Постанова

від 09.12.2008 по справі 6099-2008а

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

6099-2008А

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 122

ПОСТАНОВА

Іменем України

09.12.2008Справа №2-31/6099-2008А

Господарський суд Автономної Республіки Крим у складі

судді Привалової А.В.

при секретарі судового засідання Шильнової О.М.

за участю представників сторін :

від позивача – Жижченко О.В., директор, Мусаєва А.С., дов. у справі

від відповідача – Патраш В.І., дов. у справі

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом – Комунального підприємства «Упорядкування міста», (98500, м.Алушта, вул.Таврійська, 2)

до відповідача – Державної податкової інспекції в м.Алушта, (98500, м.Алушта, вул.Леніна, 22а)

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство «Упорядкування міста» звернулось до господарського суду АРК до Державної податкової інспекції в м.Алушта АРК з позовними вимогами про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень від 25.04.2008 р., прийнятих на підставі акту перевірки №516/15-2/24402016 від 17.04.2008 р. : №0000281502/0 про застосування до КП «Упорядкування міста» фінансових санкцій в сумі 94160,52 грн. за затримку на 518 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання з ПДВ в сумі 188321,03 грн.; №0000291502/0 про застосування до КП «Упорядкування міста» фінансових санкцій в сумі 7075,80 грн. за затримку на 87 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання з ПДВ в сумі 35379,00 грн.

У ході судового розгляду справи позивач змінив позовні вимоги, просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ в м.Алушта про застосування до КП «Упорядкування міста» фінансових санкцій №0000281502/0 від 25.04.2008 р. в сумі 94160,52 грн.; №0000291502/0 від 25.04.2008 р. в сумі 7075,80 грн.; №0000281502/1 від 19.05.2008 р. в сумі 94160,52 грн.; №0000291502/1 від 19.05.2008 р. в сумі 7075,80 грн.; №0000281502/2 від 15.07.2008 р. в сумі 94160,52 грн.; №0000291502/2 від 15.07.2008 р. в сумі 7075,80 грн.

Ухвалою господарського суду АРК від 08.10.2008р. залучено до розгляду адміністративної справи №2-16/6099-2008А замість судді господарського суду АРК Омельченко В.А. суддю господарського суду АРК Привалову А.В., з привласненням справі №2-31/6099-2008А.

Ухвалою господарського суду АРК від 15.10.2008 р. справу прийнято до свого провадження суддею Приваловою А.В. та призначено до розгляду.

Позовні вимоги мотивовані тим, що внаслідок неправомірних дій відповідача щодо розподілу на власний розсуд перерахованих підприємством поточних податкових зобов'язань за відповідні періоди без згоди останнього, призвело до створення штучної заборгованості підприємства. Позивач вважає, що застосування відповідачем штрафних санкцій за порушення граничних строків сплати податкових зобов'язань з ПДВ є безпідставним, не ґрунтується на нормах діючого законодавства і порушує права і законні інтереси підприємства.

Відповідач проти позову заперечує за мотивами, викладеними у запереченнях на позов. В обґрунтування правомірності спірних рішень посилається  на положення п.7.7 ст.7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” щодо погашення податкового боргу у порядку календарної черговості його виникнення. Вважає, що штрафні санкції правомірно нараховані позивачу за несвоєчасну сплату узгоджених податкових зобов'язань з ПДВ.

Відповідно до п.6 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України після початку діяльності окружного адміністративного суду на господарський суд покладено обов'язок вирішення адміністративних справ, підвідомчих господарському суду відповідно до Господарського процесуального кодексу України, провадження в яких було відкрито місцевим господарським судом до початку діяльності відповідного адміністративного суду, за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін,  дослідивши надані сторонами докази, суд вважає що, позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

17.04.2008р. ДПІ у м.Алушта проведена невиїзна документальна перевірка комунального підприємства «Упорядкування міста» з питання своєчасності сплати податку на додану вартість за період з 31.10.2006 р. по 31.03.2008 р. згідно наданих податкових декларацій , про що складений відповідний акт №516/15-2/24402016 від 17.04.2008 р.  

