Постанова

від 02.11.2012 по справі 2а/2570/3174/2012

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 2а/2570/3174/2012

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 жовтня 2012 року м. Чернігів

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Лобана Д.В.,

при секретарі Романенко Л.Л.,

за участю представників сторін

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за адміністративним позовом приватного підприємства «Мір» до Державної податкової інспекції у м. Чернігові Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень, -

в с т а н о в и в:

Приватне підприємство «Мір» (далі - ПП «Мір») звернулось до суду з адміністративним позовом про скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у м. Чернігові Державної податкової служби (далі - ДПІ у м. Чернігові) № 0002092320 від 28.05.2012, № № 0002102320 від 28.05.2012, № 0002112320 від 28.05.2012 та № 0005721750 від 25.05.2012.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що в акті перевірки відповідачем зроблений висновок про те, що у перевіряємий період під час здійснення господарської діяльності позивачем укладались договори, дійсність виконання яких ПП «Мір» не підтверджено первинними документами та, як наслідок, позивачем неправомірно включено до складу податкового кредиту протягом 2009-2010 років суми податку на додану вартість (далі - ПДВ), що сплачені у складі вартості залізничних послуг по податковим накладним виписаним ПП «Мир-2», всього на суму 15959,10 грн, у жовтні 2009 року неправомірно віднесено до складу податкового кредиту суму ПДВ в розмірі 2264,17 грн, що включені у складі вартості маркетингових послуг по податковій накладній від 30.10.2009 № 3001 ПП «Югрекламполіграфсервіс» та у вересні 2009 року віднесено до складу податкового кредиту ПДВ, що сплачений у складі вартості консультаційних послуг по податковій накладній від 31.08.2009 № 273 ПП «ВКФ «Стар» на суму ПДВ 6000,00 грн. З вказаними твердженнями відповідача ПП «Мір» не погоджується, оскільки всі необхідні первинні документи ними були надані під час перевірки, вищезазначені договори мали на меті настання реальних правових наслідків, що обумовлені ними, оплата проведена, договори виконано сторонами в повному обсязі. Отже, ПП «Мір» вважає, що документи, які є, і які надавались перевіряючим, були достатні для віднесення отриманих послуг до валових витрат підприємства. Виконання договорів по наданню послуг підтверджується актами здачі-прийняття послуг та податковими накладними, які включені ПП «Мір» до реєстру отриманих та виданих податкових накладних та розрахункових документів. Щодо нарахування податку з доходів фізичних осіб, то ПП «Мір» також не погоджується з огляду на те, що оплату послуг наданих фізичними особами-підприємцями: ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 останні отримують у межах своєї діяльності (а не як фізичні особи) і по факту отримання оплати повинні були відображати свій дохід в звітності та сплачувати податок з доходів та єдиний податок. Щодо орендної плати за землю позивач зазначив, що вказане в акті перевірки обґрунтування та фактичні обставини справи, на думку позивача, не дають підстав для висновку про те, що підприємством занижено орендну плату за земельні ділянки, оскільки в 2009 році ПП «Мір» орендувало земельну ділянку площею 8,7782 га (по вулиці Щорса, 59) у Чернігівської міської ради, згідно договору оренди земельної ділянки від 29.12.2004 та додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки № 2419 від 08.09.2005, строк оренди до 29.12.2009 - 5 років. Так, 29.12.2009 договір оренди земельної ділянки площею 8,7782 га закінчився, новий договір оренди зазначеної земельної ділянки з Чернігівською міською радою не укладався. ПП «Мір» у 2010-2011 роках здійснювало нарахування орендної плати за земельну ділянку площею 8,7782 га (по вулиці Щорса, 59) виходячи із грошової оцінки землі за 2009 рік. Також у 2009 році ПП «Мір» орендувало земельну ділянку площею 0,6095 га (по вулиці Ціолковського, 39) у Чернігівської міської ради, згідно договору оренди земельної ділянки від 26.03.2008 строком на 5 років. ПП «Мір» у 2009-2011 роках здійснювало нарахування орендної плати земельної ділянки (по вулиці Ціолковського, 39) виходячи із грошової оцінки зазначеної у договорі оренди від 26.03.2008. Позивач зазначає, що умови договору (включаючи умови щодо розміру орендної плати), згідно з нормами чинного законодавства, є обов'язковим для виконання сторонами. Відповідно, підприємство має сплачувати орендну плату за користування земельних ділянок, у визначеному в договорі розмірі. Закріплення ж в Податковому кодексі України мінімального та максимального значення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності означає те, що орендна плата за такі земельні ділянки є регульованою законодавством ціною. Поряд з цим, ні Податковий кодекс України ні інші нормативно-правові акти не закріплюють обов'язок орендаря перераховувати орендну плату (сплачувати її в більшому розмірі) в разі законодавчої зміни граничного розміру цієї плати. На думку позивача, підприємство повинно буде сплачувати більший розмір орендної плати лише у випадку внесення відповідних змін до договору. Чернігівська міська рада не вносила пропозицій ПП «Мір» відповідних змін до істотних умов договору по оренді землі по вул. Ціолковського, 39, а дія договору оренди землі по вул. Щорса, 59 закінчилась 29.12.2009.

