Постанова

від 19.10.2012 по справі 2а-9491/12/2670

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

2а-9491/12/2670   ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД  міста КИЄВА01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И м. Київ  19 жовтня 2012 року                      № 2а-9491/12/2670 Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Григоровича П.О., розглянув в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «АФІ ДС-3» доДержавної податкової інспекції у Печерському районі міста КиєваДержавної податкової служби України провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000351505/0 від 31 січня 2012 року ОБСТАВИНИ СПРАВИ: В липні 2012 року Товариство з обмеженою відповідальністю «АФІ ДС-3»(надалі –позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва (надалі –відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000351505/0 від 31 січня 2012 року.   Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 липня 2012 року відкрито провадження в адміністративній справі №2а-9491/12/2670, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду в судовому засіданні на 9 серпня 2012 року, яке в подальшому неодноразово відкладалось з метою отримання додаткових доказів по справі для правильного вирішення спору по суті заявлених позовних вимог. Справа розглянута в письмовому провадженні, з огляду на подане сторонами письмове клопотання, в порядку ч. 4 ст. 122 КАС України. Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, - В С Т А Н О В И В: Державною податковою інспекцією у Печерському районі м. Києва проведена камеральна перевірка податкової звітності Позивача з податку на прибуток підприємств за період: другий квартал 2011 року. По результатам проведеного контрольного заходу суб'єктом владних повноважень складено Акт камеральної перевірки податкової звітності з податку на прибуток №46/15-5 від 03.10.2011р. (надалі –Акт перевірки). Як вбачається з Акту перевірки, позивачем в податковій декларації з податку на прибуток за ІІ квартал 2011 року завищено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування за І квартал 2011 року, яка переноситься до рядку 06.6 декларації за ІІ квартал 2011 на 13 330 234 грн. На підставі вказаного Акту перевірки відповідачем винесено спірне податкове повідомлення-рішення №0017011505/0 від 09.11.2011 на суму 13 406 548,00 грн. Не погоджуючись з правомірністю вказаного податкового повідомлення-рішення, позивач звернувся до Державної податкової інспекції у м. Києві зі скаргою від 16 листопада 2011 на податкове повідомлення-рішення №0017011505/0 від 09.11.2011р. Рішенням про результати розгляду первинної скарги від 17.01.12 № 467/10/25-114 скарга позивачу була задоволена частково, податкове повідомлення-рішення №0017011505/0 від 09.11.2011 року  в частині суми 76 314грн. –скасовано та прийнято нове податкове повідомлення-рішення  №0000351505/0 від 31 січня 2012 року на суму 13 330 234,00 грн., що і є предметом оскарження по даній адміністративній справі. В обґрунтування власної правової позиції, представник відповідача посилається на порушення позивачем пункту 150.1 статті 150 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VІ (із змінами та доповненнями), з урахуванням вимог пункту 3 підрозділу 4 Розділу  XX Податкового кодексу України, внаслідок чого в податковій декларації з податку на прибуток позивача за II квартал 2011 року до складу валових витрат включено від'ємне значення об'єкта оподаткування попереднього звітного (податкового) періоду, яке фактично складається із від'ємного значення об'єкта оподаткування отриманого суб'єктом господарювання за результатами господарської діяльності за 2009, 2010 рік та за І квартал 2011 року. Зазначене порушення призвело до завищення витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування та, як наслідок, до завищення від'ємного значення об'єкту оподаткування податком на прибуток у розмірі 13 330 234,00 грн. Відповідач зазначає, що ч. 2 п. 22.4 ст. 22 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1994 року № 334/94- ВР встановлює, що у 2011 році сума від'ємного значення, яка відповідно до абзацу першого цього пункту не була врахована у складі валових витрат, та від'ємне значення об'єкта оподаткування, яке виникло у 2010 році, підлягають включенню до складу валових витрат у порядку, встановленому статтею 6 цього Закону, без обмежень, встановлених цим пунктом. Відповідно до п. 6.1 ст. 6 Закону № 334, якщо об'єкт оподаткування платника податку з числа резидентів за результатами податкового року має від'ємне значення об'єкта оподаткування (з урахуванням суми амортизаційних відрахувань), сума такого від'ємного значення підлягає включенню до складу валових витрат першого календарного кварталу наступного податкового року. