Рішення

від 30.10.2012 по справі 5015/3754/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.10.12 Справа№ 5015/3754/12

Господарський суд Львівської області розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи:

за позовом:Приватного підприємства «Майстер - Рос»(м. Львів) до відповідача:Дочірнього підприємства «Тур»Відкритого акціонерного товариства «Львівський завод автонавантажувач»(м. Львів) про:стягнення 27 570 (двадцять сім тисяч п'ятсот сімдесят) грн. 31 коп. (з яких: 20 918,22 грн. -основний борг; 5 647,92 грн. -інфляційні; 1004,17 грн. -3% річних) Суддя: Цікало А.І. При секретарі: Герасименко В.С. Представники:

Позивача:Терещенко Ю. І. -представник (довіреність № 102-1 від 04.09.2012 р.) Відповідача:не з'явився

Представникам сторін, присутнім в судовому засіданні, роз'яснено їх права та обов'язки відповідно до ст. 22 ГПК України, зокрема право заявляти відводи.

Представники сторін, присутні в судовому засіданні, не звертались до суду з клопотанням про здійснення технічної фіксації судового процесу.

10.09.2012 р. на розгляд господарського суду Львівської області за вх. № 4066 поступила позовна заява від Приватного підприємства «Майстер - Рос»(м. Львів) до Дочірнього підприємства «Тур» Відкритого акціонерного товариства «Львівський завод автонавантажувач»(м. Львів) про стягнення 27 570 (двадцять сім тисяч п'ятсот сімдесят) грн. 31 коп. (з яких: 20 918,22 грн. -основний борг; 5 647,92 грн. -інфляційні; 1004,17 грн. -3% річних).

Ухвалою суду від 12.09.2012 р. порушено провадження у справі та справу призначено до розгляду на 04.10.2012 р.

Ухвалою суду від 04.10.2012 р., у зв'язку з неявкою представників сторін, розгляд справи було відкладено на 30.10.2012 р.

Позивач вимоги ухвал суду про порушення провадження у справі від 12.09.2012 р. та про відкладення розгляду справи від 04.10.2012 р. виконав, явку повноважного представника в судове засідання забезпечив.

24.10.2012 р. до суду за вх. № 23989/12 від позивача поступила заява про зменшення суми позовних вимог, в якій він просить суд стягнути з відповідача 25 394 (двадцять п'ять тисяч триста дев'яносто чотири) грн. 81 коп. (з яких: 20 918,22 грн. -основний борг; 3 472,42 грн. -інфляційні; 1004,17 грн. -3% річних). До зазначеної заяви долучено уточнений розрахунок інфляційних за період з 01.08.2009 р. по 30.09.2011 р. та розрахунок 3 % річних за період з 01.07.2009 р. по 30.09.2011 р.

В судовому засіданні 30.10.2012 р. представник позивача подав до суду повідомлення про відсутність обставин, передбачених п. 2 ч. 1 ст. 62 або п. 2 ч. 1 ст. 81 ГПК України.

Представник позивача позовні вимоги підтримав, просив суд задоволити позов з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог з підстав наведених у заявах та поясненнях.

Відповідач вимоги ухвал суду про порушення провадження у справі від 12.09.2012 р. та про відкладення розгляду справи від 04.10.2012 р. не виконав, відзив на позов не представив, проти позову, у встановленому чинним законодавством України порядку, не заперечив, явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, хоча і був належно, відповідно до ст. 64 ГПК України, повідомлений про місце, дату і час розгляду справи, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення (долучено до матеріалів справи).

Враховуючи те, що позивачем надано достатньо матеріалів для розгляду спору по суті, відповідач відзив на позов не представив, позовні вимоги не заперечив, не забезпечив явку свого повноважного представника в судове засідання, не представив доказів сплати заборгованості, не скористався наданим йому правом на участь у судовому процесі, з метою недопущення затягування розгляду справи, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи, відповідно до ст. 75 ГПК України, у відсутності представника відповідача за наявними у ній матеріалами.

Розглянувши документи і матеріали, подані до суду, заслухавши пояснення осіб присутніх в судових засіданнях, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне:

01 липня 2009 року між Приватним підприємством «Майстер - Рос»(надалі - позивач) та Дочірнім підприємством «Тур»Відкритого акціонерного товариства «Львівський завод автонавантажувач»(надалі - відповідач) був укладений договір на ремонт і технічне обслуговування ліфтів та обладнання диспетчерських систем № 18 (надалі -Договір; оригінал оглянуто в судовому засіданні, копію долучено до матеріалів справи).

