Рішення

від 23.12.2008 по справі 7719-2008

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

7719-2008

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 103

РІШЕННЯ

Іменем України

23.12.2008Справа №2-15/7719-2008

За позовом Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Сімферополь» (95051, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Гоголя,71/вул. Спера, 14/вул. Павленка,17, ідентифікаційний код 35228809)

До відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Катран Крим» (95051, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Гоголя71/ вул. Спера, 14/вул. Павленка,17, ідентифікаційний код 20727046)

До відповідача Фонду комунального майна Сімферопольської місткої ради (95000, АР Крим,  м. Сімферополь, вул. Толстого,15, ідентифікаційний код 20687358)

Про визнання недійсним договору

Суддя ГС АР Крим І.А. Іщенко

                                        представники:

Від позивача –  Пояркова О.В., довіреність № 4/7 від 30.10.2008 р., у справі, Простакова І.А., голова

Від відповідача 1 – Спірідонов О.Ю., довіреність б/н від 17.09.2008 р., у справі

Від відповідача 2 – Лисякова М.П., довіреність у справі

Обставини справи: Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Сімферополь»  звернулось до Господарського суду із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Катран Крим», Фонду комунального майна Сімферопольської місткої ради  про визнання недійсним договору купівлі-продажу індивідуально визначеного комунального майна м. Сімферополя – нежитлових приміщень по вул.. Гоголя, 71/вул.. Спера, 14/вул.. Павленка, 17, укладений 01.02.2008 р. між . Фондом комунального майна Сімферопольської місткої ради  та ООО «Катран Крим».

Позовні вимоги мотивовані тим, що Фондом комунального майна Сімферопольської міської ради при укладенні договору купівлі-продажу від 01.02.2008 р. реєстровий номер 166 порушено право власності на допоміжні приміщення власників квартир багатоквартирного будинку по вул.. Гоголя, 71/вул.. Спера, 14/вул.. Павленка, 17 в м. Сімферополі, підтвердження якого не потребує здійснення додаткових дій, що передбачено частиною 2 статті 10 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду».

Резолюцією в.о. голови господарського суду АР Крим С.А. Чумаченко у зв'язку з призначенням судді ГС АР Крим З.І. Крапової на посаду судді Севастопольського апеляційного адміністративного суду, справу передано на розгляд судді ГС АР Крим І.А. Іщенко.

Ухвалою господарського суду АР Крим від 03.10.2008 р. справа прийнята у провадження судді ГС АР Крим І.А. Іщенко, справі привласнений № 2-15/7419-2008.

Відповідач Фонд комунального майна Сімферопольської місткої ради проти позовних вимог заперечує з підстав, викладених у відзиві на позов № 1639/40/01 від 15.10.2008 р., мотивуючи тим, що приміщення, що є предметом спірного договору, не є допоміжними та підвальними та є власністю Сімферопольської міської ради, а отже Фондом не були порушені права ОСББ «Сімферополь» укладенням спірного договору купівлі-продажу від 01.02.2008 р.

У судовому засіданні 17.11.2008 р. представником позивача були надані додаткові обґрунтування позовних вимог в порядку статті 22 Господарського процесуального кодексу України, згідно яких позивач зазначив, що договір від 01.02.2008 р. суперечить актам цивільного законодавства, а також моральним принципам суспільства, що є порушенням частини 1 статті 203 Цивільного кодексу України.

Вказана заява була прийнята судом до розгляду.

22.12.2008 р. до господарського суду АР Крим надійшов відзив Товариства з обмеженою відповідальністю «Катран Крим» на позовну заяву, в якому він проти позову заперечує, просить суд у позові відмовити.

