Рішення

від 23.10.2012 по справі 5006/12/163/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

5006/12/163/2012                                 ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ                                     83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46                                                              Р І Ш Е Н Н Я                                                                іменем України 23.10.12 р.                                                                                Справа № 5006/12/163/2012                                Суддя господарського суду Донецької області  Тоцький С.В. при секретарі судового засідання Міщенко Т.Г. розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу за позовом: Слов'янського міжрайонного прокурора в особі Відділу освіти Слов'янської міської ради, м.Слов'янськ до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Вітар», м. Слов'янськ   про стягнення 4868,74рн.           від Прокурора: Шаталова О.О. за участю представників сторін: від позивача: не з'явився ; від відповідача: не з'явився ; СУТЬ СПОРУ: Заявлено позов Слов'янським міжрайонним прокурором в особі Відділу освіти Слов'янської міської ради, м. Слов'янськ до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вітар», м. Слов'янськ про стягнення заборгованості з орендної плати в сумі 3852,63грн., заборгованості зі сплати податку на додану вартість в сумі 770,54грн., заборгованість зі сплати податку за змелю в сумі 125,22грн., пені в сумі 100,83грн. та 3% річних в сумі 19,52грн. В обґрунтування своїх позовних вимог прокурор посилається на те, що відповідно до умов укладеного договору оренди №364 від 19.09.2007р. відповідач взяв на себе зобов'язання щодо сплати орендної плати, однак у встановлений строк їх не виконав, у результаті чого за відповідачем утворилася заборгованість з орендної плати в сумі 3852,63грн., заборгованості зі сплати податку на додану вартість в сумі 770,54грн., заборгованість зі сплати податку за змелю в сумі 125,22грн., що стало підставою для нарахування пені в сумі 100,83грн. та 3% річних в сумі 19,52грн. В обґрунтування звернення із позовом в особі відділу освіти Слов'янської міської ради прокурор зазначає, що кошти, які належить сплатити за договором оренди є одним з джерел поповнення місцевого бюджету. Несплата орендних платежів призводить до неповного поповнення доходної частини бюджету та наповнення фінансування державних та місцевих програм, підриває основні принципи існуючого суспільного ладу, чим економічним інтересам держави причинено збиток. Представник відділу освіти Слов'янської міської ради 11.10.2012р. надав суду письмові пояснення по справі, де позов прокурора підтримує у повному обсязі та просить суд позов задовольнити у повному обсязі, а також  уточнює, що за спірним договором оренди сума орендної плати складається також із суми податку на додану вартість та податку на землю, а отже загальна заборгованість з орендної плати без розділення її на податки становить 4748,39грн. Заявою від 19.10.2012р. відділу освіти Слов'янської міської ради просить справу розглянути без участі представника позивача. Відповідач у судове засідання не з'являвся, відзив на позовну заяву не надав. Як вбачається з спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 10.10.2012р. за №14863565 відповідач – Товариство з обмеженою відповідальністю «Вітар» зареєстрований за адресою: 84150, Слов'янський р-н, с.м.т. Райгородок, вул. Першого травня, б.4. Саме за цією адресою, яка зазначена у витягу судом були надіслані ухвали про порушення провадження та про відкладення розгляду справи. В силу ст.1 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців" (далі Закон) Єдиний державний реєстр юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців це автоматизована система збирання, накопичення, захисту, обліку та надання інформації про юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців. Згідно ст.16 Закону Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення органів державної влади, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру. Статтею 18 Закону встановлено, що якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Крім того за приписами абз.3 п.3.9.1. Постанови Пленуму ВГСУ №18 від 26.12.2011р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Тобто відповідач був належним чином повідомлений про дату та час судового засідання, однак у судове засідання не з'явився, свого представника не направив, своїм правом на участь у судовому засіданні не скористався. Крім того судом на адресу відповідача було надіслано телеграму з повідомленням про дату та час судового засідання. При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 ГПК України, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Відтак відповідно до положень ст.75 Господарського процесуального кодексу  України, справу  розглянуто  за  наявними  в  ній  матеріалами. Також за приписами п.3.9.2. Постанови Пленуму ВГСУ №18 від 26.12.2011р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. За клопотанням прокурора та представника позивача справа слухалась без фіксації судового процесу технічними засобами.   