Постанова

від 05.11.2012 по справі 2а-8634/12/1370

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

2а-8634/12/1370   ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И 05 листопада 2012 р.                                                                                    № 2а-8634/12/1370   Львівський окружний адміністративний суд у складі судді Сасевича О.М., розглянувши в порядку скороченого провадження адміністративну справу за позовом  управління Пенсійного фонду України у Франківському районі Львівської області до Приватного підприємства «Вихор»про стягнення заборгованості,- В С Т А Н О В И В : 09 жовтня 2012 року управління Пенсійного фонду України у Франківському районі м.Львова звернулося до Львівського окружного адміністративного суду із вищевказаним позовом, в якому просить стягнути з Приватного підприємства «Вихор»заборгованість по сплаті єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у сумі 3468,97 грн. В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що дана заборгованість виникла внаслідок несплати відповідачем сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за січень - червень 2012 року. Ухвалою судді від 10.10.2012 року у даній адміністративній справі відкрито скорчене провадження. Надіслані відповідачу судом рекомендованою кореспонденцією за адресою місцезнаходження ПП «Вихор»копія ухвали про відкриття скороченого провадження, в якій запропоновано протягом десяти днів з дня одержання вказаних вище документів подати заперечення проти позову та необхідні документи або заяву про визнання позову, разом із витягом про процесуальні права та обов'язки сторін, повернулися з відміткою поштового відділення на конверті «за закінченням терміну зберігання». З урахуванням положень ст.18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», відомості, внесені до Єдиного державного реєстру (у тому числі про місцезнаходження юридичної особи), у даному випадку за адресою: 79057, м.Львів, Франківський район, вул.Гіпсова б. №30, кв. №3В, вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. У відповідності до вимог п.8 ст.35 Кодексу адміністративного судочинства України вважається, що судову повістку (судові документи) вручено юридичній особі, якщо вона (вони) доставлена за адресою, внесеною до відповідного державного реєстру, або за адресою, яка зазначена її представником, і це підтверджується підписом відповідної службової особи. З огляду на норму ч.11 ст.35 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно якої, у разі повернення поштового відправлення з незалежних від суду причин вважається, що така повістка вручена належним чином. У встановлений строк заперечень чи пояснень відповідача щодо даного адміністративного позову до суду не надходило. З урахуванням наведеної норми права, Підприємство вважається належним чином повідомленим про розгляд справи в порядку скороченого провадження. У встановлений строк заперечень чи пояснень відповідача щодо даного адміністративного позову до суду не надходило. Оскільки судом належним чином виконано свій обов'язок щодо повідомлення відповідача, тому суд дійшов до висновку про наявність достатніх підстав для розгляду справи в порядку скороченого провадження, без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі. У відповідності до положень ч.4 ст.183-2, п.2 ч.5 ст.183-2 Кодексу адміністративного судочинства України суддя розглядає справу в порядку скороченого провадження одноособово, без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі. Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні факти та відповідні до них правовідносини. Відповідач - ПП «Вихор»є платником єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування. Із матеріалів справи вбачається, що платнику за період з 11.02.2012 року по 07.08.2012 року належало сплатити єдиний соціальний внесок на суму 3 468,97 грн., у тому числі згідно поданих щомісячних Розрахунків сум нарахованих страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за січень-червень 2012 року, загальна сума єдиного внеску, що підлягала сплаті становила 2 779,92 грн. Проте, до відповідача за несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування застосовано фінансові санкції в сумі 170,00 грн. та нараховано пеню у розмірі 349,05 грн. Окрім цього, за несвоєчасне подання відомостей та звітності про обчислення та сплату єдиного соціального внеску до ПП «Вихор»застосовано фінансові санкції –170,00 грн. Матеріалами справи підтверджується, що за період з 11.02.2012 року по 07.08.2012 року платником єдиного соціального внеску здійснено сплату коштів у сумі 1870,00 грн., які згідно календарної черговості, зараховано в рахунок погашення боргу у сумі 2106,00 грн., що виник за період з 17.06.2011 року по 14.11.2011 року. Отже, новостворений борг перед Пенсійним фондом України становить 3 468,97 грн.: у т.