Рішення

від 01.11.2012 по справі 17/5014/2541/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

17/5014/2541/2012 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

---

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ РІШЕННЯ 01.11.12                                                                                 Справа № 17/5014/2541/2012 За позовом Приватного акціонерного товариства “Фрутіка”,  м.  Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю “Глорія”, м. Луганськ про стягнення  22 153 грн. 10  коп.                                                                                                   Суддя: Фонова О.С.                                                            Представники сторін у судове засідання не прибули. Суть спору: позивачем заявлені вимоги про стягнення з відповідача основного боргу у сумі 21145,00 грн. та 3% річних у сумі 1008,10 грн., за договором постачання № 90 від 26.09.2010. Представник позивача у судовому засіданні 22.10.2012 надав заяву про відмову від позову, згідно якої відмовляється від позову в частині стягнення 3% річних у сумі 1008,10 грн., на підставі ст.ст. 22, 78 ГПК України. З наслідками відмови від позову позивач ознайомлений. Відповідач витребувані судом документи не надав, явку повноважних та компетентних представників у судові засідання 22.10.2012, 01.11.2012 не забезпечив, хоча належним чином був повідомлений про час та місце їх проведення, про що свідчить відповідний штамп суду з відміткою про відправку документу на звороті примірника всіх ухвал суду, який містить вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників ухвали, дату відправки, підпис працівника суду, яким вона здійснена. Статтею 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців»передбачено, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо такі відомості, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості. До повноважень суду  не  віднесено встановлення  фактичного місцезнаходження учасників  судового  процесу  на час вчинення тих чи інших процесуальних  дій.   Тому   відповідні   процесуальні   документи надсилались  згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи, а також згідно відомостей, що містяться у довідці з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців, станом на час розгляду справи. Про поважні причини неявки в судове засідання представника відповідача суд не повідомлений. Клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило. З огляду на вищевказане, відповідно до ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами. Дослідивши обставини справи, витребувані судом та надані сторонами докази на підтвердження своїх доводів, суд    в с т а н о в и в: Між Приватним акціонерним товариством “Фрутіка”  (позивач у справі), як Постачальником, та Товариством з обмеженою відповідальністю “Глорія” (відповідач у справі), як Покупцем, був укладений договір поставки  № 90 від 26.09.2010 (далі –Договір). Згідно пункту  1.1 Договору,  Постачальник зобов'язується протягом терміну дії Договору передавати Покупцю у власність товар, найменування якого зазначено у специфікаціях до даного Договору (далі –Товар), а Покупець зобов'язується приймати Товар та оплачувати його в порядку, визначеному цим договором. Відповідно до пункту  1.5 Договору, загальна кількість та вартість Товару, який постачається за даним договором встановлюється, виходячи з накладних на постачання Товару, оформлених на виконання цього договору. Як зазначено у пункті  4.2 Договору, Покупець сплачує 100 % ціни за товар згідно з умовами вказаними у специфікаціях до даного Договору. В обґрунтування позову позивач посилається на те, що на виконання умов Договору він поставив відповідачу товар за видатковою накладною № РН-0000274 від 15.12.2010 на суму 22145,40 грн. Однак, відповідачем в порушення умов договору поставлена продукція була оплачена частково на суму 1000,00 грн., у зв‘язку з чим заборгованість відповідача перед позивачем складає 21145,40 грн., яку позивач просить стягнути в судовому порядку. Відповідач не скористався наданим йому правом на судовий захист, обставин, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог не спростував. Встановивши фактичні обставини справи, оцінивши доводи сторін та надані ними докази, суд дійшов висновку про наступне. Згідно ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським  визнається  зобов'язання,  що  виникає  між суб'єктом  господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав,  передбачених  Господарським  кодексом,  в силу  якого  один  суб'єкт  (зобов'язана  сторона,  у  тому  числі боржник)  зобов'язаний  вчинити  певну дію господарського