Ухвала

від 01.11.2012 по справі 20/152 (10)

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

УХВАЛА

01.11.12 Справа № 20/152 (10)

м. Львів

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

Головуючого - судді Кордюк Г.Т.

суддів: Гриців В.М.

Данко Л.С.

розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_2 від 12.10.2012 року

на рішення господарського суду Львівської області від 13.12.2010 року

у справі № 20/152 (10)

за позовом: Адвокатського об'єднання «Адвокатська компанія «Укрзахідюрсервіс», м. Львів

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівська гарнізонна база», м. Львів

про стягнення заборгованості 591 000,00 грн.

За участю представників сторін:

від позивача: Авдеєнко В.В. -представник

від відповідача: не з'явився

від скаржника: ОСОБА_4 -представник

Права та обов'язки сторін, передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України роз'яснено, заяви про відвід суддів не поступали, клопотання про технічну фіксацію судового процесу не надходило, тому протокол судового засідання ведеться з дотриманням вимог ст. 81-1 ГПК України без забезпечення повного фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Рішенням господарського суду Львівської області від 13.12.2010 року у справі № 20/152 (10) (суддя Манюк П.Т.) частково задоволено позовні вимоги Адвокатського об'єднання «Адвокатська компанія «Укрзахідюрсервіс»: стягнуто з ТзОВ «Львівська гарнізонна база»на користь Адвокатського об'єднання «Адвокатська компанія «Укрзахідюрсервіс»475 000,00 грн. заборгованості, 4 750,00 грн. державного мита, 189,67 витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В задовлені решти позовних вимог -відмовлено.

При винесенні рішення, суд першої інстанції виходив із того, що відповідно до договорів про надання адвокатських послуг, позивачем було надано відповідачу юридичні послуги та виконано роботи, що підтверджується актами приймання виконаних робіт, однак відповідач оплату за надані юридичні послуги та виконані роботи не здійснив, що підтверджено матеріалами справи, та не спростовано відповідачем належними та допустимими доказами. Виходячи з умов договору та вимог статті 193 ГК України, статей 526, 530, 610 ЦК України, місцевий господарський суд прийшов до висновку про часткове задоволення вимог позивача про стягнення заборгованості за надані юридичні послуги та виконані роботи.

Щодо відмови у задоволенні позовних вимог в частині стягнення 116 000,00 грн. заборгованості, місцевий господарський суд мотивував рішення тим, що в порушення вимог ст.ст. 256, 257, 276 ЦК України, позивачем пропущено строк позовної давності, про поновлення якого він клопотання не заявив.

ОСОБА_2, не погодившись з рішенням господарського суду, подав апеляційну скаргу від 12.10.2012 року, в якій просить рішення суду скасувати та прийняти нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Зокрема, апелянт зазначає, що 06.06.2012 року Шевченківським районним судом м. Львова винесено рішення у справі № 2/1328/11/12, яким задоволено позовні вимоги ОСОБА_2 про стягнення з ТзОВ «Львівська гарнізонна база»на користь ОСОБА_2 5 830 615,80 грн. вартості частини майна товариства, належної до виплати при виході зі складу учасників товариства 05.07.2005 року відповідно до частки в статутному капіталі.

Однак, 15.12.2011 року ухвалою господарського суду Львівської області прийнято до розгляду заяву Адвокатського об'єднання «Адвокатська компанія «Укрзахідюрсервіс»про банкрутство ТзОВ «Львівська гарнізонна база»та порушено провадження у справі № 5015/7368/11.

Підставою для ініціювання Адвокатським об'єднанням «Адвокатська компанія «Укрзахідюрсервіс»справи про банкрутство ТзОВ «Львівська гарнізонна база» стали грошові вимоги до товариства у розмірі 479 939, 67 грн., які підтверджуються рішення господарського суду Львівської області від 13.12.2010 року у справі № 20/152(10).

Таким чином, апелянт вважає, що його права та законні інтереси порушуються саме незаконністю оскаржуваного рішення, що стало наслідком незаконного порушення Адвокатським об'єднанням «Адвокатська компанія «Укрзахідюрсервіс»процедури банкрутства та негативних наслідків для ОСОБА_2 внаслідок існування такої справи про банкрутство.

Крім цього, обґрунтовуючи підстави для скасування рішення господарського суду Львівської області від 13.12.2010 року у справі № 20/152(10), апелянт зазначає, що договори від 03.01.2005 року та від 04.01.2005 року, за якими було стягнуто 475 000, 00 грн. заборгованості на користь Адвокатського об'єднання «Адвокатська компанія «Укрзахідюрсервіс»є фіктивними, оскільки укладені без наміру створення правових наслідків, які обумовлювались цими правочинами.

Такі твердження, апелянт обґрунтовує тим, що у фінансових звітах (балансах) за 2005-2010 роки відсутні дані про надання послуг за договорами, укладеними між сторонами та існування кредиторської заборгованості відповідача перед позивачем. Крім цього, фіктивність договорів, укладених між сторонами, підтверджується результатами проведеної ДПІ у Шевченківському районі м. Львова позапланової перевірки.