22.12.2008 р. до господарського суду АР Крим надійшло клопотання відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Катран Крим» про призначення у справі судової будівельно-технічної експертизи, на вирішення якої поставити наступні питання: чи є нежитлове приміщення площею 166,4 кв.м розташоване в м. Сімферополі по вул.. Гоголя, 71/вул.. Спера, 14/вул.. Павленка, 17, відповідно до діючих норм і правил в галузі будівництва – цокольним поверхом; чи є приміщення площею 166,4 кв.м, розташоване в м. Сімферополі по вул.. Гоголя, 71/вул.. Спера, 14/вул.. Павленка, відповідно до діючих норм і правил в галузі будівництва нежитловим не допоміжним приміщенням житлового будинку.

Суд, розглянувши зазначене клопотання, заслухавши пояснення сторін з цього приводу, не вбачає обґрунтованих підстав для задоволення зазначеного клопотання, оскільки відповідно до  статті 41 Господарського процесуального кодексу України суд призначає судову експертизу для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань. Проте, в даному випадку, наявні в справі матеріали в достатній мірі характеризують правовідносини, що склалися між сторонами.

Розгляд справи відкладався в порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

Строк розгляду справи був продовжений на підставі статті 69 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення  представників сторін, дослідивши представлені докази, суд

                                                         ВСТАНОВИВ :

01.02.2008 р. між Фондом комунального майна Сімферопольської місткої ради (Продавець) та Товариством  з обмеженою відповідальністю «Катран Крим» (Покупець) був укладений договір купівлі – продажу  окремого індивідуально визначеного майна – приміщень по вул.. Гоголя, 71/вул.. Спера, 14/вул.. Павленка, 17, комунальної власності м. Сімферополя шляхом викупу, реєстровий № 166. (108-113).

Пунктом 1.1 вказаного договору встановлено, що Продавець зобов'язується передати у власність Покупцю нежилі приміщення (об'єкт) у цокольному поверсі літ. А: № 1,2,3,4,5,6,6а,7,8,9, загальною площею 166,4 кв.м, які знаходяться за адресою : м. Сімферополь, вул.. Гоголя, 71/вул.. Спера, 14/вул.. Павленка, 17, а Покупець зобов'язується прийняти зазначені приміщення і сплатити ціну відповідно до умов, що визначені в цьому договорі.

Ці нежилі приміщення належать територіальній громаді в особі Сімферопольської міської ради на підставі свідоцтво про право власності на нерухоме майно, виданого виконавчим комітетом Сімферопольської міської ради 27.03.2007 р. на підставі рішення виконкому від 23.02.2007 р. за № 503. Право власності зареєстровано в КРП СМБРТІ 27.03.2007 р. згідно витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно.

          Право власника на продаж приміщень підтверджується рішенням 13-ї сесії Сімферопольської міської ради п'ятого скликання від 27.12.2006 р. № 150.

Суду не представлено відповідних доказів його скасування або оскарження у судовому порядку відповідно до вимог статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України.

Позовні вимоги про визнання недійсним договору купівлі-продажу № 166 від 01.02.2008 р. позивач обґрунтовує тим, що через укладення вказаного договору порушується його права власності на допоміжні приміщення власників квартир багатоквартирного будинку.

Оцінивши в сукупності представлені докази, наявні в матеріалах справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

          Відповідно  до   статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права і обов'язки виникають з дій осіб,  передбачених  актами цивільного законодавства, а також з дій осіб, які не передбачені цими актами, але аналогічно породжують цивільні права та обов'язки.

          При цьому, у відповідності з частиною 2 вказаної  норми підставами виникнення цивільних прав і обов'язків, зокрема, є:

1) договори і інші  правочини;

2) створення літературних, художніх творів, винаходів і інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності;

3) спричинення  майнової (матеріального) і моральної шкоди іншій особі;

4) інші юридичні факти.

          Відповідно до статті 12 Цивільного кодексу України особа здійснює свої  цивільні права вільно, на власний розсуд.

          Згідно зі статтею 13 Цивільного кодексу України цивільні права особа здійснює в межах, наданих їй договором.

          Стаття 14 Цивільного кодексу України містить положення про те, що цивільні обов'язки виконуються в межах, встановлених договором.