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року здійснюється з урахуванням від'ємного значення об'єкта оподаткування попереднього року у складі валових витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення. З 01.01.2011 року набрав чинності Податковий кодекс України, а з 01.04.2011р. втратив чинність Закон № 334. Проте, п. 1 підрозділу 4 розділу XX Перехідних положень Кодексу визначено, що розділ III Податкового кодексу України застосовується під час розрахунків з бюджетом починаючи з доходів і витрат, що отримані і проведені з 01.04.2011 року, якщо інше не встановлено цим підрозділом. Пунктом 36.1 ст. 36 Кодексу визначено, що податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи. У той же час, відповідач звертає увагу п. 3 підрозділу 4 розділу XX Перехідних положень Кодексу, де визначено, що п. 150.1 ст. 150 Кодексу застосовується у 2011 році з урахуванням такого - якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками першого кварталу 2011 року є від'ємне значення, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до витрат другого календарного кварталу 2011 року. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками другого, другого і третього кварталів, другого - четвертого кварталів 2011 року здійснюється з урахуванням від'ємного значення, отриманого платником податку за перший квартал 2011 року, у складі витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення. Посилаючись на викладене, відповідач зазначає про відсутність визначених законом підстав, для включення до податкової декларації з податку на прибуток підприємств за другий квартал 2011 року від'ємного значення об'єкта оподаткування 2010 року. Відповідно до ст. 161 КАС України під час прийняття постанови суд вирішує наступні питання, зокрема: 1)          чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2)          чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження. Відповідно до положень частини 1 статті 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.  Ці данні встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів та висновків експертів. Згідно положень статті 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Відповідно до частини 5, 6 ст.71 КАС України суд може збирати докази з власної ініціативи.  Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів. Оцінивши докази, які є у справі, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини по суті спору, Окружний адміністративний суд м. Києва приходить до висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі, виходячи з наступного. Щодо зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за ІІ квартал 2011 року у розмірі 13 330 234,00 грн., податковий орган зазначає, що в декларації за ІІ квартал 2011 року підприємством відображено в рядку 06.6 (від'ємне значення об'єкта оподаткування попереднього звітного (податкового) періоду суму 13 339 207,00 грн., тоді як від'ємне значення за ІІ квартал 2011 року мало становити 76 390 грн., оскільки, на думку відповідача, розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками другого кварталу має здійснюватись з урахуванням від'ємного значення, отриманого платником податку за перший квартал 2011 року та без урахування від'ємного значення об'єкта оподаткування за попередні звітні періоди (13 330 234грн.). Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що включаючи до складу валових витрат в І кварталі 2011 року суму валових витрат у вигляді від'ємного значення об'єкта оподаткування попередніх звітних періодів, діяв у відповідності до вимог пункту 6.1 статті 6 та пункту 22.4 статті 22 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, а з набранням чинності розділом ІІІ Податкового кодексу України, правомірно врахував суму від'ємного значення, яке утворилось в І кварталі 2011 року, при заповненні податкової декларації з податку на прибуток підприємств за ІІ квартал 2011 року. Так, приймаючи в даному випадку позицію позивача, Окружний адміністративний суд м. Києва зазначає, що відповідно до пункту 150.1 статті 150 Податкового кодексу України якщо за результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками податкового року є від'ємне значення, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до витрат першого календарного кварталу наступного податкового року. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року здійснюється з урахуванням зазначеного від'ємного значення попереднього року у складі витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення. Пункт 3 підрозділу 4 розділу ХХ «Перехідні положення»Податкового кодексу України встановлює, що пункт 150.1 статті 150 Кодексу застосовується у 2011 році з урахуванням такого: якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками першого кварталу 2011 року є від'ємне значення, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до витрат другого календарного кварталу 2011 року. