Ухвала

від 17.10.2012 по справі 2а-6173/12/2070

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 жовтня 2012 р.Справа № 2а-6173/12/2070 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Спаскіна О.А.

Суддів: Сіренко О.І. , Любчич Л.В.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Приватної фірми "Барс" на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 26.06.2012р. по справі № 2а-6173/12/2070

за позовом Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів

до Приватної фірми "Барс"

про стягнення боргу,

ВСТАНОВИЛА:

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 26.06.2012 року позов Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Приватної фірми "Барс" про стягнення боргу - задоволено.

Стягнуто з Приватної фірми "Барс" (61103, м. Харків, вул. Шатилова дача, буд. 4, кв. 703, код 31344373, МФО 351964, р/р 26007800694101 у філії "Харківське РУ" КБ "Експобанк" у м. Харкові) на користь Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (61022, м. Харків, Держпром, 1 під., 1 пов., к. 16, код ЄДРПОУ 14070760, одержувач: р/р 31219230700003, МФО 851011, код 37999654, УДКСУ у Дзержинському районі м. Харкова) адміністративно - господарські санкції за незайняті робочі місця, призначені для працевлаштування інвалідів в сумі 10 247 (десять тисяч двісті сорок сім) грн. 06 коп. та пеню за порушення термінів сплати адміністративно - господарських санкцій в сумі 59 (п'ятдесят дев'ять) грн. 45 коп.

В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати вказану постанову суду першої інстанції та постановити нове рішення, яким повністю відмовити позивачу в задоволенні позову. Заявник зазначає, що приймаючи оскаржувану постанову суд першої інстанції дійшов до помилкових висновків, які призвели до неправильного вирішення справи, неповно з'ясував всі обставини справи, що мають значення при вирішенні спору, не вірно застосував до спірних правовідносин вимоги вимоги ч. 3 ст. 18, ч. 3 ч. 5 ст. 19, ст. 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів» які зазначають, що підприємства, установи, організації самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів та забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості та ст. 159 КАС України, щодо повноти та об'єктивності розгляду справи.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів апеляційної інстанції, переглядаючи судове рішення у даній справі в межах доводів апеляційної скарги у відповідності до ч.1 ст. 195 КАС України, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що згідно звіту форми 10-ПІ "Про зайнятість та працевлаштування інвалідів " за 2011 рік, що наданий відповідачем позивачеві, середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу підприємства у 2011 році становила 17 осіб з них працевлаштованих інвалідів - 0.

У 2011 році норматив для працевлаштування інвалідів складав 1 робоче місце.

Середня річна заробітна плата штатного працівника становить 10247,06 грн.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що вимоги позивача щодо стягнення з відповідача штрафних санкцій за нестворені робочі місця для працевлаштування інвалідів у 2011 року є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 3 ст. 18 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів " підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Положення по робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів, затверджене Постановою КМУ від 03.09.95р. №314, визначено, що робоче місце інваліда - це окреме робоче місце або ділянка виробничої площі на підприємстві (об'єднанні), в установі та організації незалежно від форм власності та господарювання, де створено необхідні умови для праці інвалідів (п.1).

Робоче місце інваліда вважається створеним, якщо воно відповідає встановленим вимогам робочого місця для інваліда відповідної нозології, атестоване спеціальною комісією підприємства за участю представників МСЕК, органів Держнаглядохоронпраці, громадських організацій інвалідів, і введено в дію шляхом працевлаштування на нього інваліда (п.3).

Згідно п.5 даного Положення, підприємства розробляють заходи щодо створення робочих місць для інвалідів, включають їх до колективного договору, інформують центри зайнятості, місцеві органи соціального захисту населення та відділення Фонду соціального захисту інвалідів про створення (пристосування) робочих місць для працевлаштування інвалідів.

Інформацію про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів роботодавці подають центру зайнятості за місцем їх реєстрації як платників страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом.

З аналізу положень Закону України № 875-XII витікає, що підприємства зобов'язані створювати робочі місця для інвалідів, при цьому ст.18 даного Закону встановлено, що також повинні надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів.

Наказом Державного комітету статистики № 420 від 19.12.2005 р., затверджена форма статистичної звітності № 3-ПН "Звіт про наявність вакансій", яка подається підприємствами, установами та організаціями щомісячно на адресу державної служби зайнятості.

Статтею 238 Господарського кодексу України передбачено, що за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, які спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.

Таким чином, адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані за порушення правил, встановлених законодавчими актами.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до ст. 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Частиною 1 ст. 19 Закону України № 875-XII передбачено, що для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі 4% середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 чоловік - у кількості 1 робочого місця.