Львівський апеляційний господарський суд ухвалою від 19.10.2011 року прийняв до провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення господарського суду Львівської області від 13.12.2010 року у справі № 20/152 (10).

Представник позивача у судовому засіданні та поданому запереченні від 01.11.2012 року проти вимог апеляційної скарги заперечує, просить рішення господарського суду залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення, при цьому зазначивши, що єдиним та допустимим доказом фіктивності договорів може бути лише судове рішення про визнання спірних договорів недійсними з підстав, передбачених ч. 5 ст. 203 ЦК України. Крім цього, позивач зазначає, що безпідставними є твердження апелянта про існування майнових зобов'язань ТзОВ «Львівська гарнізонна база»перед ОСОБА_2, які підтверджуються рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 06.06.2012 року у справі № 2/1328/11/12, оскільки зазначене рішення не набрало законної сили, а тому не має правового значення по даній справі.

ТзОВ «Львівська гарнізонна база»в судове засідання явку уповноваженого представника не забезпечило, про причини неявки не повідомило, хоча було належним чином повідомлене про час та місце судового засідання, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення (долучене до матеріалів справи).

Крім цього, 01.11.2012 року через канцелярію суду, представником апелянта подано два клопотання витребування додаткових доказів та залучення до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на стороні відповідача -ДПІ у Шевченківському районі м. Львова, а також, викликати в судове засідання посадових осіб (працівників) ДПІ у Шевченківському районі м. Львова.

Судова колегія, розглянувши дані клопотання, вважає, що у їх задоволенні слід відмовити, оскільки відповідно до положень ст. 38 ГПК України, сторона у разі неможливості самостійного надання доказів, вправі подати клопотання про витребування таких господарським судом, у якому повинно бути вказано, які докази слід витребувати, обставини що перешкоджають їх наданню, підстави, з яких випливає, що цей доказ має підприємство чи організація та обставини, які може підтвердити цей доказ. Однак, апелянтом клопотання про витребування доків не обґрунтовано відповідними доводами неможливості їх подання, як і обставини, які вони підтверджують. Вважає, судова колегія і недоцільність залучення до участі у даній справі третьою особою без самостійних вимог на стороні відповідача -ДПІ у Шевченківському районі м. Львова та виклик в судове засідання посадових осіб (працівників) ДПІ у Шевченківському районі м. Львова, скільки апелянтом не обґрунтовано об'єктивних підстав для вчинення апеляційним господарським судом таких дій.

Розглянувши апеляційну скаргу, матеріали справи, заслухав пояснення представників апелянта та позивача, Львівський апеляційний господарський суд вважає, що провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення господарського суду Львівської області від 13.12.2010 року у справі № 20/152 (10) порушене помилково і підлягає припиненню з огляду на наступне.

За приписами статті 91 ГПК України, апеляційну скаргу на рішення господарського суду мають право подати не лише сторони у справі та прокурор, а й треті особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки.

Тобто, рішення господарського суду, оскаржуване особою, яка не брала участі у справі, повинно безпосередньо стосуватися прав та обов'язків цієї особи. Ухвалюючи рішення суд мав би розглянути й вирішити спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення господарським судом першої інстанції є скаржник, або ж у рішенні суду міститься судження про права та обов'язки цієї особи у відповідних правовідносинах. Такими випадками є наявність у мотивувальній частині судового рішення висновків суду про права та обов'язки особи, яка не брала участі у справі, або ж коли суд у резолютивній частині рішення прямо вказав про права та обов'язки особи, яка не брала участі у справі. В такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права особи, не залученої до участі у справі, а й її процесуальні права. Пунктом 6 Конвенції про захист прав людини і основних свобод встановлено право кожного на справедливий і публічний розгляд його справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

Згідно із матеріалами справи предметом спору між сторонами є стягнення заборгованості за договорами від 03.01.2005 року (том І, а.с. 9) та від 04.01.2005 року (том І, а.с. 17) про надання адвокатських послуг, факт виконання яких підтверджується актами приймання виконаних робіт (том І, а.с. 14-16, 27-30) .

Як зазначалось вище, господарський суд Львівської області рішенням від 13.12.2010 року частково задоволив позовні вимоги Адвокатського об'єднання «Адвокатська компанія «Укрзахідюрсервіс»та стягнув з ТзОВ «Львівська гарнізонна база»на користь Адвокатського об'єднання «Адвокатська компанія «Укрзахідюрсервіс»475 000,00 грн. заборгованості, 4 750,00 грн. державного мита, 189,67 витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, в задовлені решти позовних вимог -відмовив.

