Рішення

від 01.11.2012 по справі 5006/8/104/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

01.11.12 р. Справа № 5006/8/104/2012

Господарський суд Донецької області у складі судді Бокової Ю.В.

при помічнику судового засідання Несвіт О.О.

розглянувши матеріа?ли справи

за первісним позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Новагруп», м. Керч

до відповідача: Дочірнього підприємства «Металінвест» Товариства з обмеженою відповідальністю «Донметалзбут», м. Донецьк

про стягнення пені в сумі 870,15 грн., 3 % річних в сумі 168,44 грн.

за зустрічним позовом: Дочірнього підприємства «Металінвест» Товариства з обмеженою відповідальністю «Донметалзбут», м. Донецьк

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Новагруп», м. Керч

про визнання недійсним договору купівлі-продажу нафтопродуктів № б/н від 19.11.2010 р.

за участю представників:

від позивача: Бутвіна Д.В. за довір. від 07.04.2012 р.

від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Позивач, Товариств?о з обмеженою відповідальніс?тю «Новагруп», м. Керч звернувся до господар?ського суду Донецької област?і з позовом до Дочірнього підприємства «Металінвест» Товариства з обмеженою відповідальністю «Донметалзбут», м. Донецьк про стягнення пені в сумі 870,15 грн., 3 % річних в сумі 168,44 грн.

В обґрунтування позову позивач посилається на договір купівлі-продажу нафтопродуктів від 19.11.2010 р. б/н з додатковою угодою від 12.02.2011 р., видаткову накладну від 19.02.2011 р. № 61.

06.08.2012 р. до господарського суду Донецької області надійшла зустрічна позовна заява Дочірнього підприємства «Металінвест» Товариства з обмеженою відповідальністю «Донметалзбут», м. Донецьк про визнання недійсним договору купівлі-продажу нафтопродуктів № б/н від 19.11.2010 р., яка згідно ухвали суду від 07.08.2012 р. прийнята до провадження.

В обґрунтування позовних вимог зустрічної позовної заяви, позивач за зустрічним позовом посилається на те, ДП «Металінвест» ТОВ «Донметалзбут» стало відомо, зокрема з листа ТОВ «Новагруп», що податковими органами було проведено документальні перевірки ТОВ «Новагруп» з питань правильності нарахування ПДВ, яким встановлено нікчемність укладеного останнім договорів купівлі-продажу з його постачальниками. В своїй позовній заяві зазначає, що договір від 19.11.2010 р. б/н має ознаки нікчемності, а саме: ТОВ «Новагруп» не є виробником продукції, що поставлявся за вищевказаним договором, а ДП «Металінвест» ТОВ «Донметалзбут» не є виробничим підприємством, яке використовує у своїх господарській діяльності цю продукцію. Зазначає, що за до?говором від 19.11.2010 р. б/н не відбулось фактично передачі продукції.

Нормативно обґрунтовує свої вимоги ст. ст. 203, 215, 216, 228 Цивільного кодексу України, п. 12 ст. 2 та ст. 9 Бюджетного кодексу України.

В ході розгляду спору позивач за первісним позовом вимоги підтримав. Проти зустрічної позовної заяви заперечив, посилаючись на безпідставність та недоведеність позовних вимог.

Відповідач за первісним позовом проти вимог про стягнення пені в сумі 870,15 грн., 3 % річних в сумі 168,44 грн. заперечив. Наполягав на задоволенні зустрічних позовних вимог в повному обсязі.

Вислухавши у судовому засіданні представника позивача, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВСТАНОВИВ:

19.11.2010 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Новагруп», (продавець), та Дочірнім підприємством «Металінвест» Товариства з обмеженою відповідальністю «Донметалзбут» (покупець) було укладено договір купівлі-продажу нафтопродуктів, відповідно до умов якого продавець протягом строку дії договору передає майно у власність (повне господарське ведення або оперативне керування) покупцю, а покупець зобов'язується прийняти майно та сплатити за нього певну грошову суму.

Строк дії Договору встановлено три роки з моменту його підписання. У випадку невиконання однією із сторін зобов'язань за цим договором загальний строк його дії продовжується на невизначений період часу, триваючий до повного виконання зобов'язань зобов'язаної сторони.