Перевіркою встановлені порушення абз.1 п.п.5.3.1 п.5.3 ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” в частині несвоєчасної сплати податкового зобов'язання з податку на додану вартість, згідно податкових декларацій №21500 від 20.10.2006 р., №25091 від 20.11.2006р., №27162 від 20.12.2006р., №30085 від 20.01.2007р., №1170 від 20.02.2007р., №3536 від 19.03.2006р., №6275 від 17.04.2008р., №10244 від 21.05.2007р., №11466 від 21.06.2007 р., №14727 від 20.07.2007р., №17466 від 16.08.2007р., №19368 від 20.09.2007 р., №22596 від 18.10.2007р., №25911 від 16.11.2007р., №27812 від 17.12.2007 р., №30620 від 17.01.2008р., облікові картки 2006-2008 року, платіжні доручення №85 від 17.03.2008 р., №99 від 28.03.2008 р., №101 від 31.03.2008 р.

На підставі вказаного акту перевірки, ДПІ в м.Алушта були винесені відносно позивача податкові повідомлення-рішення про застосування штрафних санкцій №0000281502/0 від 25.04.2008р. на суму 94160,52 грн. за затримку на 518 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання з ПДВ в сумі 188321,03 грн.  і   №0000291502/0 на  суму 7075,80 грн.  за затримку на 87 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання з ПДВ в сумі 35379,00 грн.

Позивач оскаржив зазначені податкові повідомлення-рішення в порядку апеляційного узгодження, які були залишені без змін рішеннями ДПІ в м.Алушта від 17.05.08р. №5046/10/23  та ДПА в АРК від 20.06.08р. №6133/7/25-023 відповідно. За результатами оскарження відповідачем були виписані податкові повідомлення–рішення від 19.05.2008р. №0000281502/1 та №0000291502/1, від 15.07.2008р. №0000281502/2 та  №0000291502/2.

В обгрунтування правомірності спірних податкових повідомлень-рішень, відповідач посилається на п.п. 17.1.7, п.17.1 ст.17 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, відповідно до якого, у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у таких розмірах:

-          при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі 10% погашеної суми податкового боргу;

-          при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі 20% погашеної суми податкового боргу;

-          при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі 50% погашеної суми податкового боргу.

Відповідач вважає, що узгоджені суми по деклараціям були сплачені позивачем фактично з затримкою, оскільки переховані позивачем суми по сплаті зобов'язань за цими деклараціями податкова інспекція зараховувала у погашення податкового боргу в порядку календарної черговості, що зазначено у акті перевірки, у зв'язку з чим й застосовані штрафні санкції на підставі пп.17.1.7 п.17.1 ст.17 Закону №2181.

Своє право на зарахування у погашення податкового боргу перерахованих платником податків коштів за поточними податковими зобов'язаннями  відповідач обгрунтовує п.7.7 ст. 7 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами" (із змінами і доповненнями) №2181-111 від 21.12.2000р., відповідно до якого  податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами)-у рівних пропорціях.

Отже, на думку відповідача, зазначена норма закону дозволяє податковому органу зараховувати перераховані підприємством кошти за поточними податковими зобов'язаннями у погашення податкового боргу, який виник раніше, оскільки платник податку не має права здійснювати сплату поточного зобов'язання у тому разі, якщо він має несплачений податковий борг з того ж податку.

Суд не погоджується з такою позицією відповідача виходячи з наступного.

Статтею 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути позбавлений права власності. Конституційні права гарантуються і не можуть бути скасовані (ст.22). Конституція України має вищу юридичну силу (ст.8).

Відповідно до ч.1 ст.5 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу та міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно до ст.9 Конституції України  чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість виконання яких  надана Верховною радою  України, є частиною національного законодавства України.

Стаття 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основних свобод від 20.03.1952р., ратифікованого Україною 17.07.1997р., передбачено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого права, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права. Частина 2 цієї ж статті зазначає, що попередні положення ніяким чином не обмежують права держави запроваджувати такі закони, які, на її думку, необхідні для здійснення контролю за використанням майна відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків або інших зборів.

Згідно ст.316-318 Цивільного кодексу України КП «Упорядкування міста» є власником свого майна, у тому числі власних грошових коштів.

Статтею 319 ЦК України передбачено, що власник  володіє, використовує і розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Держава  не втручається у здійснення власником прав власності.

Пункт 3 статті 47 Господарського кодексу України також передбачає, що держава гарантує недоторканість майна і забезпечує захист майнових прав суб'єктів господарювання.

Таким чином, з системного аналізу наведених правових норм слідує, що власник коштів вільно володіє і на свій розсуд розпоряджається цими коштами, що є його власністю, і будь-які обмеження з використання юридичною особою власного майна, зокрема перерахування коштів, можливе лише за згодою власника або за рішенням суду.