ч. недоїмка по єдиному соціальному внеску –2 779,92 грн., недоїмка по фінансових санкціях –340,00 грн., недоїмка по пені –349,05 грн. Надаючи правову оцінку обґрунтованості позовних вимог, суд зазначає наступне. Спірні правовідносини регулюються Конституцією України, Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування»№2464-VI від 08.07.2010 року (в редакції від 01.01.2011 року), із змінами і доповненнями, Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» за №1058-ІV від 09.07.2003 року із змінами і доповненнями (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), КАС України. Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» визначає правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку. У відповідності до п.п.2, 10 ч.1 ст.1 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування. Страхувальники - роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону зобов'язані сплачувати єдиний внесок. Частиною 1 статті 2 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», визначено, що дія цього Закону поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов'язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Згідно п.1 ч.1 ст.4 цього ж Закону, платниками єдиного внеску є роботодавці - підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, зазначеним у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами. Відповідно до п.1 ч.2 ст.6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», платник єдиного внеску, крім іншого, зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок. Статтею 7 цього ж Закону встановлено базу нарахування єдиного внеску. Згідно ст.8  Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», єдиний внесок для платників встановлюється у відсотках до визначеної абзацом першим пункту 1 частини першої статті 7 цього ж Закону бази нарахування єдиного внеску (за винятком винагороди за цивільно-правовими договорами) відповідно до класів професійного ризику виробництва, до яких віднесено платників єдиного внеску, з урахуванням видів їх економічної діяльності. Відповідно до ст.9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», єдиний внесок обчислюється виключно у національній валюті, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі. Сплата єдиного внеску здійснюється виключно у національній валюті шляхом внесення відповідних сум єдиного внеску на рахунки територіальних органів Пенсійного фонду, відкриті в органах Державного казначейства України для його зарахування. Платники єдиного внеску зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за відповідний базовий звітний період, не пізніше 20 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом, крім гірничих підприємств, які зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за відповідний базовий звітний період, не пізніше 28 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом. Єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника. Згідно ч.4 ст.25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», територіальний орган Пенсійного фонду у порядку, за формою і в строки, встановлені Пенсійним фондом за погодженням з центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом. Платник єдиного внеску зобов'язаний протягом десяти робочих днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею. Згідно абз.7 ч.4 ст.25 цього ж Закону, територіальний орган Пенсійного фонду також має право звернутися до суду з позовом про стягнення недоїмки. Частиною 6 статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», передбачено, що  за рахунок сум, що надходять від платника єдиного внеску або від державної виконавчої служби, погашаються суми недоїмки, штрафних санкцій та пені у порядку календарної черговості їх виникнення. Згідно п.2 ч.11 ст.25 цього ж Закону, територіальний орган Пенсійного фонду застосовує до платника єдиного внеску такі штрафні санкції за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску накладається штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум. 23.02.2012 року управлінням Пенсійного фонду України у Франківському районі м.Львова прийнято рішення №601 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску, згідно якого, до відповідача застосовано штраф у розмірі 110,00 грн. (10%) та нараховано пеню у розмірі 236,24 грн. за період з 20.07.2011 року по 16.02.2012 року. 05.03.2012 року позивачем виставлено Приватному підприємству «Вихор»вимогу про сплату боргу №Ф-419, відповідно до якої, загальна сума боргу платника страхових внесків станом на 02.03.2012 року становить 2753,98 грн. Вказану вимогу відповідач отримав 09.03.2012 року. 23.04.2012 року управлінням Пенсійного фонду України у Франківському районі м.