01.2011 р. по 31.10.2011 р.

Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції враховуючи наступне.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме акту перевірки від 15.02.2012 року №267/23-206/37366235, підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення стали встановлені в ході перевірки обставини формування позивачем у квітні -вересні 2011 року податкового кредиту з ПДВ на підставі податкових накладних, отриманих від ТОВ «Промтехноопт», по якому відповідно до актів перевірок відсутній факт реального вчинення господарських операцій за період 01.01.2011 р. по 31.10.2011 р.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено судом апеляційної інстанції, що у перевіряємому періоді позивач - ТОВ "ТЕКСИС-ГРУП" мав господарські взаємовідносини з підприємством ТОВ «Промтехноопт», код ЄДРПОУ 37092055.

Так, між позивачем (покупець) та ТОВ «Промтехноопт»(продавець) було укладено договір купівлі-продажу партії товару №04/11-ЛСТ від 04.04.2011 року з додатковими угодами №1 від 01.06.2011 року, №2 від 30.12.2011 року, предметом якого є лінгосульфонат технічний порошкоподібний ТУ 2455-002-00281039-00 (далі -товар).

На виконання умов вказаного договору сторонами було складено та підписано видаткові накладні на отримання товару №48 від 04.04.11 на суму 48060,00 грн., в т.ч. ПДВ -8010,00 грн., №84 від 06.05.11 на суму 29103,00 грн., в т.ч. ПДВ -4850,50 грн., №102 від 21.06.11 на суму 27526,00 грн., в т.ч. ПДВ -4587,66 грн., №125 від 11.07.11 на суму 21360,00 грн., в т.ч. ПДВ -3560,00 грн., №240 від 01.08.11 на суму 20185,20 грн., в т.ч. ПДВ -3364,20 грн., №265 від 15.09.11 на суму 26950,00 грн., в т.ч. ПДВ -4491,67 грн.

На підтвердження перевезення отриманого від ТОВ «Промтехноопт»товару позивачем надано до суду товарно-транспортні накладні №04/04/1 від 04.04.11, №06/05/1 від 06.05.11, №21/06/1 від 21.06.11, №11/07/1 від 11.07.11, №01/08/1 від 01.08.11, №15/09/1 від 15.09.11.

ТОВ «Промтехноопт»було виписано та надано позивачу податкові накладні №92 від 04.04.11 на суму 48060,00 грн., в т.ч. ПДВ -8010,00 грн., №139 від 06.05.11 на суму 29103,00 грн., в т.ч. ПДВ -4850,50 грн., №582 від 21.06.11 на суму 27526,00 грн., в т.ч. ПДВ -4587,66 грн., №385 від 11.07.11 на суму 21360,00 грн., в т.ч. ПДВ -3560,00 грн., №35 від 01.08.11 на суму 20185,20 грн., в т.ч. ПДВ -3364,20 грн., №567 від 15.09.11 на суму 26950,00 грн., в т.ч. ПДВ -4491,67 грн. (а.с. 79, 81, 83-86 том 1), що внесені до реєстру отриманих податкових накладних за відповідні періоди (а.с. 1-23 том 2).

На підтвердження здійснення розрахунків за вказаним договором позивачем надано до суду рахунки-фактури №55 від 04.04.2011 року, №97 від 06.05.2011 року, №121 від 20.06.2011 року, №142 від 11.07.2011 року, №268 від 01.08.2011 року, №297 від 12.09.2011 року та платіжні доручення №54 від 21.06.2011 року, №67 від 18.05.2011 року, №204 від 07.11.2011 року, №111 від 22.07.2011 року.

По взаємовідносинам з ТОВ «Промтехноопт»відповідні суми ПДВ позивачем включено до складу податкового кредиту, що відображено у податкових деклараціях з ПДВ травень, червень, липень, вересень 2011 року.

