Ухвала

від 25.10.2012 по справі 2а-2050/09/0770

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 жовтня 2012 р. Справа № 5225/10 /9104

Львівський апеляційний адміністративний суд

в складі:

головуючого-судді Олендера І.Я.,

суддів Кузьмича С.М., Матковської З.М.

з участю секретаря Васильків А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Ужгороді на постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2009 року в справі за адміністративним позовом Приватного підприємства Виробничо-комерційна фірма «Злагода» до Державної податкової інспекції в м. Ужгороді про визнання нечинним в повному обсязі рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0049902303 від 09 лютого 2009 року,-

в с т а н о в и в :

Позивач - Приватне підприємство Виробничо-комерційна фірма «Злагода» звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції в м. Ужгороді про визнання нечинним в повному обсязі рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0049902303 від 09 лютого 2009 року.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що оспорюване рішення про застосування штрафних санкцій, яке прийняте на підставі Акту перевірки позивача від 28.01.2009 р., яким зафіксовано невідповідність готівкових коштів на місці проведення розрахунків на суму 4021,40грн. (п.2.2.13 Акту перевірки) є незаконним та таким, що підлягає скасуванню.

Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2009 року позов задоволено. Визнано недійсним рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0049902303 від 09 лютого 2009 року начальника ДПІ у м. Ужгороді, яким до ПП ВКФ «Злагода» застосовано штрафну санкцію в розмірі 20107 грн.

Постанова суду першої інстанції мотивована тим, що грошові кошти в сумі 4000 грн. були виручкою за 27.01.2009 року і вони ніяким чином не могли бути відображені в Х-звіті за 28.01.2009 року. Також суд керувався тим, що згідно постанови Ужгородського міськрайонного суду від 16.03.2009 року встановлено, що в діях директора ППВКФ «Злагода» ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, а провадження у справі закрито.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції Державна податкова інспекція в м. Ужгороді подала апеляційну скаргу в якій просить оскаржувану постанову скасувати та прийняти нову якою в задоволенні позову відмовити.

Представник позивача в судовому засіданні заперечив проти доводів апеляційної скарги та просить таку відхилити.

Представник відповідача Державної податкової інспекції в м. Ужгороді в судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги та просить таку задовольнити.

Заслухавши доповідь судді Львівського апеляційного адміністративного суду, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, суд вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити, а постанову суду першої інстанції скасувати з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що працівниками ДПА у Закарпатській області було проведено перевірку кіоску, розташованого за адресою м. Ужгород, вул. Гагаріна, б/н, що належить ПП ВКФ «Злагода», код ЄДРПОУ 22096207 грн., адреса м. Ужгород, вул. Острівна, 6, за наслідками якої було складено Акт №001499 від 28.01.2009 року. Результати перевірки зафіксовані в Акті перевірки № 001499 від 28.01.2009 року (а.с.6-9), де зафіксовано факт порушення ПП ВКФ «Злагода» п. 13 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», що полягало у невідповідності готівкових коштів на місці проведення розрахунків на суму 4021,40 грн. (п.2.2.13 Акту перевірки). Невідповідність готівки на місці проведення розрахунків встановлено шляхом співставлення відомостей зазначених у денному звіті реєстраторів розрахункових операцій та загальною сумою коштів яка була виявлена перевіряючими на місці проведення розрахунків.

На підставі вказаного Акту перевірки начальником ДПІ у м. Ужгороді було прийнято податкове повідомлення-рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0049902303 від 09 лютого 2009 року, згідно якого до ПП ВКФ «Злагода» за порушення п. 13 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» застосовано штрафну санкцію в розмірі 20107,00 грн.(а.с.10).

Суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги покликався на те, що Постановою Правління Національного Банку України № 637 від 15.12.2004 року, затверджено «Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні», в п. 5.1 якого зазначено, що строки здавання підприємствами готівкової виручки (готівки) для її зарахування на рахунки в банках визначаються підприємством і встановлюються за погодженням з відповідним банком. Для підприємств, у яких час закінчення робочого дня (зміни), що встановлений правилами внутрішнього трудового розпорядку графіками змінності відповідно до законодавства України, не дає змогу забезпечити здавання готівкової виручки (готівки) в день її надходження, то готівка здається наступного за днем надходження готівкової виручки (готівки) до каси дня.

З огляду на те, що грошові кошти в сумі 4000 грн., є виручкою за 27.01.2009 року, що стверджується X - звітом від 27.01.2009 року, та згідно прибуткового касового ордеру № 6108 від 28.01.2009 року грошові кошти в сумі 4000 грн. 28.01.2009 року було прийнято ПП ВКФ «Злагода» від кіоску № 6, що в м. Ужгород по вул. Гагаріна, б/н, як торгова виручка за 27.01.2009 року, та з врахуванням виписки з наказу №1, директора ВКФ «Злагода» ОСОБА_1, де зазначено, що для кіоску № 6 в м. Ужгород, по вул. Гагаріна, встановлено строк здачі готівки в касу підприємства не пізніше наступного робочого дня та ліміт залишку готівки становить 12000 грн., суд дійшов висновку про безпідставність застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій за порушення п.13 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

Суд апеляційної інстанції не погоджується із такими висновками суду першої інстанції виходячи з наступного.