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками другого, другого і третього кварталів, другого - четвертого кварталів 2011 року здійснюється з урахуванням від'ємного значення, отриманого платником податку за перший квартал 2011 року, у складі витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення. Враховуючи викладене та з огляду на висновки Акта перевірки, вбачається, що відповідачем при визначенні від'ємного значення об'єкта оподаткування за ІІ квартал 2011 року не враховано від'ємне значення об'єкта оподаткування попереднього податкового року в сумі 13 330 234,00 грн. Так, згідно пункту 1 розділу XIX “Прикінцеві положення” Податкового кодексу України, розділ ІІІ Податкового кодексу України –“Податок на прибуток підприємств” набирає чинності з 01 квітня 2011 року. Пункт 1 підрозділу 4 розділу ХХ “Перехідні положення” Податкового кодексу України визначає, що розділ III цього Кодексу застосовується під час розрахунків з бюджетом починаючи з доходів і витрат, що отримані і проведені з 01 квітня 2011 року, якщо інше не встановлено цим підрозділом. Відповідно до пункту 2 підрозділу 4 розділу ХХ “Перехідні положення” Податкового кодексу України, з дати набрання чинності розділом III цього Кодексу платники податку на прибуток підприємств складають наростаючим підсумком та подають декларацію з податку на прибуток за такі звітні податкові періоди: другий квартал, другий і третій квартали та другий - четвертий квартали 2011 року. До набрання чинності розділом ІІІ Податкового кодексу України, питання оподаткування податком на прибуток регулювалось Законом України “Про оподаткування прибутку підприємств”. Таким чином, Окружний адміністративний суд м. Києва вважає, що під час розрахунків з бюджетом щодо доходів і витрат, отриманих і проведених до 01 квітня 2011 року, в тому числі за І квартал 2011 року (з 01 січня 2011 року по 31 березня 2011 року) мають застосовуватись відповідні норми Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, а такі розрахунки відображаються в декларації з податку на прибуток підприємства, форма та порядок складання якої затверджено наказом Державної податкової адміністрації України від 29 березня 2003 року №143. Відповідно до пункту 6.1 статті 6 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” передбачено, якщо об'єкт оподаткування платника податку з числа резидентів за результатами податкового року має від'ємне значення об'єкта оподаткування (з урахуванням суми амортизаційних відрахувань), сума такого від'ємного значення підлягає включенню до складу валових витрат першого календарного кварталу наступного податкового року. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року здійснюється з урахуванням від'ємного значення об'єкта оподаткування попереднього року у складі валових витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення. У 2010 році норми цього пункту діяли з урахуванням особливостей, встановлених пунктом 22.4 статті 22 цього Закону. Згідно з пунктом 22.4 статті 22 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” у 2010 році у складі валових витрат платника податку враховується 20 відсотків суми від'ємного значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток, яке утворилося станом на 01 січня 2010 року. У 2011 році сума від'ємного значення, яка відповідно до абзацу першого цього пункту не була врахована у складі валових витрат, та від'ємне значення об'єкта оподаткування, яке виникло у 2010 році, підлягають включенню до складу валових витрат у порядку, встановленому статтею 6 цього Закону, без обмежень, встановлених цим пунктом. З огляду на викладене, Окружний адміністративний суд м. Києва приходить до наступних висновків: - від'ємне значення об'єкта оподаткування, яке виникло у попердніх звітніх періодах, підлягає включенню платником податку до складу валових витрат І кварталу 2011 року без обмежень; - враховуючи, що від'ємне значення об'єкта оподаткування виникає фактично у разі перевищення валових витрат над валовими доходами, дає підстави вважати, що від'ємне значення об'єкту оподаткування за І квартал 2011 року без урахування суми від'ємного значення об'єкта оподаткування за 2010 рік утворитись не могло; - суми від'ємного значення об'єкта оподаткування за 2010 рік включались до фінансового результату І кварталу 2011 року не самі по собі, а в складі валових витрат за І квартал 2011 року, а їх виключення зі складу валових витрат не передбачено ні Законом України “Про оподаткування прибутку підприємств”, ні Податковим кодексом України. Окружний адміністративний суд м. Києва також звертає увагу, що з аналізу представлених позивачем первинних бухгалтерських документів порушень математичного змісту при формуванні позивачем валових витрат за І квартал 2011 року відповідачем не виявлено, а в ході розгляду справи судом не встановлено. При цьому, як вбачається з Журналу судового засідання від 01.10.12, під час судового розгляду представник відповідача зазначив, що встановлювати правомірність формування позивачем від'ємного значення об'єкта оподаткування за І квартал 2011 року не має потреби, оскільки зазначене не ставиться під сумнів. Відповідно до частини третьої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, які визнаються сторонами, можуть не доказуватися перед судом, якщо проти цього не заперечують сторони і в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання. За таких підстав, Позивач, включаючи до складу валових витрат І кварталу 2011 року суму валових витрат у вигляді від'ємного значення об'єкта оподаткування попередніх періодів, діяв у відповідності