Згідно тверджень позивача за зустрічним позовом, договір є недійсним з огляду на той факт, що він має ознаки нікчемності, а саме: ТОВ «Новагруп» не є виробником продукції, що поставлявся за вищевказаним договором, а ДП «Металінвест» ТОВ «Донметалзбут» не є виробничим підприємством, яке використовує у своїх господарській діяльності цю продукцію, а також той факт що за цим договором не відбулось фактично передачі продукції. Посилаючись на ст. 228 ЦК України вважає, вищезазначений договір порушує публічний порядок. У зв'язку з цим, позивач просить встановити факт нікчемності договору купівлі-продажу нафтопродуктів № б/н від 19.11.2010 р. та визнати його недійсним.

Згідно з пунктом 4 статті 129 Конституції України, статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна? довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд? приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Обов'язок доказування визначається предметом спору. За загальним правилом тягар доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обстав?ини.

При розгляді даної вимоги, суд виходить з наступного.

Як зазначено в абз. 3 п. 1 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із визнанням угод недійсними» від 12.03.1999 р. № 02-5/111, вирішуючи спір про визнання угод недійсними, господарський суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угод вимогам закону; додержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою; в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

За приписом ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 ст. 203 цього Кодексу, а саме:

- зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства;

- особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності;

- волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі;

- правочин має вчинятися у формі, встановленій законом;

- правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним;

- правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам

та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Перелік вказаних вимог, додержання яких є необхідним для дійсності правочину, є вичерпним.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст. 204 Цивільного кодексу України).

Крім того, суд звертає увагу сторін на той факт, що заявляючи позов про визнання недійсним договору, позивач повинен довести наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків.

Перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК України:

1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина;

2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. (Постанова Пленуму Верховного суду України "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" від 6 листопада 2009 року № 9).

Предметом оспорюваного договору є поставка мазуту М - 100. Надані суду первинні бухгалтерські документи свідчать про реальність господарських операцій, здійснених позивачем на підставі спірного договору, а саме фактичну поставку мазуту М - 100 від ТОВ «Новагруп» безпосередньо відповідачу.

При цьому, господарському суду не представлено належних та допустимих у розумінні ст. 34 ГПК України, доказів, які б підтверджували факт, що оспорюваний правочин посягає на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: спрямований на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); та/або, що вказаний правочини вчинений щодо викраденого майна; порушує правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК має враховуватися вина у формі умислу, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін.

Наявність умислу у сторін (сторони) угоди означає, що вони (вона), виходячи з обставин справи, усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність угоди і суперечність її мети інтересам держави та суспільства і прагнули або свідомо допускали настання протиправних наслідків. Умисел юридичної особи визначається як умисел тієї посадової або іншої фізичної особи, що підписала договір від імені юридичної особи, маючи на це належні повноваження.

Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

За висновком суду, позивач з допомогою належних та допустимих, у розумінні ст. 34 ГПК України, доказів не довів наявності обставин щодо недійсності укладеного між сторонами договору б/н від 19.11.2010 р., з підстав передбачених ст. 228 ЦК України, або його невідповідність вимогам встановленим ст. 203 ЦК України, тобто не довів тих обставин, на які він посилається як на підставу своїх вимог. Натомість надані суду первинні бухгалтерські документи свідчать про фактичне виконання умов оспорюваного договору.

З огляду на викладене, в зустрічних позовних вимогах Дочірнього підприємства «Металінвест» Товариства з обмеженою відповідальністю «Донметалзбут», м. Донецьк слід відмовити.

Відповідно до ст. 67 Господарського кодексу України, відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів; підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

Згідно зі ст. ст. 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов'язань та є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до п. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

19.11.2010 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Новагруп», (продавець), та Дочірнім підприємством «Металінвест» Товариства з обмеженою відповідальністю «Донметалзбут» (покупець) було укладено договір купівлі-продажу нафтопродуктів

Порядок передачі товару сторони узгодили в розділі 3 Договору. Так, зобов'язання продавця по строкам передачі товару, номенклатурі, кількості та якості вважаються виконаними з моменту підписання відповідного документу ( накладної, акту приймання-сдачі при виявленні недоліків товару) представниками продавця та покупця.

Порядок розрахунків сторони визначили в розділі 4 Договору. З урахуванням додаткової угоди від 15.02.2011 р. грошові кошти за кожну партію переданого товару перераховуються на розрахунковий рахунок продавця на наступний банківський день з моменту поставки партії товару.

