Постанова

від 13.09.2012 по справі 2-а/1970/2866/12

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 2-а/1970/2866/12

"13" вересня 2012 р. м. Тернопіль

Тернопільський окружний адміністративний суд, в складі головуючого судді Осташа А.В. при секретарі Вальчук І.М.

за участю:

представників позивача - Бондара В.В. та Окряка А.В.;

представника відповідача - Мельник Г.С.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Тернополі адміністративну справу

за позовом публічного акціонерного товариства «Кременецький крейдяний завод»

до Кременецької міжрайонної державної податкової інспекції Тернопільської області

про визнання незаконними висновків акта перевірки від 16 березня 2012 року №16/2300/00291546 та визнання незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень від 09 квітня 2012 року №0000142301 та №0000132301,-

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Кременецький крейдяний завод»(надалі по тексту -ПАТ «Кременецький крейдяний завод» або позивач) звернулося до адміністративного суду з позовом до Кременецької міжрайонної державної податкової інспекції Тернопільської області (далі по тексту -Кременецька МДПІ або відповідач) про визнання незаконними висновків акта перевірки від 16 березня 2012 року №16/2300/00291546 та визнання незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень від 09 квітня 2012 року №0000142301 та №0000132301.

Під час судового розгляду справи 13.09.2012 року позивач подав до суду заяву про збільшення позовних вимог і просив визнати неправомірними дії Кременецької МДПІ щодо проведення перевірки ПАТ «Кременецький крейдяний завод» та визнати незаконним та скасувати акт Кременецької МДПІ. В обґрунтування заявлених вимог зазначив додаткову інформацію.

Відповідно до ст.51 Кодексу адміністративного судочинства України позивач має право до початку судового розгляду справи по суті змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Враховуючи, що заява подана під час судового розгляду справи, суд ухвалою відмовив у задоволенні даної заяви, оскільки вважає дані вимоги не збільшенням позовних вимог, а саме зміною предмета та підстав позову.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що висновки викладені в акті перевірки є необґрунтованими, встановленими з неправильним застосуванням та з порушенням норм чинного законодавства України, що є грубим порушенням ч.1 ст.13 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»і ч.2 ст.19 Конституції України. Позивач не погоджуються із винесеним податковим повідомленням -рішенням Кременецької МДПІ від 09 квітня 2012 року №0000142301 та №0000132301 в зв'язку з тим, що відповідач невірно застосував норми Цивільного кодексу України, Податкового кодексу України відповідно до спірних правовідносин.

Позивач також наголошує на тому, що податковим органом при проведенні перевірки та винесенні податкових повідомлень-рішень, не взято до уваги, що поставка вугілля та товароматеріальних цінностей у кількості, об'ємах та за ціною реально відбулася, що підтверджується первиними документами у бухгалтерському та податковому обліку, а саме договорами, видатковим накладними та товарно-транспортними накладними.

Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали повністю з мотивів викладених в позові, додатково пояснив, що в акті перевірки містяться необґрунтовані дані, без з'ясування всіх обставин справи, а фактичне виконання договору із вищезазначеним суб'єктом господарської діяльності підтверджується, складеними належним чином, документами первинного бухгалтерського обліку, а тому вважають, що зазначені в акті перевірки висновки є надуманими та ґрунтуються виключно на домислах перевіряючи.

Також зазначили, що факт реальності здійснення господарських операцій між позивачем та ТзОВ «Перун»підтверджується постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 11 травня 2012 року справа №2а/1770/1466/2012.

З врахуванням викладеного, представники позивач просили визнати незаконними висновків акта перевірки від 16 березня 2012 року №16/2300/00291546 та визнати незаконними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 09 квітня 2012 року №0000142301 та №0000132301 .

Представник відповідача позовні вимоги не визнав, просив суд відмовити в їх задоволенні.