В судовому засіданні представники позивача позов підтримали, просили його задовольнити в повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав, у його задоволенні просив відмовити в повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені в письмових запереченнях та додатково зазначив, що проведеною документальною плановою виїзною перевіркою ПП «Мір» з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2009 по 31.12.2011 встановлено, що позивачем у вказаний період були укладені договори про надання послуг з ПП «Мир-2», ПП «ВКФ «Стар», ПП «Югрекламполіграфсервіс», на підтвердження виконання яких не надано всіх необхідних первинних документів перевіряючим. У зв'язку із вказаним ДПІ у м. Чернігові зроблено висновок, що позивачем неправомірно віднесено до складу валових витрат вартість отриманих послуг за вказаними договорами, а, як наслідок, і неправомірно включено до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість. Крім того, представник відповідача зазначив, що перевіркою також встановлено заниження позивачем орендної плати за землю у розмірі 117860,97 грн, у тому числі за 2009 рік - на суму 4825,13 грн та за 2011 рік - на суму 113035,84 грн, оскільки ПП «Мір» у 2010-2011 роках сплачувало орендну плату за земельні ділянки враховуючи грошову оцінку за 2009 та 2008 роки. Також, перевіркою було встановлено, що підприємством не утримано податок на доходи фізичних осіб з суми боргу платника податку, анульованого кредитором за його самостійним рішенням. За таких обставин, враховуючи вищезазначені порушення, відповідачем було винесено оскаржувані податкові повідомлення-рішення, які, на думку представника відповідача, є законними, обґрунтованими та такими, що прийняті у відповідності до вимог податкового законодавства.

Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, доводи позовної заяви та заперечень на неї, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.

ПП «Мір» (ідентифікаційний код 14233720) зареєстровано 19.04.1993 виконавчим комітетом Чернігівської міської ради та 27.05.1997 взято на податковий обік до ДПІ у м. Чернігові за № 4816. У перевіряємий період ПП «Мір» було зареєстровано платником податку на додану вартість, відповідно до свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість від 14.03.2007 № 100028133, виданого ДПІ у м. Чернігові, що не заперечується сторонами.

Судом встановлено, що ДПІ у м. Чернігові, на підставі направлень на перевірку № № 488-493 від 09.04.2012, проведено перевірку ПП «Мір» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2009 по 31.12.2011, за результатами якої складено акт № 690/22/14233720 від 10.05.2012 (а.с. 14-63), в якому зафіксовано, що ПП «Мір» порушено:

1. п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 30280 грн;

2. пп. 7.2.1 п. 7.2, пп. 7.4.1 та пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 24225 грн;

3. ст. 2, ст. 23 Закону України «Про плату за землю», в результаті чого занижено орендну плату за земельні ділянки за 2009 рік на суму 4825,13 грн;

4. ст. 23 Закону України «Про плату за землю», в результаті чого завищено орендну плату за земельні ділянки за 2010 рік на суму 7,25 грн;

5. пп. 271.1.1 п. 271.1 ст. 271, п. 289.1 ст. 289 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено орендну плату за земельні ділянки за 2011 рік на загальну суму 113035,84 грн;

6. пп. «д», пп. «е» пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164, п. 167.1 ст. 167, пп. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168, п. 171.2 ст. 171, п. 177.6 ст. 177 Податкового кодексу України, в результаті чого допущено порушення вимог податкового законодавства під час перевірки питань щодо правильності утримання та своєчасності перерахування податку на доходи фізичних осіб до бюджету в періоді, що перевірявся на загальну суму 3845,10 грн за 2011 рік;

7. п.1, п. 3 «Порядку заповнення та подання податковими агентами податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку і сум утриманого з них доходи», затвердженого наказом ДПА України № 1020 від 24.12.2010.