Відповідно до ст. 20 Закону України № 875-XII встановлений обов'язок підприємств (об'єднань), установ і організацій, крім тих, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів, незалежно від форм власності і господарювання, де середньооблікова кількість працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим частиною першою ст. 19 Закону, щороку сплачувати відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається у розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві (в об'єднанні), в установі, організації за кожне робоче місце не зайняте інвалідом.

Зважаючи на викладене, відповідач мав самостійно розрахувати та сплатити позивачеві адміністративно-господарські санкції у сумі 10247,06 грн. згідно вимог статті 20 вище зазначеного Закону.

Судовим розглядом встановлено, що відповідачем не були виконані вимоги Закону України № 875-XII щодо прийняття заходів для працевлаштування інвалідів.

В розумінні норм ст.ст.18,19 та 20 Закону України № 875-XII підприємство зобов'язано на протязі всього року здійснювати заходи направлені на працевлаштування інвалідів.

Відповідно до ч. 4 ст. 20 Закону України "Про зайнятість населення", підприємства, установи і організації незалежно від форми власності реєструються у місцевих центрах зайнятості за їх місцезнаходженням як платники збору до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, щомісяця подають цим центрам адміністративні дані у повному обсязі про наявність вільних робочих місць (вакансій), у тому числі призначених для працевлаштування інвалідів, та про працівників, які працюють неповний робочий день (тиждень), якщо це не передбачено трудовим договором, або не працюють у зв'язку з простоєм виробництва з не залежних від них причин, і в десятиденний строк - про всіх прийнятих працівників у порядку, встановленому законодавством. Несвоєчасна реєстрація або відмова від неї, порушення порядку подання адміністративних даних тягне за собою відповідальність, передбачену законом.

Як вбачається з матеріалів справи, підприємством не було подано у 2011 році до центру зайнятості звіти форми № 3-ПН.

Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про невиконання відповідачем у 2011 році свого обов'язку щодо інформування центру зайнятості про наявність вільних робочих місць на його підприємстві та потребу у направленні йому центром зайнятості інвалідів для працевлаштування, що полягало в тому, що відповідачем не подавались кожного місяця до центру зайнятості звіти форми 3-ПН про необхідність направлення йому для працевлаштування інвалідів.

Таким чином, відповідач протиправно не вчинив дій, передбачених законодавством щодо створення робочих місць для працевлаштування інвалідів, що свідчить про наявність вини відповідача як умови настання господарсько-правової відповідальності у вигляді адміністративно-господарських санкцій.

Частиною 5 ст. 19 Закону України № 875-XII встановлено, що виконанням нормативу робочих місць у кількості, визначеній згідно з частиною першою цієї статті, вважається працевлаштування підприємством, установою, організацією, у тому числі підприємством, організацією громадських організацій інвалідів, фізичною особою, яка використовує найману працю, інвалідів, для яких це місце роботи є основним.

Доказів добровільної сплати 10247,06 грн. адміністративно-господарських санкцій за нестворені робочі місця для працевлаштування інваліда в 2011 році відповідачем не надано.

Крім того, у зв'язку з несплатою адміністративно-господарських санкцій до встановленого терміну, позивачем відповідно до частини 2 статті 20 цього ж Закону було нараховано пеню за несвоєчасну сплату адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу працевлаштування інвалідів у розмірі (10247,06 х 0,02 %) х 29 днів = 59,45 грн.

Щодо доводів апеляційної скарги відповідача про відсутність у 2011 році на підприємстві прибутку, колегія суддів зазначає, що нормами чинного законодавства не встановлена залежність сплати підприємствами адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу працевлаштування інвалідів від наявності чи відсутності прибутку у роботодавця, який не виконував норматив працевлаштування інвалідів.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що вимоги позивача щодо стягнення з відповідача штрафних санкцій за нестворені робочі місця для працевлаштування інвалідів у 2011 року є обґрунтованими.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, оскільки при розгляді справи суд першої інстанції, відповідно до вимог ст. 159 КАС України повно і всебічно, в межах заявлених вимог, з'ясував дійсні обставини справи, дав належну оцінку наявним у справі доказам, правильно вирішив питання щодо правовідносин, зумовлених встановленими фактами, та вирішив справу на підставі норм матеріального права, які регулюють ці правовідносини.

Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на суб'єктивній оцінці фактичних обставин справи та доказів, а також на невірному тлумаченні норм матеріального права. Зазначені доводи не містять посилань на конкретні обставини чи факти або на нові докази, які б давали підстави для скасування рішення суду першої інстанції.

З огляду на вищевикладене, постанова суду першої інстанції ухвалена з дотриманням норм процесуального права, у відповідності до вимог норм матеріального права, тому колегія суддів вважає, що підстав для її скасування немає.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову чи ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 197, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Приватної фірми "Барс" залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 26.06.2012р. по справі № 2а-6173/12/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя Спаскін О.А. Судді Сіренко О.І. Любчич Л.В.