Рішення

від 30.10.2012 по справі 3250-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

30.10.2012Справа №5002-7/3250-2012

За позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Сімферопольський вино-коньячний завод" (вул. М. Малиновського, 14-А, м. Дніпропетровськ, 49000, Україна; вул. Чкалова, 12, к. 527, м. Дніпропетровськ, 49000, Україна)

до відповідача - Сімферопольського учбово-виробничого підприємства Українського товариства глухих /УТОГ/ (вул. Крилова, 133, місто Сімферополь, 95001)

про стягнення 4625,48 грн.

Суддя Дворний І. І.

Представники:

від позивача - Засоба Є.В., довіреність №б/н від 07.09.12, предст.;

від відповідача - не з'явився.

Суть спору: 25 вересня 2012 року товариство з обмеженою відповідальністю "Сімферопольський вино-коньячний завод" звернулось до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом про стягнення з Сімферопольського учбово-виробничого підприємства Українського товариства глухих /УТОГ/ 4 625,48 грн. заборгованості за укладеним між сторонами договором поставки, яка складається з передоплати за поставку товару у сумі 4601,28 грн. та процентів за користування чужими грошовими коштами у сумі 24,20 грн. Судові витрати позивач просив покласти на відповідача.

Позовні вимоги ґрунтуються на приписах статей 193 Господарського кодексу України, статей 525, 526, 625, 673, 678, 679, 693 Цивільного кодексу України, приписах Господарського процесуального кодексу України та мотивовані неналежним виконанням з боку відповідача взятих на себе зобов'язань за договором поставки №36 від 20 грудня 2011 р. року, укладеним між сторонами, в частині повної та своєчасної поставки товару.

Ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим від 26 вересня 2012 року позовну заяву прийнято до розгляду і порушено провадження у справі.

Через неявку відповідача у судове засідання, ухвалою господарського суду від 18 жовтня 2012 року розгляд справи відкладався.

17 жовтня 2012 року позивачем в порядку статті 22 Господарського процесуального кодексу України було надано заяву про збільшення позовних вимог, в якій останній окрім заборгованості у розмірі 4625,48 грн. та судового збору у розмірі 1609,50 грн. просив стягнути з Сімферопольського учбово-виробничого підприємства Українського товариства глухих /УТОГ/ судові витрати пов'язані з розглядом справи у розмірі 223,06 грн. посилаючись на придбання проїзних документів для свого представника, разом з тим, суд відмовляє у задоволенні вказаної заяви з огляду на наступне.

Так, відповідно до статті 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору, сум що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового пронесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

У свою чергу, до інших витрат, відповідно до абзацу другого 1 пункту роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України від 04 березня 1998 року за №02-5/78 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" у розумінні статті 44 Господарського процесуального кодексу України відносяться, зокрема, суми, які підлягають сплаті особам, які викликані до господарського суду для дачі пояснень з питань, що виникають під час розгляду справи (ст. 30 ГПК України).

Отже, витрати на проїзд осіб для участі їх у справі не пов'язані з розглядом

справи як процесуальною дією.

За вказаних обставин, господарський суд не має передбачених законом підстав вважати іншими витратами в розумінні статті 44 ГПК України , витрати зазначені позивачем у заяві від 18 жовтня 2012 року, у зв'язку з чим, вказана заява задоволенню не підлягає.

Аналогічну позицію з даного питання має Вищий господарський суд України у своїй постанові від 06 червня 2011 року по справі №01-9/18-223-29/221-10.

Таким чином, суд розглядає по суті вимоги які були викладені позивачем у позовній заяві від 25 вересня 2012 року.

У судове засідання, що відбулось 30 жовтня 2012 року, з'явився представник позивача, який підтримав вимоги заявленого позову а наполягав на його задоволенні.

Відповідач позовні вимоги не спростував, представник відповідача в судове засідання за викликом повторно не з'явився, правом надати відзив на позов не скористався, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце слухання справи був проінформований рекомендованою кореспонденцією.

У свою чергу, відповідач заявлені позовні вимоги не спростував, правом надати відзив на позов не скористався, представник відповідача в судове засідання за викликом повторно не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце розгляду справи був проінформований належним чином - рекомендованою кореспонденцією.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторін добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо неявка цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Згідно з пунктом 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. №18 у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України справу розглянуто за наявними матеріалами, які суд визнав достатніми для вирішення спору по суті.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, надані у судових засіданнях, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ :

20 грудня 2011 року Сімферопольське Учбово-виробниче підприємство Українського Товариства глухих /УТОГУ (за договором постачальник) та товариство з обмеженою відповідальністю «Сімферопольський вино-коньячний завод» (за договором покупець) уклали договір поставки за №36, відповідно до пункту 1.1. якого, постачальник зобов'язувався в порядку і на умовах, визначених договором, виготовити і поставити спецодяг, а покупець зобов'язувався в порядку і на умовах, визначених договором, прийняти і оплатити таку продукцію (а.с. 9-10).

