Рішення

від 30.10.2012 по справі 5016/1757/2012(20/51)

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" жовтня 2012 р. Справа № 5016/1757/2012(20/51)

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Олейняш Е.М. при секретарі судового засідання Атаманюк В.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Миколаєві справу

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, АДРЕСА_1

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Продмаркет", вул. Янтарна, 318/5, м. Миколаїв, 54050

адреса для листування: вул. Металургів, буд. 32, кв. 24, м. Миколаїв, 54050

про стягнення збитків у сумі 155 121, 44 грн.

за участю представників сторін

від позивача: ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, паспорт серії НОМЕР_2, виданий Корабельним РВ ММУ УМВС України в Миколаївській області 03.10.1997р.

від відповідача: представники не з'явились

Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 звернувся до господарського суду Миколаївської області з позовними вимогами до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Продмаркет" про стягнення збитків у сумі 155 121, 44 грн.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 07.09.12 року порушено провадження у справі та призначено розгляд справи в судовому засіданні на 25.09.12 року.

В судовому засіданні 25.09.12 року оголошувалась перерва до 30.10.12 року.

Позивач в судовому засіданні 30.10.12 року позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд позов задовольнити. В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив наступне.

15 березня 2005 року між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Продмаркет»укладено договір № 01/03-05 про врегулювання взаємовідносин при реалізації права власності на об'єкти нерухомого майна. Предметом вищезазначеного договору є врегулювання взаємовідносин сторін при реалізації права володіння та користування приміщеннями першого та другого поверхів нежитлової адміністративної будівлі, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2, з метою отримання прибутку від надання зазначених приміщень в оренду третім особам. Умовами договору передбачено, що прибуток буде розподілятись між сторонами в рівних частинах, тобто по 50%.

Позивач зазначає, що він відповідно до умов договору здійснював фінансування ремонтних робіт адміністративної будівлі за адресою АДРЕСА_2, монтаж інженерних комунікацій, встановлення дверей, вікон, капітальний ремонт підлогового покриття, стін та стелі. Позивач вказує, що ним були знайдені потенційні орендарі, однак, відповідач порушив умови договору та не забезпечив нормальне енергопостачання та теплопостачання об'єкта, тобто відремонтовані позивачем та готові до здачі в оренду приміщення не можуть бути використані за призначенням та принести позивачу прибуток.

Із посиланням на приписи ст. ст. 16, 526, 629 ЦК України, п. 2.3.3, п. 3.1, п. 3.2, п. 6.4 договору, специфікації до договору, позивач просить стягнути з відповідача понесені збитки в сумі 155 121, 44 грн.

Відповідач не скористався наданим йому ст. 22 ГПК України правом та повноважного представника в судове засідання 30.10.12 року не направив.

Відповідно до п. 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 року № 18 особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

У разі присутності сторони або іншого учасника судового процесу в судовому засіданні протокол судового засідання, в якому відображені відомості про явку сторін (пункт 4 частини другої статті 81-1 ГПК), є належним підтвердженням повідомлення такої сторони (іншого учасника судового процесу) про час і місце наступного судового засідання.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що

адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Ухвала про порушення провадження у справі надіслана за належною адресою відповідача та отримана ним, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення, яке наявне в матеріалах справи (арк. справи 33). Крім того, в протоколі судового засідання від 25.09.12 року судом було зазначено дату та час наступного судового засідання. Відтак, відповідач про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що також свідчить підпис повноважного представника на Повідомленні про відкладення судового засідання від 25.09.12 року, яке наявне в матеріалах справи (арк. справи 64).

За таких обставин, суд дійшов висновку про вчинення усіх необхідних дій щодо повідомлення відповідача по дату, час та місце судових засідань.

Причини неявки повноважного представника відповідача суду не відомі.

Відповідно до п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

При цьому судом також враховано, що відповідно до п. 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 року № 18 у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Суд дійшов висновку про достатність у матеріалах справи документальних доказів для вирішення спору по суті за відсутності повноважного представника відповідача.

