Рішення

від 29.10.2012 по справі 11/17-5209-2011

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"29" жовтня 2012 р.Справа № 11/17-5209-2011

За позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Одеського кабельного заводу "ОДЕСКАБЕЛЬ";

до відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "Трейд Лайт"

про стягнення 355759,73грн.

Головуючий суддя Власова С.Г.

Суддя Рога Н.В.

Суддя Малярчук І.А.

В засіданні приймали участь:

Від позивача: Семенов В.І. (за довіреністю);

Від відповідача: не з'явився;

СУТЬ СПОРУ: Господарським судом Одеської області розглядається справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Одеського кабельного заводу "ОДЕСКАБЕЛЬ" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Трейд Лайт" про стягнення 355759,73 грн.

16.03.2012р. суд розглянувши зустрічну позовну заяву ТОВ "Трейд Лайт" до ТОВ "Торговий дім Одеського кабельного заводу "ОДЕСКАБЕЛЬ" про визнання недійсним договору поставки керуючись п.п. 4,6 ст.. 63ГПУ України повернув зустрічну позовну заяву і додані до неї документи без розгляду.

20.06.2012р. ухвалою господарського суду Одеської області прийнято справу № 11/17-5209-2011 до провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя: Власова С.Г., судді: Рога Н.В., Малярчук І.А.

03.07.2012 р. до господарського суду Одеської області надійшла апеляційна скарга на ухвалу від 16.03.2012 р.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 03.07.2012 р. справу було зупинено до розгляду апеляційної скарги.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 11.07.2012р. апеляційну скаргу ТОВ Трейд-Лайд" на ухвалу господарського суду Одеської області від 16.03.2012р. повернуто скаржнику.

Ухвалою Вищого господарського суду від 07.09.2012р. касаційну скаргу ТОВ Трейд-Лайд" на ухвалу Одеського апеляційного господарського суду від 11.07.2012р. повернуто заявникові без розгляду.

Позивач на позовних вимогах наполягає.

Відповідач в судові засідання від 20.01.2012 р., 27.02.2012 р., 29.10.2012р. не з'явився, представників не направив, тому справа розглядається в порядку ст. 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи в порядку ст. 75 ГПК України, заслухавши представника позивача, суд встановив наступне:

03.01.2008р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Одеського кабельного заводу "ОДЕСКАБЕЛЬ" (постачальник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Трейд Лайт" (покупець, відповідач) був укладений договір №1/2 відповідно до умов якого Постачальник зобов'язався передати у власність, а Покупець зобов'язався прийняти та оплатити кабельно-провідникову продукцію (далі товар), у номенклатурі, кількості та по цінам вказаним у специфікації та/або накладних.

Позивач стверджує, що поставив Відповідачу товар на загальну суму 723893,04грн.

Відповідач частково сплатив вартість поставленого товару на загальну суму 397732,38грн., таким чином основний борг відповідача складає 326160,66грн.

За неналежне виконання Відповідачем умов договору, позивач на підставі ст.ст.231,232 ГК України нарахував Відповідачу неустойку у сумі 12638,72грн.

Відповідно до ст.625 Цивільного Кодексу України Позивач нарахував Відповідачу 16960,35грн. витрат від інфляції.

З урахуванням викладеного позивач просить суд стягнути з Відповідача 355759,73 грн. у тому числі 326160,66грн. боргу, 12638,72грн. неустойки, 16960,35грн. витрат від інфляції.

Досліджуючи матеріали справи, аналізуючи норми чинного законодавства, що стосується суті спору, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до п.1.1. договору №1/2, укладеного 03.01.2008р. між між Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Одеського кабельного заводу "ОДЕСКАБЕЛЬ" (постачальник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Трейд Лайт" (покупець, відповідач) Позивач Постачальник зобов'язався передати у власність, а Покупець зобов'язався прийняти та оплатити кабельно-провідникову продукцію (далі товар), у номенклатурі, кількості та по цінам вказаним у специфікації та/або накладних.

