Постанова

від 30.10.2012 по справі 4040/12/2170

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

73027, м. Херсон, вул. Робоча, 66, тел. 48-51-90

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" жовтня 2012 р. Справа № 2-а-4040/12/2170 Херсонський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Бездрабка О.І.,

при секретарі - Рефлер Ю.В.,

за участю:

представників позивача - Сизової В.О., Бариляк Т.М.,

представника відповідача - Зеленіної С.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Приватного підприємства "Таврійські нафтові регіони" до Державної податкової інспекції у м.Херсоні Херсонської області Державної податкової служби про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень - рішень,

встановив:

Приватне підприємство "Таврійські нафтові регіони" (далі - позивач) звернулось з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м.Херсоні (далі - відповідач, ДПІ у м.Херсоні), у якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 16.07.2012 р. №№ 0005252200, 0005262200, якими позивачу збільшено грошові зобов'язання: з податку на прибуток на 1562145,25 грн., у тому числі за основним платежем на 1456531 грн., за штрафними санкціями на 105614,25 грн., та з податку на додану вартість на 1502707 грн., у тому числі за основним платежем на 1301535 грн., за штрафними санкціями на 201172 грн.

Свої вимоги мотивує тим, що ДПІ у м.Херсоні неправомірно визнала нікчемними правочини з придбання товарів у ПНВКП "Атон", ПП "А-Ліра", ТОВ "ТПК Фатекс", а тому протиправно не визнала право на формування валових витрат та податкового кредиту за наслідками цих операцій. Позивач стверджує, що факт поставки товарів підтверджується бухгалтерськими та податковими документами, документами сторонніх СПД-перевізників, та документами покупців товарів. На думку позивача, він виконав всі вимоги Податкового кодексу України для формування валових витрат та податкового кредиту по операціям з ПНВКП "Атон", ПП "А-Ліра", ТОВ "ТПК Фатекс", а тому просить скасувати спірні податкові повідомлення-рішення.

У судовому засіданні представники позивача підтримали позовні вимоги та просили їх задовольнити у повному обсязі, оскільки товарність здійснених з ПНВКП "Атон", ПП "А-Ліра", ТОВ "ТПК Фатекс" операцій повністю підтверджується первинними бухгалтерськими документами. Відповідачем не наведено у акті перевірки фактичні обставини про те, що в результаті укладення між позивачем та його контрагентами, а також виконання ними угод про постачання нафтопродуктів, було порушено публічний порядок.

Представник відповідача заперечувала проти позову, оскільки позивач протиправно формував валові витрати та податковий кредит по операціям з ПНВКП "Атон", ПП "А-Ліра", ТОВ "ТПК Фатекс". За даними відповідача за цими операціями документувались безтоварні поставки товарів, а бухгалтерські та податкові документи не відображали реально здійснені господарські операції. У зв'язку з цим наявні документи не визнаються як документи, що засвідчують фактичне здійснення господарських операцій та не можуть бути прийнятими для підтвердження валових витрат та податкового кредиту позивача. У зв'язку з цим просить відмовити у задоволені позовних вимог.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні у справі докази, суд приходить до висновку про обгрунтованість позовних вимог виходячи з наступного.

Спірні податкові повідомлення-рішення складено на підставі акту позапланової виїзної документальної перевірки ПП "Таврійські нафтові регіони" від 16.06.2012 р. № 1233/22-4/34668958 (далі - акт № 1233).

Під час перевірки відповідач встановив, що позивач протягом 2011-2012 років частину податкового кредиту та валових витрат з податку на прибуток сформував по господарським відносинам з ПНВКП "Атон", ПП "А-Ліра", ТОВ "ТПК Фатекс". За даними ДПІ у м.Херсоні підтверджений податковими накладними та сплатою вартості товару податковий кредит та валові витрати по відносинам з ПНВКП "Атон" склали 5395168,37 грн., у тому числі ПДВ - 899194,73 грн., по відносинам з ПП "А-Ліра" - 2054897,02 грн., у тому числі ПДВ - 342482,84 грн., по відносинам з ТОВ "ТНК Фатекс" - 359144,50 грн., у тому числі ПДВ - 59857,42 грн. За документами цих контрагентів ПП "Таврійські нафтові регіони" придбавало дизпаливо та бензин різних марок.

Відповідач достовірність документування поставок товарів позивачу безпосередньо у постачальників ПНВКП "Атон", ПП "А-Ліра", ТОВ "ТПК Фатекс" не перевірив через те, що директор ПНВКП "Атон" знаходиться на довготривалому лікарняному, а ПП "А-Ліра", ТОВ "ТПК Фатекс" не знаходяться за юридичною адресою (фактичне місце знаходження цих СПД не встановлено).