Відповідно до статей 9, 10 Конституції України, статті 9 Європейської хартії регіональних мов  або мов меншин (ратифікована Законом України від 15 травня 2003р. N802), статті 3 Декларації прав національностей України ( від 1 листопада 1991р. N1771), статті 12 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", статті 14 Закону України «Про засади державної мовної політики» (від 03 липня 2012р. №5029-VІ) та клопотання представника позивача, справа розглядалась  російською мовою. Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора та представника позивача, господарський суд встановив: Між Відділом освіти Слов'янської міської ради (Орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Вітар» 04 вересня 2007р. було укладено договір оренди №364 нерухомого майна комунальної власності територіальної громади м. Слов'янська. За умовами укладеного договору (п.1.1.) Орендодавець передав, а Орендар прийняв в оренду нежитлову будівлю пральні колишнього дитячого дошкільного закладу №10, яка знаходиться за адресою: м. Слов'янськ, вул. Рози Люксембург, 33, для розміщення офісу. Відповідно до п.2.1. договору об'єкт оренди належить до комунальної власності територіальної громади м. Слов'янська і знаходиться на балансі відділу освіти Слов'янської міської ради.  Об'єктом оренди є нежитлова одноповерхова будівля загальною площею 29,9кв.м. (п.2.2. договору). За приписами п.3.1 договору за користування об'єктом оренди Орендар перераховує 100% орендної плати на розрахунковий рахунок відділу освіти Слов'янської міської ради.   Пунктами  3.1, 3.2. договору встановлено, що орендна плата на дату підписання договору  становить 430,56грн. в т.ч. ПДВ 71,76грн., розмір якої за кожний наступний місяць визначається орендарем шляхом коригування розміру  місячної орендної плати за попередній місяць, на індекс інфляції за поточний місяць, за винятком випадків дефляції. Відповідно до пунктів 3.3., 3.5 договору орендна плата сплачується Орендарем починаючи з моменту підписання акту  приймання-передачі до моменту фактичної передачі займаного об'єкту оренди по акту орендодавцеві, в грошовій формі  щомісячно, не пізніше 15 числа наступного місяця. Згідно п.5.1.2. договору орендар зобов'язаний вносити своєчасно та в повному обсязі орендодавцеві орендну плату.   Пунктом 5.2. договору передбачено, що орендарем також окремо сплачується орендодавцю орендна плата за землю у вигляді земельного податку. Відповідно до вимог п.7.3. договору за несвоєчасну сплату орендних платежів орендар сплачує на користь орендодавця пеню в розмірі 0,5% від розміру несплачених орендних платежів за кожний день прострочення та не більше розміру встановленого діючим законодавством України. Цей договір набирає чинності від дати підписання його сторонами та діє з 19.09.2007р. по 18.08.2010р. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця  після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором. Договір підписано обома сторонами та скріплено печатками підприємств. У зв'язку із відсутністю заяви однієї із сторін від відмови договору даний договір було продовжено до 18.07.2013р., про що також мається відповідний запис на договорі. До укладеного договору 19.07.2007р. між сторонами було складено та підписано акт приймання-передачі нежитлового приміщення, відповідно до якого Орендодавець передав, а Орендар прийняв нежитлову будівлю комунальної власності територіальної громади колишнього ДДЗ, загальною площею 29,9кв.м., що знаходиться за адресою: м. Слов'янськ, вул. Рози Люксембург, 33, для розміщення офісу. Акт підписано обома сторонами. У зв'язку із несплатою орендних платежів позивачем на адресу відповідача були надіслані листи №54 від 11.01.2012р. та №273 від 02.03.2012р. з вимогою сплатити суму заборгованості за договором оренди №364 від 19.09.2007р. Між сторонами також було складено та підписано акт звірки від 12.03.2012р. відповідно до якого відповідач підтвердив наявність заборгованості за договором оренди №364 від 19.08.2007р. за період з вересня 2011р. по лютий 2012р. в сумі 4868,74грн.   За розрахунком позивача, у зв'язку із невиконанням відповідачем умов договору за останнім  утворилася заборгованість, яка на момент звернення до суду із позовом складає 3852,63грн. – орендна плата, 770,54грн. – податок на додану вартість, 125,22грн. – податок за землю, які разом складають заборгованість з орендної плати в сумі 4748,39грн. Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню повістю з огляду на наступне. Відповідно до приписів передбачених ст.121 Конституції України, на органи прокуратури покладено представництво інтересів держави в суді, у випадках передбачених законом. Право на звернення до місцевого суду в інтересах держави, підприємств, та інших юридичних осіб визначено п.6 ст.20 Закону України “Про прокуратуру”.  