При цьому, судом першої інстанцій в оскаржуваному рішенні встановлено, що відповідно до договорів від 03.01.2005 року та від 04.01.2005 року про надання адвокатських послуг, позивачем було надано відповідачу юридичні послуги та виконано роботи на загальну суму 591 000,00 грн., що підтверджується актами приймання виконаних робіт. Отже, сторонами договорів від 03.01.2005 року (том І, а.с. 9) та від 04.01.2005 року (том І, а.с. 17) про надання адвокатських послуг, є лише дві юридичні особи, які набули по відношенню один до одного цивільні права та обов'язки.

Апелянт вважає, що дані договори від 03.01.2005 року та від 04.01.2005 року про надання адвокатських послуг є фіктивними, оскільки укладені без наміру створення правових наслідків, які обумовлювались цими правочинами..

Однак, судова колегія з таким висновком апелянта погодитись не може, оскільки, відповідно до ст. 234 ЦК України, фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином.

Ознака укладення правочину без наміру створити юридичні наслідки може бути притаманна діям однієї або обох сторін правочину. Однак, фіктивним можна визнати правочин тільки за умови, що обидві сторони діяли без наміру створити цивільно-правові наслідки. Якщо ж одна сторона діяла без наміру створити юридичні наслідки, а інша сторона такий намір мала, правочин не може бути визнаний недійсним.

Саме по собі невиконання правочину сторонами ще не означає, що укладено фіктивний правочин. Сторона, яка вимагає визнання правочину недійсним, повинна довести відсутність в учасників правочину наміру створити юридичні наслідки на момент вчинення правочину (коментар до ст. 234 ЦК України під ред. проф.. Ротань В.Г.) .

Як вбачається з матеріалів справи, договори від 03.01.2005 року та від 04.01.2005 року про надання адвокатських послуг з врахуванням договорів про внесення змін, підписані уповноваженими особами, а саме з боку позивача -президентом компанії, який діяв на підставі статуту та зі сторони відповідача -директором, який діяв на підставі статуту та завірені печатками сторін. Крім цього, в матеріалах справи наявні акти приймання виконаних робіт, які також підписані без заперечень уповноваженими особами та завірені печатками сторін. Дані обставини, на думку судової колегії, свідчать про виконання сторонами договірних зобов'язань за укладеними договорами про надання адвокатських послуг, як і виникнення цивільних прав та обов'язків по відношенню один до одного.

З огляду на вищенаведене, судова колегія вважає, що ОСОБА_2 не будучи стороною договорів від 03.01.2005 року та від 04.01.2005 року про надання адвокатських послуг, відповідно, й не є учасником спірних правовідносин. А будь-який інший правовий зв'язок між скаржником і сторонами спору, суд не вправі приймати до уваги в силу приписів ст. 91 ГПК України. Рішення господарського суду Львівської області від 13.12.2010 року у справі № 20/152 (10) не стосується безпосередньо прав та обов'язків ОСОБА_2 за вищеозначеними договорами про надання адвокатських послуг, в рішенні суду відсутні згадка та судження про права і обов'язки ОСОБА_2 у спірних правовідносинах.

Таким чином, оскільки рішенням господарського суду Львівської області від 13.12.2010 року у справі № 20/152 (10) не вирішено питання про права і обов'язки ОСОБА_2, то провадження за його апеляційною скаргою підлягає припиненню.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

Відповідно до вимог статті 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

У постанові пленуму Вищого господарського суду України від 17 травня 2011 року № 7 «Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України»зокрема вказано, що у разі помилкового порушення апеляційного провадження суд, апеляційної інстанції припиняє таке провадження на підставі пункту 1 частини першої статті 80 ГПК України.

Відповідно до вимог пункту 1 частини першої статті 80 ГПК України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в господарських судах України.

Як визначено частиною третьою статті 80 ГПК України, про припинення провадження у справі виноситься ухвала, в якій мають бути вирішені питання про розподіл між сторонами господарських витрат, про повернення судового збору з бюджету.

За приписами ст. 7 Закону України «Про судовий збір»сплачена сума судового збору повертається повністю у разі, зокрема, закриття провадження у справі.

З урахуванням викладеного, апеляційне провадження з розгляду апеляційної скарги ОСОБА_2 на рішення господарського суду Львівської області від 13.12.2010 року у справі № 20/152 (10) слід припинити на підставі пункту 1 статті 80 ГПК України та повернути скаржнику сплачений ним на підставі квитанції № 10739.10.2 від 15.10.2012 року судовий збір в сумі 4 750,00 грн. за подання апеляційної скарги.

Керуючись п. 1 ч. 1 ст. 80, ст.ст. 91, 99, 101, 103, 106 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд, -

УХВАЛИВ:

1. Провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення господарського суду Львівської області від 13.12.2010 року у справі № 20/152 (10), припинити.

2. Повернути з Державного бюджету України ОСОБА_2 (АДРЕСА_1) -4 750,00 грн. судового збору, сплаченого на підставі квитанції № 10739.10.2 від 15.10.2012 року.

3. Ухвала набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України в порядку та строки, встановлені ст.ст. 109, 110 ГПК України.

Головуючий - суддя Кордюк Г.Т.

суддя Гриців В.М.

суддя Данко Л.С.