Рішення

від 05.11.2012 по справі 21/5005/8559/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

05.11.12р. Справа № 21/5005/8559/2012 За позовом Міського комунального підприємства "Дніпропетровські міські теплові мережі", м. Дніпропетровськ

до Товариства з обмеженою відповідальністю виробничої фірми "Сафарі-Гранд", м. Дніпропетровськ

про стягнення 39 877,41 грн. за договором про постачання теплової енергії

Суддя Назаренко Н.Г.

Секретар судового засідання Булана Ю.М.

Представники:

від позивача - не з'явився;

від відповідача - не з'явився.

СУТЬ СПОРУ:

Позивач звернувся до господарського суду з позовом до відповідача в якому просить стягнути з останнього 38 840,46 грн. - основного боргу та 1 036,95 грн. - пені.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов'язань за договором про постачання теплової енергії № 070438 від 19.11.2009р., в частині повного та своєчасного розрахунку за отриману теплову енергію.

Представник позивача у попередньому судовому засіданні підтримав позовні вимоги викладені у позовній заяві у повному обсязі.

Відповідно до ст. 77 ГПК України розгляд справи відкладався з 22.10.12р. по 05.11.12р.

Відповідач вимоги суду, викладені в ухвалах від 05.10.12р. та від 22.10.12р. вимоги щодо надання письмового відзиву та витребуваних судом документів не виконав, процесуальним правом на участь представника в судовому засіданні не скористався, про причини неявки не повідомив.

Відповідно до підпункту 3.9.1 Постанови Пленуму ВГСУ від 26.12.2011 р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог ч. 1 ст. 64 та ст. 87 ГПК України.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

В пункті 11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 р. № 01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб - учасників судового процесу. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються судом згідно з поштовими реквізитами учасників процесу, наявними у матеріалах справи.

Також, у п. 15 Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/675 від 14.08.2007 р. "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року" (із змінами та доповненнями) зазначено, що у разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Ухвали господарського суду по даній справі було направлено судом на адреси відповідача, наявні у матеріалах справи, в т.ч. на адресу, яка співпадає з місцезнаходженням відповідача, визначеним у Спеціальному витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (станом на 04.10.2012р. - а.с. 64-67). Також, суд повідомляв відповідача телефонограмою щодо часу та місця проведення судових засідань по справі. Отже, у відповідності до вимог процесуального законодавства судом були вжиті належні заходи щодо повідомлення відповідача про час та місце судового засідання.

За таких обставин, з огляду на вище наведені нормативні акти, відповідач вважається повідомленим про час та місце слухання даної справи.

Відповідно до п. 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Суд вважає можливим розглянути справу за відсутності представників позивача, відповідача, оскільки останні повідомлені про розгляд спору належно, а в матеріалах справи достатньо необхідних господарському суду документів для прийняття обґрунтованого та правомірного рішення.

Згідно ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Клопотання про здійснення технічної фіксації судового процесу представниками сторін не заявлялось.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Дніпропетровські міські теплові мережі є комунальним підприємством, заснованим Дніпропетровською міською радою з метою забезпечення територіальної громади міста тепловою енергією у вигляді опалення та гарячої води (підігрів). Підприємство підпорядковане, підзвітне та підконтрольне міській раді (ст. 17 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні").

19.11.2009 року між Міським комунальним підприємством "Дніпропетровські міські теплові мережі" (далі - енергопостачальна організація, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю виробничої фірми "Сафарі-Гранд" (далі - споживач, відповідач) був укладений договір № 070438 про постачання теплової енергії (далі - Договір).

Згідно п. 1.1. Договору, енергопостачальник бере на себе зобов'язання постачати споживачу теплову енергію в гарячій воді в потрібних йому обсягах, а споживач зобов'язується оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в термін, передбачені цим договором.

Відповідно до п. 2.1. Договору, теплова енергія постачається Споживачу в обсягах згідно з додатком № 1 до цього договору у вигляді гарячої води на такі потреби:

- опалення та вентиляцію - в період опалювального сезону (175 діб);

- гаряче водопостачання - протягом 350 діб;

- технологічні потреби - відповідно з виробничою програмою;

- кондиціювання повітря - по мірі необхідності.

Споживач теплової енергії зобов'язується: додержуватися кількості споживання-теплової енергії за кожним параметром в обсягах, які визначені в додатку № 1, не допускаючи їх перевищення; виконувати умови та порядок оплати спожитої теплової енергії в обсягах і в терміни, які передбачені цим договором. На кінець опалювального сезону проводити звіряння розрахунків з енергопостачальником. Своєчасно повідомляти енергопостачальника про всі об'єкти теплоспоживання, підключені до теплових мереж Споживача найменування, максимальні теплові навантаження, обсяги теплосложивання, займана площа орендарів тощо. Додержуватись умов та порядку припинення подачі теплової енергії, які передбачені додатком № 3 цього договору, та іншими нормативними актами (п. 3.2., п.п 3.2.1. -3.2.4. Договору).

