Рішення

від 22.10.2012 по справі 5020-937/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД М. СЕВАСТОПОЛЯ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 жовтня 2012 року справа № 5020-937/2012 За позовом Виконуючого обов'язки прокурора Ленінського району м. Севастополя

(99011, м. Севастополь, вул. Вороніна, буд. 11)

в інтересах Комунального підприємства „Севтеплоенерго"

держави Севастопольської міської Ради,

в особі: ідентифікаційний код 03358357

(99011, м. Севастополь, вул. Л. Павліченко, буд. 2)

до Комунальної установи „Севастопольський академічний

російський драматичний театр ім. А.В. Луначарського",

ідентифікаційний код 02225996

(99011, м. Севастополь, пр. Нахімова, буд. 6)

про стягнення 34 496,96 грн,

Суддя Головко В.О.,

Представники учасників судового процесу:

прокурор (виконуючий обов'язки прокурора Ленінського району міста Севастополя) -Алісов О.В. -прокурор відділу прокуратури м. Севастополя, посвідчення № 005827 від 25.09.2012;

позивач (Комунальне підприємство „Севтеплоенерго" Севастопольської міської Ради) -Чернова І.С. -представник, довіреність № 7655 від 28.12.2011;

відповідач (Комунальна установа „Севастопольський академічний російський драматичний театр ім. А.В. Луначарського") -явку уповноваженого представника не забезпечив.

Обставини справи:

20.08.2012 виконуючий обов'язки прокурора Ленінського району міста Севастополя в інтересах держави в особі Комунального підприємства „Севтеплоенерго" Севастопольської міської Ради (далі -позивач) звернувся до господарського суду міста Севастополя (далі -суд) з позовом до Комунальної установи „Севастопольський академічний російський драматичний театр ім. А.В. Луначарського" (далі -відповідач) про стягнення 35 496,96 грн, з яких: 34 311,05 грн -заборгованість за Договором купівлі-продажу теплової енергії № 305/У від 18.01.2006 за квітень 2012 року; 197,65 грн -3% річних; 988,26 грн -пеня.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за Договором купівлі-продажу теплової енергії № 305/У від 18.01.2006 в частині своєчасного та повного внесення плати за отриману теплову енергію.

Ухвалою суду від 23.08.2012 порушено провадження у справі № 5020-937/2012 та у порядку статті 65 Господарського процесуального кодексу України зобов'язано прокурора та сторін надати суду документи, необхідні для вирішення спору; розгляд справи призначено на 25.09.2012.

Ухвалою суду від 25.09.2012 розгляд справи був відкладений на 18.10.2012, а в судовому засіданні 18.10.2012 в порядку частини третьої статті 77 Господарського процесуального кодексу України оголошувалась перерва до 22.10.2012.

Скориставшись правом, передбаченим статтею 59 Господарського процесуального кодексу України, відповідач надав відзив на позов /арк. 26-27/, в якому визнав позовні вимоги частково: в сумі 26 300,00 грн (за період з 14.03.2012 по 06.04.2012) та зазначив, що позивач без погодження із відповідачем перевів його з однієї тарифної групи споживачів (підприємства, організації і установи, що фінансуються з державного і місцевого бюджету -771,800 грн/Гкал) до іншої групи (інші споживачі - 785,700 грн/Гкал) та у зв'язку з цим здійснив перерахунок вартості теплової енергії.

Присутні у судовому засіданні 18-22.10.2012 прокурор та представник позивача підтримали позовні вимоги та просили їх задовольнити у повному обсязі з підстав, викладених у позовні заяві, пояснюючи, що нарахування КП „Севтеплоенерго" Севастопольської міської Ради плати за отриману відповідачем теплову енергію здійснювалось за тарифом для категорії „інші" -785,7 грн/Гкал (без ПДВ).

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення прокурора та представників сторін, суд -

ВСТАНОВИВ:

18.01.2006 між Комунальним підприємством „Севтеплоенерго" Севастопольської міської Ради (Продавець) та Комунальною установою „Севастопольський академічний російський драматичний театр ім. А.В. Луначарського" (Покупець) був укладений договір купівлі-продажу теплової енергії при наявності вузлу обліку № 305/У (далі -Договір) /арк. с. 9-11/, відповідно до умов якого Продавець зобов'язався передати Покупцю теплову енергію до межі балансової та експлуатаційної відповідальності, своєчасно та відповідної якості, а Покупець зобов'язався прийняти та оплатити отриману теплову енергію за встановленими тарифами (пункт 1.1 Договору).