Позивач свої зобов'язання за Договором виконав належним чином, поставивши відповідачу товар на загальну суму 683 116,95 грн., що підтверджується наявною у матеріалах справи видатковою накладною № 61 від 19.02.2011 р.

Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. ст. 526, 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок та зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, цього Кодексу та інших актів цивільного законодавства.

В свою чергу, ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України встановлює, якщо в зобов'язанні встановлений строк (дата) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (дату).

Відповідач свої зобов'язання за Договором виконав несвоєчасно, а саме 24.02.2011 р., що підтверджується наявними в матеріалах справи виписками банка.

Порушенням зобов'язання, згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України).

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі ст. 625 Цивільного кодексу України, посилаючись на виконання належним чином відповідачем основного договірного зобов'язання по сплаті вартості отриманої продукції за накладною від 19.02.2011 р. №? 61, позивач звернувся до суду та просить стягнути з відповідача за період з 20.09.2011 р. - 23.09.2011 р. 3% річних в сумі 168,44 грн.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Вказана стаття визначає відповідальність за порушення грошового зобов'язання та її приписи підлягають застосуванню у випадку прострочення боржником виконання грошового зобов'язання. Тобто, у разі неналежного виконання боржником грошового зобов'язання виникають нові додаткові зобов'язання, які тягнуть за собою втрату матеріального характеру. Відповідно такі додаткові зобов'язання є заходами відповідальності за порушення основного зобов'язання, у тому числі, коли має місце прострочення виконання основного зобов'язання.

3% річних - є платою за користування чужими коштами в цей період прострочки виконання відповідачем його договірного зобов'язання, і за своєю правовою природою є самостійним способом захисту цивільних прав і забезпечення виконання цивільних зобов'язань.

Таким чином, приписи даної норми права не заперечують можливість звернення кредитора з вимогою про стягнення з боржника, який прострочив виконання грошового зобов'язання, суми процентів річних від простроченої суми за виконання грошового зобов'язання.

Тобто, приписами чинного законодавства не передбачено звільнення боржника (відповідача) від відповідальності за невиконання основного грошового зобов'язання або його виконання із порушенням встановлених Договором (угодою тощо) термінів та не позбавлено кредитора (позивача) права на отримання сум, передбачених ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України.

На підставі вищезазначеної норми права, позивач просить стягнути з відповідача 3% річних за період з 20.09.2011 р. - 23.09.2011 р. в сумі 168,44 грн.

Дослідивши всі матеріали справи, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення 3% річних саме за вказаний ним у розрахунку період є обґрунтованими та правомірними.

Сума 3% річних перерахована судом у відповідності до вимог діючого законодавства та складає 168,44 грн.

Відповідно до ст.ст.216-218 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Згідно пп. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996 р. № 543-96-ВР, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Відповідно до розділу 6 Договору у випадку затримки оплати, покупець сплачує пеню в розмірі 0.1 % від недоплаченої суми за кожний день прострочення до повного погашення заборгованості.

Згідно ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996 р. № 543-96-ВР, розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пеня перерахована судом у відповідності до вимог діючого законодавства та умов договору і складає 870,15 грн.

З огляду на викладене, первісні позовні вимоги про стягнення пені та 3% річних підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судові витрати розподіляються відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 27, 33, 34, 49, 77, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

В И Р I Ш И В :

Позовні вимоги за первісним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Новагруп», м. Керч до Дочірнього підприємства «Металінвест» Товариства з обмеженою відповідальністю «Донметалзбут», м. Донецьк задовольнити в повному обсязі.

Стягнути з Дочірнього підприємства «Металінвест» Товариства з обмеженою відповідальністю «Донметалзбут», м. Донецьк (83086, м. Донецьк, вул. Артема, 15, ЄДРПОУ 33320270) на користь Товариства з обмеженою відповіда?льністю «Новагруп», м. Керч (98320, АРК, м. Керч, вул. Кокоріна, 63, ЄДРПОУ 37159072) пеню в сумі 870,15 грн., 3 % річних в сумі 168,44 грн., судовий збір в сумі 1609,50 грн.

У задоволенні позовних вимог за зустрічним позовом Дочірнього підприємства «Металінвест» Товариства з обмеженою відповідальністю «Донметалзбут», м. Донецьк про визнання недійсним договору від 19.11.2010 р. відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення може бути оскаржене до Донецького апеляційного господарського суду в порядку передбаченому розділом ХІІ Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні 01.11.2012 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення підписаний 05.11.2012 р.

Суддя Бокова Ю.В.