На підтвердження фактичного використання отриманого від ТОВ «Промтехноопт»товару у власній господарській діяльності позивачем надано до суду видаткові та податкові накладні, товарно-транспорті накладні, довіреності щодо реалізації товару ПП «ІнтерТрейдСплав», СП ТОВ «УкрЛитПоль-СЕLL», ТОВ фірма «Алит»ЛТД, ТОВ «НВП «Харківбудкомплект», ПАТ «Кондратьевский огнеупорний завод», ТОВ «НВП «Біотех-2ММ», ПП «Експохім», ДП «Грикар А.П.С.».

Також, між позивачем (покупець) та ТОВ «Промтехноопт»(продавець) було укладено договір купівлі-продажу №01/06П від 01.06.2011 року, предметом якого є автонавантажувач дизельний б/у мод.41.306 (далі -товар).

На виконання умов вказаного договору сторонами було складено та підписано видаткову накладну №98 від 03.06.11 на суму 65300,00 грн., в т.ч. ПДВ -10883,33 грн.

На підтвердження перевезення отриманого від ТОВ «Промтехноопт»товару позивачем надано до суду товарно-транспортну накладну №03/06/1 від 03.06.11.

ТОВ «Промтехноопт»було виписано та надано позивачу податкову накладну №189 від 03.06.11 на суму 65300,00 грн., в т.ч. ПДВ -10883,33 грн., що внесена до реєстру отриманих податкових накладних за відповідний період.

На підтвердження здійснення розрахунків за вказаним договором позивачем надано до суду рахунок-фактуру №105 від 01.06.2011 року та платіжні доручення №193 від 24.10.2011 року, №170 від 24.10.2011 року.

По взаємовідносинам з ТОВ «Промтехноопт»відповідні суми ПДВ позивачем включено до складу податкового кредиту, що відображено у податкових деклараціях з ПДВ за червень 2011 року.

На підтвердження фактичного використання отриманого від ТОВ «Промтехноопт»товару у власній господарській діяльності позивачем надано до суду видаткові та податкові накладні, акт приймання -передачі, довіреність щодо реалізації товару ТОВ «Укрбурвибух Груп».

З матеріалів справи також вбачається, що між позивачем (принципал) та ТОВ «Промтехноопт»(агент) було укладено агентський договір від 10.01.2011р. №01/11-АУ з додатковою угодою №1 від 30.12.2011 року, відповідно до якого принципал доручив, а агент зобов'язався здійснити за винагороду відповідні юридичні та фактичні дії від свого імені та за рахунок принципалу, або від імені та за рахунок принципалу, направлені на підготовку, укладення та супроводження угод цивільно-правового характеру, які сприяють росту об'єму торгового обороту принципала.

На виконання умов зазначеного договору його сторонами було складено та підписано угоди щодо виплати агентської винагороди від 10.01.2011 року, від 17.01.2011 року, від 30.09.2011 року та доручення агенту №1 від 10.01.2011 року, №2 від 17.01.2011 року, №4 від 15.08.2011 року, відповідно до яких агент від імені та в інтересах принципала здійснює пошук потенційних постачальників послуг (покупців) для принципала; формування договірних відносин з таким постачальником; здійснює всі заходи по мінімізації будь-яких ризиків, пов'язаних з виконанням договорів підряду; здійснює контроль за належним виконанням договірних відносин; забезпечує своєчасну доставку документації (рахунків-фактур, накладних, актів виконаних робіт тощо); здійснює інші дії, необхідні для належного виконання цих доручень.

Сторонами вказаного договору також складено та підписано звіти до доручень № 1 від 31.03.2011 року, №2 від 30.06.2011 року, №3 від 30.09.2011 року, №4 від 30.09.2011 року, відповідно до яких агентом здійсненні дії щодо пошуку потенційних постачальників та формування договірних відносин з ними згідно з дорученнями агенту.

На підтвердження виконання вказаного договору позивачем надано до суду акти здачі-прийому виконаних послуг №1 від 31.03.11 на суму 20000,00 грн., в т.ч. ПДВ -3333,33 грн., №2 від 30.06.11 на суму 26500,00 грн., в т.ч. ПДВ -4416,67 грн., №3 від 30.09.11 на суму 32000,00 грн., в т.ч. ПДВ -5333,33 грн., №4 від 30.09.11 на суму 24000,00 грн., в т.ч. ПДВ -4000,00 грн.