Частиною 1 статті 215 Цивільного кодексу України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою — третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (частина 3 статті 215 Цивільного кодексу України).

          В  свою  чергу стаття 203 Цивільного кодексу України, передбачає, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Так, суд вважає твердження позивача помилковими з огляду на наступне.

Відповідно до частини 2 статті 10 «Про приватизацію державного житлового фонду» власники квартир багатоквартирних будинків є співвласниками допоміжних приміщень будинку, технічного обладнання, елементів зовнішнього благоустрою і зобов'язані брати участь у загальних витратах, пов'язаних з утриманням будинку і прибудинкової території відповідно до своєї частки у майні будинку. Допоміжні приміщення (кладовки, сараї і т. ін.) передаються у власність квартиронаймачів безоплатно і окремо приватизації не підлягають.

Таким чином, вказаний закон встановлює право спільної сумісної власності лише на допоміжні приміщення.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку», допоміжні приміщення - приміщення, призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування мешканців будинку (сходові клітини, вестибюлі, перехідні шлюзи, позаквартирні коридори, колясочні, кладові, сміттєкамери, горища, підвали, шахти і машинні відділення ліфтів, вентиляційні камери та інші технічні приміщення).

Однак, придбане ТОВ «Катран Крим» нежитлове приміщення за договором купівлі-продажу № 166 від 01.02.2008 р. не є допоміжним і було власністю Сімферопольської міської ради на підставі Постанови Верховної Ради АР Крим «Про розмежування майна державної (Автономної Республіки Крим) власності та власності адміністративно-територіальних одиниць (комунальної)».

Підтвердженням правового статусу Сімферопольської міської ради, як власника є свідоцтво про право власності від 27.03.2007 р. № 581, як вже було встановлено судом вище.

Згідно статті 345 Цивільного кодексу України фізична або юридична особа може набути право власності у разі приватизації державного майна та майна, що є в комунальній власності.

Відповідачі уклали оскаржуваний договір купівлі-продажу відповідно до вимог Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)» та цивільного законодавства України.

При цьому вимоги частини 5 статті 7 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)» не були порушені.

До того ж, в Рішенні Конституційного суду України від 02.03.2004 р. № 4-рп/2004 вказується, що допоміжні приміщення мають бути передані у власність громадян одночасно з приватизацією квартир. Однак, позивач не надав суду документів, які б свідчили про те, що спірне приміщення передавалось у спільну сумісну власність власникам та користувачам квартир дому по вул. Гоголя, 71/вул. Спера, 14/вул. Павленко, 17.

Таким чином, у позивача відсутні підстави вважати придбане ТОВ «Катран Крим» нежитлове приміщення по вул. Гоголя,71/вул.Спера,14/ вул. Павленко,17 площею-166,4 кв.м. своєю власністю та стверджувати про порушення вимог частини 5 статті 7 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)».

Суд вважає необхідним дотримуватися принципів судочинства, що встановлені статтею 129 Конституції України, нормами якої вказано, що основними засадами судочинства  є зокрема, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Тобто, суд вважає потрібним застосувати принцип змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів, а саме розглянути спір з урахуванням лише підстав позову, що вказані позивачем.

          Позивачем всупереч вимогам статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України не представлено суду належних та допустимих доказів в обґрунтування своїх позовних вимог, не наведено підстав для визнання договору недійсним, зокрема в чому саме полягає при укладенні спірного договору порушення правил Цивільного Кодексу України, інших актів цивільного законодавства тощо.

          Таким чином, у суду відсутні обґрунтовані правові підстави для задоволення позову.

          Державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають віднесенню на позивача відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні були оголошені вступна та резолютивна частини рішення згідно статті 85 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складений та підписаний у відповідності до вимог статті 84 Господарського процесуального кодексу України 25.12.2008 р.

          З урахуванням викладеного, керуючись статтями 33, 34 49, 82-85  Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

У позові відмовити.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Іщенко І.А.