Постанова

від 26.10.2012 по справі 2а/0470/9286/12

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 жовтня 2012 р. Справа № 2а/0470/9286/12 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Серьогіної О.В.

при секретарі судового засіданняКалині В.М. за участю представника позивача Батуєва О.В., Сушко А.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Лінкольн, ЛТД»до Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Лінкольн, ЛТД»звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби, в якому просить:

- податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби від 02.08.2012 року № 0000162205 про сплату 48312 грн. за основним платежем та 8126 грн. штрафних (фінансових) санкцій -всього 56438 грн. за податком на прибуток приватних підприємств -визнати протиправним та скасувати.

- податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби від 02.08.2012 року № 0000172205 про сплату 39554 грн. за основним платежем та 7106,75 грн. штрафних (фінансових) санкцій -всього 46660,75 грн. за податком на додану вартість з вироблених в Україні товарів -визнати протиправним та скасувати.

Позовні вимоги обґрунтовані з посиланням на ст. ст. 203, 204, 215, 216, 228, 627, 638, 909 ЦК України, ст. ст. 185, 198, 200, 201 Податкового кодексу України, ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», ст. ст. 1, 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні»порушенням відповідачем вимог чинного законодавства при винесенні оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

При цьому позивач зазначає, що укладені між ТОВ «Лінкольн, ЛТД» та БВП «Строитель-Плюс»договори на перевезення вантажів є реальними, у позивача є повний пакет документів. Формування позивачем податкового кредиту з ПДВ на підставі виписаних БВП «Строитель-Плюс»податкових накладних та формування валових витрат є правомірними та повністю відповідає вимогам чинного законодавства.

Ухвалою судді Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.09.2012 року було відкрито провадження у справі.

Судовий розгляд адміністративної справи здійснювався з повним фіксуванням судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу "Камертон".

У судове засідання з'явилися представники позивача.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду адміністративної справи був повідомлений належним чином.

Представник позивача у судовому засіданні позов підтримав, просив суд задовольнити його з підстав викладених у позовній заяві.

Допитані у судовому засіданні у якості свідка ОСОБА_1, ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 показали, що БВП «Строитель-Плюс»фактично доставляло вантаж (згідно з товарно-транспортними накладними) в пункти призначення.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що 02.08.2012 року відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення форми «Р» № 0000172205, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на суму 46660,75 грн. (основний платіж - 39554 грн., штрафні санкції -7106,75 грн.).

02.08.2012 року відповідачем були винесено податкове повідомлення-рішення форми «Р»№ 0000162205, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на суму 56438 грн. (основний платіж - 48312 грн., штрафні санкції -8126 грн.).

Як вбачається з матеріалів справи, вказані податкові повідомлення-рішення були винесені на підставі Акту від 19.07.2012 року № 1506/22-5/23072143 «Про результати документальної невиїзної перевірки ТОВ «Лінкольн ЛТД»з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість та податку на прибуток за період з 01.01.2009 р. по 31.03.2012 р. по взаємовідносинам з БВП «Строитель-Плюс».