Так, матеріали справи свідчать про те, що на виконання умов вказаного договору 05 березня 2012 року позивачу факсом надійшов рахунок №401 за виготовлення спецодягу на суму 8426,52 грн. (а.с. 11).

02 квітня 2012 року на виконання умов договору, згідно з платіжним дорученням №1076, оригінал якого міститься в матеріалах справи, позивач перерахував на рахунок відповідача грошові кошти виставлені за рахунком №401 від 05 березня 2012 року у розмірі 8426,52 грн. (а.с. 13).

Як узгоджено сторонами у пункті 2.5. договору постачальник виготовляє вироби, згідно з затвердженими зразками.

Пунктами 2.4, 2.5 передбачено, що постачальник має право вносити конструктивні та технологічні зміни, не змінюючи зовнішнього виду виробу та виготовляє вироби, згідно затверджених зразків.

На виконання пункту 2.5 договору, після оплати рахунку №401 від 05 березня 2012 року позивач надав відповідачу зразок костюма робочого Кр-Ун-01-11 світло-блакитного кольору з вимогою виконати виготовлення костюмів робочих Кр-Ун-01-11 у кількості 32 штук, які передбачені у рахунку №401 від 05 березня 2012 року саме в такому кольорі.

18 квітня 2012 року позивачу факсом надійшов рахунок №409 за виготовлення спецодягу на суму 1851,08 грн., у якому також передбачалось виготовлення костюмів робочих Кр-Ун-01-11 у кількості 2 штук (а.с. 12).

У відповідності до наданого рахунку, 23 квітня 2012 року позивач згідно з платіжним дорученням №401, оригінал якого міститься в матеріалах справи, перерахував на рахунок відповідача грошові кошти у розмірі 1851,08 грн. (а.с. 14).

Як вказує позивач, у разі продажу товару за зразком та (або) за описом продавець повинен передати покупцеві товар, який відповідає зразку та (або) опису.

Разом з тим, позивач при отриманні товару виявив, що колір спецодягу, який виготовив відповідач, зокрема робочого костюму Кр-Ун-01-11, не відповідав умовам, погодженим сторонами договору, а саме, колір отриманих виробів не співпадав із кольором замовлених, так, позивач замовляв спецодяг світло-блакитного кольору, а відповідачем було виготовлено спецодяг темно-синього кольору.

Пункт 4.1. договору передбачає, що у випадку порушення своїх зобов'язань за договором сторони несуть відповідальність, визначену цим договором та чинним законодавством України.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Сімферопольський вино-коньячний завод" вказує на те, що воно у травні 2012 року повернув відповідачу весь спецодяг, який виготовлявся підприємством та очікував на заміну його спецодягом іншого кольору, згідно з домовленостями за договором, але строк поставки нового спецодягу відповідачем постійно відкладався.

У пункті 6.1. договору сторони узгодили, що спори і розбіжності, які можуть виникнути між ними при виконанні цього договору, вирішуються шляхом переговорів.

Так, матеріали справи містять гарантійний лист Сімферопольського учбово-виробничого підприємства Українського товариства глухих /УТОГ/ за №69 від 04 липня 2012 року, у якому останнє зобов'язалося в строк до 15 липня 2012 року виготовити товариству з обмеженою відповідальністю "Сімферопольський вино-коньячний завод" об'єм замовлення, що залишився - костюм робочий у кількості 34 шт.

06 липня 2012 року позивач з метою досудового врегулювання спору звертався до відповідача з претензією (вих. №96), в якій через невиконання/неналежне виконання підприємством умов договору поставки в частині надання костюмів належного кольору з врахуванням приписів статті 220 ГК України повідомив відповідача про втрату інтересу до часткового виконання ним зобов'язань за договором та просив повернути на розрахунковий рахунок товариства суму передоплати у зв'язку із простроченням виконання відповідачем зобов'язань за договором поставки (а.с. 15-17).

У пункті 6.2. договору сторони передбачили, що у тому разі коли спір неможливо вирішити шляхом переговорів, він вирішується в судовому порядку.