Відповідно до розділу 2 Договору тарифи за одиницю теплової енергії (з ПДВ): централізоване опалення, вентиляція та гаряче водопостачання (через вузол обліку): для підприємств, організацій, установ -157,83 грн/Гкал. Тарифи на теплову енергію затверджуються місцевими органами самоврядування та можуть бути змінені протягом строку дії договору, про що Продавець повинен повідомити Покупця через засоби масової інформації.

Облік споживання теплової енергії проводиться вузлом обліку. Дані про прилади обліку теплової енергії зазначаються у Додатку 1, що є невід'ємною частиною Договору (пункт 3.1 Договору).

Згідно з пунктом 4.1 Договору розрахунковим періодом є календарний місяць.

За змістом пункту 4.2 Договору плата за теплову енергію при наявності вузлу обліку теплової енергії та гарячої води стягується за їх показниками відповідно до пунктів 10-13 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води та водовідведення (надалі -Правила) на підставі двостороннього акта за показниками вузлу обліку. Відмова від підписання акта не звільняє Покупця від оплати теплової енергії у встановленому порядку.

Відповідно до пункту 4.4 Договору остаточний розрахунок за теплову енергію здійснюється в строк до 15 числа місяця, наступного за розрахунковим, за тарифами, які діють на день отримання теплової енергії. Рахунок вважається отриманим Покупцем, якщо останній до 15 числа місяця, наступного за розрахунковим не заявить про неотримання рахунку за розрахунковий місяць.

Покупець зобов'язаний: оплачувати теплову енергію у встановлені Договором строки (пункт 5.2.1 Договору); у випадку несвоєчасного внесення плати за отриману теплову енергію сплачувати пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ (пункт 5.2.10 Договору).

Згідно з пунктом 5.2.7 Договору Покупець зобов'язаний щомісячно, в строк до 20 числа надавати Продавцю журнал обліку теплової енергії та журнал втрат теплової енергії при витоках, які використовуються Продавцем для розрахунків за отриману теплову енергію.

Даний договір набирає чинності з 01.01.2006 та діє до 31.12.2006 (пункт 10.1 Договору) та вважається пролонгованим на кожен наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії жодна зі сторін не заявить письмово про розірвання чи необхідність перегляду Договору (пункт 10.2 Договору).

В судовому засіданні встановлено, що Договір № 305/У від 18.01.2006 був пролонгований на наступні роки, оскільки ні одна із сторін не заявила письмово про його розірвання чи необхідність перегляду його умов, та є діючим на теперішній час.

Як убачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору Комунальне підприємство „Севтеплоенерго" Севастопольської міської Ради виставило відповідачу рахунок-фактуру № 305/У від 23.04.2012 за квітень 2012 року (14.03.2012-16.04.2012) на суму 40 805,17 грн (з ПДВ) щодо оплати 43,279 Гкал, виходячи з тарифу 785,700 грн/Гкал (без ПДВ) /арк. с. 14/.

Натомість відповідач у порушення умов Договору свої зобов'язання перед позивачем виконував несвоєчасно та не в повному обсязі, у зв'язку з чим за вказаний період у нього перед позивачем утворилась заборгованість в розмірі 34 311,05 грн.

Вищевикладені обставини стали підставою для звернення прокурора до суду з позовом про стягнення заборгованості за теплову енергію з урахуванням 3% річних та пені.

Під час розгляду справи судом установлено, що 01.08.2012 відповідач перерахував позивачеві 1 000,00 в рахунок оплати за опалення згідно з рахунком № 305/У від 06.04.2012 за період з 14.03.2012 по 06.04.2012, які входять до позовного періоду (квітень 2012 року), але не враховані прокурором та позивачем, у зв'язку з чим провадження у справі у відповідній частині позовних вимог було припинено на підставі пункту 1 1 частини першої статті 80 Господарського процесуального кодексу України, про що зазначено вище.

Таким чином, суд розглядає позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 34 496,95 грн, з яких: 33 311,05 грн -заборгованість за Договором купівлі-продажу теплової енергії № 305/У від 18.01.2006 за квітень 2012 року; 197,65 грн -3% річних; 988,25 грн -пеня.

Оцінюючи наявні в матеріалах справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до статті 121 Конституції України на прокуратуру покладається представництво інтересів громадян і держави в судах у випадках, передбачених законом.

