Рішення

від 30.10.2006 по справі 364/4-06

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

364/4-06

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" жовтня 2006 р.

                  Справа №   364/4-06

Суддя господарського суду Київської області Попікова О.В, розглянувши справу        

За позовомДочірньої компанії “Газ України” Національної компанії “Нафтогаз України”, м. Київ

до Дочірнього підприємства “Тепловик” Акціонерного товариства “Будівельник”, м. Біла Церква

про стягнення 9684,99 грн.

за участю представників:

від позивачаБойко Д.Д., за дов. від 18.09.06р. № 277/10,

від відповідачаРемінський М.І. начальник (згідно довідки від 16.10.06р. № 70)

Обставини справи:

Дочірньою компанією „Газ України” Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України” (далі позивач) заявлено позов до Дочірнього підприємства “Тепловик” Акціонерного товариства “Будівельник” (далі відповідач) про стягнення 9684,99 грн., з яких 7915,22 грн. заборгованості за поставлений на протязі квітня-грудня 2005 року природний газ, 757,48 грн. інфляційних втрат, 333,61 грн. трьох відсотків річних, 678,68 грн. пені.

          Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не в повному обсязі розрахувався за поставлений на протязі січня-грудня 2005 року природний газ, в результаті чого за ним утворилась заборгованість в сумі 7915,22 грн. У зв'язку з наявністю зазначеної заборгованості, позивач просить стягнути з відповідача також 757,48 грн. інфляційних втрат, 333,61 грн. трьох відсотків річних, 678,68 грн. пені, і відповідно загальна сума позову складає 9684,99 грн.

          Ухвалою господарського суду Київської області від 02.10.06р. було порушено провадження у справі.

          Справа розглядається після перерви.

Присутній в судовому засіданні представник відповідача, надав суду відзив від 12.10.06р. № 71 на позовну заяву, в якому зазначає, що позовні вимоги про стягнення основного боргу визнає, проте заперечує проти позову в частині стягнення пені посилаючись на те, що пеня у сумі 678,68 грн. в порушення ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахована позивачем за період з 25.03.2006 р. по 25.09.2006 р., оскільки пеня повинна була нараховуватись з 10.07.06р. Також відповідач просить суд зменшити розмір штрафних санкцій або повністю їх скасувати.

          Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін суд,

встановив:

01 квітня 2005 року між Дочірньою компанією „Газ України” Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України” та Дочірнім підприємством “Тепловик” Акціонерного товариства “Будівельник” було укладено договір на постачання природного газу для вироблення теплової енергії для потреб населення, бюджетних установ та організацій № 06/05-808-ТЕ-17 (далі –Договір), відповідно до умов якого (п. 1.1), позивач (постачальник) зобов'язується передавати у власність відповідача (покупця) в 2005р. природний газ, (надалі газ), а покупець зобов'язується приймати та оплатити газ на умовах даного договору.

Пунктом 5.1 договору на постачання природного газу для вироблення теплової енергії для потреб населення, бюджетних установ та організацій № 06/05-808-ТЕ-17 від 01.04.2005 року встановлено, що ціна за 1000,0 м3 газу, з врахуванням вартості транспортування газу територією України, для платників податку на додану вартість становить 201,25 грн., в тому числі вартість газу –153,75 грн., крім того ПДВ-0%; вартість транспортування газу територією України 47,50 грн., крім того ПДВ 20% - 9,50 грн.

30.06.2005 р. між постачальником та покупцем була укладена додаткова угода № 1 до договору на постачання природного газу для вироблення теплової енергії для потреб населення, бюджетних установ та організацій № 06/05-808-ТЕ-17 від 01.04.2005 року, згідно з якою пункт 5.1 Договору викладено в наступній редакції: ціна за 1000,0 м3 газу, без врахуванням вартості транспортування газу територією України, для платників податку на додану вартість становить 153,75 грн., крім того цільова надбавка до тарифу на газ (2%) становить 3,075 гривень, крім того ПДВ 0%; вартість транспортування газу територією України 47,50 грн., крім того ПДВ 20% - 9,50 грн.

27.09.2005 р. між постачальником та покупцем була укладена додаткова угода № 2 до договору на постачання природного газу для вироблення теплової енергії для потреб населення, бюджетних установ та організацій № 06/05-808-ТЕ-17 від 01.04.2005 року, згідно з якою постачальник передає покупцеві в період з 01.10.2005р. по 31.12.2005 р. газ в обсязі до 110,000 тис. м3.

Пунктом 6.1. договору передбачено, що оплата за газ здійснюється покупцем грошовими коштами плановим платежами щодекадно плановими платежами щодекадно до 10, 20 та 30 числа місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично спожиті та транспортовані обсяги газу здійснюється на підставі акта прийманні-передачі газу до 10 числа, наступного за місяцем поставки.