У вказаному акті зазначено, що ДПІ в АНД районі м. Дніпропетровська отримані матеріали перевірки БВП «Строитель-Плюс», проведеної СДПІ по роботі з ВПП в м. Сімферополі: акт від 11.04.2012 року № 37/22/31263808 про неможливість проведення зустрічної звірки БВП «Строитель-Плюс»з питань правомірності проведених господарських відносин з контрагентами-покупцями та постачальниками з метою встановлення реальності проведених взаємовідносин, повноти їх відображення в податковому обліку. Звіркою БВП «Строитель-Плюс»не підтверджено реальність проведених операцій з реалізації товарів, робіт, послуг, попередньо придбаних у ПП «Ротонда Торг», ТОВ «Бренд Строй», ПП «Севелітстрой», ПП «Грандпродукт», ПП «Укрторгпартнер», ТОВ «Будівельна компанія «Акрополь», ПП «Базис Торг», ПП «Комманд», ПП «Габарит-Груп», ТОВ «Крим-Стройиндустрия», ПП «Кримспецтехнолдожи», ПП «Панбуд», ПП «Сіті Буд», ПП «Визит Торг», ПП «Кримторг», ПП «Райс-М», ТОВ «Аквамарин», ТОВ «виробнича торгівельна компанія «Окнополь», ПП «Скипетр», ПП «Мастер Торг», ПП «Наннтехімідж», ПП «Добре місто», ПП «Євроградстрой», ПП «Мобкримторг», ТОВ «ТМ Компані», ПП «Гранд-М», ПП «Прима Торг», ПП «Беллатрикс», ТОВ «Тонар-Крим». Проведеним аналізом встановлено, що сумнівний податковий кредит, отриманий БВП «Строитель-Плюс»від контрагентів-постачальників фактично не було використано у власній господарській діяльності, а було спрямовано на ухилення від сплати податкових зобов'язань інших суб'єктів господарювання. Враховуючи дані факти, податкова вигода, сформована від сумнівних постачальників підлягає коригуванню по ланцюгу постачання до реальних вигодо набувачів. У зв'язку з викладеним у ТОВ «Лінкольн ЛТД»відсутнє право на формування валових витрат та податкового кредиту по операціях з придбання послуг у постачальника БВП «Строитель-Плюс». В зв'язку з тим, що угоди поставки є нікчемними, нікчемний правочин є недійсним в силу закону, такий нікчемний правочин не створює інших юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. Перевіркою ТОВ «Лінкольн ЛТД»встановлено порушення ст. 3, ст. 4, ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а також ст. 134, ст. ст. 138, ст. 139 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 48312 грн.; ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», а також ст. 185, ст. 198, ст. 200 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість на суму 39554 грн.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Судом встановлено, що 03.01.2009 року між ТОВ «Лінкольн, ЛТД»(замовник) та БВП «Строитель-Плюс»(перевізник) укладено договір № 02/32 на перевезення вантажів, за яким перевізник бере на себе зобов'язання доставити вантаж (згідно з товарно-транспортною накладною) в пункт призначення та передати його уповноваженій на отримання вантажу особі, а замовник зобов'язується своєчасно оплатити перевезення вантажу.

04.01.2010 року між ТОВ «Лінкольн, ЛТД»(замовник) та БВП «Строитель-Плюс»(перевізник) укладено договір № 04 на перевезення вантажів, за яким перевізник бере на себе зобов'язання доставити вантаж (згідно з товарно-транспортною накладною) в пункт призначення та передати його уповноваженій на отримання вантажу особі, а замовник зобов'язується своєчасно оплатити перевезення вантажу.

05.01.2011 року між ТОВ «Лінкольн, ЛТД»(замовник) та БВП «Строитель-Плюс»(перевізник) укладено договір № 03/89 на перевезення вантажів, за яким перевізник бере на себе зобов'язання доставити вантаж (згідно з товарно-транспортною накладною) в пункт призначення та передати його уповноваженій на отримання вантажу особі, а замовник зобов'язується своєчасно оплатити перевезення вантажу.

На виконання вказаних договорів за період з 01.04.2009 року по 31.07.2011 року БВП «Строитель-Плюс»надано послуги з перевезення вантажів ТОВ «Лінкольн, ЛТД»на загальну суму 197766,71 грн. (без урахування ПДВ), сума ПДВ склала 39553,29 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи товарно-транспортними накладними, актами здачі-приймання послуг та податковими накладними.

Так згідно товарно-транспортних накладних (у кількості 58 штук) за 2009 рік БВП «Строитель-Плюс»перевіз товару ТОВ «Лінкольн, ЛТД»на загальну суму 655145,86 грн.; згідно товарно-транспортних накладних за 2010 рік (у кількості 125 штук) БВП «Строитель-Плюс»перевіз товару ТОВ «Лінкольн, ЛТД»на загальну суму 1356908,41 грн.; згідно товарно-транспортних накладних за 2011 рік (у кількості 70 штук) БВП «Строитель-Плюс» перевіз товару ТОВ «Лінкольн, ЛТД»на загальну суму 704536,47 грн.

Згідно актів здачі-приймання робіт (послуг) у кількості 18 шт. та податкових накладних у кількості 18 шт. за 2009 рік БВП «Строитель-Плюс»за послуги з перевезення товару отримав від ТОВ «Лінкольн, ЛТД»64150 грн. (у т.ч. ПДВ -10692 грн.); згідно актів здачі-приймання робіт (послуг) у кількості 24 шт. та податкових накладних у кількості 24 шт. за 2010 рік БВП «Строитель-Плюс»за послуги з перевезення товару отримав від ТОВ «Лінкольн, ЛТД»91850 грн. (у т.ч. ПДВ -15308 грн.); згідно актів здачі-приймання робіт (послуг) у кількості 14 шт. та податкових накладних у кількості 14 шт. за 2011 рік БВП «Строитель-Плюс»за послуги з перевезення товару отримав від ТОВ «Лінкольн, ЛТД»813220 грн. (у т.ч. ПДВ -13554 грн.).