Від ТОВ «Промтехноопт»позивачем отримано податкові накладні №513 від 31.03.11 на суму 20000,00 грн., в т.ч. ПДВ -3333,33 грн., №788 від 30.06.11 на суму 26500,00 грн., в т.ч. ПДВ -4416,67 грн., №970 від 30.09.11 на суму 32000,00 грн., в т.ч. ПДВ -5333,33 грн., №973 від 30.09.11 на суму 24000,00 грн., в т.ч. ПДВ -4000,00 грн., що внесені до реєстру отриманих податкових накладних за відповідні періоди.

Відповідно до платіжних доручень №110 від 22.07.2011 року, №43 від 20.04.2011 року за вказані послуги позивачем здійснено оплату ТОВ «Промтехноопт».

По взаємовідносинам з ТОВ «Промтехноопт»відповідні суми ПДВ позивачем включено до складу податкового кредиту, що відображено у податкових деклараціях з ПДВ за квітень, червень, вересень 2011 року.

Суд апеляційної інстанції оцінивши наявні в справі докази, зазначає, що матеріалами справи додатково підтверджено факт виконання позивачем та контрагентом позивача зобов'язань за спірними правочинами. Копії витребуваних судом і долучених до матеріалів справи первинних і розрахункових документів не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", п.201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704; далі за текстом -Положення №88) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості.

Приєднані до справи копії платіжних документів засвідчують факт виконання позивачем зобов'язань по оплаті вартості робіт за переліченими вище правочинами шляхом перерахування безготівкових грошових коштів.

З огляду на приписи Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" та Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом" судом першої інстанції та судом апеляційної інстанції робиться висновок про те, що операції суб'єктів права з перерахування саме безготівкових грошових коштів є прозорими для контролю з боку Держави, так як здійснюються виключно у встановлений самою ж Державою спосіб -через банківські установи. Так, наявні у справі документи засвідчують, що безготівкові кошти були списані з рахунків позивача, тобто вибули з його власності. Доказів повернення цих коштів до позивача, наявності у позивача та контрагента позивача спільного інтересу щодо їх отримання (що могло б мати місце в разі пов'язаності цих осіб), в матеріалах справи немає.

Приписами підпунктів 14.1.181 ст.14, п.198.3 ст.198 Податкового Кодексу України визначено, що податковий кредит, це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу. Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду в тому числі у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Виходячи з вимог пп. "а" п. 198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання послуг.

У відповідності до п. 198.2. ст. 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.6. ст. 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Колегія суддів зазначає, що в акті перевірки у відповідача жодних претензій до оформлення первинних документів не виникало.

Придбаний позивачем у свого контрагента товар та послуги було використано позивачем у подальшій власній господарській діяльності, що підтверджується матеріалами справи.

Суд апеляційної інстанції вважає, що надані позивачем первинні документи в повної мірі підтверджують факт реальності здійснення вищезазначених господарських операцій.

Суд апеляційної інстанції не погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що матеріалами справи не було підтверджено реальність господарських операцій, здійснених між позивачем та його контрагентом ТОВ "Промтехноопт" у березні - вересні 2011 року, в зв'язку з тим, що позивачем не було надано доказів надання позивачу та виконання ФОП ОСОБА_3 транспортних послуг, не підтверджено реальність знаходження товару в м. Мерефа Харківської області та належність цього товару саме ТОВ «Промтехноопт», оскільки умовами вищезазначеного договору або будь-якими іншими документами не передбачено отримання товару від постачальника саме з м. Мерефа, не було надано доказів здійснення розвантаження отриманого від ТОВ «Промтехноопт»товару, не підтверджено факту зберігання отриманого від ТОВ «Промтехноопт»товару, будь-яких належних доказів зберігання отриманого від ТОВ «Промтехноопт»товару з моменту його отримання до моменту реалізації подальшим контрагентам, тобто позивачем не було підтверджено наявність у позивача власних, орендованих, одержаних по договорах лізингу, закріплених за підприємством на праві господарського відання, складських, торгівельних, виробничих та інших приміщень, в яких проводилася його господарська діяльність у перевіряємому періоді, та зазначає.