Судом також враховано, що 25.10.12 року від відповідача надійшло клопотання, в якому він із посиланням на ч. 2 ст. 778 ЦК України, відповідно до якої якщо поліпшення можуть бути відокремлені від речі без її пошкодження, наймач має право на їх вилучення, просить суд надати йому можливість повернути позивачу частину обладнання та матеріали, які можуть бути відокремлені від підлоги і стін без шкоди для будівлі всього на суму 16 973, 16 грн., а саме:

- за специфікацією № 3 від 17.08.2005 року: п.17 радіатори металеві -12 шт. по 380,00 грн. на суму 4560,00 грн.; п. 7 унітаз з бачком - 2 шт. по 156,00 грн. на суму 312,00 грн.; п. 8 раковина «Тюльпан»- 1 шт. за ціною 120,00 грн.; п. 9 ванна пластикова - 2 шт. по 560, 00 грн. на суму 1120 грн.

- за специфікацією № 6 від 20.04.2007 року: п. 1 лінолеум 18 кв.м. по 55,00 грн. на суму 990,00 грн.; п. 3 ламінат дуб перл. 30 кв.м. по 79,00 грн. на суму 2370,00 грн.

- за специфікацією № 8 від 26.07.2010 року: п.11 лінолеум 18,88 кв.м. за ціною 107,00 грн. на суму 2020,16 грн.; п.15 кондиціонер 1 шт. за ціною 4200,00 грн.; п.16 світильник - 2 шт. за ціною 300,00 грн. на суму 600,00 грн.; п.17 жалюзі 2 комплекти по ціні 340,50 грн. на суму 681,00 грн.

Залишок боргу в розмірі 138 148, 28 грн. згідно п. 4.3 Договору № 01/03-05 від 01.03.2005 року, відповідач просить надати можливість оплатити з відстрочкою на протязі двох років.

Судом також враховано, що в судовому засіданні 25.09.12 року представник відповідача Шкурін Володимир Володимирович, директор відповідача згідно протоколу зборів засновників № 01/09, наказу № 01/09 від 01.09.2010 року, позовні вимоги визнав в повному обсязі.

Відповідно до ч. 5, 6 ст. 22 ГПК України відповідач має право визнати позов повністю або частково, а також має право до початку розгляду господарським судом справи по суті подати зустрічний позов. Господарський суд не приймає відмови від позову, зменшення розміру позовних вимог, визнання позову відповідачем, якщо ці дії суперечать законодавству або порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси.

Відповідно до ч. 3 ст. 43 ГПК України визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

Відповідно до ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд встановив наступне.

15 березня 2005 року між позивачем Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (Сторона-2) та відповідачем Товариством з обмеженою відповідальністю «Продмаркет»(Сторона-1) укладено договір № 01/03-05 про врегулювання взаємовідносин при реалізації права власності на об'єкти нерухомого майна (далі -Договір).

Відповідно до ч. 1-3 ст. 6 ЦК України сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства.

Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами.

Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

В силу ст. ст. 11, 202, 509 ЦК України між сторонами на підставі Договору виникли зобов'язальні відносини.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

В силу ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Умовами договору сторони передбачили наступне.

Відповідно до п. 1.1 Договору предметом договору є врегулювання взаємовідносин сторін при реалізації права володіння та користування приміщеннями першого та другого поверхів нежитлової адміністративної будівлі, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 (далі -Будівля)

Відповідно до п. 1.2 Договору Сторона-1 (ТзОВ «Продмаркет») користується правом власності на Будівлю, надає для спільної здачі в оренду третім особам перший та другий поверхи Будівлі. Сторона-2 (ПП ОСОБА_2) в свою чергу здійснює фінансування ремонтних робіт Будівлі, монтаж інженерних комунікацій, встановлення дверей, вікон, капітальний ремонт підлогового покриття, стін і стелі. Найменування, вартість, кількість, асортимент обладнання і матеріалів, а також вартість робіт зазначаються у рахунках-фактурах, чеках, накладних або у специфікаціях, які завіряються підписами сторін і є невід'ємною частиною цього Договору.

Відповідно до п. 1.4 Договору метою даного договору є отримання прибутку від надання в оренду третім особам офісних приміщень першого та другого поверхів Будівлі. При цьому прибуток буде розподілятись між Сторонами в рівних пропорціях, тобто по 50%.

