Рішення

від 03.11.2006 по справі 363/4-06

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

363/4-06

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" листопада 2006 р.

                  Справа №   363/4-06

Суддя господарського суду Київської області Попікова О.В, розглянувши справу        

За позовомДочірньої компанії “Газ України” Національної компанії “Нафтогаз України”, м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю “Комунальне господарство селища Козин”, смт. Козин

про стягнення 30892,66 грн.

за участю представників:

від позивачаСаква Д.Ю., за дов. від 18.09.06р. № 269/10;

від відповідачаМалишок М.С., за дор. від 30.10.06р. № 27.

Обставини справи:

Дочірньою компанією „Газ України” Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України” (далі позивач) заявлено позов до Товариства з обмеженою відповідальністю “Комунальне господарство селища Козин” (далі відповідач) про стягнення 30892,66 грн., з яких 18761,76 грн. заборгованості за поставлений на протязі січня-грудня 2005 року природний газ, 9852,99 грн. інфляційних втрат, 590,41 грн. трьох відсотків річних, 1688,11 грн. пені.

          Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не в повному обсязі розрахувався за поставлений на протязі січня-грудня 2005 року природний газ, в результаті чого за ним утворилась заборгованість в сумі 18761,76 грн. У зв'язку з наявністю зазначеної заборгованості, позивач просить стягнути з відповідача також 9852,99 грн. інфляційних втрат, 590,41 грн. трьох відсотків річних, 1688,11 грн. пені, і відповідно загальна сума позову складає 30892,66 грн.

          Ухвалою господарського суду Київської області від 02.10.06р. було порушено провадження у справі.

          Справа розглядається після відкладення.

          03.11.06р. присутній в судовому засіданні представник відповідача заявив, що 03.10.06р. ТОВ “Комунальне господарство селища Козин” погасило заборгованість перед ДК „Газ України” НАК „Нафтогаз України” за договором № 06/04-16-ТЕ-17 в розмірі 18761,14 грн. На підтвердження вказаного факту господарському суду надана копія платіжного доручення від 03.10.06р. № 46.

          Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін суд,

встановив:

29 грудня 2005 року між Дочірньою компанією „Газ України” Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України” та Товариством з обмеженою відповідальністю “Комунальне господарство селища Козин” було укладено договір на постачання природного газу для вироблення теплової енергії для потреб населення, бюджетних установ та організацій № 06/04-1607ТЕ-17 (далі –Договір), відповідно до умов якого (п. 1.1), позивач (постачальник) зобов'язується передавати у власність відповідача (покупця) в 2005р. природний газ, (надалі газ), а покупець зобов'язується приймати та оплатити газ на умовах даного договору.

Пунктом 5.1 договору на постачання природного газу для вироблення теплової енергії для потреб населення, бюджетних установ та організацій № 06/04-1607ТЕ-17 від 29.12.2004 року встановлено, що ціна за 1000,0 м3 газу, з врахуванням вартості транспортування газу територією України становить: для платників податку на додану вартість - 200,50 грн., крім того ПДВ, що визначається згідно з чинним законодавством України, з них: вартість газу –153,00 грн., крім того ПДВ що визначається згідно з чинним законодавством України; вартість транспортування газу територією України 47,50 грн., крім того ПДВ, що визначається згідно з чинним законодавством України; для неплатників податку на додану вартість - 201,25 грн., крім того ПДВ 20% - 40,25 грн., з них : вартість газу –153,75 грн., крім того ПДВ 20% - 30,75 грн., вартість транспортування газу територією України 47,50 грн., крім того ПДВ 20% - 9,50 грн.

04.01.2005 р. між постачальником та покупцем була укладена додаткова угода № 1 до договору на постачання природного газу для вироблення теплової енергії для потреб населення, бюджетних установ та організацій № 06/04-1607-ТЕ-17 від 29.12.2004 року, згідно з якою пункт 5.1 Договору викладено в наступній редакції: ціна за 1000,0 м3 газу з врахуванням вартості транспортування газу територією України становить 241,50 грн., в тому числі: вартість газу 153,75 грн., крім того ПДВ 20% - 30,75 грн., вартість транспортування газу територією України 47,50 грн., крім того ПДВ 20% - 9,50 грн.

27.09.2005 р. між постачальником та покупцем була укладена додаткова угода № 2 до договору на постачання природного газу для вироблення теплової енергії для потреб населення, бюджетних установ та організацій № 06/04-1607ТЕ-17 від 29.12.2005 року, згідно з якою постачальник передає покупцеві в період з 01.10.2005р. по 31.12.2005 р. газ в обсязі до 170,000 тис. м3., також згідно з якою пункт 5.1 Договору викладено в наступній редакції: ціна за 1000,0 м3 газу без врахуванням вартості транспортування газу територією України для неплатників ПДВ становить 153,75 грн., крім того цільова надбавка по тарифу на газ (2%) становить 3,075 грн., крім того ПДВ в розмірі 20% -31,365 грн.; вартість транспортування газу територією України 47,50 грн., крім того ПДВ 20% - 9,50 грн.