Відповідно до листа Вищого адміністративного суду від 01.11.2011, № 1936/11/13-11 "Щодо підтвердження даних податкового обліку" документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються тощо.

При цьому сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Крім того, суд апеляційної інстанції зазначає, що вищезазначене спростовується наданими до матеріалів справи документами, а саме.

Місце відвантаження товару - с. Мерефа, Залізнодорожний тупик, 32, зазначене в товарно-транспортних накладних, було вказано у додатковій угоді від 04.04.2011 р. та від 01.06.2011 р. до договорів куплі-продажу № 04/11-ЛСТ від 04.04.2011 р., № 01/06П від 01.06.2011 р. відповідно.

Пунктом 2.1 вказаних договорів передбачені умови доставки -самовивіз.

Перевезення здійснювалось ФОП ОСОБА_3 на підставі договору № 15 від 31.03.2011 р. про надання транспортних послуг, відповідно до якого заказник - ТОВ "Тексис-Груп" доручає, а виконавець - ФОП ОСОБА_3 приймає на себе зобов'язання своїми силами та коштами виконати перевезення вантажу, за маршрутом с. Мерефа, Залізнодорожний тупик, 32 - м. Харків, пр. 50 річчя СРРСР, 149.

Виконання зобов'язань за договором № 15 від 31.03.2011 р. підтверджується актами прийому-сдачі виконаних робіт. Оплата наданих послуг підтверджується квитанцією від 09.12.2011 р.

Наявність складу у позивача за адресою м. Харків, пр. 50 річчя СРРСР, 149 підтверджується договором суборенди № 306/11-АР від 15.06.2011 р. та договором оренди № 305/11-АР від 15.06.2011 р. , укладених з ТОВ "Енергоресурс і Ко".

Наявність у контрагента позивача ТОВ "Промтехноопт" складу за адресою с. Мерефа, Залізнодорожний тупик, 32 підтверджується договором оренди складських приміщень № 11/1 від 01.12.2010 р., укладеного з ПП "Бласт".

Перевезення здійснювалось ФОП ОСОБА_3 на підставі договору № 15 від 31.03.2011 р. про надання транспортних послуг.

Оплата наданих послуг підтверджується квитанцією від 09.12.2011 р.

Повноваження представника підприємства позивача на одержання ТМЦ від ТОВ "Промтехноопт" підтверджується відповідними довіреностями.

Товар був оприбуткований на складі ТОВ "Тексис-Груп", що підтверджується оборотно-сальдовою відомістю по рахунку 281, прибутковими накладними.

Також, колегія судів зазначає, що матеріалами справи було спростовано висновок суду першої інстанції про те, що з наданих позивачем документів не вбачається доцільності придбання ним вищезазначених послуг по агентському договору № 01/11-АУ від 10.01.2011 р., а саме наявності реальної та обґрунтованої потреби позивача в отриманні послуг з пошуку потенційних постачальників послуг (покупців), відсутності у нього можливості пошуку потенційних клієнтів самостійно, власними силами та засобами, не вбачається фактичного (реального) здійснення господарських операцій, укладених між позивачем та знайденими ТОВ «Промтехноопт»клієнтами, на виконання умов агентського договору від 10.01.2011р. №01/11-АУ, а саме фактичної передачі реалізованого товару, його перевезення (транспортування), а також зміни у власному капіталі підприємства, пов'язаних з отриманням ним послуг від ТОВ «Промтехноопт», наявності у позивача росту об'єму його торгового обороту у зв'язку з отриманням ним вищезазначених послуг від ТОВ «Промтехноопт», надання яких відповідно до умов агентського договору від 10.01.2011р. №01/11-АУ повинні сприяти такому росту.