Відповідно до п. 1.1. Договору, відповідач доручає, а позивач приймає на себе організацію і виконання робіт по технічному обслуговуванню та ремонту ліфтів і диспетчерських систем на об'єктах відповідача відповідно з додатком № 1, який є невід'ємною частиною цього договору. Повне технічне обслуговування включає в себе весь комплекс ремонтних, регламентних робіт, що забезпечує справну, надійну експлуатацію ліфтів і диспетчерських систем, а також нагляд за безпечною їх експлуатацією. Часткове обслуговування включає в себе виконання тих же робіт, за виключенням регламентних.

Згідно з п. 2.1. Договору, щомісячна оплата робіт згідно з цим договором визначена узгодженням сторін та на день його укладання з урахуванням ПДВ складає 3 745 грн. 87 коп. в тому числі ПДВ -624 грн. 31 коп. Відомість визначеної щомісячної суми оплати робіт наведена у додатку № А-1, який є невід'ємною частиною договору.

Відповідно до п. 5.1. Договору, у кінці поточного місяця позивач дає відповідачу акти виконаних робіт із зазначенням їх вартості.

Згідно п. 5.2. Договору, відповідач підписує акти, засвідчує підпис печаткою і у 3-денний термін повертає два примірника акту позивачу.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем, на підставі умов Договору, виконано роботи з технічного обслуговування ліфтів на загальну суму 51 298 грн. 22 коп., що підтверджується відповідними акт-рахунками виконання робіт з технічного обслуговування ліфтів, підписаних сторонами без зауважень (оригінали оглянуто в судовому засіданні, копії долучено до матеріалів справи).

Зауважень щодо якості та кількості виконаних робіт від відповідача до позивача не надходило.

Відповідно до п. 5.3. Договору, на підставі підписаних актів відповідач оплачує виконанні роботи не пізніше десятого числа наступного місяця.

В порушення умов Договору, відповідач повністю не оплатив виконанні роботи.

Як стверджує позивач, відповідач частково провів оплату за виконанні роботи на суму 30 380 грн. 00 коп.

Станом на день звернення з позовом до суду та час розгляду справи, за відповідачем рахується заборгованість перед позивачем за виконанні роботи з технічного обслуговування ліфтів, згідно договору на ремонт і технічне обслуговування ліфтів та обладнання диспетчерських систем № 18 від 01.07.2009 р., на суму 20 918 грн. 22 коп. Зазначена сума заборгованості підтверджується також і актом звірки взаєморозрахунків від 22.01.2012 р. підписаного сторонами без зауважень (оригінал долучено до матеріалів справи).

Відповідно до ст. 625 ЦК України, за неналежне виконання відповідачем умов Договору, позивачем нараховано: 5 647,92 грн. -інфляційних та 1004,17 грн. -3% річних.

Відповідно до ч. 4 ст. 22 ГПК України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Скориставшись наданим йому правом, позивач зменшив розмір позовних вимог та просить суд стягнути з відповідача 25 394 (двадцять п'ять тисяч триста дев'яносто чотири) грн. 81 коп. (з яких: 20 918,22 грн. -основний борг; 3 472,42 грн. -інфляційні; 1004,17 грн. -3% річних).

Станом на день розгляду справи відповідач доказів сплати заборгованості не надав, відзиву на позов не представив, позовні вимоги не заперечив, явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, не скористався наданим йому правом на участь у судову процесі та на захист своїх прав та охоронюваних законом інтересів.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного:

Відповідно до ст. 8 Конституції України, Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії.

Згідно ч. 4 ст. 13 Конституції України, Держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб'єкти права власності рівні перед законом.

Відповідно до ст. 42 Конституції України, кожен має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом. Держава забезпечує захист конкуренції у підприємницькій діяльності. Не допускаються зловживання монопольним становищем на ринку, неправомірне обмеження конкуренції та недобросовісна конкуренція.

Юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Згідно ст. 124 Конституції України, правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. Юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Судочинство здійснюється Конституційним Судом України та судами загальної юрисдикції.

Судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України, однією із основних засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ст. 1 ЦК України, цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.

Відповідно до ст. 3 ЦК України, загальними засадами цивільного законодавства зокрема є свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом; справедливість, добросовісність та розумність.