Оскільки платник податків є власником своїх коштів, тобто має право вільно, на свій розсуд, володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, у тому числі визначати призначення платежів, суд вважає, що застосування відповідачем п.17.1.7 ст.7 Закону №2181 спірними податковими повідомленнями-рішеннями до позивача неправомірно і порушує право власності позивача, що є його конституційним правом.

З акту перевірки вбачається, що  КП «Упорядкування міста» сплатило борг з ПДВ по деклараціям за вересень 2006 року – грудень 2007р. платіжними дорученнями №323 від 02.10.07р. в сумі 16000,00грн.,№350 від 28.11.07р. в сумі 1000,00грн., №328 від 17.12.07р. в сумі 2020,00грн., №85 від 17.03.08р. в сумі 10,00грн., №99 від 28.03.08р. в сумі 1617,00грн., №101 від 31.03.08р. в сумі 335000,00грн., чим допустило затримку сплати узгодженого податкового зобов'язання по відповідним деклараціям.

Проте, викладене у акті перевірки не відповідає фактичним обставинам і спростовується платіжними дорученнями позивача, згідно яким позивач сплатив ПДВ за деклараціями за вересень 2007р – лютий 2008р., що зазначено у призначенні платежу.

Відповідно до Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків, затвердженого наказом ДПА України від 21.06.2001р. №253, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 06.07.2001р.  за №567/5758 (зі змінами та доповненнями)  в основу  повідомлення-рішення  може бути покладено виключно акт перевірки, який у відповідності до п.1.5-1.7, п.2.3.2 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого  наказом ДПА України від 10.08.05р. №327, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України  25.08.05р. №925/11205, повинен містити тематизований виклад  виявлених  в ході перевірки фактів порушень, які викладаються чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані  в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Зазначене свідчить про те, що підставою для висновків  про порушення  граничних строків сплати  податкових зобов'язань можуть бути  виключно первинні документи платника, підставою для застосування фінансових санкцій можуть бути виключно акти перевірок, складені у встановленому порядку на підставі первинних документів.       

Судом встановлено, що відповідачем при перевірці вибірково використані подані позивачем відповідні декларації з податку на додану вартість,  облікові картки 2006-2008року, що відображено у акті перевірки.

У зв'язку з чим суд приходить до висновку, що жодних первинних документів та даних бухгалтерського обліку КП «Упорядкування міста» відповідачем не досліджувалось.

Відповідно до п.2.3.4 Порядку №327 не допускається відображення в акті перевірки необґрунтованих даних, а також суб'єктивних припущень перервіряючими, які не мають підтвердження доказами.

Матеріали справи свідчать, що в акті перевірки від 17.04.08р. №516/15-2/24402016, на підставі якого винесені спірні податкові повідомлення-рішення, відображені необґрунтовані дані, які спростовуються первинними документами позивача.

Недослідження відповідачем первинних документів позивача призвело до відображення в акті перевірки даних, що не відповідають фактичним обставинам справи.

Відповідно до вимог частини 1 статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України  доказами в адміністративному судочинстві є будь-які  фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність  обставин, що  обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Пунктом  4 статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування.

Суд приходить до висновку, що акт перевірки, на підставі якого прийняти спірні податкові повідомлення-рішення, не є належним доказом правомірності застосування до позивача фінансових санкцій.

Відповідно п.п.3.1.1 п.3.1 ст.3 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платника податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”(від 21.12.2000 року № 2181 із змінами та доповненнями) активи платника податків можуть бути примусово стягнені в рахунок погашення його податкового боргу виключно за рішенням суду. В інших випадках платники податків самостійно визначають черговість та форми задоволення претензій кредиторів за рахунок активів, вільних від заставних зобов'язань забезпечення боргу.

Джерелами самостійної сплати податкових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна і немайнових цінностей, випуску цінних паперів, у тому числі корпоративних прав, отримані у позику (кредит), а також з інших джерел з урахуванням особливостей, визначених цією статтею (п.п.7.1.1 п.7.1 ст.7 Закону України № 2181-Ш від 21.12.2000 р.)

Згідно з пп.3.1.1 п.3.1 ст.3 Закону України відповідач не звертався до суду для примусового стягнення боргу з податку на додану вартість

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що ДПІ у м.Алушта діяла із значним перевищенням своїх повноважень, передбачених Законами України «Про державну податкову службу в Україні», «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»,  оскільки не вправі була самостійно, без згоди позивача або відповідного рішення суду, визначати призначення платежу та зараховувати платежі за поточними зобов'язаннями на погашення податкового боргу, що виник раніше.