Відповідно до п. 2.1 Договору Сторона-1 (ТзОВ «Продмаркет») зобов'язалась:

- користуючись правом власності на Будівлю, надати для спільної здачі в оренду третім особам перший та другий поверхи нежитлового двоповерхового приміщення;

- забезпечити вільний доступ працівників Сторони-2 (ПП ОСОБА_2);

- не допускати необґрунтовані відключення тепло-, електро- та водопостачання Будівлі;

- забезпечити нормальне функціонування інженерних комунікацій Будівлі;

- Сторона-1 (ПП ОСОБА_2) має право здійснювати контроль над діяльністю Сторони-2 в рамках дійсного Договору шляхом перевірки бухгалтерських та інших документів.

Відповідно до п. 2.1.6 Договору грошові кошти, отримані за оренду приміщень від третіх осіб, будуть акумулюватися на рахунку Сторони-1 (ТзОВ «Продмаркет») та при вирахуванні експлуатаційних витрат по обслуговуванню тепло-, електро- та водомереж Будівлі в розмірі пропорційно площі наданих в оренду третім особам приміщень до загальної площі Будівлі, буде визначатись прибуток від спільної діяльності та виплачуватись Стороні-2 (ПП ОСОБА_2) відповідно до пунктів 1.3 та 1.4 даного договору.

Відповідно до п. 2.2.1 Договору Сторона-2 (ПП ОСОБА_2) зобов'язалась здійснити фінансування ремонтних робіт Будівлі (монтаж інженерних комунікацій, встановлення дверей, вікон, капітальний ремонт підлогового покриття, стін та стелі) на підставі погодженого Сторонами кошторису робіт. При цьому, матеріали та обладнання, придбані та встановлені Стороною-2 (ПП ОСОБА_2), є власністю Сторони-2 (ПП ОСОБА_2).

Відповідно до п. 2.2.2 Договору Сторона-2 (ПП ОСОБА_2) зобов'язується приймати участь в пошуку орендарів на відремонтовані та готові до здачі приміщення.

Пунктами 2.3.2 та 2.3.3 Договору передбачено, що Сторони мають право вимагати від сторони, яка порушує умови дійсного договору, у найкоротший строк усунути порушення, а також відшкодування нанесених цим порушенням збитків, враховуючи недоотриманий прибуток від зірваних угод та відшкодування шкоди діловій репутації.

Відповідно до п. 3.2 Договору у випадку порушення умов даного Договору винна Сторона зобов'язана у найкоротший строк усунути порушення, а також відшкодувати потерпілій Стороні спричинені цим порушенням збитки, враховуючи недоотриманий прибуток від зірваних угод та відшкодування шкоди діловій репутації.

Відповідно до п. 6.4 Договору за порушення умов даного Договору винна Сторона відшкодовує спричинені цим збитки, в тому числі упущену вигоду, в порядку, передбаченому діючим законодавством України.

Відповідно до п. 4.3 Договору у випадку відсутності отримання прибутку з причин, які не залежать від Сторін, Сторона-2 (ПП ОСОБА_2) має право на відшкодування здійсненого нею фінансування ремонтних робіт Будівлі та відшкодування вартості матеріалів та обладнання, придбаних Стороною-2 (ПП ОСОБА_2) згідно специфікації, яка є невід'ємною частиною цього Договору.

Предметом спору у даній справі є вимога про стягнення з відповідача ТзОВ «Продмаркет»на користь ПП ОСОБА_2 збитків у сумі 155 121, 44 грн.

Розмір заявлених до стягнення збитків розраховано позивачем на підставі Специфікацій до Договору № 001 від 04.04.05 року, № 002 від 24.05.05 року, № 003 від 17.08.05 року, № 004 від 25.08.05 року, № 005 від 02.09.05 року, № 006 від 20.04.07 року, № 007 від 10.03.09 року, № 008 від 26.07.10 року (арк. справи 9-17).

Як на підтвердження завдання збитків позивач ПП ОСОБА_2 посилається також на Рахунок № 1 на суму 11 448 грн., а також на накладні на загальну суму 32 791, 54 грн., на підставі яких було придбано матеріали відповідно до вищевказаних специфікацій (арк. справи (18-20).