Згідно ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 174 ГК України, господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Відповідно до ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно ст. 205 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Відповідно до ст. 206 ЦК України, усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 510 ЦК України, сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 179 ГК України, майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами- юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Відповідно до ч. 7 ст. 179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Згідно ст. 193 ГК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошових зобов'язань. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Відповідно до ст. 22 ГПК України, сторони користуються рівними процесуальними правами. Сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Відповідач має право визнати позов повністю або частково, а також має право до початку розгляду господарським судом справи по суті подати зустрічний позов.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

На час розгляду справи, відповідач відзиву на позов не представив, позовні вимоги не заперечив, не забезпечив явку повноважного представника в судові засідання, не представив доказів сплати боргу, не скористався наданим йому правом на захист своїх прав та охоронюваних законом інтересів і на участь у судовому процесі.

Враховуючи те, що позивачем представлено достатньо об'єктивних, допустимих та переконливих доказів в підтвердження своїх позовних вимог, а відповідач проти позову не заперечив, доказів сплати заборгованості не представив, виконавши вимоги процесуального права, всебічно і повно перевіривши обставини справи в їх сукупності, дослідивши представлені докази, у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, суд дійшов висновку, що позов, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог, Приватного підприємства «Майстер - Рос»(м. Львів) до Дочірнього підприємства «Тур»Відкритого акціонерного товариства «Львівський завод автонавантажувач»(м. Львів) про стягнення 25 394 (двадцять п'ять тисяч триста дев'яносто чотири) грн. 81 коп. (з яких: 20 918,22 грн. -основний борг; 3 472,42 грн. -інфляційні; 1004,17 грн. -3% річних) обґрунтований та підлягає до задоволення.

Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Статтею 13 Закону України «Про Державний бюджет України на 2012 рік», установлено на 2012 рік мінімальну заробітну плату у місячному розмірі: з 1 січня - 1073 гривні, з 1 квітня - 1094 гривні, з 1 липня - 1102 гривні, з 1 жовтня - 1118 гривень, з 1 грудня - 1134 гривні

Відповідно до підпункту 1) пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір», ставка судового збору за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру становить 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат.

Згідно платіжного доручення № 160 від 30.08.2012 р. позивачем сплачено судовий збір в розмірі 1 709 (одна тисяча сімсот дев'ять) грн. 50 коп.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір», сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Оскільки позивачем внесено судовий збір в більшому розмірі на 100 (сто) грн. 00 коп., ніж встановлено законом, суд дійшов висновку про доцільність повернення судового збору позивачу в розмірі переплаченої суми.

Відповідно до ст. 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Судові витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України, слід покласти на відповідача оскільки спір виник з його вини.

Враховуючи наведене, керуючись ст. ст. 8, 13, 42, 124, 129 Конституції України, ст. ст. 1, 3, 11, 202, 204, 205, 206, 509, 510, 526, 625 ЦК України, ст. ст. 174, 179, 193 ГК України, ст. ст. 4 3 , 4 5 , 22, 33, 34, 43, 44, 47 1 , 49, 75, 82, 83, 84, 85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов Приватного підприємства «Майстер - Рос»(м. Львів) до Дочірнього підприємства «Тур»Відкритого акціонерного товариства «Львівський завод автонавантажувач»(м. Львів) про стягнення 25 394 (двадцять п'ять тисяч триста дев'яносто чотири) грн. 81 коп. (з яких: 20 918,22 грн. -основний борг; 3 472,42 грн. -інфляційні; 1004,17 грн. -3% річних) - задоволити повністю.

2. Стягнути з Дочірнього підприємства «Тур»Відкритого акціонерного товариства «Львівський завод автонавантажувач»(вул. Шевченка, буд. 321, м. Львів, 79069; код ЄДРПОУ 25548101) на користь Приватного підприємства «Майстер-Рос»(вул. Княгині Ольги, буд. 102, кв. 40, м. Львів, 79053; код ЄДРПОУ 32713102) -25 394 (двадцять п'ять тисяч триста дев'яносто чотири) грн. 81 коп. (з яких: 20 918,22 грн. -основний борг; 3 472,42 грн. -інфляційні; 1004,17 грн. -3% річних) та 1 609 (одна тисяча шістсот дев'ять) грн. 50 коп. -судового збору.

3. Повернути Приватному підприємству «Майстер-Рос»(вул. Княгині Ольги, буд. 102, кв. 40, м. Львів, 79053; код ЄДРПОУ 32713102) передплачену суму судового збору в розмірі 100 (сто) грн. 00 коп.

4. Наказ видати в порядку ст. 116 ГПК України, після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Цікало А.І.