Постанова

від 30.10.2012 по справі 2а-1670/6054/12

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 жовтня 2012 року м. ПолтаваСправа № 2а-1670/6054/12

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Чеснокової А.О.,

при секретарі - Пшенишному В.С.,

за участю:

представника позивача - Шаповалова І.А.,

представника відповідача - Шульги Н.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Приватного підприємства "Новаторспецсервіс" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

18 вересня 2012 року позивач ПП "Новаторспецсервіс" (далі за текстом - позивач, підприємство позивача) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кременчуцької ОДПІ (далі за текстом - відповідач, податковий орган) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 24 травня 2012 року № 0008472301/648, № 0008482301/647.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на помилковість висновків податкового органу щодо порушення позивачем вимог частин, 1, 5 статті 203, пунктів 1, 2 статті 215, статті 228, підпункту 14.1.36 пункту 14.1, пункту 138.1 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та пунктів 198.1, 198.4, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України у зв'язку з віднесенням до валових витрат та податкового кредиту сум, сплачених ТОВ "Укртрансзапчастина", ТОВ "Український інвестиційний холдинг", ПП "Джерело". Позивач зазначає, що на момент вчинення правочинів між ПП "Новаторспецсервіс" та його контрагентами всі сторони значились існуючими суб'єктами господарювання (перебували в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців) та здійснювали свою діяльність згідно статті 3 ГК України. Позивач вважає, що податковий орган протиправно ставить йому у вину неправомірне формування валових витрат та податкового кредиту на підставі документів, складених ТОВ "Укртрансзапчастина", ТОВ "Український інвестиційний холдинг", ПП "Джерело", діяльність яких має ознаки фіктивності. Разом із тим, позивач зазначає, що отримані ним на виконання договорів первинні бухгалтерські документи оформлені належним чином та дають всі правові підстави для включення сум за цими договорами до валових витрат та податкового кредиту позивача.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та просив суд їх задовольнити, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував та просив відмовити у його задоволенні, дії Кременчуцької ОДПІ вважає правомірними, а спірні податкові повідомлення-рішення - такими, що відповідають чинному законодавству внаслідок того, що податковим органом встановлено порушення позивачем податкового законодавства, зокрема, віднесення до складу валових витрат та податкового кредиту сум вартості придбаних товарів від постачальника, діяльність яких має ряд ознак фіктивності.

Суд, вивчивши та дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ПП "Новаторспецсервіс" 17 липня 2003 року зареєстровано як юридичну особу (ідентифікаційний код 32534925) виконавчим комітетом Кременчуцької міської ради (свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 № 681874). Позивач перебуває на податковому обліку у Кременчуцькій ОДПІ.

Відповідачем у період з 20 квітня 2012 року по 26 квітня 2012 року проведено позапланову виїзну перевірку позивача з питань правильності визначення повноти нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість та податку на прибуток підприємства по взаємовідносинах з ТОВ "Укртрансзапчастина" за період з 01 липня 2011 року по 30 вересня 2011 року, ТОВ "Український інвестиційний холдинг" за період з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2011 року, ПП "Джерело" за період з 01 січня 2011 року по 31 березня 2011 року у зв'язку із наданням неповного пояснення та документального підтвердження на запити № 223/10/15 від 04 січня 2012 року, № 4640/10/22 від 28 березня 2012 року.

За результатами перевірки 07 травня 2012 року складено акт № 1116/22-209/32534925 (том І а.с. 26-49), в якому, зокрема, зафіксовані порушення:

- підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139, підпункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України та підпункту 5.2.1 пункту 5.2. підпунктів 5.3.9, пункту 5.3 статті 5 Закону "Про оподаткування прибутки підприємств", частини 2 статті 216, статті 228, статті 216 Цивільного кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 44592,94 грн. у тому числі:

за І квартал 2011 року - 5232,51 грн.,

за ІІ квартал 2011року - 8906,52 грн.,

за ІІІ квартал 2011року - 30453,92 грн.;

- пунктів 198.1, 198.4, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість всього у сумі 17460,21 грн., у тому числі:

за січень 2011 року - 1902,73 грн.,

за червень 2011 року - 3520,36 грн.,

липень 2011 року - 5972,88 грн.,

за серпень 2011 року - 6064,24 грн.