В обґрунтування неможливості одержання прибутку позивач посилається на лист, направлений на адресу відповідача ТзОВ «Продмаркет»від 27.12.11 року, в якому повідомляє відповідача про те, що на відремонтовані приміщення є орендарі, які готові орендувати вищевказане приміщення на тривалий час (арк. справи 22). У відповідь на вказаний лист ТзОВ «Продмаркет»листом № 20/01 від 20.01.12 року повідомило позивача про те, що у зв'язку з тяжкою фінансовою ситуацією ТзОВ «Продмаркет»не зможе надалі виконувати умови договору. Адміністративна будівля не буде забезпечена електроенергією та газом, тому здавати в оренду приміщення буде неможливо (арк. справи 23).

Правова природа стягуваної заборгованості, за твердженням позивача, це -збитки, положення про які регламентуються Цивільним кодексом України та Господарським кодексом України.

За правилами статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Статтею 22 ЦК України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відповідно до ст. 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Згідно з ч. 1 ст. 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Згідно з приписами ст. 623 ЦК України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором. При визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.

Системний аналіз вищевказаних норм дозволяє дійти висновку, що для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків потрібна наявність усіх елементів складу правопорушення: 1) противоправної поведінки; 2) збитків; 3) причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками; 4) вини.

Відсутність хоча б одного із вищеперелічених елементів, утворюючих склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності, оскільки його поведінка не може бути кваліфікована, як правопорушення.

Підставою для відшкодування збитків є вина особи, яка їх заподіяла, за умови безпосереднього причинного зв'язку між неправомірними діями винної особи і самими збитками.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про безпідставність та необгрунтованість заявлених позовних вимог, оскільки заявлена позивачем до стягнення сума не є збитками в розумінні ст. 22 ЦК України, ст. 224, 225 ГК України.

Судом також враховано наступне.

Відповідно до п. 4.3 Договору у випадку відсутності отримання прибутку з причин, які не залежать від Сторін , Сторона-2 (ПП ОСОБА_2) має право на відшкодування здійсненого нею фінансування ремонтних робіт Будівлі та відшкодування вартості матеріалів та обладнання, придбаних Стороною-2 (ПП ОСОБА_2) згідно специфікації, яка є невід'ємною частиною цього Договору.

Отже, саме умовами чинного договору № 01/03-05 від 01.03.05 року сторони передбачили, що відшкодування здійсненого фінансування ремонтних робіт Сторона-2 (ПП ОСОБА_2) має право саме у випадку відсутності отримання прибутку з причин, які не залежать від Сторін. Натомість, суду не подано жодних доказів, які б свідчили про здійснення сторонами заходів, спрямованих на одержання прибутку, та відсутності отримання прибутку саме з причин, які не залежать від Сторін.

З поданого суду листа позивача, в якому він повідомляє відповідача про наявність потенційних орендарів, не вбачається з ким проводились переговори щодо надання в оренду приміщення (з якою юридичною чи фізичною особою), на яких умовах планувалось до здачі в оренду приміщення тощо (суду не подано доказів проведення з потенційними орендарями переговорів, обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами, укладення попередніх договорів тощо). Жодних доказів в підтвердження факту неможливості забезпечення адміністративної будівлі, що планувалась до здачі в оренду, електроенергією та газом з причин, які не залежать від Сторін, суду також не подано. Інших доказів, які б свідчили про вжиття сторонами заходів спрямованих на одержання прибутку (доходу) та неотримання прибутку з незалежних від волі сторін причин суду не подано.

Відповідно до ст. 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обгрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Приписами ч. 1, 2 ст. 43 ГПК України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

Відповідно до ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Частина 1 ст. 15 ЦК України встановлює, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про недоведеність належними і допустимими доказами та безпідставність позовних вимог. В позові слід відмовити.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судовий збір слід покласти на позивача.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст. 22, 33, 34, 43, 49, 82-84 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

відмовити в позові Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Продмаркет" (код ЄДРПОУ 32189144) про стягнення збитків у сумі 155 121, 44 грн.

Судові витрати в сумі 3 102, 43 грн. покласти на позивача.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення виготовлено 02.11.12 року

Суддя Е.М.Олейняш