чи управлінсько-господарського  характеру  на користь іншого суб'єкта (виконати  роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій,  а інший суб'єкт (управнена сторона,  у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах  звичайно ставляться. Згідно ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України (далі –ЦК України) одностороння відмова від зобов'язання не допускається, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов, що передбачені  договором, вимогами Цивільного кодексу України, тощо. Як встановлено статтею 712 ЦК України, за договором поставки продавець  (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших  цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Статтею 530 ЦК України встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства. Судом встановлено, що відповідно до укладеного між сторонами Договору позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 22145,40 грн., що підтверджується видатковою накладною № РН-0000274 від 15.12.2010 (а.с.8). Договором встановлено, що поставлений товар підлягає сплаті на умовах оплати 100 % ціни за товар згідно з умовами вказаними у специфікаціях до даного Договору. В матеріалах справи міститься специфікація №8 від 15.12.2010, в пункті 3.1 якої  зазначено, що оплата товару здійснюється на умовах відстрочення платежу на 7 календарних днів. Проте, дана специфікація не підписна з боку відповідача, а тому не може вважатись належним доказом погодження строку оплати. З наведеного вбачається, що строку виконання зобов'язання по оплаті товару між сторонами Договору не погоджений. Статтею 530 ЦК України встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства. Позивачем 14.09.2012 на адресу відповідача було направлено вимогу  № 071/12 від 13.09.2012, згідно якої він вимагав сплати боргу протягом 7 календарних днів  з моменту отримання вимоги. Однак, після спливу вказаного строку відповідач боргу не сплатив, відповіді  на вимогу не надав. Таким чином, факт наявності боргу в сумі 21145,40 грн. підтверджено матеріалами справи та не спростовано  відповідачем,  а тому він підлягає до стягнення. Відповідачем в порядку  статті 78 ГПК України, було надано заяву про відмову від позову в частині стягнення 3% річних в сумі 1008,10 грн. Відповідно до статті 22, 78 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) позивач має право відмовитись від позову повністю або частково. У зв'язку з чим господарський суд роз'яснює сторонам наслідки відповідної процесуальної дії,  перевіряє,  чи є  повноваження  на вчинення цієї  дії у представників сторін. Позивачу було роз'яснено наслідки зазначеної процесуальної дії, перевірено наявність повноважень на відмову від позову. Суд приймає часткову відмову позивача від позову оскільки така відмова не порушує прав та охоронюваних законом інтересів інших осіб. Відповідно до п. 4 статті 80 ГПК України провадження у справі підлягає припиненню у разі відмови позивача від позову та прийняття такої відмови судом. За таких обставин, провадження у справі в частині стягнення 3% річних в сумі 1008,10 грн. слід припинити. З урахуванням викладеного, позовні вимоги про стягнення боргу у сумі 21145,00 грн., є обґрунтованими, такими, що підтверджуються належними доказами та підлягають задоволенню, з віднесенням судового збору на відповідача в цій частині, згідно статті 49 ГПК України. В решті вимог провадження у справі слід припинити. Позивач відмовився від частини позовних вимог –3% річних в сумі 1008,10 грн.  За таких обставин, позивачу слід повернути частину судового збору в сумі 73,24 грн. грн., на підставі п. 5 ч.1 ст. 7 Закону України „Про судовий збір” №3674-УІ від 08.07.2011. Питання про повернення судового збору вирішено в ухвалі суду від 06.11.2012. На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 22, 44, 49, 75, 78, п.4 ч.1 ст. 80, 82, 84, 85 ГПК України, суд          в и р і ш и в: 1. Позов задовольнити частково. 2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Глорія”, м. Луганськ, вул. Карла Лібкнехта, буд. 16а, ідентифікаційний код 24188280, на користь Приватного акціонерного товариства “Фрутіка”, м. Київ, вул. Попудренка, 52, ідентифікаційний код 33148580, заборгованість у сумі 21145,00 грн., витрати по оплаті судового збору у сумі 1536,26 грн.,  видати наказ. 3. В решті вимог провадження у справі припинити. У судовому засіданні оголошено лише вступну і резолютивну частини рішення. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення  10-денного строку з дня його підписання. Повне рішення складено:  06.11.2012. Суддя                                                                                    О.С. Фонова