На підставі акта перевірки від 07 травня 2012 року № 1116/22-209/32534925 податковим органом прийнято податкові повідомлення-рішення від 24 травня 2012 року № 0008482301/647 (том І а.с. 22), яким позивачу збільшено податкові зобов'язання з податку на додану вартість на суму 17460,21 грн., застосовано штрафні (фінансові) санкції на суму 3010,28 грн. та № 0008472301/648 (том І а.с. 24), яким позивачу донараховано податкові зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на суму 44592,95 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 01,00 грн.

ПП "Новаторспецсервіс" донараховані податкові зобов'язання та штрафні (фінансові) санкції не сплатив, а податкові повідомлення-рішення про їх застосування оскаржив в адміністративному порядку. За результатами процедури апеляційного узгодження податкових повідомлень-рішень від 24 травня 2012 року № 0008472301/648, № 0008482301/647 вищий контролюючий орган скаргу позивача залишив без задоволення, а податкові повідомлення-рішення від 24 травня 2012 року № 0008472301/648, № 0008482301/647 - без змін (том ІІ а.с. 89-97).

Позивач, вважаючи висновки викладені в акті перевірки від 07 травня 2012 року № 1116/22-209/32534925 упередженими, такими, що не відповідають фактичним обставинам та виходить за межі компетенції відповідача; не погоджуючись із позицією податкового органа щодо правомірності донарахування податкових зобов'язань та штрафних (фінансових) санкцій, вважає спірні податкові повідомлення-рішення необґрунтованими, протиправними, такими, що суперечать законодавству з питань оподаткування, обмежують та порушують права, свободи та інтереси позивача, оскільки прийняті без урахування фактичних обставин, з порушенням чинного законодавства, а також без наявності правових підстав для винесення, внаслідок чого звернувся до суду з вимогою визнати протиправними та скасувати спірні податкові повідомлення-рішення.

Згідно із частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Надаючи оцінку спірним податковим повідомленням-рішенням Кременчуцької ОДПІ від 24 травня 2012 року № 0008472301/648, № 0008482301/647, суд виходить з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що підставою для висновків податкового органа, що у свою чергу стали підставою для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень, стали відомості про те, що господарська діяльність контрагентів позивача носить ряд ознак фіктивності, внаслідок чого сформований за рахунок вказаних підприємств податковий кредит та валові витрати позивача відповідачем правомірними не визнані.

Судом встановлено, що між Позивачем (Покупець) та ТОВ "Укртрансзапчастина" (Постачальник) укладено договір поставки ТМЦ від 01 липня 2011 року № 1-07/11 (том І а.с. 213-215).

Згідно умов вказаного договору Постачальник зобов'язується передати у власність Покупця будівельні матеріали (Товар), а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити Товар. Асортимент, кількість та ціна Товару, що є предметом поставки за вказаним договором, визначаються у видаткових накладних, які є невід'ємною частиною даного Договору.

Копією платіжного доручення, яке наявне в матеріалах справи, підтверджено, що на підставі рахунків-фактур (том І а.с. 216, том ІІ а.с. 23) позивач оплатив визначений у цих документах товар шляхом перерахування грошових коштів на рахунок Продавця (платіжні доручення том І а.с. 222, том ІІ а.с. 28), а на підставі видаткових накладних (том І а.с. 217, том ІІ а.с. 24), належним чином завірені копії яких містяться в матеріалах справи, отримав будівельні матеріали у ТОВ "Укртрансзапчастина".

Для документального оформлення угоди з купівлі-продажу ТОВ "Укртрансзапчастина" складено податкові накладні (том І а.с. 218, том ІІ а.с. 25). Суми податку на додану вартість за зазначеними податковими накладними включено позивачем до складу свого податкового кредиту та відображено у податкових деклараціях з податку на додану вартість, а також враховано при формуванні валових витрат.

Транспортування товару за вказаним договором здійснювалось автотранспортом Продавця, що підтверджується належним чином завіреними ТТН (том І а.с. 219, том ІІ а.с. 26).

Між Позивачем (Покупець) та ПП "Джерело" (Продавець) укладено договір поставки ТМЦ від 04 січня 2011 року № 39/а (том І а.с. 94).