Свою позицію представник податкового органу обґрунтував тим, працівниками Кременецької МДПІ проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ПАТ «Кременецький крейдяний завод» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 січня 2011 року по 31 грудня 2011 року при здійсненні фінансово-господарських операцій з ТзОВ «Перун». Проведеною перевіркою зроблено висновок, що господарські операції з придбання товарів, які мають ознаки нікчемності, укладені без наміру викликати правові наслідки, що обумовлені ними, та спрямовані на незаконне заволодіння майном держави у вигляді заниження об'єкту оподаткування та несплати податків до бюджету і єдиною метою проведення документування фінансово-грошових взаємовідносин ПАТ «Кременецький крейдяний завод»з зазначеним контрагентом є одержання підприємством економічної вигоди у вигляді мінімізації податкових зобов'язань за рахунок неправомірного визначення обсягу витрат та податкового кредиту в оподаткованих операціях по податку на прибуток та податку на додану вартість, угоди відповідно до статей 215, 203, 216 Цивільного кодексу України є нікчемними і не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю.

З огляду на вищевикладене, позивачем в порушення вимог п.п.138.8.1 п.138.8 ст.138 Податкового кодексу України безпідставно завищено валові витрати по операціях з придбання вугілля від ТpОВ «Перун»на загальну суму 858138,00 грн., в тому числі ІІ-й кв. 2011 року - 81495,60 грн., ІІІ-й кв.2011 року - 566642,40 грн., ІV кв.2011 року 210000,00 грн., в зв'язку з чим занижено податок на прибуток за ІІ-ІV квартали 2011 року на загальну суму 197371,74 грн., та в порушення вимог п.198.2, 198.3 ст.198 ПК України завищено податковий кредит по податку на додану вартість на загальну суму 204162.20 грн., в тому числі за квітень 2011 року - 7020 грн., за травень 2011 року - 8928,60 грн., за червень 2011 року - 8956,20 грн., за липень 2011 року - 35880,00 грн., за серпень 2011 року - 30442,80 грн., за вересень 2011 року - 70934,60 грн., за жовтень - 38700,00 грн., за листопад 2011 року - 3300,00 грн.

З врахуванням викладеного, представник Кременецької МДПІ, вважає висновки викладені в акті перевірки правомірними, а податкові повідомлення-рішення винесені за результатами перевірки є законними і обґрунтованими, а тому просив суд відмовити в задоволенні позову.

Крім пояснень представників сторін, судом досліджені письмові докази, наявні у матеріалах справи, які подані представниками позивача та відповідача, а також витребувані з ініціативи суду.

Заслухавши у відкритому судовому засіданні пояснення представників позивача, відповідача, дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позов підлягає до задоволення частково, з наступних підстав.

Судом встановлено, що працівниками Кременецької МДПІ проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ПАТ «Кременецький крейдяний завод»(код ЄДРПОУ 00291546) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 січня 2011 року по 31 грудня 2011 року при здійсненні фінансово-господарських операцій з товариством з обмеженою відповідальністю «Перун» (код ЄДРПОУ 21090355).

Результати перевірки відображені в акті від 16.03.2012 року № 16/2300/00291546.

За наслідками проведеної документальної позапланової невиїзної перевірки встановлено, що господарські операції з придбання товарів, які мають ознаки нікчемності, укладені без наміру викликати правові наслідки, що обумовлені ними, та спрямовані на незаконне заволодіння майном держави у вигляді заниження об'єкту оподаткування та несплати податків до бюджету і єдиною метою проведення документування фінансово-грошових взаємовідносин ПАТ «Кременецький крейдяний завод»з зазначеним контрагентом є одержання підприємством економічної вигоди у вигляді мінімізації податкових зобов'язань за рахунок неправомірного визначення обсягу витрат та податкового кредиту в оподаткованих операціях по податку на прибуток та податку на додану вартість, угоди відповідно до статей 215, 203, 216 Цивільного кодексу України є нікчемними і не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю.