Доводи відповідача про обґрунтоване  зарахування поточних платежів позивача з ПДВ в рахунок погашення боргу в порядку календарної черговості його виникнення  з посиланням на п.7.7 ст.7 Закону України ««Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»  судом до уваги не приймаються, оскільки наведена норма закону не надає такого права податковому органу самостійно без згоди власника коштів або судового рішення здійснювати таке зарахування.

Крім того, відповідно до Інструкції про порядок  ведення органами  державної податкової служби оперативного обліку платежів до бюджету, облік, контроль і складання  звітності щодо платежів, що надходять до бюджету (далі – Інструкція) проводяться органами державної податкової служби з використанням  автоматизованої інформаційної системи, операції на особових рахунках платника податків проводяться в хронологічному порядку  на підставі первинних документів платника податків та визначених в них призначень платежів.

Пунктом 11.4 Інструкції визначено, що під погашенням податкового боргу за певним видом платежу слід розуміти зменшення абсолютного значення від'ємного сальдо розрахунків платника з бюджетом та пені, підтверджене відповідним документом. Таким чином, доказом самостійної сплати податкового боргу платником податку може бути  лише його документи (платіжні доручення) з відповідним призначення платежу.

Згідно з ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють чи прийняти (вчинені) ці рішення на підставі, у межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); пропорційно, зокрема дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення  яких спрямоване це рішення.

Частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, яким є відповідач, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.     

Згідно із ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи  зобов'язані діяти лише на підставі,  в  межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.  

Проте, належних доказів того, що застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій спірними податковими повідомленнями-рішеннями здійснено правомірно і обґрунтовано, на підставі первинних документів позивача, ДПІ в м.Алушта суду не надано.

За викладених обставин, позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

Судові витрати, понесені позивачем,  підлягають стягненню на його користь у розмірі 3,40грн. з Державного бюджету України на підставі ст.94 КАС України.

У судовому засіданні 09.12.2008р. оголошено вступну та резолютивну частину постанови. Повний текст постанови підписано 11.12.2008р.

На підставі викладеного, керуючись ст.2, 17, 70, 71, 86, ч.1 ст.94, 98, ст.ст.158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд  

ПОСТАНОВИВ:

1.          Позов задовольнити.

2.          Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ в м.Алушта  від 25.04.2008р.  №0000281502/0  про застосування штрафних (фінансових) санкцій до Комунального підприємства «Упорядкування міста» в сумі 94160,52 грн.

3.          Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ в м.Алушта  від 25.04.2008р. №0000291502/0  про застосування штрафних (фінансових) санкцій до Комунального підприємства «Упорядкування міста»в сумі 7075,80 грн.

4.          Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ в м.Алушта від 19.05.2008р. №0000281502/1 про застосування штрафних (фінансових) санкцій до Комунального підприємства «Упорядкування міста»в сумі 94160,52 грн.

5.          Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ в м.Алушта від 19.05.2008р. №0000291502/1  про застосування штрафних (фінансових) санкцій до Комунального підприємства «Упорядкування міста»в сумі 7075,80 грн.

6.          Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ в м.Алушта  від 15.07.2008р. №0000281502/2 про застосування штрафних (фінансових) санкцій до Комунального підприємства «Упорядкування міста» в сумі 94160,52 грн.

7.          Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ в м.Алушта  від 15.07.2008р. №0000291502/2 про застосування штрафних (фінансових) санкцій до Комунального підприємства «Упорядкування міста» в сумі 7075,80 грн.   

8.          Стягнути з Державного бюджету України на користь Комунального підприємства “Упорядкування міста”(98500, м.Алушта, вул.Таврійська, 2, ЄДРПОУ 24402016) витрати по сплаті судового збору в сумі 3,40грн.

Виконавчий лист видати у встановленому ст.254 КАС України порядку після набрання постановою законної сили.

Постанова може бути оскаржена до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через господарський суд АР Крим шляхом  подачі заяви про апеляційне оскарження постанови в 10-денний строк з дня складання постанови у повному обсязі, з подальшим поданням апеляційної скарги на постанову протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження та в порядку і строки, передбачені пунктом 5 статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, у разі неподання відповідної заяви постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення (у разі складання постанови у повному обсязі  – з дня складення у повному обсязі). Якщо після подачі заяви про апеляційне оскарження, апеляційна скарга не подана, постанова вступає в законну силу через 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Копію постанови надіслати на адреси сторін рекомендованою кореспонденцією.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Привалова А.В.