Згідно умов вказаного договору Продавець зобов'язується поставити, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити товарно-матеріальні цінності (продукцію), визначені Специфікацією. Пунктом 3.1 Договору визначено, що поставка продукції здійснюється транспортом Покупця, або транспортом Продавця за домовленістю сторін.

Копією платіжного доручення, яке наявне в матеріалах справи, підтверджено, що на підставі рахунка-фактури (том І а.с. 95) позивач оплатив визначений у цих документах товар шляхом перерахування грошових коштів на рахунок Продавця, а на підставі накладної (том І а.с. 96), належним чином завірені копії яких містяться в матеріалах справи, отримав товарно-матеріальні цінності у ПП "Джерело".

Для документального оформлення угоди з купівлі-продажу ПП "Джерело" складено податкову накладну (том І а.с. 97). Суми податку на додану вартість за зазначеною податковою накладною включено позивачем до складу свого податкового кредиту та відображено у податкових деклараціях з податку на додану вартість, а також враховано при формуванні валових витрат.

Судом встановлено, що партії товару, придбаного у ПП "Джерело" за вказаним договором не є небезпечними, габаритними чи такими, що мають значну масу чи об'єм, а тому суд погоджується з доводами позивача про відсутність необхідності для залучення перевізника для доставки товару від Продавця Покупцю та вважає розумними доводи щодо здійснення транспортування власним транспортом без оформлення спеціальної транспортної документації на підставі Наказу ПП "Новаторспецсервіс" від 01 січня 2010 року № 28-1 "Про використання власного автомобільного транспорту з метою збільшення обороту підприємства та покращення умов праці" (том ІІ а.с. 84), довіреності на отримання ТМЦ та відповідних накладних.

Між Позивачем (Покупець) та ПП "Джерело" (Продавець) укладено договір поставки ТМЦ від 04 січня 2011 року № 39/а (том І а.с. 94).

Згідно умов вказаного договору Продавець зобов'язується поставити, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити товарно-матеріальні цінності (продукцію), визначені Специфікацією. Пунктом 3.1 Договору визначено, що поставка продукції здійснюється транспортом Покупця, або транспортом Продавця за домовленістю сторін.

Копією платіжного доручення, яке наявне в матеріалах справи, підтверджено, що на підставі рахунка-фактури (том І а.с. 95) позивач оплатив визначений у цих документах товар шляхом перерахування грошових коштів на рахунок Продавця, а на підставі накладної (том І а.с. 96), належним чином завірені копії яких містяться в матеріалах справи, отримав товарно-матеріальні цінності у ПП "Джерело".

Для документального оформлення угоди з купівлі-продажу ПП "Джерело" складено податкову накладну (том І а.с. 97). Суми податку на додану вартість за зазначеною податковою накладною включено позивачем до складу свого податкового кредиту та відображено у податкових деклараціях з податку на додану вартість, а також враховано при формуванні валових витрат.

Судом встановлено, що партії товару, придбаного у ПП "Джерело" за вказаним договором не є небезпечними, габаритними чи такими, що мають значну масу чи об'єм, а тому суд погоджується з доводами позивача про відсутність необхідності для залучення перевізника для доставки товару від Продавця Покупцю та вважає розумними доводи щодо здійснення транспортування власним транспортом без оформлення спеціальної транспортної документації на підставі Наказу ПП "Новаторспецсервіс" від 01 січня 2010 року № 28-1 "Про використання власного автомобільного транспорту з метою збільшення обороту підприємства та покращення умов праці" (том ІІ а.с. 84), довіреності на отримання ТМЦ та відповідних накладних.

Між Позивачем (Покупець) та ТОВ "Український інвестиційний холдинг" (Постачальник) укладено договір поставки від 01 червня 2011 року № 1-06/1 (том І а.с. 132-134).

Згідно умов вказаного договору Постачальник зобов'язується передати у власність Покупця будівельні матеріали (Товар), а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити Товар. Відповідно до пункту 2 Договору від 01 червня 2011 року № 1-06/1 асортимент, кількість та ціна Товару, що є предметом поставки за вказаним договором, визначаються у видаткових накладних, які є невід'ємною частиною даного Договору.