Як стверджує позивач, вимоги щодо добровільної сплати відповідачем заборгованості, задоволені не були, сума боргу залишилась неповернутою, що і послугувало підставою для звернення позивача з відповідними позовними вимогами до суду.

Проаналізувавши норми законодавства, заслухавши представника позивача, оцінивши докази, наявні в матеріалах справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню на таких підставах.

Так, предметом спору у даній справі є стягнення з відповідача суми передоплати за товар внаслідок неналежного виконання останнім умов укладеного між сторонами договору поставки.

Основні засади господарювання в Україні визначає Господарський кодекс України, який регулює господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб'єктами господарювання, а також між цими суб'єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання.

Згідно статті 2 Господарського кодексу України учасниками відносин у сфері господарювання є суб'єкти господарювання, споживачі, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, наділені господарською компетенцією, а також громадяни, громадські та інші організації, які виступають засновниками суб'єктів господарювання чи здійснюють щодо них організаційно-господарські повноваження на основі відносин власності.

Загальні умови виконання господарських зобов'язань визначені главою 22 Господарського кодексу України. Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Договір, на який посилається позивач, як на підставу позовних вимог, за правовою природою є господарським договором поставки.

Відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 692 Цивільного кодексу України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Так, розділом 3 договору сторони узгодили порядок розрахунків. Пунктом 3.1 встановлено, що покупець зобов'язався перерахувати 50% попередньої оплати на розрахунковий рахунок постачальника. Грошові кошти позивачем були перераховані на рахунок відповідача в повному обсязі (100%), що підтверджується платіжними дорученнями від 02 квітня 2012 року та 23 квітня 2012 року.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення стосовно господарських зобов'язань міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Так, в порушення вимог зазначених норм Цивільного та Господарського кодексів України, умов договору, відповідач поставив по замовленню позивача спецодяг неналежного кольору і його заміну спецодягом іншого кольору визначеного за домовленостями по договору, не здійснив, отриману від позивача суму передоплати не повернув, що підтверджується вищенаведеними доказами, наявними у матеріалах справи. Доказів зворотного відповідачем суду надано не було, більш того, останній не скористався своїм правом подати письмовий відзив на позовну заяву з спростуванням доводів позивача, у той час як відповідно до приписів статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, способом, передбаченим чинним законодавством для доведення фактів такого роду. За таких обставин, вказана сума боргу є підтвердженою та підлягає стягненню з відповідача в примусовому порядку.

Частиною 2 статті 693 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

З огляду на не передання відповідачем товару позивачу в обумовлений домовленістю строк, останній має право на отримання від відповідача суми передоплати у розмірі 4601,28 грн., з якої:

- за платіжним дорученням №1076 від 02 квітня 2012 року - 4329,60 грн., сплачених за рахунком №401 від 05 березня 2012 року на виготовлення 32 штук костюмів за ціною 135,30 грн. за один робочий костюм;

- за платіжним дорученням №401 від 23 квітня 2012 року - 271,68 грн., сплачених за рахунком №409 від 18 квітня 2012 року на виготовлення 2 робочих костюмів за ціною 135,84 грн. за один костюм.

Виходячи з того, що правовідносини між сторонами за договором не врегульовані спеціальними актами цивільного законодавства окрім Цивільного та Господарського кодексів, розмір відсотків за користування відповідачем грошовими коштами позивача має визначатись виходячи з положень статті 625 Цивільного кодексу України, тобто 3%.

Відповідно до частини другої статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно з частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом перевірений здійснений позивачем розрахунок суми 3% річних та зроблено висновок про те, що він відповідає вимогам чинного законодавства, з огляду на що стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 24,20 грн.

У відповідності до приписів статті 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати, у вигляді сплаченого позивачем судового збору у розмірі 1609,50 грн., при задоволенні позову підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Згідно зі статтею 85 Господарського процесуального кодексу України у засіданні суду були оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

Повний текст рішення складений 05.11.2012 р.

Керуючись ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Сімферопольського учбово-виробничого підприємства Українського товариства глухих /УТОГ/ (вул. Крилова, 133, місто Сімферополь, 95001, код ЄДРПОУ 03972643) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Сімферопольський вино-коньячний завод" (вул. М. Малиновського, 14-А, м. Дніпропетровськ, 49000; вул. Чкалова, 12, к. 527, м. Дніпропетровськ, 49000, код ЄДРПОУ 35112619) заборгованість у розмірі 4601,28 грн., проценти за користування чужими грошовими коштами у сумі 24,20 грн. та судовий збір у розмірі 1609,50 грн.

3. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Суддя І.І. Дворний