На підставі акту перевірки та виявлених порушень ДПІ у м. Чернігові винесено наступні податкові повідомлення рішення (а.с. 98-101):

- від 28.05.2012 № 0002092320 про збільшення суми грошового зобов'язання по податку на прибуток всього в сумі 31119 грн;

- від 28.05.2012 № 0002102320 про збільшення суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість всього в сумі 25696 грн;

- від 28.05.2012 № 0002112320 про збільшення суми грошового зобов'язання по орендній платі за землю з юридичних осіб всього в сумі 135897,11 грн;

- від 25.05.2012 № 0005721750 про збільшення суми грошового зобов'язання по податку на доходи фізичних осіб всього в сумі 5316,38 грн.

Не погоджуючись із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями позивач оскаржив їх в адміністративному порядку та рішенням ДПС у Чернігівській області № 1099/10/10-215 від 03.08.2012 податкове повідомлення-рішення № 0005721750 від 25.05.2012 в частині застосування на підставі ст. 123 Податкового кодексу України штрафних санкцій з податку з доходів фізичних осіб у сумі 961,28 грн скасовано, а скарга в цій частині задоволена, в іншій частині скарга ПП «Мір» залишена без задоволення, а податкові повідомлення-рішення, - без змін. Рішенням ДПС України № 1653/0/61-12/10-2115 від 10.09.2012 скарга ПП «Мір», з урахуванням рішення ДПС у Чернігівській області, залишена без задоволення, а податкові повідомлення-рішення, - без змін.

Згідно зі ст. 3 Господарського кодексу України господарська діяльність - діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Основними видами діяльності ПП «Мір» є, зокрема, виробництво готових для використання бетонних сумішей, виробництво виробів з бетону для будівництва, оптова торгівля будівельними матеріалами, роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах без переваги продовольчого асортименту, оптова торгівля посудом, виробами зі скла, фарфору та кераміки, шпалерами та засобами для чищення, збирання, очищення та розподілення води. Вказане підтверджується довідкою про загальну інформацію щодо приватного підприємства «Мір» (а.с. 64-69), що не заперечується позивачем.

Судом встановлено, що ПП «Мір» здійснювало фінансово-господарську діяльність з контрагентами ПП «Мир-2», ПП «ВКФ «Стар», ПП «Югрекламполіграфсервіс».

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Частиною 1 ст. 9 вказаного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Так, між позивачем та ПП «Мір-2» було укладено договір про надання послуг від 01.01.2009 (а.с. 102).

Відповідно до даного договору Виконавець (ПП «Мир-2») передає послуги Замовнику (ПП «Мір») на подачу, розставлення на місця, навантаження і забирання залізничних вагонів при станції Чернігів Південно-західної залізниці.

Замовник відшкодовує витрати Виконавцю на здійснення вищевказаних послуг (п. 1.2 договору). Відшкодування витрат замовником проводиться на підставі розрахунків та кошторисів, які надаються Виконавцю (2.2 договору).

Прийом - передача таких послуг оформлюється актом прийому-передачі наданих послуг за кожний місяць, який фіксується обома сторонами не пізніше 10 числа наступного місяця за розрахунковим періодом (2.3 договору). Оплата витрат здійснюється виключно в безготівковому порядку на розрахунковий рахунок замовника не пізніше 15 числа наступного місяця (п. 2.4 договору).