Пунктом 6.1. договору передбачено, що оплата за газ здійснюється покупцем грошовими коштами плановим платежами щодекадно плановими платежами щодекадно до 10, 20 та 30 числа місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично спожиті та транспортовані обсяги газу здійснюється на підставі акта прийманні-передачі газу до 10 числа, наступного за місяцем поставки.

На виконання зазначеного Договору та додаткових угод до нього позивач на протязі січня-грудня 2005 року поставив відповідачу природний газ в об'ємі 436,900 тис.куб.м. на загальну суму 106154,91 грн., про що свідчать належним чином засвідчені копії актів передачі-приймання природного газу від 31.01.2005 року на суму 16373,70 грн., від 28.02.2005 року на суму 19320,00 грн., від 31.03.2005 року на суму 20841,46 грн., від 30.04.2005 року на суму 6858,60 грн., від 31.10.2005 року на суму 7453,78 грн., від 30.11.2005 року на суму 17629,16 грн., від 31.12.2005 року на суму 17678,21 грн., які підписані повноважними представниками сторін та скріплені їх печатками.

          Проте, в порушення своїх договірних зобов'язань відповідач розрахувався за поставлений природний газ частково, всього на суму 87393,76 грн. Заборгованість за поставлений природний газ у сумі 18761,76 грн. на час подання позовної заяви залишилася  відповідачем несплаченою.

Згідно приписів статей 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв  ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Присутній в судовому засіданні 03.11.06р. представник позивача надав господарському суду уточнення позовних вимог в порядку статті 22 ГПК України, в яких просить суд стягнути з відповідача на користь позивача: 2581,91 грн. інфляційних втрат, 590,41 грн. трьох відсотків річних, 1688,11 грн. пені. Вказані уточнення подані у зв'язку погашенням відповідачем суми основного боргу та арифметичною помилкою при нарахуванні суми інфляційних збитків, яка зазначена в позовній заяві.

З огляду на вищезазначені обставини, судом встановлено факт неналежного невиконання відповідачем своїх зобов'язань за договором від 29.12.05р. № 06/04-1607-ТЕ-17 за умови поставки позивачем природного газу.

У зв'язку з простроченням виконання грошового зобов'язання по оплаті за спожитий протягом січня-грудня 2005 року природний газ, позивач на підставі ч. 2 статті 625 Цивільного кодексу України, просить стягнути з відповідача за період з лютого 2005 року по серпень 2006 року інфляційні втрати у сумі 2581,91 грн. та три відсотки річних з простроченої суми за період з 11.02.2005 року по 25.09.2006 року в розмірі 590,41 грн.

Позивачем надано суду уточнений розрахунок суми інфляційних витрат за період з лютого 2005р. по серпень 2006р. в розмірі 2581,91 грн., який є правильним, тому вимога позивача про стягнення інфляційних витрат у сумі 2581,91 грн. є правомірною та такою, що підлягає задоволенню.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки статтею 625 Цивільного кодексу України не передбачено жодних обмежень щодо нарахування 3 % річних, розрахунок, наданий позивачем суду є правильним, то вимога позивача про стягнення 3% річних у сумі 590,41 грн. є правомірною та такою, що підлягає задоволенню.

Частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Крім того, на підставі п. 7.2. договору позивач просить стягнути з відповідача за несвоєчасне виконання зобов'язань пеню, розраховану відповідно до вимог ст. 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань”, в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу за період з 25.03.2006 року по 25.09.2006 року  в сумі 1688,11 грн.

Частиною 1 статті 233 Господарського кодексу України передбачено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Приймаючи до уваги, що борг виник у зв'язку з несплатою населенням комунальних послуг, а також враховуючи, що відповідач забезпечує тепловою енергією потреби населення, бюджетні установи та організації та на час прийняття рішення значна частина вартості поставленого природного газу сплачена відповідачем позивачу, суд вважає за можливе, як виняток, відповідно до ч. 1 ст. 233 ГК України та п. 3 ст. 83 ГПК України зменшити розмір пені, що підлягає стягненню і стягнути з відповідача пеню в розмірі 844,05 грн.

Оскільки заборгованість відповідача перед позивачем на час прийняття рішення погашена, позов підлягає частковому задоволенню в частині стягнення штрафних санкцій.

За таких обставин суд дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 2581,91 грн. інфляційних втрат, 590,41 грн. 3% річних з простроченої суми та 844,05 грн. пені.

Витрати по сплаті державного мита відповідно та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України судом покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи вищезазначене, керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 22, 44, 49, 82-84, 116, Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

вирішив:

1.           Позов задовольнити частково.

2.           Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Комунальне господарство селища Козин” (08711, Київська обл., Обухівський р-н., смт. Козин, вул. Партизанська, 2, код ЄДРПОУ 32152732) на користь Дочірньої компанії „Газ України” Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України” (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 1, код 31301827; р. № 260083013814 в ГОУ ПІБ України) –590 (п'ятсот дев'яносто гривень) 41 коп. 3% річних з простроченої суми, 2581 (дві тисячі п'ятсот вісімдесят одну гривню) 91 коп. інфляційних втрат, 844 (вісімсот сорок чотири гривні) 05 коп. пені, 84 (вісімдесят чотири гривні) 29 коп. державного мита та 97 (дев'яносто сім гривень) 50 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

          Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя                                                                                                    Попікова О. В.