На виконання зазначеного Договору та додаткових угод до нього позивач на протязі квітня-грудня 2005 року поставив відповідачу природний газ в об'ємі 130844 тис.куб.м. на загальну суму 27908,96 грн., про що свідчать належним чином засвідчені копії актів передачі-приймання природного газу від 30.04.2005 року на суму 3511,10 грн., від 31.05.2005 року на суму 2082,64 грн., від 31.10.2005 року на суму 4425,54 грн., від 30.11.2004 року на суму 8695,20 грн., від 31.12.2005 року на суму 9194,48 грн., які підписані повноважними представниками сторін та скріплені їх печатками.

Проте, в порушення своїх договірних зобов'язань відповідач розрахувався за поставлений природний газ частково, всього на суму 19993,74 грн. Заборгованість за поставлений природний газ у сумі 7915,22 грн. на час подання позовної заяви залишилася відповідачем несплаченою.

Згідно приписів статей 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв  ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Оскільки заборгованість відповідача перед позивачем за природний газ поставлений за договором від 01.04.05р. № 06/05-808-ТЕ-17 на час прийняття рішення у сумі 9684,99 грн. не погашена, розмір вказаної заборгованості є підтвердженим та відповідає фактичним обставинам справи, тому остання підлягає стягненню з відповідача.

У зв'язку з простроченням виконання грошового зобов'язання по оплаті за спожитий протягом квітня-грудня 2005 року природний газ, позивач на підставі ч. 2 статті 625 Цивільного кодексу України, просить стягнути з відповідача за період з травня 2005 року по серпень 2006 року інфляційні втрати у сумі 757,48 грн. та три відсотки річних з простроченої суми за період з 11.05.2005 року по 25.09.2006 року в розмірі 333,61 грн.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі вказаних норм закону вимога позивача про стягнення з відповідача 757,48 грн. –інфляційних витрат визнається судом правомірною та такою, що підлягає задоволенню.

Оскільки статтею 625 Цивільного кодексу України не передбачено жодних обмежень щодо нарахування 3 % річних, розрахунок, наданий позивачем суду є правильним, то вимога позивача про стягнення 3% річних у сумі 333,61 грн. є правомірною та такою, що підлягає задоволенню.

Крім того, на підставі п. 7.2. договору позивач просить стягнути з відповідача за несвоєчасне виконання зобов'язань пеню, розраховану відповідно до вимог ст. 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань”, в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу за період з 25.03.2006 року по 10.06.2006 року  в сумі 678,68 грн.

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Пунктом 7.4 Договору сторони передбачили, що неустойка нараховуються постачальником протягом шести місяців, що передують моменту звернення з позовом. Отже, заперечення відповідача щодо періоду нарахування позивачем пені з посиланням на ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України викладені у відзиві на позовну заяву, є необґрунтованими та таким, що спростовуються матеріалами справи.

Частиною 1 статті 233 Господарського кодексу України передбачено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Приймаючи до уваги, що борг виник у зв'язку з несплатою населенням комунальних послуг, а також враховуючи, що відповідач забезпечує тепловою енергією потреби населення, бюджетні установи та організації та на час прийняття рішення значна частина вартості поставленого природного газу сплачена відповідачем позивачу, суд вважає за можливе, як виняток, відповідно до ч. 1 ст. 233 ГК України та п. 3 ст. 83 ГПК України зменшити розмір пені, що підлягає стягненню і стягнути з відповідача пеню в розмірі 339,31 грн.

Оскільки заборгованість відповідача перед позивачем на час прийняття рішення не погашена, розмір вказаної заборгованості відповідає фактичним обставинам справи, вимога позивача про стягнення з відповідача 7915,22 грн. підлягає задоволенню.

За таких обставин суд дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 7915,22 грн. заборгованості за спожитий природний газ, 757,48 грн. інфляційних втрат, 333,61 грн. 3% річних з простроченої суми та 339,34 грн. пені.

Витрати по сплаті державного мита відповідно та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України судом покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи вищезазначене, керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 22, 44, 49, 82-84, 116, Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

вирішив:

1.           Позов задовольнити частково.

2.           Стягнути з Дочірнього підприємства “Тепловик” Акціонерного товариства “Будівельник” (09100, Київська обл., м. Біла Церква, вул. Київська, 52, код ЄДРПОУ 20618512) на користь Дочірньої компанії „Газ України” Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України” (04116, м. Київ, вул. Шолуденко, 1, код 31301827; р. № 260083013814 в ГОУ ПІБ України) –7915 (сім тисяч дев'ятсот п'ятнадцять гривень) 22 коп. основного боргу, 333 (триста тридцять три гривні) 61 коп. 3% річних, 757 (сімсот п'ятдесят сім гривень) 48 коп. інфляційних втрат, 339 (триста тридцять девять гривень) 34 коп. пені, 98 (дев'яносто вісім гривень) 43 коп. державного мита та 113 (сто тринадцять гривень) 86 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

          Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя                                                                                                    Попікова О. В.