Перевіркою встановлено порушення позивачем п.п.138.8.1 п.138.8 ст.138, п.п. 198.2, п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, п.5 ст.203, п.1, п.2 ст.215, п.1. ст.216, ст.228, ст.626, ст.629, ст.655, ст.658, ст.662 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ПАТ «Кременецький крейдяний завод»з визначеним постачальником ТзОВ «Перун».

Перевіркою зроблено висновок, що на порушення вимог п.п.138.8.1 п.138.8 ст.138 Податкового кодексу України безпідставно завищено валові витрати по операціях з придбання вугілля від ТзОВ «Перун»на загальну суму 858138,00 грн., в тому числі ІІ-й кв. 2011 року - 81495,60 грн., ІІІ-й кв.2011 року - 566642,40 грн., ІV кв.2011 року 210000,00 грн., в зв'язку з чим занижено податок на прибуток за ІІ-ІV квартали 2011 року на загальну суму 197371,74 грн., та в порушення вимог п.198.2, 198.3 ст.198 ПК України завищено податковий кредит по податку на додану вартість на загальну суму 204162.20 грн., в тому числі за квітень 2011 року - 7020 грн., за травень 2011 року - 8928,60 грн., за червень 2011 року - 8956,20 грн., за липень 2011 року - 35880,00 грн., за серпень 2011 року - 30442,80 грн., за вересень 2011 року - 70934,60 грн., за жовтень - 38700,00 грн., за листопад 2011 року - 3300,00 грн.

За розглядом акта перевірки 16.03.2012 року № 16/2300/00291546 Кременецькою МДПІ прийнято податкові повідомлення - рішення №0000142301 та №0000132301 від 09 квітня 2012 року, якими визначено податкові зобов'язання: з податку на додану вартість в сумі 255202,75 грн., в тому числі основний платіж-204162,20 грн., штрафні (фінансові) санкції-51040,55 грн.; по податку на прибуток в сумі 197371,74 грн., в тому числі основний платіж -197371,74 грн.

Не погодившись із винесеним податковим повідомленням-рішенням позивач, оскаржив його в адміністративному порядку, а саме, звернувся зі скаргою до ДПС у Тернопільській області, яка за наслідками розгляду скарги прийняла рішення від 19 червня 2012 року, яким залишила без змін податкові повідомлення-рішення відповідача №0000142301 та №0000132301 від 09 квітня 2012 року, за винятком застосованих штрафних санкцій з податку на додану вартість в сумі 6225,2 грн.

20.07.2012 року рішенням ДПС України про результати розгляду скарги, скарга ПАТ «Кременецький крейдяний завод»залишена без задоволення, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення - без змін, з врахуванням рішення ДПС у Тернопільській області.

Податковий орган за наслідками проведеної перевірки прийшов до висновку, що правочин між позивачем та ТзОВ «Перун»не був спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, а первинні документи виконують функції заниження бази оподаткування податку на додану вартість, шляхом штучного формування податкового кредиту.

Суд не погоджується з такими висновками податкового органу виходячи з наступного:

Судом встановлено, що 11 березня 2011 року між ПАТ «Кременецький крейдяний завод» та ТзОВ «Перун»укладено договори на поставку вугілля та цегли шамотної, кутника 75, сталі листової, колосника, дверки та глини вогнетривкої на загальну суму 1 020 811, 00 грн.

Відповідно до пп.138.8.1 п.138 ст.138 Податкового кодексу України собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, до складу прямих матеріальних витрат включається вартість сировини та основних матеріалів, що утворюють основу виготовленого товару, виконаної роботи, наданої послуги, придбаних напівфабрикатів та комплектувальних виробів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат. Прямі матеріальні витрати зменшуються на вартість зворотних відходів, отриманих у процесі виробництва, які оцінюються у порядку, визначеному в положеннях (стандартах) бухгалтерського обліку.

Згідно із пунктом 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до пункту 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 статті 198 ПК України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього ПК України) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього ПК України. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього ПК України.