Безпосередньо до господарського суду право звернення прокурора передбачено пунктом 3 частини 1 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України. Відповідно до положень ст.36-1 Закону України „Про прокуратуру”, представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, визначених законом. Рішенням Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Господарського процесуального кодексу України від 08.04.99 №3-рп/99 державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Із врахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, в кожному конкретному випадку прокурор чи його заступник самостійно визначає, з посиланням на законодавство, підстави подання позову, вказує в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних інтересів держави, обґрунтовує необхідність їх захисту та зазначає орган уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах. Відповідно до статті 2 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" місцеве самоврядування територіальної громади є однією з гарантій держави. Згідно зі статтею 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" відповідні ради є органами самоврядування, які представляють відповідні територіальні громади. Положеннями статті 17 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" визначено, що відносини органів місцевого самоврядування з підприємствами, установами та організаціями, що перебувають у комунальній власності відповідних територіальних громад, будуються на засадах їх підпорядкованості, підзвітності та підконтрольності органам місцевого самоврядування. Відповідно до статті 30 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" управління об'єктами житлово-комунального господарства віднесено до власних повноважень органів місцевого самоврядування. Виконання органами місцевого самоврядування власних повноважень здійснюється у тому числі через створені ними підприємства. Вказані обставини підтверджують правомочність звернення Слов'янського міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі відділу освіти Слов'янської міської ради до суду з вимогами про захист відповідних інтересів держави. Відповідно до вимог ст.509 Цивільного кодексу України  та ст.173 Господарського кодексу України , зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Частиною першою статті 193 Господарського Кодексу України та статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Згідно вимог частини 2 статті 11 ЦК України та ст.174 ГК України підставами виникнення   цивільних  прав  та  обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Відповідно до вимог ч.1 ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Частиною 1 статті 67 Господарського кодексу України передбачено, що відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності, виконуються на підставі договорів. В силу вимог передбачених ч.1 ст.598 ЦК України зобов'язання припиняється на підставах, встановлених договором або законом. За відсутності інших підстав припинення зобов'язання, передбачених договором або законом, зобов'язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином (ст.599 ЦК України). Якщо у зобов‘язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (частина 1 статті 530 Цивільного кодексу України). Відповідно до вимог статті 610 Цивільного кодексу України порушення зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов,  визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (стаття 612 Цивільного кодексу України). Згідно вимог статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов‘язків. Згідно з положеннями статті 759 Цивільного кодексу України  за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права (ч.1 ст.761 ЦК України). За приписами частини другої статті 762 Цивільного кодексу України та частини третьої статті 285 Господарського кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. Водночас, орендоване майно є комунальним, тому на спірні правовідношення  поширюється також дії спеціального закону, а саме Закону України "Про оренду державного та комунального майна". Відповідно до вимог передбачених статтями 2, 3 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" правовою підставою користування комунальним майном є договір оренди. Статтею 10 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" передбачено, що істотною умовою  договору є -  орендна плата. Приписами частини 3 статті 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" передбачено обов'язки орендаря, де зазначено, що орендар  зобов'язаний  вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі. Згідно вимог передбачених статтею 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" зазначено, що орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності. Строки внесення орендної плати визначаються у договорі. Відповідно до вимог передбачених статтею 632 ЦК України, ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Частиною п'ятою статті 762 Цивільного кодексу України встановлено, що плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором. Зазначеній нормі повністю відповідає пункт 3.5 договору, у відповідності до якого відповідач повинен був сплачувати орендну плату щомісячно не пізніше 15 дня поточного місяця враховуючи індекс інфляції. Отже, встановивши факт невиконання відповідачем зобов'язання