Копією платіжних доручень, які наявні в матеріалах справи (том І а.с. 207-208), підтверджено, що на підставі рахунка-фактури позивач оплатив визначений у цих документах товар шляхом перерахування грошових коштів на рахунок Продавця, а на підставі видаткової накладної (том І а.с. 135), належним чином завірені копії яких містяться в матеріалах справи, отримав товарно-матеріальні цінності у ТОВ "Український інвестиційний холдинг".

Для документального оформлення угоди з купівлі-продажу ТОВ "Український інвестиційний холдинг" складено податкову накладну (том І а.с. 136). Суми податку на додану вартість за зазначеною податковою накладною включено позивачем до складу свого податкового кредиту та відображено у податкових деклараціях з податку на додану вартість, а також враховано при формуванні валових витрат.

Транспортування товару за вказаним договором здійснювалось автотранспортом Продавця, що підтверджується належним чином завіреною ТТН (том І а.с. 137).

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Таким чином, реальність господарських операцій між позивачем та його контрагентами (ТОВ "Укртрансзапчастина", ТОВ "Український інвестиційний холдинг", ПП "Джерело") підтверджується договорами, накладними, видатковими та податковими накладними, реєстром отриманих та виданих податкових накладних, платіжними дорученнями з відміткою банківської установи про прийняття вказаних документів до виконання, в зв'язку із чим наявність наведених доказів суд вважає достатньою підставою для визнання факту придбання ТМЦ у ТОВ "Укртрансзапчастина", ТОВ "Український інвестиційний холдинг", ПП "Джерело" реальним. Судом встановлено, що вищезазначені угоди виконані в повному обсязі, сторони претензій та зауважень один до одного не мають, а отже, підстави для визнання правочинів між вказаними суб'єктами господарювання неправомірними - відсутні.

Аналізуючи наявні у справі докази, надані на підтвердження правомірності здійснення господарської діяльності та ведення бухгалтерського обліку позивачем, суд дійшов висновку, що первинна документація бухгалтерської та фінансової звітності, складена на виконання вищевказаних договорів між позивачем та ТОВ "Укртрансзапчастина", ТОВ "Український інвестиційний холдинг", ПП "Джерело", що стала підставою для формування податкового кредиту та валових витрат позивача, оформлена належним чином, із акта перевірки випливає, що порушень при її оформленні відповідачем у ході проведення перевірки не виявлено.

В ході судового розгляду встановлено та підтверджено матеріалами справи, що позивач використовував придбаний у ТОВ "Укртрансзапчастина", ТОВ "Український інвестиційний холдинг", ПП "Джерело" товар безпосередньо у власній господарській діяльності шляхом реалізації останнього іншим суб'єктам господарювання, що підтверджується господарськими договорами, розрахунковими, платіжними документами та документами бухгалтерської та фінансової звітності, що наявні в матеріалах справи.

Судом встановлено, що ТОВ "Укртрансзапчастина", ТОВ "Український інвестиційний холдинг", ПП "Джерело" на момент укладення договорів та складення податкових накладних були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, що не заперечувалось сторонами в судовому засіданні.

Відповідно до пункту 1 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частиною 2 вказаної статті передбачено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити, серед яких, зокрема, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

З урахуванням викладеного, на даних бухгалтерського обліку ґрунтується фінансова, податкова, статистична та інші види звітності. Тобто первинні документи, оформлені належним чином, з відображенням господарських операцій є основою і для податкового обліку.

Відповідно до вимог пункту 1 статті 11 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" на основі даних бухгалтерського обліку підприємства зобов'язані складати фінансову звітність. Фінансову звітність підписують керівник та бухгалтер підприємства.

Таким чином, усі первинні документи складені контрагентами позивача з дотриманням вимог чинного законодавства та дають всі правові підстави для їх використання у бухгалтерському обліку ПП "Новаторспецсервіс".

Відповідно до вимог підпункту 14.1.26 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Приписами підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України визначено, що витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

У разі втрати, знищення або зіпсуття зазначених документів платник податку має право письмово заявити про це органу державної податкової служби та здійснити заходи, необхідні для поновлення таких документів. Письмова заява має бути надіслана до/або разом із поданням розрахунку податкових зобов'язань за звітний податковий період. Платник податків зобов'язаний відновити втрачені, знищені або зіпсовані документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження такої заяви до органу державної податкової служби, митного органу.

