Постанова

від 05.11.2012 по справі 2а/2370/3841/2012

ЧЕРКАСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 листопада 2012 року Справа № 2а/2370/3841/2012

10 год. 30 хв. м.Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді -Гараня С.М.,

при секретарі -Лисенко С.С.,

за участю представника позивача Смілянської об'єднаної державної податкової інспекції Черкаської області Державної податкової служби Теслі В.І. -за довіреністю,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом Смілянської об'єднаної державної податкової інспекції Черкаської області Державної податкової служби до приватного підприємства Агрофірма «Русь»про стягнення податкового боргу,

ВСТАНОВИВ:

До суду з адміністративним позовом звернулася Смілянська об'єднана державна податкова інспекція, в якому просить стягнути з приватного підприємства Агрофірма «Русь»3759 грн. 11 коп. податкового боргу.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що в порушення положень п. 287.4 ст. 287 Податкового кодексу України відповідач як платник податків не сплатив самостійно визначену суму податкового зобов'язання, зазначену у поданих ним податкових розрахунках земельного податку у розмірі 698 грн. 96 коп. Крім того, позивач вказує, що відповідно до актів перевірки податкової звітності з податку на прибуток, внаслідок яких до відповідача застосовані штрафні санкції за порушення термінів сплати самостійно визначеного грошового зобов'язання з податку на прибуток приватне підприємство Агрофірма «Русь»має заборгованість з вищенаведеного податку у розмірі 3060 грн. 15 коп. Як наслідок, податкові зобов'язання на загальну суму 3759 грн. 11 коп. відповідачем у добровільному порядку не погашені, а тому підлягають до стягнення в судовому порядку.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив задовольнити позов у повному обсязі.

Представник відповідача по справі, належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду, в судове засідання не з'явився, про причину неприбуття не повідомив, заперечення на позов чи клопотання про відкладення справи не надав, а тому суд вирішив провести розгляд справи за його відсутності на підставі наявних матеріалів.

Заслухавши доводи та пояснення позивача, дослідивши матеріали справи та оцінивши письмові докази у їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позов підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

Згідно копії свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи приватне підприємство Агрофірма «Русь»зареєстроване Виконавчим комітетом Смілянської міської ради Черкаської області, ідентифікаційний код 30865805, та перебуває на обліку в Смілянській об'єднаній державній податковій інспекції Черкаської області Державної податкової служби як платник податків.

30.05.2011 р. відповідачем до Смілянської об'єднаної державної податкової інспекції Черкаської області Державної податкової служби подано податкову декларацію з орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності на 2011 рік, у якій визначено суму податкового зобов'язання на загальну суму 9196 грн. 51 коп.

Актом від 01.02.2012 р. №140/15-025/30865805 про результати невиїзної документальної перевірки своєчасності сплати узгодженого податкового зобов'язання з плати за землю за період з 01.05.2011р. по 09.11.2011р. ПП АФ «Русь»встановлено порушення граничних строків узгодженого податкового зобов'язання згідно ст.ст. 31, 35 Податкового кодексу України.

На підставі вказаного акту перевірки позивачем винесені податкові повідомлення рішення: податкове повідомлення-рішення № 0001281501 від 19.03.2012р. на загальну суму 187 грн. 56 коп. та податкове повідомлення-рішення № 0001271501 від 19.03.2012р. на загальну суму 533 грн. 57 коп.

Відповідно до зворотного боку облікової картки відповідача по орендній платі з юридичних осіб станом на 31.10.2012р. заборгованість приватного підприємства Агрофірма «Русь»становить 698 грн. 96 коп.(з урахуванням переплати 22 грн. 26 коп.).

Крім того, відповідач має непогашений податковий борг з податку на прибуток, що підтверджується: актом камеральної податкової звітності з податку на прибуток № 139/15-025/30865805 від 01.02.2012 р. за період ІІ-ІІІ квартал 2011 року, яким встановлено порушення відповідачем положень п.п. 49.18.2 п. 49.18 ст. 49 Податкового кодексу України, а саме не подано декларації з податку на прибуток за ІІ та ІІІ квартал 2011р; актом камеральної податкової звітності з податку на прибуток № 435/15-025/30865805 від 16.05.2012р. за період ІІ-ІV квартал 2011 року, яким встановлено порушення відповідачем положень п.п. 49.18.2 п. 49.18 ст. 49 Податкового кодексу України, а саме не подано декларації з податку на прибуток за ІІ та IV квартал 2011р.

На підставі вищезазначених актів перевірки позивачем винесені податкові повідомлення рішення, а саме: податкове повідомлення-рішення № 0001261501 від 19.03.2012р. на загальну суму 2040 грн. 00 коп. (акт перевірки № 139/15-025/30865805 від 01.02.2012р.); податкове повідомлення-рішення № 000213501 від 21.06.2012р. на загальну суму 1020 грн. 00 коп. (акт перевірки № 435/15-025/30865805 від 16.05.2012р.).