Відповідно до п.2.3. договору покупець здійснює оплату вартості товару яка закріплена в специфікації та/або накладних, на підставі рахунку Постачальника, шляхом банківського переводу грошових коштів на рахунок Постачальника протягом 30 банківських днів з дня поставки товару.

Згідно п.3.4. договору, датою поставки вважається дата, що вказана представником Покупця на відповідних товарно-супровідних документів, наданих Постачальником, про приймання товару.

На виконання умов укладеного сторонами договору, Позивач в 2009-2010р.р. поставив Відповідачу товар на загальну суму 723893,04грн., що підтверджується видатковими накладними №25/03/474 від 25.03.2009р., №30/03/22, №30/03/26 від 01.04.2009р., №214/ДН від 22.04.2009р., №27/04/52 від 27.04.2009р., №230/ДН від 28.04.2009р., №06/04/22, №28/04/22 від 08.04.2010р., №17/05/88 від 17.05.2010р., №24/06/55 від 24.06.2010р., №02/88/74, №02/07/66 від 02.07.2010р., №13/07/21, №13/07/22 від 13.07.2010р., №07/09/66 від 07.09.2010р., №24/09/56 від 24.09.2010р., №04/11/98 від 04.11.2010р., №12/11/39 від 15.11.2010р.

Як вбачається з наявних матеріалів справи Відповідач частково розрахувався за поставлений товар на загальну суму 397732,38грн. у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість у сумі 326160,66грн. яка підтверджується підписаним сторонами актом звірки розрахунків за період з 01.04.2009р. по 10.06.2011р.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського Кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених ГК України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно з п.1. ст.175 Господарського Кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь іншої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Статтею 193 Господарського Кодексу України та статтею 526 Цивільного Кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається, крім випадків, передбачених законом. (ч.ч.1, 7 ст. 193).

Згідно з ч.2 ст. 218 Господарського Кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Відповідно до ч.1 ст.712 Цивільного Кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Стосовно нарахованих Позивачем на підставі ч.6 ст. 231 ГК України штрафних санкцій за Договором №1/2 у розмірі 12638,72грн., слід зазначити наступне.

Згідно до ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Статтею 230 ГК України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 ЦК України).

Відповідно до ст. 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Оскільки Договором №1/2 штрафні санкції передбачені не були (відсутня письмова форма правочину), у Позивача відсутні законні підстави щодо їх стягнення, а тому в задоволенні позовних вимог в цій частині слід відмовити.

Згідно ст.625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач нарахував Відповідачу витрати від інфляції у розмірі 16960,35грн. за період з 15.12.2010р. по 20.12.2011р.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач, належним чином повідомлений про час і місце судових засідань, про свідчать наявні в матеріалах справи поштові повідомлення, направлені за адресою Відповідача в судові засідання від 20.01.2012 р., 27.02.2012 р., 29.10.2012р. не з'явився, представників не направив, своїм правом на захист не скористався.

Враховуючи вищевикладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, в сумі 343121,01грн. основної заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, оскільки саме в цьому розмірі вони є обґрунтованими, підтвердженими належними доказами і наявними матеріалами справи.

Витрати по сплаті судового збору віднести за рахунок Відповідача, згідно ст. ст. 44, 49 ГПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Трейд Лайт" (65058, м. Одеса, пр. Шевченка, 31, код ЄДРПОУ 31630900) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Одеського кабельного заводу "ОДЕСКАБЕЛЬ" (65013, м. Одеса, вул. Миколаївська дорога, 144, код ЄДРПОУ 30332681) 326160 /триста двадцять шість тисяч сто шістдесят/грн. 66коп. боргу, 16960 /шістнадцять тисяч дев'ятсот шістдесят/грн. 35коп. інфляційних витрат та 6862 /шість тисяч вісімсот шістдесят дві/грн. 42коп. судового збору.

3. В решті відмовити.

Рішення суду набуває законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення підписано в порядку ст. 85 ГПК України 02.11.2012р.

Головуючий суддя Власова С.Г.

Суддя Рога Н.В.

Суддя Малярчук І.А.