Рішення

від 01.11.2012 по справі 5011-3/14442-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-3/14442-2012 01.11.12

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Арсенал-С»

До Приватного підприємства «Устричне»

Про стягнення 23 774,94 грн.

Суддя Сівакова В.В.

Представники сторін:

Від позивача Манікін Д.С. -по дов. № б/н від 11.01.2012

Від відповідача не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Арсенал-С»про стягнення з Приватного підприємства «Устричне»20 384,00 грн. основного боргу, 3 187,10 грн. пені, 203,84 грн. збитків від зміни індексу інфляції за неналежне виконання взятих на себе останнім зобов'язань згідно договору № 473/Д від 26.05.2011 про надання послуг з охорони власності.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.10.2012 було порушено провадження у справі № 5011-3/14442-2012 та призначено її до розгляду на 01.11.2012.

Позивач в судовому засіданні 01.11.2011 позовні вимоги підтримав повністю.

Відповідач в судове засідання 01.11.2012 не з'явився, письмовий відзив на позов не подав, вимог ухвали суду про порушення провадження у справі від 18.10.2012 не виконав.

Відповідач належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України. (п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»).

Згідно ст. 64 Господарського процесуального кодексу України ухвала про порушення провадження у справі надсилається сторонам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала направляється за адресою місцезнаходження сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

У відповідності до ст. 87 Господарського процесуального кодексу України ухвалу про порушення провадження у справі від 18.10.2012 було надіслано відповідачу рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення на адресу, що зазначена в позовній заяві, а саме : м. Київ, вул. Героїв Сталінграду, 18-А, яка згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців станом на 31.10.2012 є місцезнаходженням відповідача.

Відповідач отримав ухвалу надіслану за вищевказаною адресою 22.10.2012, що підтверджується повернутим до суду повідомленням про вручення поштового відправлення.

Про поважні причини неявки в судове засідання повноважного представника відповідача суд не повідомлений. Клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило.

Оскільки наявних в матеріалах справи документів достатньо для її розгляду, суд вважає, що неявка представник відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті.

В судовому засіданні 01.11.2012, відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

26.05.2011 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Арсенал-С» (виконавець) та Приватним підприємством «Устричне»(замовник) було укладено договір № 473/Д про надання послуг з охорони власності (далі -договір).

Відповідно до п. 1.1. договору замовник доручає за плату, визначеною договором, а виконавець приймає на себе зобов'язання з охорони майна на об'єкті замовника : «споруди та будівлі», розташованих за адресою : Херсонська область, с. Лазурне (далі -об'єкт).

Згідно п. 1.2. договору охорона майна складається з цілодобового спостереження за об'єктом замовника за допомогою фізичних постів охорони, з метою усунення протиправного проникнення сторонніх осіб до приміщень на території об'єкта та застосування охоронцем адекватних засобів до таких осіб.

Відповідно до п. 6.1. договору договір вступає в силу з дати його підписання сторонами (скріплення підписів печатками) та діє протягом 2 років. Якщо за один місяць до закінчення терміну дії договору жодна з сторін не вимагатиме його розірвання, договір вважається пролонгованим на тих самих умовах та на той же строк, без обмеження кількості пролонгацій.

Спір виник в зв'язку з тим, що позивач вважає, що відповідачем в порушення умов договору не було у повному обсязі сплачено вартість наданих послуг охорони у період з серпень, вересень 2011 року, в зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість в розмірі 20 384,00 грн. та за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором позивачем нараховано пеню в розмірі 3 187,10 грн., збитки від зміни індексу інфляції в розмірі 203,84 грн.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Як визначено абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до п. 5.1. договору ціна договору визначається сторонами на підставі протоколу узгодження договірної ціни (додаток № 1) та складається з абонентської плати та фактично відпрацьованого часу.

Додатком № 1 до договору сторонами визначено розмір вартості послуг охорони за місяць в розмірі 14 747,00 грн. разом з ПДВ.

Пунктом 5.3. договору визначено, що розрахунок за договором проводиться щомісячно до 15 числа поточного місяця шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок виконавця, або шляхом внесення коштів до каси виконавця.

В матеріалах справи наявні наступні акти виконаних робіт за договором : за травень 2011 року на суму 2 854,26 грн., за червень 2011 року на суму 1 516,27 грн., за червень 2011 року на суму 14 747,00 грн., за липень 2011 року на суму 27 760,00 грн., за серпень 2011 року на суму 12 480,00 грн., за вересень 2011 року на суму 7 904,00 грн.

Загалом відповідачем отримано за договором послуги охорони на загальну суму 67 261,53 грн.

Разом з цим, відповідачем було здійснено оплату наданих послуг частково в загальному розмірі 46 877,53 грн., що підтверджується банківськими виписками, наступними платежами : 17.06.2011 в сумі 2 854,26 грн., 01.07.2011 в сумі 14 747,00 грн., 05.08.2011 в сумі 4 276,27 грн., 18.08.2011 в сумі 12 000,00 грн. та 03.10.2011 в сумі 13 000,00 грн.

За приписами ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Пункт 1 статті 902 Цивільного кодексу України встановлює, що виконавець повинен надати послугу особисто.

Частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України передбачений обов'язок замовника оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Тобто, обов'язковою підставою для здійснення замовником свого обов'язку щодо оплати послуг є надання цих послуг.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно п. 4.1.7. договору відповідач зобов'язався своєчасно та в повному обсязі сплачувати послуги охорони у відповідності до умов договору.

Стаття 610 Цивільного кодексу України визначає що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Проте, відповідач в порушення взятих на себе зобов'язань за договорами вартість наданих послуг охорони у визначений договором строк не виконав, в зв'язку з чим виникла заборгованість перед позивачем, яка за обґрунтованими розрахунками позивача становить 20 384,00 грн.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

У відповідності до ст. 978 Цивільного кодексу України за договором охорони охоронець, який є суб'єктом підприємницької діяльності, зобов'язується забезпечити недоторканність особи чи майна, які охороняються. Володілець такого майна або особа, яку охороняють, зобов'язані виконувати передбачені договором правила особистої та майнової безпеки і щомісячно сплачувати охоронцю встановлену плату.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

З урахуванням існування належних доказів надання позивачем послуг, суд дійшов висновку про наявність передбачених чинним законодавством правових підстав для стягнення з відповідача їх вартості в сумі 20 384,00 грн.

Пункт 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначає що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Матеріалами справи підтверджується те, що відповідач, в порушення умов договору, у визначені строки оплату за надані послуги охорони не провів, а отже є таким, що прострочив виконання зобов'язання.

Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частина 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Сторони можуть домовитись про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків передбачених законом.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом зокрема сплата неустойки.

Пунктом 5.5. договору передбачено, що за порушення строків сплати, замовник сплачує виконавцю пеню в розмірі 1% від суми боргу за кожен день прострочення та борг з урахуванням офіційного індексу інфляції.

Згідно з ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»встановлює, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

При укладанні договору сторони визначили відповідальність за порушення зобов'язання щодо оплати за надані послуги, проте враховуючи вищезазначені норми розмір пені, що підлягає стягненню, був обмежений позивачем у розмірі подвійної ставки НБУ у відповідний період.

Разом з цим, пунктом 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Зазначена стаття передбачає строк, у межах якого нараховуються штрафні санкції, у разі якщо інше не встановлено законом або договором, а строк, протягом якого особа може звернутися до суду за захистом свого порушеного права встановлюється Цивільним кодексом України.

Враховуючи, що в силу умов п. 5.3. договору, відповідач зобов'язаний був вносити платежі щомісяця до 15 числа, то момент прострочення виконання зобов'язання слід встановлювати щодо кожного місяця наданих послуг охорони, і, в залежності від встановленого, нараховувати пеню, за кожний місяць наданих послуг окремо.

В зв'язку з тим, що взяті на себе зобов'язання по сплаті наданих послуг охорони відповідач не виконав, він повинен сплатити позивачу, крім суми основного боргу, пеню відповідно до п. 5.5. договору, розмір якої, за наступними розрахунками суду на суми боргу за серпень, вересень 2011 року становить 1 594,69 грн.

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення 12480 15.08.2011 - 15.02.2012 185 7.7500 % 0.042 % 980.45

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення 7904 15.09.2011 - 15.03.2012 183 7.7500 % 0.042 % 614.24

Вимоги позивача в частині стягнення пені в сумі 1 594,69 грн. обґрунтовані і підлягають задоволенню.

Позовні вимоги про стягнення пені в розмірі 1 592,41 грн. задоволенню не підлягають, оскільки розрахунок здійснений з порушенням чинного законодавства України (порушенням встановленого шестимісячного строку нарахування).

В зв'язку з тим, що відповідач припустився прострочення по сплаті платежів, позивач на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України просить суд стягнути на свою користь 203,84 грн. збитків від зміни індексу інфляції.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Розрахунок боргу з урахуванням індексу інфляції має бути здійснений у відповідності до листа Верховного Суду України № 62-97р від 03.04.1997 «Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ»відповідно до яких розрахунок суми боргу з урахуванням індексу інфляції проводиться шляхом помноження суми боргу на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочки виплати заборгованості.

За таких обставин, суд приходить до висновку про задоволення вимог позивача щодо стягнення з відповідача 203,84 грн. збитків від зміни індексу інфляції (за обґрунтованим розрахунком позивача).

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав.

Зважаючи на вищевказане, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Арсенал-С»є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню частково.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. 49, ст.ст.82-85 ГПК України,-

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства «Устричне»(04210, м. Київ, вул. Героїв Сталінграду, 18, корп. А, код ЄДРПОУ 34781640) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Арсенал-С»(73003, Херсонська область, м. Херсон, вул. Декабристів, 22-А, код ЄДРПОУ 32391712) 20 384 (двадцять тисяч триста вісімдесят чотири) грн. 00 коп. основного боргу, 1 594 (одну тисячу п'ятсот дев'яносто чотири) грн. 69 коп. пені, 203 (двісті три) грн. 84 коп. збитків від зміни індексу інфляції, 1 501 (одну тисячу п'ятсот одну) грн. 69 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. В іншій частині в позові відмовити повністю.

Повне рішення складено 05.11.2012.

СуддяВ.В. Сівакова