Якщо платник податку поновить зазначені документи в наступних податкових періодах, підтверджені витрати включаються до витрат за податковий період, на який припадає таке поновлення.

Згідно вимог пункту 5.1 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Згідно з підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до вимог пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до пункту 198.4 статті 198 Податкового кодексу України Якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.

Отже, з огляду на наведені законодавчі приписи підставою для зменшення платником об'єкта оподаткування (податкових зобов'язань) з податку на прибуток на суму вартості наданих товарів, а з податку на додану вартість - на суму цього податку, нараховану на вартість отриманих товарів, є факт реального постачання товарів та безпосередній зв'язок витрат на оплату цих товарів з господарською діяльністю платника податків, що передбачає використання у власній господарській діяльності придбаних (послуг) або ж призначення останніх для такого використання. В свою чергу факт безпосереднього зв'язку витрат з господарською діяльністю платника податків може бути встановлений з врахуванням якісних характеристик товарів, які б однозначно свідчили про призначення придбаних товарів для використання в господарській діяльності платника податків, відповідали б змісту цієї діяльності.

Аналізуючи вищевикладене, та враховуючи факт правомірного отримання позивачем податкових накладних від своїх контрагентів на підтвердження підстав включення до складу податкового кредиту сум, передбачених цими документами, використання придбаного товару в господарській діяльності Позивача та беручи до уваги вимоги підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України та підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", суд погоджується із правомірністю віднесення Позивачем до складу валових витрат сум за господарськими операціями з ТОВ "Укртрансзапчастина", ТОВ "Український інвестиційний холдинг", ПП "Джерело".

Посилання відповідача на те, що вказані угоди між позивачем та його контрагентами є нікчемними, суд відхиляє, з огляду на наступне.

Згідно із частиною 1 статті 203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Частиною 1 статті 215 Цивільного кодексу України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до абзацу 1 частини 2 статті 215 Цивільного кодексу України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Стаття 215 Цивільного кодексу України розрізняє нікчемні та оспорювані правочини. Відмінність оспорюваних правочинів від нікчемних правочинів полягає в тому, що оспорювані правочини припускають дійсними, такими, що породжують цивільні права та обов'язки. Проте їхня дійсність може бути оспорена стороною правочину або іншою зацікавленою стороною у судовому порядку. Тобто, в даному випадку існує виключно судовий порядок (спеціальні правила) визнання правочину недійсним. Суд зазначає, що хоча відповідач і використав в акті перевірки такий термін, як "нікчемний правочин", проте не звернув уваги на те, що згідно із частиною 2 статті 215 Цивільного кодексу України нікчемним правочином є правочин, недійсність якого встановлена законом. Кременчуцькою ОДПІ, при використанні терміну "нікчемний правочин", не звернуто увагу на те, що недійсність нікчемних правочинів визначена безпосередньо у правовій нормі.

Відповідач не звернув увагу на те, що згідно із частиною 3 статті 215 Цивільного кодексу України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку, що відповідачем не доведено обставин, які підтверджують той факт, що укладаючи вищезазначені договори, сторони діяли з метою ухилення від сплати податків, а їх наміри не були спрямовані на реальне настання правових наслідків, а тому висновки відповідача щодо нікчемності укладених правочинів є безпідставними.

Частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на Відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, обов'язок доведення обставин, які стали підставою для прийняття спірних повідомлень-рішень покладено на податковий орган.

Відповідач не довів суду правомірність прийнятих ним спірних податкових повідомлень-рішень, внаслідок чого суд має всі підстави вважати, що відповідачем необґрунтовано донараховано Позивачеві зобов'язань з податку на прибуток та штрафних санкцій.

На підставі вищевикладеного, суд перевіривши матеріали справи, оцінивши надані докази, дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи та підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В:

Позовні вимоги Приватного підприємства "Новаторспецсервіс" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби від 24 травня 2012 року № 0008472301/648.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби від 24 травня 2012 року № 0008482301/647.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства "Новаторспецсервіс" (ідентифікаційний код 32534925) витрати зі сплати судового збору в розмірі 650 (шістсот п'ятдесят) грн. 65 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено 05 листопада 2012 року.

Суддя А.О. Чеснокова