З'ясовуючи реальність здійснення господарської операції, визначеної у вищенаведеному договорі, суд встановлює обґрунтованість вигоди, яку бажає отримати позивач, а також можливість здійснення таких господарських операцій двома сторонами правочину.

Судом встановлено, що ТзОВ «Перун»мав належну правоздатність та був зареєстрований у якості платників податку на додану вартість на момент укладення правочинів із позивачем та на момент здійснення господарських операцій за такими правочинами.

На момент укладення правочинів та їх виконання позивачем та його контрагентом ТзОВ «Перун»дотримано усіх вимог закону, зокрема, контрагент платника податку зареєстрований у якості платників податку на додану вартість, існують підстави стверджувати про дотримання обов'язкових вимог, що дають право платнику податків на формування податкового кредиту незважаючи на визнання у майбутньому недійсними установчих документів контрагентів платників податків та/або скасування їх реєстрації як платників податку на додану вартість. Зокрема, визнання недійсними установчих документів юридичної особи та подальше анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість самі по собі не призводять до недійсності всіх угод, укладених з моменту державної реєстрації такої особи до моменту виключення її з державного реєстру, та не позбавляє правового значення видані за цими господарськими операціями податкові накладні.

Суд вважає за необхідне зазначити, що покупець, який отримав право на податковий кредит не може нести відповідальність за несплату податку продавцями. Сама по собі несплата податку продавцем і його постачальниками (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем та суму бюджетного відшкодування (не є підставою для зменшення податкового кредиту або відмови у відшкодуванні зазначеного податку покупцю, який відніс до податкового кредиту суму ПДВ, сплачену продавцю разом із ціною товару або послуги).

Здійснення господарський операцій по поставці ТзОВ «Перун»ТМЦ для ПАТ «Кременецький Крейдяний завод»підтверджують видаткова накладна №П-00000933 від 10.08.2011 р. на суму 182656,80 грн. в т.ч. ПДВ 30442,80 грн., видаткова накладна №П-00000859 від 29.07.2011 р. на суму 215280 грн. в т.ч. ПДВ 35880 грн.

Судом встановлено, що відповідач не заперечує факту реальної поставки вугілля та інших товароматеріальних цінностей у кількості, об'ємах та за ціною позивачу відповідно до укладених правочинів, які фактично відображені на підставі первинних документів у бухгалтерському та податковому обліку позивача.

Суд не погоджується із висновками податкового органу про те, що фактами безтоварності операцій позивача з ТзОВ «Перун»є відсутні необхідні умови для здійснення господарських операцій (відсутні основні фонди, технічний персонал, транспортне та торгівельне обладнання). Підставами для такого припущення є не власні дослідження відповідача, а висновки працівників Дубенської ОДПІ Рівненської області (акт №08/23/21090355 від 05.01.2012р.), які не змогли отримати від ТзОВ «Перун»документів, що свідчать про ведення фінансово-господарської діяльності підприємства, виходячи з наступного.

В період 4 кв. 2010 р. по 1 кв.2011 р. на ТзОВ «Перун»працювало 6 осіб, в період 2-3 кв.2011р. 4 чоловіка. Вказані обставини були встановлені ревізорами Дубенської ОДПІ під час складання акту перевірки №08/23/21090355 від 05.01.2012р., що підтверджується копіями відомостей про нарахування заробітної плати та не заперечується податковим органом.

Отже, твердження відповідача про відсутність технічного персоналу ТзОВ «Перун»не відповідає дійсним обставинам справи.

Судом встановлено, що за ТзОВ «Перун»рахується земельна ділянка площею 0,337 га, а згідно з інформацією КП «Архітектор»за ТзОВ «Перун»зареєстроване вбудоване приміщення, відповідно твердження відповідача про відсутність земельної ділянки та основних фондів судом не приймається до уваги.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до переконання, що відповідачем не досліджено всебічно та в повному об'ємі обставини та не підтверджено належними доказами висновки, які наведені в акті Кременецької міжрайонної державної податкової інспекції від 16.03.2012р. №16/2300/00291546 «Про результати позапланової виїзної перевірки ПАТ «Кременецький крейдяний завод».