Статтею 36-1 Закону України „Про прокуратуру" передбачено, що представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом. Однією з форм представництва є звернення до суду з позовами або заявами про захист прав і свобод іншої особи, невизначеного кола осіб, прав юридичних осіб, коли порушуються інтереси держави, або про визнання незаконними правових актів, дій чи рішень органів і посадових осіб. Підставою представництва у суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою.

Згідно зі статтею 2 Господарського процесуального кодексу України прокурор має право звертатися до господарського суду в інтересах держави.

У рішенні Конституційного Суду України № 3-рп/99 від 08.04.1999 про офіційне тлумачення статті 2 Господарського процесуального кодексу України зазначено, що інтереси держави можуть збігатися повністю або частково з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій.

Також вказаним рішенням Конституційного Суду України встановлено, що прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно формулює, у чому саме полягає порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує в позовній заяві необхідність їх захисту та визначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Даний позов поданий прокурором в інтересах держави в особі Комунального підприємства „Севтеплоенерго" Севастопольської міської Ради.

Статтею 5 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні" встановлено, що Севастопольська міська Рада є органом місцевого самоврядування, до основних повноважень якого згідно зі статтею 13 Закону України „Про теплопостачання" входить, зокрема: регулювання діяльності суб'єктів відносин у сфері теплопостачання в межах, віднесених до відання відповідних рад; здійснення контролю за забезпеченням споживачів тепловою енергією відповідно до нормативних вимог; встановлення для відповідної територіальної громади в порядку і межах, визначених законодавством, тарифів на теплову енергію, які надаються підприємствами та організаціями комунальної власності, крім тарифів на теплову енергію, що виробляється на установках комбінованого виробництва теплової і електричної енергії.

Органом, який уповноважений здійснювати функції держави в сфері теплопостачання, є Севастопольська міська Рада, яка для здійснення цих функцій створила Комунальне підприємство „Севтеплоенерго", а отже даний позов поданий прокурором правомірно.

Відповідно до частини першої статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України (ч. 1 ст. 175 ГК України).

Зобов'язання виникають з підстав, визначених статтею 11 Цивільного кодексу України та статтею 174 Господарського кодексу України, зокрема, з договорів та інших правочинів (угод).

Відповідно до частини другої статті 275 Господарського кодексу України відпуск енергії без оформлення договору не допускається.

Так, за приписами пункту 8 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 № 630, послуги надаються споживачеві згідно з договором, який оформлюється на основі типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення.

Статтею 275 Господарського кодексу України унормовано, що за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі -енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Судом установлено, що 18.01.2006 між сторонами укладено господарський договір № 305/У, який за своєю правовою природою та ознаками є договором купівлі-продажу теплової енергії.

Саме цей договір є підставою виникнення у відповідача обов'язку оплатити позивачеві отриману теплову енергію.

Відповідно до частини шостої статті 276 Господарського кодексу України розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону.

Постановою Національної комісії регулювання ринку комунальних послуг України від 30.09.2011 № 114 „Про встановлення тарифів на теплову енергію КП „Севтеплоенерго" Севастопольської міської Ради" встановлені наступні тарифи на теплову енергію: для потреб бюджетних установ -771,80 грн за 1 Гкал (без ПДВ); для потреб інших споживачів, враховуючи військові формування Чорноморського флоту Російської Федерації -785,70 грн за 1 Гкал (без ПДВ). Зазначена постанова набрала чинності з 01.10.2011 /арк. с. 81/.

Як установлено судом, позивач свої зобов'язання за Договором виконав належним чином, а саме: за період з 14.03.2012 по 16.04.2012 поставив відповідачу теплову енергію у кількості 43,279 Гкал, що підтверджується відповідним Актом про відпущення теплової енергії № 64 від 10.04.2012, підписаним представниками сторін /арк. с. 44/.

На оплату отриманої теплової енергії позивач виставив відповідачеві рахунок-акт виконаних робіт № 305/У за березень 2012 року на суму 40 083,28 грн (з урахуванням ПДВ) за тарифом -771,80 грн/Гкал, тобто за тарифом, встановленим для потреб бюджетних установ /арк. с. 28/.

Даний рахунок-акт підписаний обома сторонами без зауважень, підписи сторін скріплені печатками.

Згідно зі статтею 193 Господарського кодексу України та статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

В силу статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина перша статті 612 Цивільного кодексу України).