На виконання умов вищевказаного договору, ПП «Мир-2» реалізовано ПП «Мір» послуги та видано податкові накладні (а.с. 145-163):

- № 1 від 31.10.2008 на загальну суму 16391,83 грн, з яких 2731,99 грн ПДВ;

- № 41 від 31.12.2010 на загальну суму 4397,04 грн, з яких 732,84 грн ПДВ;

- № 31 від 30.09.2010 на загальну суму 2459,95 грн,з яких 409,99 грн ПДВ;

- № 28 від 31.08.2010 на загальну суму 3423,60 грн, з яких 570,60 грн ПДВ;

- № 24 від 31.07.2010 на загальну суму 2380 грн, з яких 396,67 грн ПДВ;

- № 18 від 30.06.2010 на загальну суму 10047 грн, з яких 1674,50 грн ПДВ;

- № 10 від 30.04.2010 на загальну суму 1711 грн, з яких 285,17 грн ПДВ;

- № 15 від 31.12.2009 на загальну суму 5083 грн, з яких 847,17 грн ПДВ;

- № 14 від 30.11.2009 на загальну суму 5694 грн, з яких 949 грн ПДВ;

- № 13 від 31.10.2009 на загальну суму 3702 грн, з яких 617 грн ПДВ;

- № 12 від 30.09.2009 на загальну суму 2822,88 грн, з яких 470 грн ПДВ;

- № 10 від 31.08.2009 на загальну суму 3923,64 грн, з яких 653,94 грн ПДВ;

- № 8 від 31.07.2009 на загальну суму 2826,72 грн, з яких 471,12 грн ПДВ;

- № 7 від 30.06.2009 на загальну суму 2457,40 грн, з яких 409,57 грн ПДВ;

- № 6 від 31.05.2009 на загальну суму 2357,28 грн, з яких 392,88 грн;

- № 4 від 30.04.2009 на загальну суму 4071,41 грн, з яких 678,57 грн ПДВ;

- № 3 від 31.03.2009 на загальну суму 3820,80 грн, з яких 636,80 грн ПДВ;

- № 2 від 27.02.2009 на загальну суму 7836,91 грн, з яких 1306,15 грн ПДВ;

- № 1 від 31.01.2009 на загальну суму 10348 грн, з яких 1724,66 грн ПДВ.

Крім того, надання послуг за договором від 01.01.2009 підтверджують акти звірки розрахунків між ПП «Мір» та ПП «Мир-2» (а.с. 103-109), розрахунки вартості відшкодування ПП «Мір» витрат по перевезенню вантажів залізничним транспортом (а.с. 110-127), актами здачі-приймання робіт (надання послуг) (а.с. 128-144).

Також, 10.08.2009 між позивачем та ПП «ВКФ «Стар» укладено договір про надання послуг (а.с. 164), за яким Виконавець (ПП «ВКФ «Стар») зобов'язується за завданням Замовника («ПП «Мір») надати консультаційні послуги, в порядку та на умовах, визначених цим договором.

Згідно даного договору, Виконавець надає замовнику наступні послуги:

- проведення маркетингових досліджень з метою виявлення потенційних постачальників товарів, послуг, сировини та матеріалів на території України і за кордоном;

- збір для замовника рекламних матеріалів, зразків продукції та прайс-листів потенційних постачальників, інформації щодо обсягу ринку, конкуренції;

- проведення маркетингових досліджень з метою розширення збуту продукції виробляємої Замовником та пошук потенційних покупців;

- консультації з питань комерційної діяльності та управління;

- надання консультацій з питань застосування в виробництві продукції нових матеріалів та технологій, розвитку нових направлень діяльності, вивчення економічної діяльності наявних видів діяльності, тенденції розвитку ринку, вивчення конкурентних товарів.

Відповідно до розділу 3 договору вартість послуг визначається сторонами за домовленістю по факту їх надання та фіксується в актах приймання передачі цих послуг.

На виконання договору про надання послуг від 10.08.2009 ПП «ВКФ «Стар» реалізувало ПП «Мір» консультаційні послуги та видало податкову накладну № 273 від 31.08.2009 на загальну суму 36000 грн, з яких 6000 грн ПДВ (а.с. 168).

Виконання зазначеного договору також підтверджується наявними в матеріалах справи розрахунок вартості маркетингових послуг до договору про надання послуг від 10.08.2009 (а.с. 166), акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) (а.с. 169).

Оплата отриманих від ПП «ВКФ «Стар» послуг підтверджується виписками по рахунках, заключним реєстром по рахункам та журналом - ордером і відомістю по рахунку 631 (а.с. 169-177).