Судом не приймається також до уваги посилання відповідача на інформацію Державного територіально-галузевого об'єднання «Львівська залізниця», що по станції Дубно за період з квітня по жовтень 2011 р. по станції Дубно вантажні операції для ТзОВ «Перун»не проводились, оскільки вантажні операції по станції Дубно для ТзОВ «Перун»могли проводитись в період 2010р. по березень 2011р., оскільки вугілля могло також доставлятись і автомобільним транспортом, однак відповідачем дані обставини не досліджувались.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»від 16.07.1999 р. № 996-ХІУ (далі Закон № 996-ХІУ), господарська операція -дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Первинний документ -документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити (частини 1 та 2 статті 9 Закону № 996-ХІУ).

Суд вважає за не обхідне зазначити, що наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце, тому суд не приймає до уваги висновки відповідача про те, що документи, які мають назву «товарно-транспортна накладна»не відповідають вимогам, встановлених п.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»та пункту 2.4 розділу 2 «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», та складені з порушенням юридичної форми визначеної законодавством України та не відповідають вимогам ст. 4 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», якими оформлено перевезення.

З врахуванням викладеного, суд вважає, що реальність здійснення господарських операцій підтверджуються договорами, видатковими накладними, товарно-транспортними накладними та іншими документами, які фіксують факти здійснення господарських операцій з контрагентом.

Враховуючи вищенаведене, суд прийшов до переконання, що твердження відповідача про те, що господарські операції на придбання товарів не були спрямований сторонами на реальне настання наслідків, обумовлених ними, не відповідає дійсності та суперечить фактичним обставинам справи.

Суд не погоджується з висновками податкового органу про те, що вищезгаданий правочини є нікчемним, недійсним та таким, що суперечать актам цивільного законодавства та порушують публічний порядок, виходячи з наступного:

Статтею 626 Цивільного кодексу України (далі по тексту -ЦК України) передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну чи припинення цивільних прав та обов'язків, а ст. 629 ЦК України зазначає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Підставою для недійсності правочину згідно ч.1 ст.215 ЦК України є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається (ч.2 ст.215 ЦК України).

Згідно з частиною першою ст.216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Суд вважає, що податковим органом, у відповідності до вимог ст.ст.69, 70 КАС України, не доведено факту нікчемності договору позивача.

Не знайшло свого підтвердження в судовому засідання і порушення публічного порядку через намагання заволодіння дохідною частиною бюджету.

Так, ст. 204 ЦК України встановлено презумпцію договору, тобто - правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Як свідчать обставини справи, вищезгаданий договір судом недійсним не визнавався.

Згідно до ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. У складі цивільного правопорушення, передбаченого ст. 228 ЦК України міститься обов'язкова ознака: специфічна мета -порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Наявність мети, включеної до складу правопорушення підлягає обов'язковому доведенню. Мета юридичної особи має бути доведена через мету відповідного керівника -фізичної особи, яка на момент укладання угоди виконувала представницькі функції за статутом або за довіреністю. Наявність мети зазначеної в диспозиції ст. 228 ЦК України у фізичної особи тягне кримінальну відповідальність за відповідними статтями кримінального кодексу України за скоєний злочин, замах на злочин або готування до злочину. Такі обставини можуть бути доведені лише обвинувальним вироком.

Відповідачем, при проведенні перевірки не встановлено доказів незаконного заволодіння дохідною частиною бюджету, як майном держави внаслідок укладання та виконання Позивачем та його контрагентом умов згаданого вище договору.

Аналогічна позиція відображена у п.18 постанови пленуму Верховного суду України від 06.11.09р. №9.

Суд вважає за необхідне зазначити, що не приймає до уваги постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 11 травня 2012 року справа №2а/1770/1466/2012, оскільки дана постанова не набрала законної сили.