Частиною 1 ст. 173 ГК України передбачено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, у силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо) або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 ГК України господарське зобов'язання може виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Згідно ч. 1 ст. 208 Господарського кодексу України, якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а в разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також усе належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише в однієї зі сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Пленум Верховного Суду України в п. 18 Постанови від 6 листопада 2009 року N 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»зазначив, що перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК:

1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина;

2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо».

Таким чином, законодавством відокремлено порушення публічного порядку від інших підстав нікчемності правочинів та передбачено наявність умислу сторін (сторони) на незаконний результат, а також суперечність його публічно-правовим актам держави.

Наявність умислу у сторін (сторони) угоди означає, що вони (вона), виходячи з обставин справи, усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність вчинення зобов'язання і суперечність його мети інтересам держави та суспільства і прагнули або свідомо допускали настання протиправних наслідків.

Умисел юридичної особи в даному випадку визначається умислом тієї особи, що укладала угоду, на підставі якої виникло таке зобов'язання.

Доказів наявності умислу у сторін спірних договорів на укладання їх з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства (вирок суду про притягнення сторін цього договору до кримінальної відповідальності тощо) відповідач не надав.

Крім того, згідно з п. 3 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженому наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010 року № 984 (надалі -Порядок) результати документальних перевірок оформлюються у формі акта або довідки. У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт, а у разі відсутності порушень - довідка.

Акт - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Проте, зміст акту перевірки вказує на те, що фактично підставою для того, щоб вважати спірні договори нікчемними є інформація, отримана від іншого податкового органу,про неможливість проведення цим податковим органом зустрічних звірок міжконтрагентом позивача - БВП «Строитель-Плюс»та іншими підприємствами, які є контрагентами цього підприємства.

З цих підстав податковим органом зроблено висновок, що податкова вигода, сформована від сумнівних постачальників підлягає коригуванню по ланцюгу постачання до реальних вигодо набувачів, яким, зокрема, є позивач.

Таким чином, акт перевірки не є носієм доказової інформації, оскільки висновки про заниження податкових зобов'язань фактично мають характер припущення про можливі порушення контрагентом позивача вимог податкового законодавства, що є неприпустимим.

Крім того, правове значення для вирішення спору мають факти здійснення господарських операцій безпосередньо між учасниками цих операції, на підставі яких сформовані дані податкового обліку.

При цьому відносини між учасниками попередніх господарських операцій щодо постачання товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на факт реальності господарських операцій, вчинених між останнім платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Частиною 2 статті 71 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Разом з тим, ст. 61 Конституції України передбачено, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, а тому органи державної податкової служби України не позбавлені права та можливості вжити необхідних заходів у тому числі примусового характеру до порушників податкового законодавства -БВП «Строитель-Плюс»та його відповідних контрагентів (анулювати реєстрацію платника ПДВ, донарахувати суму податку, звернутися до суду з позовом про скасування державної реєстрації тощо).

Таким чином, обставини, наведені відповідачем у акті перевірки, є недостатніми для висновку про наявність підстав для того, щоб вважати договори, укладені позивачем з БВП «Строитель-Плюс»нікчемними і відповідно для нарахування податкових зобов'язань та штрафних санкцій.

З огляду на викладене, враховуючи характер та обсяги порушень, допущених відповідачем при винесенні оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст. 158-163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Лінкольн, ЛТД» до Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби від 02.08.2012 року № 0000162205, яким Товариству з обмеженою відповідальністю «Лінкольн, ЛТД» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в сумі 56438,00 грн. (в т.ч. за основним платежем 48312,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 8126,00 грн.).

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби від 02.08.2012 року № 0000172205,

яким Товариству з обмеженою відповідальністю «Лінкольн, ЛТД» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 46660,75 грн. (в т.ч. за основним платежем 39554,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 7106,75 грн.).

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Лінкольн, ЛТД» (ідентифікаційний номер 23072143) судовий збір у сумі 1030,99 грн. (одна тисяча тридцять гривень 99 копійок).

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Дата складення та підписання постанови в повному обсязі -18.10.2012 р.

Суддя О.В. Серьогіна