Львова прийнято рішення №1133 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску, яким вирішено щодо відповідача застосувати штрафні санкції у розмірі 170,00 грн. 05.04.2012 року управлінням Пенсійного фонду України у Франківському районі м.Львова виставлено Підприємству вимогу про сплату боргу №Ф-561, згідно якої, загальна сума боргу платника єдиного внеску станом на 03.04.2012 року становить 2963,54 грн., в тому числі недоїмка зі сплати страхових внесків –2617,30 грн., фінансові санкції (штраф) –110,00 грн., пеня –236,24 грн. 07.05.2012 року позивачем виставлено ПП «Вихор»вимогу про сплату боргу №Ф-789, згідно якої загальна сума боргу платника страхових внесків станом на 03.05.2012 року становить 3426,86 грн. Вказану вимогу відповідач отримав 10.05.2012 року. Також управлінням Пенсійного фонду України у Франківському районі м.Львова виставлено відповідачу вимоги про сплату боргу №Ф-1088 від 08.06.2012 року (загальна сума боргу по сплаті єдиного внеску станом на 01.06.2012 року становить –3890,18 грн.), №Ю-1253 від 05.07.2012 року (загальна сума боргу єдиного внеску станом на 03.07.2012 року  становить –4353,50 грн.) та №1339 від 02.08.2012 року (загальна сума боргу по сплаті єдиного внеску станом на 01.08.2012 року становить –4985,63 грн.). Докази, які підтверджують, що згадані вимоги та рішення відповідачем оскаржувались в справі відсутні, відповідно визначені по них зобов'язання є узгодженими. Стаття 70 КАС України встановлює правила належності доказів, які визначають об'єктивну можливість доказу підтверджувати обставину, що має значення для вирішення справи, а також правила допустимості доказів, що визначають легітимну можливість конкретного доказу підтверджувати певну обставину у справі. Предметом доказування, згідно з ч.1 ст.138 КАС України, є обставини (факти), якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі. Заборгованість відповідача станом на час розгляду справи, по сплаті боргу за період січень-червень 2012 року становить 3468,97 грн., що підтверджується вищевказаними доказами, а також розрахунком заборгованості станом на 07.08.2012 року, яку відповідач у встановлені законом строки не сплатив. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Докази подані позивачем підтверджують обґрунтованість позовних вимог. Згідно ст.49, 70 КАС України, сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, а відтак зобов'язані обґрунтовувати належність та допустимість доказів для підтвердження своїх вимог або заперечень, що відповідачем зроблено не було. Таким чином, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 3468,97 грн. підлягають задоволенню повністю, оскільки на останнього законодавцем покладений обов'язок нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені законом строки та в повному обсязі заборгованість із сплати страхових внесків з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій. Розподіл судових витрат згідно ст.94 КАС України не застосовується, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору на підставі п.18 ст.5 Закону України «Про судовий збір». Керуючись ст.ст.4, 7-11, 14, 69-71, 72, 86, 87, 94, 159, 160-163, 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, - П О С Т А Н О В И В : адміністративний позов задовольнити повністю. Стягнути з Приватного підприємства «Вихор» (місцезнаходження: 79057, м.Львів, Франківський район, вул.Гіпсова б. №30, кв. №3В,  код ЄДРПОУ - 32970724) заборгованість по сплаті єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у сумі 3468 (три тисячі чотириста шістдесят вісім) грн. 97 коп. на користь управління Пенсійного фонду України у Франківському районі м.Львова. Постанову суду звернути до негайного виконання. Постанова за результатами скороченого провадження може бути оскаржена сторонами в апеляційному порядку. Постанова, прийнята у скороченому провадженні, крім випадків її оскарження в апеляційному порядку, є остаточною. У разі оскарження в апеляційному порядку постанови, прийнятої у скороченому провадженні, ухвала суду апеляційної інстанції по такій справі є остаточною і оскарженню не підлягає. Постанова суду першої інстанції може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду. Згідно ст.186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Постанова суду першої інстанції, набирає законної у порядку та строки згідно ст.254 КАС України. Суддя                                                                                                             Сасевич О.М.