Як убачається з матеріалів справи, сторони в Договорі домовились, що розрахунки за теплову енергію здійснюються у порядку, визначеному розділом 4 Договору, при цьому остаточний розрахунок за отриману теплову енергію здійснюється в строк до 15 числа місяця, наступного за розрахунковим, відповідно до тарифів, діючих на день отримання теплової енергії (пункт 4.4 Договору).

Отже, рахунок-акт за квітень 2012 року підлягав оплаті в строк до 15.05.2012 включно.

Протягом 11.05.2012-01.08.2012 відповідач сплатив позивачеві 13 783,28 грн, що підтверджується карткою рахунку: 6312 за період з 01.04.2012 по 19.09.2012 /арк. с. 48/.

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем на день прийняття рішення у справі становить 26 300,00 грн (40 083,28 -13 783,28). Доказів погашення заборгованості в розмірі 26 300,00 грн станом на момент прийняття цього рішення відповідачем, в порядку статті 33 Господарського процесуального кодексу України, не надано.

Аналізуючи сукупність встановлених обставин, вищенаведені приписи матеріального закону, судом встановлений факт порушення відповідачем зобов'язання щодо повної та своєчасної оплати теплової енергії за Договором купівлі-продажу теплової енергії № 305/У від 18.01.2006 за період з 14.03.2012 по 06.04.2012 на суму -26 300,00 грн, у зв'язку з чим вимоги позову в цій частині підлягають задоволенню. В решті основного боргу (33 311,05 -26 300,00 = 7 011,05) у задоволенні позовних вимог слід відмовити.

Відмовляючи у задоволенні позову щодо стягнення решти суми заборгованості за Договором купівлі-продажу теплової енергії № 305/У від 18.01.2006 в сумі -7 011,05 грн, суд виходив з наступних підстав.

У розділі 2 вищезазначеного Договору сторони узгодили між собою тарифи на теплову енергію. При цьому тариф, вказаний в пункті 2.1 Договору, -157,83 грн/Гкал визначений для потреб бюджетних установ. Тобто, при укладенні Договору сторони дійшли згоди щодо категорії споживача теплової енергії відносно відповідача.

Протягом дії Договору позивач поставляв відповідачеві теплову енергію та нараховував плату за неї саме за тарифами, встановленими для потреб бюджетних установ, що не заперечується самим позивачем та, зокрема, підтверджується рахунком-актом виконаних робіт № 305/У за березень 2012 року /арк. с. 28/ та рахунком-фактурою № 305/У від 23.04.2012 за квітень 2012 року, з якого убачається, що у період з 01.11.2011 по 14.03.2012 нарахування плати за теплову енергію здійснювалось за тарифом 771,80 грн за 1 Гкал (без ПДВ) /арк. с. 15/.

Як пояснив позивач, цей перерахунок був здійснений після отримання підтвердження того, що відповідач не є бюджетною установою, а є дотаційною установою та отримує фінансову підтримку з міського бюджету для покриття витрат, які не забезпечені власними доходами /арк. с. 71-72/.

Суд не може погодитись із доводами позивача щодо наявності підстав для підвищення плати для відповідача, з огляду на наступне.

Відповідно до частини першої статті 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як вже зазначалось вище, постановою Національної комісії регулювання ринку комунальних послуг України від 30.09.2011 № 114 „Про встановлення тарифів на теплову енергію КП „Севтеплоенерго" Севастопольської міської Ради" встановлені наступні тарифи на теплову енергію: для потреб бюджетних установ -771,80 грн за 1 Гкал (без ПДВ); для потреб інших споживачів, враховуючи військові формування Чорноморського флоту Російської Федерації -785,70 грн за 1 Гкал (без ПДВ).

Судом установлено, що КП „Севтеплоенерго" Севастопольської міської Ради без згоди відповідача був здійснений перерахунок спожитої відповідачем теплової енергії за період з 14.03.2012 по 06.04.2012 за тарифом -785,7000 грн/Гкал (для потреб інших споживачів), внаслідок чого відповідачу був виставлений рахунок-фактура № 305/У від 23.04.2012 на суму -40 805,17 грн /арк. с. 14-15/.

Аналізуючи сукупність встановлених обставин у справі суд дійшов висновку, що позивачем самостійно без згоди відповідача фактично були внесені зміни до пункту 2.1 договору купівлі-продажу теплової енергії № 305/У від 18.01.2006 шляхом віднесення відповідача до категорії „інших споживачів" та виключення з категорії „бюджетних установ", що призвело до збільшення тарифу на теплову енергію.

