Рішення

від 01.11.2012 по справі 3429-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

01.11.2012Справа №5002-21/3429-2012

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Інтерфрут»

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Домінанта-Плюс»

про стягнення 54 857,15 грн.

Суддя С.І. Чонгова

Представники:

Від позивача - Брюховецький В.А., довіреність № 1 від 23.09.2012, представник;

Від відповідача - не з'явився;

СУТЬ СПОРУ: Позивач - Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Інтерфрут» звернувся до Господарського суду Автономної Республіки Крим із позовом до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Домінанта-Плюс», у якому просить стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за договором поставки № 12 від 01.02.2012 у сумі 50 683,20 грн., пеню згідно пункту 5.2. договору у сумі 3 448,12 грн., 3 % річних у сумі 691,51 грн., витрати на досудове врегулювання спору у сумі 34,32 грн. Крім того, просить стягнути з відповідача на користь позивача витрати по оплаті судового збору у розмірі 1 609,50 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує наступне. 01.02.2012 між позивачем та відповідачем був укладений договір поставки № 12. На виконання умов укладеного договору позивач поставив відповідачу товар. Однак відповідач, у порушення умов укладеного договору, товари поставлений позивачем сплатив не в повному обсязі та не в обумовлені договором строки, що привело до утворення заборгованості.

У засіданні суду представник позивача вимоги позову підтримав.

Представник відповідача у засідання суду не з'явився, про день слухання справи повідомлявся належним чином - ухвала Господарського суду Автономної Республіки Крим від 09 жовтня 2012 року надсилалась на адреси відповідача, вказані позивачем у позовній заяві (вул. Данилова, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, 95013, Україна та за адресою для листування: вул. Ухтомського, 31, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, 95014, Україна) рекомендованою кореспонденцією із повідомленням про вручення 10.10.2012.

22 жовтня 2012 року поштою до Господарського суду Автономної Республіки Крим було повернуто поштове відправлення - ухвала Господарського суду Автономної Республіки Крим від 09.10.2012 адресоване відповідачу - ТОВ «Домінанта-Плюс» на адресу вул. Данилова, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, 95013, з довідкою пошти за формою № 20 з позначкою «за закінченням терміну зберігання».

Суд вважає можливим розглядати справу у відсутність відповідача виходячи з наступного.

Як вказано у постанові Пленуму Вищого Господарського суду України № 18 від 26 грудня 2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 Господарського процесуального кодексу України.

В разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Як убачається з роздруку відомостей Інформаційно-ресурсного центру «Пошук в ЄДР», - відповідач - Товариство з обмежено відповідальністю «Домінанта-Плюс» зареєстрований за юридичною адресою: 95013, Автономна республіка Крим, місто Сімферополь, Центральний район, вулиця Данилова, будинок 43, тобто за адресою, вказаною позивачем у позовній заяві.

Крім того, суд зауважує, що неподання або несвоєчасне подання стороною у справі доказів з неповажних причин, спрямоване на затягування судового процесу, розцінюється господарським судом як зловживання процесуальними правами.

Відповідно до частини другої статті 22 Господарського процесуального Кодексу України сторони мають право, зокрема, подавати докази та брати участь в їх дослідженні.

Водночас частиною першою статті 33 Господарського процесуального Кодексу України передбачено обов'язок доказування кожною стороною тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, а статті 38 і 65 названого Кодексу уповноважують господарський суд в разі недостатності доказів витребувати їх, у тому числі в порядку підготовки справи до розгляду.

До того ж згідно з частиною третьою статті 22 Господарського процесуального Кодексу України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Тобто, у відповідача був час для надання документів, необхідних за його думкою для розгляду справи по суті.

Також, як вказано в постанові пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 р. № 18, - Господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т. п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 Господарського процесуального кодексу України, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32 - 34 Господарського процесуального кодексу України), причому відсутність коштів для оплати послуг представника не може свідчити про поважність причини його відсутності в судовому засіданні.

З урахуванням викладеного, суд вважає можливим розглянути справу у відсутність представника відповідача, оскільки у матеріалах справи є достатньо документів для розгляду справи. Крім того, у відповідача було достатньо часу для надання документів, необхідних за його думкою, для розгляду спору. Також суд зазначає, що статтею 69 Господарського процесуального кодексу України встановлено двомісячний строк розгляду судом позовної заяви.

У порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Згідно вимогам статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

01 лютого 2012 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Інтерфрут» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Домінанта-Плюс» був укладений договір поставки № 12.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України зазначає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Стаття 627 Цивільного кодексу України передбачає, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною 2 статті 712 Цивільного кодексу України зазначено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж.