Разом з тим, суд не може брати до уваги посилання податкового органу на акт неможливості підтвердження факту реального здійснення господарських операцій ТОВ «Перун»з платниками податків, складеного інспекторами Дубенської ОДПІ 5 січня 2012 року (а.с.49-68), оскільки вищенаведеною постановою Рівненського окружного адміністративного суду визнано неправомірними дії Дубенської ОДПІ по по виключенню з електронної бази даних «Детальна інформація по платнику ПДВ щодо результатів автоматичного співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України»сум податкових зобов'язань з податку на додану вартість у розмірі 27 114 614 грн., які визначені товариством з обмеженою відповідальністю «Перун»у податковій декларації з податку на додану вартість за період з 1 січня 2010 року по 31 серпня 2011 року. Тобто даним судовим рішенням визнано неправомірними висновки Дубенської ОДПІ викладені в акті від 5 січня 2012 року щодо безтоварності та нереальності операцій ТОВ «Перун»з його контрагентами, в тому числі і з ПАТ «Кременецький крейдяний завод».

Щодо позовних вимог в частині визнання незаконними висновки акта Кременецької МДПІ від 16.03.2012 року №16/2300/00291546 «Про результати позапланової виїзної перевірки ПАТ «Кременецький крейдяний завод» , суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до пункту 1 частини першої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності. Обов'язковою ознакою нормативно-правового акта чи правового акта індивідуальної дії, а також відповідних дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень є створення ними юридичних наслідків у формі прав, обов'язків, їх зміни чи припинення.

Враховуючи те, що оспорюваний акт перевірки лише фіксує факт правопорушення та сам безпосередньо не призводить до порушення прав чи інтересів позивача, суд вважає позовні вимоги в цій частині безпідставними.

Відповідно до ч. 2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частина 2 статті 71 КАС України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Незважаючи на те, що представник відповідача заперечував проти позову, проте ним, як зазначалось раніше, належними доказами не доведено правомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Згідно ч.3 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Аналізуючи оспорювані податкові повідомлення-рішення Кременецької МДПІ від 9 квітня 2012 року №0000142301 та №0000132301, суд приходить до висновку, що вони прийняті в порушення вимог Конституції України, Податкового кодексу України, Цивільного кодексу України, не обґрунтовано, тобто без урахування всіх обставин справи.

Крім того, приходячи до переконання про задоволення позовних вимог та обираючи спосіб захисту порушених прав позивача суд вважає за необхідне зазначити, що встановлені ст.ст. 105 та 162 КАС України способи захисту порушеного права не є вичерпними. Разом з тим, деякі зі встановлених способів захисту порушеного права носять обмежений характер і не можуть бути застосовані при виникненні будь-якого спору у сфері публічних правовідносин. Поставлена позивачем вимога про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень може стосуватися лише нормативно-правового акта, що стосується індивідуального акту, яким в даному випадку і є податкові повідомлення-рішення, то суд вважає, що можна ставити вимоги про визнання протиправним, незаконним, неправомірним і скасування, а тому використовуючи право надане ч.2 ст.11 КАС України, суд частково виходить за межі позовних вимог і вважає, що з метою повного захисту прав та інтересів позивача слід визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Кременецької МДПІ від 09 квітня 2012 року №0000142301 та №0000132301.

Якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, відповідно до ч.1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись ст.ст. 2, 11, 69, 70, 71, 94, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Кременецької міжрайонної державної податкової інспекції Тернопільської області від 9 квітня 2012 року №0000142301 та №0000132301.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Повернути з державного бюджету України на користь публічного акціонерного товариства «Кременецький крейдяний завод»2 204 грн. сплаченого судового збору.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції, який ухвалив постанову. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу (оголошення вступної та резолютивної частини постанови), а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 18 вересня 2012 року.

Головуючий суддя Осташ А. В.

копія вірна

Суддя Осташ А. В.