Відповідно до п. 13 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (далі-Закон №265/95-ВР) суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані забезпечувати відповідність сум готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті реєстратора розрахункових операцій, а у випадку використання розрахункової книжки - загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня.

З метою дотримання п.13 ст.3 Закону №265/95-ВР щодо відповідності готівки, у спірній ситуації, позивач був зобов'язаний керуватися п.4.5 Порядку реєстрації, опломбування та застосування реєстраторів розрахункових операцій за товари (послуги), який Затверджено наказом ДПА України від 01.12.2000р. №614 та зареєстровано в Мінюсті 05.02.2001р. за №107/5298, яким передбачено, що внесення чи видача готівки з місця проведення розрахунків повинні реєструватись через РРО з використанням операцій «службове внесення» та «службова видача», якщо таке внесення чи видача не пов'язані з проведенням розрахункових операцій. Крім того, операція «службове внесення» використовується для реєстрації суми готівки, яка зберігається на місці проведення розрахунків на момент реєстрації першої розрахункової операції, що проводиться після виконання Z-звіту.

Однак, всупереч вказаних вимог позивач вказані дії не вчинив, що доводиться матеріалами справи (а.с.17).

Згідно ст. 22 Закону №265/95-ВР, у разі невідповідності суми готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті, а у випадку використання розрахункової книжки - загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня, до суб'єктів підприємницької діяльності застосовується фінансова санкція у п'ятикратному розмірі суми, на яку виявлено невідповідність.

Відтак суд апеляційної інстанції вважає доведеним факт порушення позивачем вимог п. 13 ст. 3 Закону №265/95-ВР, при цьому факт невідповідності готівки на місці проведення розрахунків ним не заперечується, та враховуючи імперативний характер норми Закону, обставини які наводяться позивачем не усувають його відповідальності на підставі ст.22 Закону №265/95-ВР.

Як зазначено вище, суд апеляційної інстанції не приймає до уваги висновок суду першої інстанції про те, що кошти в сумі 4000 грн. були виручкою за 27.01.2009 року і вони ніяким чином не могли бути відображені в Х-звіті за 28.01.2009 року, оскільки такі повинні реєструватись через РРО з використанням операцій «службове внесення» та «службова видача», якщо таке внесення чи видача не пов'язані з проведенням розрахункових операцій.

Щодо покликання позивача на постанову Ужгородського міськрайонного суду від 16.03.2009 р., якою закрито провадження у справі № 3-1706/09 про адміністративне правопорушення, щодо директора ПП ВКФ «Злагода», то відповідно до Кодексу України про адміністративні правопорушення, суб'єктом адміністративного правопорушення є фізична особа для якої наступає адміністративна відповідальність у випадках та порядку встановленому цим Кодексом.

Відповідно до ст. 22 Закону №265/95-ВР відповідальність у вигляді фінансової санкції наступає для суб'єкта підприємницької діяльності, тобто в даному випадку для юридичної особи - ПП ВКФ «Злагода».

Згідно ч. 1 ст. 72 КАС України вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

У постанові по справі про адміністративне правопорушення знайшов своє відображення факт невідповідності готівки на місці проведення розрахунків, оскільки особа яка притягалася до відповідальності його також не заперечувала. При цьому звільнення фізичної особи від адміністративної відповідальності з тих чи інших підстав не може бути підставою для звільнення від відповідальності юридичної особи при тому, що обставини, які є підставою для такої відповідальності зафіксовані зокрема і постановою у справі про адміністративне правопорушення.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що приймаючи оскаржувану постанову суд першої інстанції неповністю з'ясував обставини, що мають значення для справи, його висновки не відповідають обставинам справи, має місце порушення норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а тому постанова підлягає скасуванню.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, п.3 ч.1 ст. 198, п.п. 1, 3, 4 ч.1 ст. 202, ч.2 ст. 205, ст.ст. 207, 254 КАС України, суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Ужгороді задовольнити.

Постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2009 року у справі № 2-а-2050/08/0770 скасувати та прийняти нову постанову якою в задоволенні позову Приватного підприємства Виробничо-комерційна фірма «Злагода» - відмовити.

Постанова набирає законної сили негайно після проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом 20-ти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції, а у випадку складення постанови в повному обсязі відповідно до ч.3 ст. 160 КАС України - з дня складення такої в повному обсязі.

Головуючий суддя: І.Я. Олендер

Судді: С.М.Кузьмич

З.М.Матковська

Постанова в повному обсязі складена 30.10.2012 року.