Враховуючи вищевикладене, суд не приймає до уваги виставлений позивачем рахунок-фактуру № 305/У від 23.04.2012 на суму 40 805,17 грн /арк. с. 14/ як доказ отримання відповідачем теплової енергії, та рахунок-фактуру № 305/У від 23.04.2012 на суму 6 289,16 грн /арк. с. 15/, а тому вважає за необхідне у задоволенні позову в частині стягнення основної заборгованості за договором в сумі 7 011,05 грн (40 805,17 -40 083,28 + 6 289,16) -відмовити за необґрунтованістю.

При цьому судом відхилені доводи позивача щодо того, що Договором № 305/У від 18.01.2006 передбачена можливість зміни тарифу протягом строку дії договору шляхом повідомлення Продавцем Покупця через засоби масової інформації, адже в даному випадку мова йде не про зміну тарифу, а про зміну категорії.

Таким чином, позовні вимоги щодо стягнення заборгованості за спожиту теплову енергію підлягають задоволенню частково -в сумі 26 300,00 грн.

Відповідно до частини другої статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Наведеній нормі кореспондує стаття 611 Цивільного кодексу України, згідно з якою, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

В свою чергу, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Статтею 625 Цивільного кодексу України унормовано, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Договором № 305/У від 18.01.2006 не передбачено іншого розміру процентів за прострочення виконання зобов'язання щодо оплати теплової енергії, тому в даному випадку застосовуються відповідні норми чинного законодавства.

Прокурор просить стягнути на користь позивача (Комунальне підприємство „Севтеплоенерго" Севастопольської міської Ради) 3% річних у сумі 197,65 грн.

Суд, перевіривши розрахунок 3% річних /арк. с. 19/, зазначає, що даний розрахунок здійснений виходячи із суми основного боргу, яка не визнана судом.

Оскільки судом не прийнятий перерахунок вартості теплової енергії, спожитої відповідачем за період з 14.03.2012 по 06.04.2012, суд здійснив власний розрахунок 3% річних, що наведений нижче, виходячи із суми боргу 40 083,28 грн.

За розрахунком суду сума 3% річних становить 168,34 грн, а саме:

Сума боргуСума оплатиПеріод простроченняКількість днівСума 3% річних зпо 40083,28 83,28 15.05.2012 11.05.2012 0 0 40000,00 500,00 15.05.2012 14.05.2012 0 0 39500,00 500,00 15.05.2012 18.05.2012 3 9,71 39000,00 200,00 19.05.2012 21.05.2012 3 9,59 38800,00 300,00 22.05.2012 30.05.2012 9 28,62 38500,00 500,00 31.05.2012 05.06.2012 6 18,93 38000,00 1700,00 06.06.2012 11.06.2012 6 18,69 36300,00 1700,00 12.06.2012 13.06.2012 2 5,95 34600,00 500,00 14.06.2012 25.06.2012 12 34,03 34100,00 800,00 26.06.2012 27.06.2012 2 5,59 33300,00 3000,00 28.06.2012 02.07.2012 5 13,65 30300,00 1000,00 03.07.2012 03.07.2012 1 2,48 29300,00 500,00 04.07.2012 05.07.2012 2 4,80 28800,00 500,00 06.07.2012 09.07.2012 4 9,44 28300,00 500,00 10.07.2012 10.07.2012 1 2,32 27800,00 500,00 11.07.2012 11.07.2012 1 2,28 27300,00 1000,00 12.07.2012 12.07.2012 1 2,24 26300,00 - - -РАЗОМ: 168,34 Таким чином, вимоги щодо стягнення 3% річних є такими, що підлягають задоволенню частково у сумі 168,34 грн. В частині стягнення з відповідача 3% річних у сумі 29,31 грн (197,65 -168,34) суд вважає за необхідне відмовити.

Щодо вимоги про стягнення пені в сумі 988,26 грн суд зазначає наступне.

В силу частини другої статті 20 Господарського кодексу України захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання здійснюється шляхом застосування до особи, яка порушила право, штрафних санкцій, а також іншими способами, передбаченими законом.

Відповідно до частини першої статті 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Частиною другою статті 217 Господарського кодексу України унормовано, що у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч. 1 ст. 230 ГК України).

Визначення штрафу й пені надається в Цивільному кодексі України.

Зокрема, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (частина третя статті 549 Цивільного кодексу України).

Пунктом 4.5 та підпунктом 2 пункту 6.1 Договору передбачено, що за несвоєчасне внесення платежів за отриману теплову енергію з відповідача стягується пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення платежу від нарахованої до сплати суми.