Крім того, 25.09.2009 між позивачем та ПП «Югрекламполіграфсервіс» укладено договір про надання послуг, згідно якого Виконавець (ПП «Югрекламполіграфсервіс») виконує, а Замовник (ПП «Мір») приймає маркетингові та рекламно-поліграфічні послуги для проведення господарської діяльності.

Так, на виконання вказаного договору ПП «Югрекламполіграфсервіс» надано ПП «Мір» маркетингові послуги, про що виписано податкову накладну № 3001 від 30.10.2009 на загальну суму 13585 грн, з яких 2264,17 грн ПДВ (а.с. 182).

Виконання договору від 25.09.2009 підтверджують, зокрема, розрахунковий кошторис маркетингових та рекламно-поліграфічних послуг до договору (а.с. 180), акт № 3001 здачі-прийняття робіт (надання послуг) на загальну суму 11320,83 грн (без ПДВ) (а.с. 181).

Оплата отриманих від ПП «Югрекламполіграфсервіс» послуг підтверджується виписками по рахунках, заключним реєстром по рахункам та журналом - ордером і відомістю по рахунку 631 (а.с. 183-189).

Відповідно до статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Суд звертає увагу на те, що на момент здійснення правовідносин підприємства-контрагенти позивача були зареєстровані в якості юридичних осіб та платників податків, що не заперечується сторонами, а отже, відповідно до ч. 3 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України, ці обставини не потребують доказування.

Відповідно до п. 3.1 ст. 3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», чинного на час виникнення спірних правовідносин, об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на: суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Згідно пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 пп. 5.3 ст. 5 вказаного Закону до складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті. Не включаються до складу валових витрат витрати на: Виплату винагород або інших видів заохочень пов'язаним з таким платником податку фізичним чи юридичним особам у разі, якщо немає документальних доказів, що таку виплату або заохочення було проведено як компенсацію за фактично надану послугу (відпрацьований час). За наявності зазначених документальних доказів віднесенню до складу валових витрат підлягають фактичні суми виплат (заохочень), але не більші ніж суми, розраховані за звичайними цінами. Не підлягають віднесенню до складу валових витрат суми збитків платника податку, понесених у зв'язку з продажем товарів (робіт, послуг) або їх обміном за цінами, що нижчі за звичайні, пов'язаним з таким платником податку особам. У разі коли сума виплат (заохочень) або її частина пов'язаним фізичним особам не визнаються валовими витратами, така сума (або її частина) є базою для нарахування внесків на соціальні заходи, передбачені пунктом 5.7 цієї статті. Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно п. 1.7 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) (далі - Закон) податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3 Закону об'єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце поставки яких знаходиться на митній території України.

Пункт 4.1 ст. 4 Закону передбачає, що база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість, а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку, що включається до ціни товарів (послуг)). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів (послуг). У разі якщо звичайна ціна на товари (послуги) перевищує договірну ціну на такі товари (послуги) більше ніж на 20 відсотків, база оподаткування операції з поставки таких товарів (послуг) визначається за звичайними цінами.

Відповідно до пп. 7.2.1. п.7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дату виписування податкової накладної;

в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);

д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;

е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм);

є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача;

ж) ціну поставки без врахування податку;

з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні;

и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Згідно з пп.7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Підпунктом 7.2.4 пункту 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» визначено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Згідно пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 ст. 7 вищенаведеного Закону передбачено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Згідно пп. 7.5.1 п.7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Таким чином, суд приходить до висновку, що позивачем було вчинено дії та досягнуто конкретних результатів, які визначають саме поняття господарської операції - факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань та фінансових ресурсів.

Умови договорів виконано в повному обсязі, сторони претензій одна до одної не мають, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.

Суд вважає, що будь-які документи мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З наданих позивачем доказів вбачається, що договори мали на меті настання реальних правових наслідків, що обумовлені ними, оскільки послуги були отримані, оплата проведена, договори виконано сторонами в повному обсязі.

Таким чином, суд приходить до висновку, що правовідносини за спірними правочинами в повній мірі відображені в бухгалтерському та податковому обліку позивача, тобто позивачем дотримано принцип превалювання сутності над формою, який закріплений в ст. 4 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми).

Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не надано жодних доказів, які б ставили під сумнів реальність виконання вказаних правочинів з отримання позивачем товарів (робіт/послуг), невідповідність цих операцій дійсному економічному змісту, або засвідчили б наявність інших обставин, що підтверджують недобросовісність позивача як платника податків та виключають право на формування валових витрат та податкового кредиту.

Всі суми податку на додану вартість, сплаченого і віднесеного позивачем до податкового кредиту, підтверджуються податковими накладними. Податкові накладні відповідають вимогам податкового законодавства та відображають зміст господарських операцій, в результаті яких вони складені.

Крім того, судом встановлено, що у 2009 році підприємство у Чернігівської міської ради орендувало земельну ділянку площею 8,7782 га, що розташована за адресою м. Чернігів, вул. Щорса, 59 згідно договору оренди земельної ділянки від 29.12.2004 та додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки № 2419 від 08.09.2005, строк оренди до 29.12.2009 - 5 років (дата державної реєстрації договору 29.12.2004 року, номер державної реєстрації 2419).

Щомісячна орендна плата за земельну ділянку становить 10606,99 грн (127283,88 грн. на рік). 29.12.2009 договір оренди земельної ділянки площею 8,7782 га (м. Чернігів, вул. Щорса, 59) закінчився.

Підприємство у 2010-2011 роках здійснювало нарахування орендної плати за земельну ділянку площею 87782 кв.м. (м. Чернігів, вул. Щорса, 59) враховуючи грошову оцінку землі за 2009 рік.

Також, в 2009 році підприємство орендувало у Чернігівської міської ради земельну ділянку площею 0,6095 га, що розташована за адресою м. Чернігів, вул. Ціолковського, 39 згідно договору оренди земельної ділянки від 26.03.2008 на строк 5 років (дата державної реєстрації договору 26.03.2008, номер державної реєстрації 2419). Нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 912787,2 грн на рік (149,76 грн за 1 кв.м.), орендна плата орендарем вноситься у грошовій формі в розмірі 2% нормативної грошової оцінки землі, що становить 18255,75 грн на рік (2,9952 грн. за 1 кв.м.), крім цього нараховується коефіцент індексації.

Згідно п. 10 договору оренди від 26.03.2008 розмір орендної плати переглядається не більше одного разу за рік у разі: змін умов господарювання, передбачених договором, підвищення цін, тарифів, тощо, у тому числі внаслідок інфляційних процесів, збільшення розмірів ставки земельного податку, в інших випадках, передбачених законодавчими актами України.

ПП «Мір» у 2009-2011 роках здійснювало нарахування орендної плати за земельну ділянку по вул. Ціолковського, 39, виходячи з грошової оцінки зазначеної у договорі оренди від 26.03.2008.

У відповідності до ст. 2 Закону України «Про плату за землю», чинного до 01.01.2011, плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель. Розміри податку за земельні ділянки, грошову оцінку яких не встановлено, визначаються до її встановлення в порядку, визначеному цим Законом.

В силу приписів ст. 13 зазначеного Закону підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру, а орендної плати за земельну ділянку, яка перебуває у державній або комунальній власності, - договір оренди такої земельної ділянки.

Стаття 19 Закону України «Про плату за землю» передбачає, що розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за угодою сторін у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності).

За змістом частини 1 статті 15 Закону України «Про оренду землі» орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату належать до істотних умов договору оренди землі.

Відповідно до ст. 30 Закону України «Про оренду землі» зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін.

Згідно зі статтею 654 Цивільного кодексу України зміна договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає зі звичаїв ділового обороту.

Стаття 274 Податкового кодексу України передбачає, що ставка податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено, встановлюється у розмірі 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки, за винятком земельних ділянок, зазначених у статтях 272, 273, 276 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 288 Податкового кодексу України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, які укладають договори оренди землі, повинні до 1 лютого подавати органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки переліки орендарів, з якими укладено договори оренди землі на поточний рік, та інформувати відповідний орган державної податкової служби про укладення нових, внесення змін до існуючих договорів оренди землі та їх розірвання до 1 числа місяця, що настає за місяцем, у якому відбулися зазначені зміни. Платником орендної плати є орендар земельної ділянки. Об'єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду. Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем.