до вимог пункту 6.1 статті 6 та пункту 22.4 статті 22 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, а з набранням чинності розділом ІІІ Податкового кодексу України правомірно врахував суму від'ємного значення, яке утворилось в І кварталі 2011 року, при заповненні податкової декларації з податку на прибуток підприємств за ІІ квартал 2011 року. Отже, враховуючи висновки суду про правомірність включення від'ємного значення об'єкту оподаткування за попередні податкові періоди, Окружний адміністративний суд приходить до висновку про неправомірність зменшення суми від'ємного значення об'єкту оподаткування податком на прибуток у розмірі 13 330 234,00грн., а отже спірне податкове повідомлення-рішення №0000351505/0 від 31 січня 2012 року підлягає скасуванню. Суд також погоджується з доводами позивача про те, що його дії узгоджуються не тільки з нормами Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, Податкового кодексу України, а й з принципами бухгалтерського обліку. Так, згідно з частиною другою статті 3 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. Відповідно до статті 4 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” бухгалтерський облік та фінансова звітність ґрунтуються, зокрема, на таких основних принципах: безперервність - оцінка активів та зобов'язань підприємства здійснюється виходячи з припущення, що його діяльність буде тривати далі; превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми. Відповідач не може на власний розсуд виключати з декларації ті чи інші показники або періоди обліку фінансових результатів, які позивач повинен відобразити, оскільки це матиме наслідком перекручення та спотворення даних бухгалтерського та податкового обліку юридичної особи. При вирішенні даного спору суд виходить з принципу презумпції правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, що закріплений в підпункті 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України. Також, відповідно до пункту 56.21 статті 56 Податкового кодексу України визначено, що у разі коли норма цього Кодексу чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків. З огляду на викладене, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає, що зменшення суми від'ємного значення об'єкту оподаткування податком на прибуток у розмірі 13 330 234,00грн. є помилковим, а податкове повідомлення-рішення ДПІ у Печерському районі м. Києва №0000351505/0 від 31 січня 2012 року підлягає скасуванню. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням  повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку. Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, ДПІ у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби не доведено правомірність та обґрунтованість прийняття спірного податкового повідомлення-рішення з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «АФІ ДС-3», в даному випадку, підлягає задоволенню.           Згідно ч. 3 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено. Пунктом 19 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011р. №845, визначено, що безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів і їх перерахування на рахунок, зазначений у виконавчому документі про стягнення надходжень бюджету та/або заяві про виконання рішення про стягнення надходжень бюджету, здійснюються органами Казначейства з відповідного рахунка, на який такі кошти зараховані, шляхом оформлення розрахункових документів. Зі змісту листа Вищого адміністративного суду України від 21.11.2011р. №2135/11/-11 вбачається, що якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, з урахуванням принципу пріоритетності законів над підзаконними актами, судам у резолютивній частині такого судового рішення слід зазначати обов'язок органу Державної казначейської служби України стягнути судові витрати із Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунка суб'єкта владних повноважень - відповідача. Відповідно, у виконавчому листі за таким судовим рішенням як боржника слід вказувати Державний бюджет України в особі суб'єкта владних повноважень - відповідача. Враховуючи викладене, керуючись статтями 69-71, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд м. Києва, - П О С Т А Н О В И В: 1.          Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «АФІ ДС-3»задовольнити повністю. 2.          Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва №0000351505/0 від 31 січня 2012 року на суму 13 330 234,00 грн. 3.           Зобов'язати Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АФІ ДС-3»(код ЄДРПОУ 35635881, адреса: 01001, м. Київ, Печерський район, ВУЛИЦЯ ШОТА РУСТАВЕЛІ, будинок 38-Б, кімната 12) судові витрати в сумі 2146 (дві тисячі сто сорок шість) грн. 00 коп. з Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання з рахунку Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби (адреса: 01011, м. Київ, вулиця Лєскова, будинок 2).              Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України. Суддя                                                                                                    П.О. Григорович