Відповідно до умов укладеного договору Постачальник (позивач) зобов'язується передати у власність товар, а Покупець (відповідач) зобов'язується належним чином прийняти цей товар та оплатити його на умовах даного договору. Під терміном товар сторони визначили цемент марок ЩПЦ ІІІ/А-400 та ПЦ-ІІ/Ш-Б-400. Товар передається (відпускається) Покупцю у кількості згідно письмового або усного замовлення Покупця, узгодженого з Постачальником. Ціна на товар та кількість встановлюється окремо на кожну парті товару, та відображується у накладних.

Розділом 3 договору сторони визначили порядок, форму та строки оплати, та встановили, що оплата за товар здійснюється у безготівковій формі, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника; товар відпускається за умови 100 % попередньої оплати.

Позивачем за накладними № 37 від 11 квітня 2012 року та № 38 від 26 квітня 2012 року без попередньої оплати було поставлено відповідачу товар - цемент на суму 29 779,00 грн. та 30 904,20 грн. відповідно.

Тобто, сторонами були змінені умови розрахунків.

Проте, сторонами договору не було встановлено кінцевого строку розрахунків.

Факт одержання відповідачем товару від позивача підтверджується підписом уповноваженої особи покупця на вказаних накладних та печаткою підприємства.

Статей 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення з відповідача суми заборгованості за поставлений товар в розмірі 50 683,20 грн.

Відповідно до вимог статей 525, 526 Цивільного Кодексу України - одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Стаття 530 Цивільного кодексу України визначає, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Претензією від 31.08.2012 за вих. № 6, яка надіслана на адресу покупця (відповідача) 03 вересня 2012 року, позивач повідомив відповідача що існування заборгованості в розмірі 50 683,20 грн.

Тобто, строк оплати настав 10 вересня 2012 року.

Таким чином, вимога позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 50 683,20 грн. підлягає задоволенню.

Також позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 691,51 грн. 3 %річних.

Відповідно вимогам статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Вимога позивача щодо стягнення з відповідача 3 % річних підлягає частковому задоволенню в розмірі 120,81 грн., оскільки прострочення сплати складає 29 днів (50 683,20 х 3 % : 365 х 29).

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 3 448,12 грн. пені.

Частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно з частиною 1 статті 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Під неустойкою, відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Отже, види забезпечення виконання зобов'язань є спеціальними мірами майнового характеру, які стимулюють належне виконання зобов'язання боржником шляхом встановлення додаткових гарантій задоволення вимог кредитора, а тому забезпечення виконання зобов'язань будь-яким з видів, передбачених статтею 546 Цивільного кодексу України, також створює зобов'язувальні правовідносини між кредитором та боржником.

Пунктом 5.2. договору сторони встановили, що за порушення строків оплати покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми невиконаних обов'язків за кожний день прострочення.

Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України передбачено нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» від 22.11.1996 р. № 546/96-ВР встановлено, що сторони в договорі за прострочення платежу мають право встановити пеню, розмір якої не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Вимоги позивача щодо стягнення з відповідача пені підлягають частковому задоволенню в розмірі 604,03 грн. (50 683,20 х 15 % : 365 х 29).

Також позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 34,32 грн. витрат на досудове врегулювання спору.

Вказані вимоги позивача задоволенню не підлягають, оскільки такі витрати не передбачені умовами договору. А, отже, за підставами позову задоволенню не підлягають.

Відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати з оплати судового збору підлягають віднесенню на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

В судовому засіданні 01 листопада 2012 року були оголошені вступна та резолютивна частини рішення згідно статті 85 Господарського процесуального кодексу України. Повне рішення складено 05 листопада 2012 року.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 49, 75, 77, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Домінанта-Плюс» (юридична адреса: вул. Данилова, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, 95013, Україна; адреса для листування: вул. Ухтомського, 31, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, 95014, Україна; ЄДРПОУ 36646009, інші реквізити та банківські рахунки не відомі) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Інтерфрут» (юридична адреса: вул. Аральська, 59, кв. 32, Центральний район, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, 95044, Україна, адреса для листування: вул. Бетховена, 113, кв. 112, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, 95053; ЄДРПОУ 36915421, інші реквізити та банківські рахунки не відомі) суму заборгованості в розмірі 50 683,20 грн., 120,81 грн. 3 % річних, 604,03 грн. пені, та 1 512,93 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

У частині вимог щодо стягнення 570,70 грн. 3 % річних, 2 844,09 грн. пені та 34,32 грн. витрат на досудове врегулювання спору, - відмовити.

Суддя С.І. Чонгова