Відповідач не заперечує факту продовження строку договору оренди земельної ділянки по вулиці Щорса, 59 від 29.12.2004 з підстав та у порядку, передбачених ст. 33 Закону України «Про оренду землі».

В свою чергу, згідно ч. 6 ст. 33 Закону України «Про оренду землі» у разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Внесення змін до вищезазначених договорів оренди землі не відбувалось, у встановленому законом порядку договори недійсними не визнавались, а тому твердження відповідача про заниження позивачем розміру орендної плати за землю є безпідставним.

Аналогічної позиції додержується і Вищий адміністративний суд України (постанова від 09.08.2011 у справі № К/9991/183/11, ухвала від 08.11.2011 у справі № К-24339/08, ухвала від 11.02.2010 у справі № К-16688/08).

Крім того, перевіркою встановлено, що позивачем не утримано податок на доходи фізичних осіб з суми боргу платника податку, анульованого кредитором за його самостійним рішенням. Так, в акті перевірки зазначено, що у перевіреному періоді в дебет рахунку № 944 «Сумнівні і безнадійні борги» з кредиту рахунку 361 «Розрахунки з вітчизняними покупцями» були віднесені суми, які є дебіторською заборгованістю перед підприємством фізичних осіб - підприємців: ОСОБА_1 - в сумі 10000 грн, ОСОБА_2 - в сумі 6134 грн та ОСОБА_3 - в сумі 9500 грн.

Згідно пп. 14.1.180 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента - юридичної особи, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність податковим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IV цього Кодексу.

Відповідно до пп. 164.2.7 п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються сума заборгованості платника податку за укладеним ним цивільно-правовим договором, за якою минув строк позовної давності та яка перевищує суму, що становить 50 відсотків місячного прожиткового мінімуму, діючого для працездатної особи на 1 січня звітного податкового року, крім сум податкової заборгованості, за якими минув строк позовної давності згідно з розділом II цього Кодексу, що встановлює порядок стягнення заборгованості з податків, зборів і погашення податкового боргу, а також дохід, що становить позитивну різницю між сумою коштів, одержаною платником податку від фінансової установи після реалізації заставленого майна платника податку при зверненні стягнення фінансовою установою на таке майно у зв'язку з невиконанням платником податку своїх зобов'язань за договором кредиту (позики), та сумою фактично сплачених платником податку зобов'язань за таким договором кредиту (позики), і сумою, що утримана фінансовою установою в рахунок компенсації своїх витрат/втрат (включаючи залишок непогашеної платником податку суми фінансового кредиту) згідно з таким договором. Фізична особа самостійно сплачує податок з таких доходів та зазначає їх у річній податковій декларації.

Слід зазначити, що згідно пояснень позивача ПП «Мір» оплатило вищезазначеним фізичним особам-підприємцям отримані від останніх послуги, що відображено у відповідних розрахунках сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку за формою № 1 ДФ (а.с. 220-229). Послуги, як зазначає позивач, ПП «Мір» від вказаних підприємців отримані в повному обсязі.

Таким чином, фізичні особи - підприємці за роботи у межах своєї діяльності отримали оплату і по факту отримання оплати повинні відображати свій дохід в звітності та сплачувати податок з доходів та єдиний податок, оскільки ПП «Мір» не являється для них податковим агентом в розумінні пп. 14.1.180 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, як помилково вважає відповідач.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірність своїх дій та рішень.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню повністю.

Судові витрати, понесені позивачем, у відповідності до ст. 94 КАС України підлягають стягненню з Державного бюджету України на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 122, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов приватного підприємства "Мір", - задовольнити.

Податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Чернігові Державної податкової служби № 0002092320 від 28.05.2012, № 0002102320 від 28.05.2012, № 0002112320 від 28.05.2012 та № 0005721750 від 25.05.2012, - скасувати.

Стягнути з Державного бюджету України на користь приватного підприємства "Мір" судові витрати в сумі 1990 (одна тисяча сто дев'яносто) грн 66 коп .

Постанова набирає законної сили та може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду в порядку та строки, передбачені статтями 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя: Д.В. Лобан