ДПІ у м.Херсоні досліджено формування податкового кредиту та валових витрат на підставі даних податкової звітності постачальників. Під час перевірки відповідач встановив, що у періодах поставки товарів позивачеві ПНВКП "Атон" формував податковий кредит за операціями з придбання товарів/послуг у ТОВ "Торговий дім "Палладіум". Цей СПД за даними ДПІ у м.Херсоні не декларує ресурсів, достатніх для здійснення господарської діяльності з поставки товарів. За перевіркою цього підприємства складено акт про безтоварність операцій з придбання та продажу товарів, укладені угоди мають ознаки нікчемності.

Інший постачальник ПНВКП "Атон" ТОВ "Югресурспостач" за даними відповідача отримані кошти від суб'єктів господарювання перераховував ТОВ "Анадор" та ПП "Галлєн і Ко", задіяних для конвертації коштів у готівку, за результатами відпрацювання яких порушено ряд кримінальних справ.

При перевірці ПП "А-Ліра", ТОВ "ТПК Фатекс" відповідач дійшов висновку, що ці операції з ймовірним "вигодонабувачем" (позивачем) є безтоварними, у зв'язку із відсутністю на підприємствах основних фондів, транспортних засобів, а також відсутністю підприємств за місцем реєстрації.

Виходячи з позицій сторін стосовно формування валових витрат та податкового кредиту позивача у 2011-2012 роках, суд вважає необхідним зазначити наступне.

Відповідно до пп.14.1.27 п.14.1 ст.14 ПК України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно п.п.198.2, 198.3 ст.198 ПК України податковий кредит платника ПДВ визначається виходячи із сум ПДВ сплачених (нарахованих) постачальникам товарів/послуг, підтверджених належним чином складеними податковими накладними та при умові , якщо ці товари/послуги призначені для використання в оподатковуваній господарській діяльності такого платника податку.

Відповідно до п.201.1 ст.201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Отже, з точки зору податкового законодавства України головними умовами для віднесення сплаченого при придбанні товару ПДВ до складу податкового кредиту є використання придбаних товарів (робіт, послуг) у власній господарській діяльності платника податків у межах оподатковуваних операцій та належне документування сплаченого ПДВ.

Також суд вважає, що для встановлення обґрунтованості декларування податкового кредиту необхідно встановити також наступні обставини:

- реальність здійснення господарських операцій, суми за якими віднесені до податкового кредиту;

- наявність у продавців товарів, робіт (послуг), які видавали податкові накладні, спеціальної податкової правосуб'єктності;

- віднесення до складу податкового кредиту лише сум, сплачених (нарахованих) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), що підлягають використанню у господарській діяльності платника податку.

Судом досліджені первинні та бухгалтерські документи, які були надані позивачем до суду. Вказані документи спростовують твердження відповідача про "безтоварність" господарських операцій ПП "Таврійські нафтові регіони" з ПНВКП "Атон", ПП "А-Ліра", ТОВ "ТПК Фатекс", оскільки поставка нафтопродуктів підтверджена договорами поставки, податковими накладними, накладними та видатковими накладними, платіжними дорученнями, товарно-транспортними накладними, договорами оренди автотранспортних засобів з іншими перевізниками, свідоцтвами про реєстрацію транспортних засобів.

У акті перевірки не спростовується факт того, що суми податку на додану вартість були внесені позивачем до реєстру отриманих податкових накладних від вказаного контрагента, включені до складу податкового кредиту відповідного податкового періоду, відображені у реєстрах отриманих податкових накладних, та відповідають даним податкової декларації з податку на додану вартість. А, отже, позивачем до податкового кредиту були віднесені лише витрати по сплаті податку, які підтверджені податковими накладними.

Відповідачем не заперечується той факт, що ПНВКП "Атон", ПП "А-Ліра", ТОВ "ТПК Фатекс" у відповідних звітних періодах відобразили зобов"язання по господарським операціям з ПП "Таврійські нафтові регіони".

Крім того, суд також звертає увагу, що чинним законодавством України не встановлено норм щодо кількості працівників, вартості основних фондів підприємства, наявності власних або орендованих складських приміщень та інших матеріальних ресурсів, при недотриманні яких підприємство вважається таким, що не може здійснювати господарську діяльність, а також не визначено ознак, які вказують на здійснення господарської діяльності підприємством за юридичною чи податковою адресою.