Також, згідно податкової декларації з податку на прибуток підприємств за І квартал 2012р. приватним підприємством Агрофірма «Русь»самостійно нараховано податок на прибуток за результатами кварталу у розмірі 1 грн.

Відповідно до зворотного боку облікової картки відповідача з податку на прибуток підприємств станом на 31.10.2012р. заборгованість приватного підприємства Агрофірма «Русь»становить 3060 грн. 15 коп. ( з урахуванням переплати 0 грн. 85 коп.).

Згідно пункту 4.1.1 статті 4 Податкового кодексу України (далі -Кодекс) однією з основних засад податкового законодавства України є загальність оподаткування -кожна особа зобов'язана сплачувати встановлені цим Кодексом, законами з питань митної справи податки та збори, платником яких вона є згідно з положеннями цього Кодексу.

Згідно підпункту 9.1.1 пункту 9.1 статті 9 Кодексу податок на прибуток підприємств також належить до загальнодержавних податків та зборів.

Підпунктом 133.1.1 пункту 133.1 статті 133 Кодексу визначено, що платниками податку з числа резидентів є суб'єкти господарювання - юридичні особи, які провадять господарську діяльність як на території України, так і за її межами.

Відповідно до підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Кодексу об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Пунктом 151.1 статті 151 Кодексу визначено, що основна ставка податку становить 16 відсотків.

Згідно п. 152.1 ст. 152 ПК України податок нараховується платником самостійно за ставкою, визначеною пунктом 151.1 статті 151 цього Кодексу, від податкової бази, визначеної згідно зі статтею 149 цього Кодексу. Податок, отриманий від діяльності, яка підлягає патентуванню відповідно до розділу XII цього Кодексу, підлягає сплаті до бюджету в сумі, яка визначена відповідно до цього розділу, і зменшена на вартість придбаних торгових патентів на право провадження такого виду діяльності.

Разом з тим, статтею 9 Податкового кодексу України плату за землю також віднесено до загальнодержавних податків та зборів. Зазначений податок справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Статтею 269 Кодексу визначено, що платниками податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі.

Пунктом 287.1 статті 287 Кодексу встановлено, що власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

Відповідно до пункту 287.3 статті 287 Кодексу податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Так, пунктом 46.1 статті 46 Кодексу визначено, що податкова декларація, розрахунок (далі -податкова декларація) є документом, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Статтею 49 Кодексу визначається порядок подання податкової декларації до органів державної податкової служби. Відповідно до пункту 49.1 цієї статті податкова декларація подається за звітний період в установлені Кодексом строки органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків.

Платник податків зобов'язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є, відповідно до цього Кодексу незалежно від того, чи провадив такий платник податку господарську діяльність у звітному періоді (пункт 49.2 статті 49 Кодексу).

Податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює: календарному місяцю (у тому числі в разі сплати місячних авансових внесків) - протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця; календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі в разі сплати квартальних або піврічних авансових внесків) - протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя); календарному року, крім випадків, передбачених підпунктами 49.18.4 та 49.18.5 цього пункту - протягом 60 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) року; календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб - до 1 травня року, що настає за звітним; календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб - підприємців - протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) року (пункт 49.18 статті 49 Кодексу).

В силу пункту 57.1 статті 57 Кодексу платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Пунктом 120.1 статті 120 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. визначено, що неподання або несвоєчасне подання платником податків або іншими особами, зобов'язаними нараховувати та сплачувати податки, збори податкових декларацій (розрахунків), - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 170 гривень, за кожне таке неподання або несвоєчасне подання. Ті самі дії, вчинені платником податків, до якого протягом року було застосовано штраф за таке порушення, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 1020 гривень за кожне таке неподання або несвоєчасне подання.

Згідно пункту 116.1 статті 116 Кодексу у разі застосування контролюючими органами до платника податків штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) за порушення законів з питань оподаткування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, такому платнику податків надсилаються (вручаються) податкові повідомлення - рішення.

Статтею 126 Кодексу визначено, що у разі, якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

У разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення (пункт 59.1 статті 59 Кодексу).

Оскільки у добровільному порядку відповідач податковий борг не сплатив, йому була направлена податкова вимога за № 87 від 21.05.2012 р.

Підпунктом 20.1.18 пункту 20.1 статті 20 Кодексу визначено, що органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини.

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

На основі викладеного суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позову про стягнення з відповідача податкової заборгованості в сумі 3759 грн. 11 коп.

Відповідно до статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем -фізична чи юридична особа, судові витрати з відповідача не стягуються.

На підставі викладеного, керуючись статтями 159 -163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з приватного підприємства Агрофірма «Русь», ідентифікаційний код 30865805, на користь бюджету через Смілянську об'єднану державну податкову інспекцію Черкаської області Державної податкової служби з рахунків у банках, обслуговуючих платника, податковий борг з податку на прибуток та плати за землю у розмірі 3759 (три тисячі сімсот п'ятдесят дев'ять) грн. 11 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка підлягає поданню до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня складення постанови в повному обсязі. У разі застосування судом частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною 4 статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя С.М. Гарань