Суд зазначає, що дане положення Договору повністю узгоджується із вимогами чинного законодавства України, зокрема, статтями 1, 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".

Так, відповідно до статті 1 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (ст. 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань").

Відповідно до частини шостої статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Суд, перевіривши розрахунок пені, наданий прокурором /арк. с. 18/, зазначає, що даний розрахунок є вірним, але також здійснений виходячи із суми основного боргу, яка не визнана судом.

За розрахунком суду сума пені становить 841,68 грн, а саме:

Сума боргуСума оплатиПеріод простроченняКількість днівСума пені зпо 40083,28 83,28 15.05.2012 11.05.2012 0 0 40000,00 500,00 15.05.2012 14.05.2012 0 0 39500,00 500,00 15.05.2012 18.05.2012 3 48,57 39000,00 200,00 19.05.2012 21.05.2012 3 47,95 38800,00 300,00 22.05.2012 30.05.2012 9 143,11 38500,00 500,00 31.05.2012 05.06.2012 6 94,67 38000,00 1700,00 06.06.2012 11.06.2012 6 93,44 36300,00 1700,00 12.06.2012 13.06.2012 2 29,75 34600,00 500,00 14.06.2012 25.06.2012 12 170,16 34100,00 800,00 26.06.2012 27.06.2012 2 27,95 33300,00 3000,00 28.06.2012 02.07.2012 5 68,24 30300,00 1000,00 03.07.2012 03.07.2012 1 12,42 29300,00 500,00 04.07.2012 05.07.2012 2 24,02 28800,00 500,00 06.07.2012 09.07.2012 4 47,21 28300,00 500,00 10.07.2012 10.07.2012 1 11,60 27800,00 500,00 11.07.2012 11.07.2012 1 11,39 27300,00 1000,00 12.07.2012 12.07.2012 1 11,19 26300,00 - - -РАЗОМ: 841,68 Таким чином, вимоги щодо стягнення пені є такими, що підлягають задоволенню частково у розмірі 841,68 грн. Щодо стягнення з відповідача пені у розмірі 146,58 грн (988,26 -841,68) суд вважає за необхідне відмовити.

Підсумовуючи вищевикладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

За правилами статті 49 Господарського процесуального кодексу України, при задоволенні позову судові витрати покладаються на відповідача.

Водночас, відповідно до частини третьої статті 49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.

Оскільки прокурор станом на день подачі позову був звільнений від сплати судового збору, з відповідача в доход державного бюджету підлягає стягненню судовий збір в мінімальному розмірі, встановленому Законом України „Про судовий збір", -в сумі 1 609,50 грн, тобто 2% від ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати, встановленого на 01.01.2012 (1,5*1 073,00 грн).

Беручи до уваги вищевикладене, керуючись статтями 49, 82, 84-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Комунальної установи „Севастопольський академічний російський драматичний театр ім. А.В. Луначарського" (99011, м. Севастополь, пр. Нахімова, 6, ідентифікаційний код 02225996, п/р 26000010164584 у ПАТ „ВТБ Банк", МФО 321767, або з будь-якого іншого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду) на користь Комунального підприємства „Севтеплоенерго" Севастопольської міської Ради (99011, м. Севастополь, вул. Павліченко, 2, ідентифікаційний код 03358357, р/р 2603700017270, МФО 384986, або інші рахунки, зазначені стягувачем) 27 310,02 грн (двадцять сім тисяч триста десять грн 02 коп.), з яких: 26 300 грн -заборгованість за договором; 168,34 грн -3% річних; 841,68 грн -пеня.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. Стягнути з Комунальної установи „Севастопольський академічний російський драматичний театр ім. А.В. Луначарського" (99011, м. Севастополь, пр. Нахімова, 6 , ідентифікаційний код 02225996, п/р 26000010164584 у ПАТ „ВТБ Банк", МФО 321767, або з будь-якого іншого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду) у доход Державного бюджету міста Севастополя (п/р 31215206783001 у банку одержувача -ГУ ДКСУ у місті Севастополі, МФО 824509, код ЄДРПОУ 38022717, код бюджетної класифікації - 22030001 „Судовий збір", код 23013519) судовий збір у сумі 1 609,50 грн (одна тисяча шістсот дев'ять грн 50 коп.).

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. В частині стягнення основного боргу в сумі 7 011,05 грн; 3% річних в сумі 29,31 грн та пені в сумі 146,58 грн - в позові відмовити.

Повне рішення складено 29.10.2012.

Суддя підпис В.О. Головко