по своєчасному і в повному обсязі по внесенню орендної плати, господарський суд дійшов ґрунтовного висновку про стягнення заборгованості по орендній платі. Згідно вимог передбачених ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (ст.33 ГПК України). Як вбачається із матеріалів справи відповідач свої зобов'язання за Договором оренди №364 від 19.08.2007р. належним чином не виконав, орендну плату за період з вересня 2011р. по лютий 2012р. в сумі 4748,39грн. не сплатив, у зв'язку з чим за відповідачем утворилася заборгованість з орендних платежів в сумі 4748,39грн. Будь-яких документів у підтвердження відсутності заборгованості відповідачем надано не було, крім того суму боргу разом із штрафними санкціями всього у розмірі 4868,74грн. відповідач повністю підтвердив в акті звірки взаєморозрахунків, таким чином вимоги позивача про стягнення заборгованості з орендної плати в сумі 4748,39грн. є доведеними, обґрунтованими матеріалами справи, а також такими, що підлягають задоволенню. Що стосується вимог позивача про стягнення з відповідача 3% річних в сумі 19,52грн. суд виходить з наступного. Відповідно до вимог частини 2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитору зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.      Таким чином, вимоги позивача щодо застосування до відповідача відповідальності за порушення грошового зобов'язання у вигляді 3% річних в сумі 19,25грн. є арифметично вірними та такими, що  підлягають задоволенню. Щодо стягнення пені в сумі  в сумі 100,83грн. на підставі умов п.7.3 договору оренди суд зазначає наступне: Згідно з ч.2 ст.193 ГК України порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Аналогічне положення міститься у ст.611 ЦК України, відповідно до якої у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Відповідно до ст.ст.546, 549 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, в тому числі неустойкою. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. За змістом ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, у тому числі –сплата неустойки, що узгоджується із ч.1 ст.550 Цивільного кодексу України. Аналогічні положення закріплені і в ст.ст.216, 217 Господарського кодексу України. При цьому, несвоєчасне виконання грошових зобов'язань є належною підставою у розумінні ст.218 Господарського кодексу України для застосування заходів господарсько-правової відповідальності. Відтак за висновком суду заявлена позивачем сума пені у розмірі 100,83грн. є обґрунтованою та арифметично вірною, таким чином вимоги позивача щодо стягнення з відповідача пені в сумі 100,83грн. є доведеним, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.   Судові витрати покладаються на відповідача відповідно до ст. 49 ГПК України. На підставі вимог передбачених ст.ст. 2, 3, 10, 18, 19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», ст.ст.11, 202, 509, 526, 530, 546, 549, 550, 598, 599, 610-612, 625, 626, 629, 632, 759, 761, 762 Цивільного кодексу України, ст.ст. 67, 173, 174, 193, 216-218, 285 Господарського кодексу України та керуючись ст.ст.1, 2, 4-2, 4-3, 4-6, 12, 15, 20, 22, 28, 29, 32-34, 36, 43, 49, 75, 82-85 ГПК України, господарський суд, - В И Р І Ш И В: Позовні вимоги Слов'янського міжрайонного прокурора в особі Відділу освіти Слов'янської міської ради, м. Слов'янськ до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вітар», м. Слов'янськ  про стягнення заборгованості з орендної плати в сумі 3852,63грн., заборгованості зі сплати податку на додану вартість в сумі 770,54грн., заборгованість зі сплати податку за змелю в сумі 125,22грн., пені в сумі 100,83грн. та 3% річних в сумі 19,52грн., задовольнити повністю. Стягнути Товариства з обмеженою відповідальністю «Вітар» (84150, Слов'янський район, с.м.т. Райгородок, вул. 1-го Травня, 4, р/р 26002301660142 в ПАТ «Промінвестбанк», м. Донецьк, МФО 334561, код ЄДРПОУ 21973729) на користь Відділу освіти Слов'янської міської ради (84100, м. Слов'янськ, пл.. Жовтневої революції, 2, код ЄДРПОУ 02142922, р/р 35428010002199 в ГУК в Донецькій області, МФО 834016) заборгованість з орендної плати, яка складається із заборгованості за оренду в сумі 3852,63грн., заборгованості з податку на додану вартість в сумі 770,54грн., заборгованості з податку за землю в сумі 125,22грн., пеню в сумі 100,83грн. та 3% річних в сумі 19,52грн. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Вітар» (84150, Слов'янський район, с.м.т. Райгородок, вул. 1-го Травня, 4, р/р 26002301660142 в ПАТ «Промінвестбанк», м. Донецьк, МФО 334561, код ЄДРПОУ 21973729) на користь державного бюджету витрати по сплаті судового збору в сумі 1609,50грн. Видати накази після набрання рішенням законної сили. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано і може бути оскаржене через господарський суд Донецької області  в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня прийняття рішення. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України. Повний текст рішення виготовлений та підписаний 24.10.2012р.            Суддя                                                               Тоцький С.В.