Колегія суддів зазначає, що Відповідачем не було доведено правомірності та обґрунтованості мотивів винесення спірного податкового повідомлення рішення. Доказів фактичної відсутності операцій по придбанню позивачем послуг (робіт) у своїх контрагентів відповідач не подав.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції прийшов до висновку про безпідставність висновку Індустріальної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби стосовно порушення ТОВ "КМТ - Енергія" вимог п.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України №2755-VI від 02.12.2010 року.

Також, колегія судів зазначає, що чинним законодавством України на сторону цивільно-правової угоди, яка є платником податків, не покладено обов'язку перевірки відповідності законодавству установчих документів постачальників товару та дотримання ними вимог податкового законодавства. Навіть якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Чинне податкове законодавство не ставить в залежність право позивача на формування податкового кредиту від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентом податку до бюджету. Питання податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб.

У відповідності до ст. 1 Закону України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції", ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23 лютого 2006 року Україна визнає джерелом права рішення Європейського суду з прав людини, а також юрисдикцію цього суду в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції. Рішення Європейського суду є частиною національного законодавства і є обов'язковими для правозастосування органами правосуддя.

Так в п.57 Рішення Європейського суду з прав людини по справі "Булвес" АД проти Болгарії від 22 січня 2009 року було зазначено, що оскільки компанія-заявник у повному обсязі та вчасно виконала обов'язки з дотримання встановлених Державою-членом Конвенції норм стосовно ПДВ та не мала засобів для забезпечення виконання податкових зобов'язань постачальником і не знала про невиконання останнім своїх обов'язків, вона могла правомірно очікувати отримання вигоди від застосування одного із основних правил системи оподаткування ПДВ, а саме від визнання права на податковий кредит щодо суми ПДВ, яка була сплачена постачальнику. Більше того, лише після подачі декларації із віднесенням відповідних сум до складу податкового кредиту та проведення податковими органами зустрічної перевірки постачальника могло бути встановлено, чи виконав постачальник свій обов'язок подання звітності з ПДВ у повному обсязі. Відповідачем не доведено обізнаності позивача щодо недобросовісного декларування своїх зобов'язань його контрагентами.

Тобто позивач не може нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку. Такі вимоги, відповідно до зазначеного рішення Європейського суду з прав людини є надмірним тягарем для платника податку, що порушує справедливий баланс, який повинен підтримуватись між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту прав власності.

Колегія суддів вважає, що відповідачем не було доведено наявності між позивачем та контрагентом позивача, взаємоузгоджених спільних зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в Державі суспільного ладу або моральних засад.

Додатково суд апеляційної інстанції взяв до уваги той факт, що згідно з змістом суджень відповідача, котрі викладені в акті висновок суб'єкта владних повноважень про відсутність факту реального вчинення господарських операцій спірних правочинів вмотивований виключно посиланням на акти податкової інспекції на обліку в якої знаходяться контрагент позивача. Однак в силу ст.70 КАС України судження органу державної податкової служби України про нереальність укладених суб'єктами господарювання правочинів не може бути визнано належним, допустимим і достатнім доказом невідповідності правочину вимогам закону.

Суд апеляційної інстанції, зазначає, що позивачем належним чином була підтверджена правомірність віднесення до податкового кредиту суми ПДВ наданими до перевірки належно оформленими податковими накладними, зібрані по справі докази підтверджують виконання зобов'язань між сторонами спірних правочинів.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про правомірність прийнятого відповідачем податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Підстави для скасування судового рішення та ухвалення нового закріпленні в ст. 202 Кодексу адміністративного судочинства України.

Враховуючи, що суд першої інстанції допустив порушення норм матеріального права, неповно з'ясував обставини, що мають значення для правильного вирішення спору, дав неналежну оцінку доказам, а його висновки не відповідають фактичним обставинам справи, колегія судів вважає за необхідне, відповідно до ч. 2 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України, скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 159, 160, 167, 195, 196, 197, п. 3 ст. 198, ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Тексис-Груп" задовольнити.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 24.07.2012р. по справі № 2а-5430/12/2070 скасувати.

Прийняти нову постанову, якою позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Тексис-Груп"- задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000212320 від 29.02.2012 р.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя Чалий І.С. Судді Зеленський В.В. П'янова Я.В.