Недекларування постачальниками товарів та послуг трудового та матеріального потенціалу або орендних відносин може свідчити про заниження ними об'єктів оподаткування, що не спростоване та не з'ясоване відповідачем під час складання акту перевірки.

Контролюючим органом не надано до суду належних доказів щодо безтоварності господарських операцій за участю позивача, що інформація, яку містять документи, надані позивачем до суду на обґрунтування своїх вимог, не відповідає дійсності, що позивач діяв без належної обачності й обережності, що він отримував податкову вигоду з порушенням приписів податкового законодавства і йому мало бути відомо про порушення, які допускали його контрагенти та, що без участі покупця податкова вигода не могла бути одержана.

Суд вважає, що не може бути підставою для визначення додаткових зобов'язань позивачу порушення податкового законодавства іншими контрагентами по ланцюгу постачання.

За приписами пп.16.1.2-16.1.4 п.16.1 ст.16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів; подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів; сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи. Таким чином, ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. При цьому такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.

На думку суду, при здійсненні господарської операції з боку позивача обов'язковому контролю підлягають наявність у постачальника дозвільної документації на складання податкової накладної, відповідність реквізитів податкової накладної фактичним даним на момент вчинення правочину та фактична наявність товару або здійснення роботи чи послуги, отримання (надання) яких документуються сторонами господарської операції.

Неможливість здійснення податковим органом перевірок постачальників позивача в ланцюгах постачання не є достатньою підставою для визнання недійсними юридично значимих дій названих підприємств з іншими суб'єктами господарювання з моменту їх державної реєстрації і до моменту виключення з державного реєстру, а також не позбавляє правового значення виданих за такими господарськими операціями податкових накладних.

Відповідно до ч.1 ст.18 Закону України від 15.05.2003 р. № 755-IV "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Оскільки у позивача наявні належним чином оформлені податкові накладні, ним сплачено постачальникам у повному обсязі податок на додану вартість у складі вартості поставлених товарів, належним чином оформлені та здані до ДПІ у м.Херсоні податкові декларації, тобто, позивачем виконані всі вимоги податкового законодавства щодо формування податкового кредиту та валових витрат, то, відповідно, він має право на включення до податкового кредиту сплачених сум ПДВ.

Окремо слід зазначити, що стаття 215 ЦК України, на порушення якої вказує ДПІ у м.Херсоні, розрізняє нікчемні та оспорювані правочини.

Так, згідно цієї статті ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Тобто, нікчемним визнається правочин, якщо його недійсність прямо встановлена законом.

Оскільки недійсність таких правочинів визначена безпосередньо у правовій нормі, то вони вважаються недійсними з моменту їхнього укладання, незалежно від пред'явлення позову та рішення суду. Тобто, в цьому випадку визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Іншим видом недійсних правочинів є оспорювані правочини, відмінність яких від нікчемних полягає в тому, що оспорювані правочини припускаються дійсними, проте їх дійсність може бути оспорена стороною правочину або іншою зацікавленою особою.

Відповідно до ст.228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним.

З цією нормою ЦК України узгоджуються і положення ч.1 ст.207 Господарського кодексу України, за якою господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Наведені норми Цивільного та Господарського кодексів України вказують на оспорюваність правочину, укладеного з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави.

Отже, викладені в акті перевірки висновки ДПІ у м.Херсоні про нікчемність вчинених позивачем правочинів є передчасними та безпідставними, оскільки відповідні судові рішення щодо цих правочинів відсутні.

Крім того слід зазначити, що умовою для визнання правочину таким, що суперечить інтересам держави та суспільства, є встановлення умислу в діях осіб, що уклали такий правочин. При цьому носіями протиправного умислу юридичних осіб-сторін такого правочину є посадові особи цих юридичних осіб.

ДПІ у м.Херсоні не надала суду і не посилалася на наявність таких доказів, які б підтвердили наявність умислу посадових осіб позивача на укладення таких правочинів.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає позовні вимоги ПП "Таврійські нафтові регіони" щодо визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 16.07.2012 р. №№ 0005252200, 0005262200 обгрунтованими.

Керуючись ст.ст.8, 9, 12, 19, 71, 158-163, 167 КАС України, суд -

постановив :

Позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м.Херсоні Херсонської області Державної податкової служби від 16.07.2012 р. №№ 0005252200, 0005262200.

Стягнути з Державного бюджету на користь Приватного підприємства "Таврійські нафтові регіони" (код ЄДРПОУ 34668958) судовий збір у сумі 2146 (дві тисячі сто сорок шість) грн.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст.160 КАС України чи прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 04 листопада 2012 р.

Суддя Бездрабко О.І.

кат. 8.2.1