Енергопостачальник зобов'язується: забезпечувати постачання теплової енергії Споживачу в обсягах згідно з договором. Гарантувати безпечне користування тепловою енергією за умови дотримання Споживачем умов договору, Правил користування тепловою енергією, Правил експлуатації теплоспоживального обладнання. Повідомляти Споживача в засобах масової інформації про зміну тарифів. Здійснювати перевірку роботи приладів обліку та стану теплоспоживального обладнання Споживача не рідше одного разу в 6 місяців (п. 4.2., п.п. 4.2.1. - 4.2.4. Договору).

Відповідно до п.7.1. Договору, розрахунки за теплову енергію, що споживається, проводяться в грошовій формі відповідно до встановлених тарифів, або за згодою сторін будь-яким іншим шляхом, не забороненим чинним законодавством України.

Згідно п.7.2 Договору, розрахунковим періодом є календарний місяць, по результатам якого підписується акт (в 2-х примірниках) на відпуск - отримання теплової енергії по формі додатку 4.

Відповідно до п. 7.3. Договору, споживач зобов'язаний не пізніше ніж за 5 діб до початку розрахункового періоду сплачувати Енергопостачальній організації вартість теплової енергії згідно з її кількістю, передбаченою у додатку 1 до цього Договору, по власним платіжним дорученням з вказанням періоду, за який він сплачує.

Остаточний розрахунок за спожиту теплову енергію проводиться Споживачем в продовж 5 діб після одержання рахунку Енергопостачальної організації, яка зобов'язана направити його Споживачу не пізніше 10 числа місяця слідуючого за розрахунковим. У випадку утворення переплати, вона зараховується в рахунок наступних платежів (п.7.4. Договору).

На виконання умов п. 1.1 Договору, Позивач поставив на об'єкт Відповідача теплову енергію, що підтверджується актами прийому-передачі виконаних робіт за спірний період, які були направлені на адресу Відповідача, які знаходяться в матеріалах справи.

На виконання умов п. 7.4 цього Договору, Позивачем на адресу Відповідача направлялись рахунки на оплату, які були отримані останнім але не були сплачені.

Відповідач неналежним чином виконував свої зобов'язання з оплати, передбачені пп.1.1, 3.2.2, 7.1-7.4 вказаного договору, за спожиту теплову енергію внаслідок чого за період з 01.10.09р. по 01.05.12р. у останнього виникла заборгованість у сумі 38 840,46 грн.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Господарське зобов'язання виникає, зокрема із господарського договору (ст. 174 Господарського кодексу України).

Відповідно до положень ст.275 Господарського кодексу України, за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду споживачеві, який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Вищевказаний Договір за своїм змістом є договором про надання послуг.

За умовами ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст.ст. 525, 526, 530 Цивільного кодексу України, одностороння відмова вiд зобов'язання або одностороння змiна його умов не допускається, якщо iнше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином вiдповiдно до умов договору та вимог цього Кодексу, iнших актiв цивiльного законодавства. Якщо у зобов'язаннi встановлений строк (термiн) його виконання, то воно пiдлягає виконанню у цей строк (термiн).

На момент розгляду справи відповідач доказів погашення суми заборгованості у розмірі 38 840,46. суду не надав.

Наявність боргу у зазначеній сумі не спростував.

При викладених обставинах вимогу позивача щодо стягнення суми боргу за поставлену теплову енергію у розмірі 38 840,46 грн., слід визнати підтвердженою матеріалами справи, обґрунтованою і такою, що підлягає задоволенню.

Крім того, у зв'язку з порушенням відповідачем строку оплати поставленої теплової енергії, позивач просить суд також стягнути з відповідача пеню у розмірі 1 036,95 грн.

Згідно п. 2 ст. 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).

Згідно ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч.1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою. Виконання зобов'язання забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (ч.1 ст. 548 ЦК України).

Відповідно до п.8.2.3 Договору в разі несвоєчасної оплати за спожиту теплову енергію нараховується пеня в розмірі 1%, але не більше подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу, за кожен день прострочки.

Суд прийшов висновку, що вимога позивача щодо стягнення пені за період 13.12.2011р. по 15.08.2012р. у розмірі 1 036,95 грн. є правомірною та підлягає задоволенню.

За наведеного вище, є правомірними та підлягають задоволенню позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача в повному обсязі.

Відповідно до ст.49 ГПК України судові витрати по справі слід покласти на відповідача.

Керуючись ст.ст. 525, 526, 530, 599, 610, 611, 612, 629 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 193, 218 Господарського кодексу України, ст.ст. 44, 49, 82-85, 87, 116-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю виробничої фірми "Сафарі-Гранд", (49000, м. Дніпропетровськ, вул. Єрмолової, буд. 19, кв. 16, код ЄДРПОУ 23649677) на користь Міського комунального підприємства "Дніпропетровські міські теплові мережі" (49044, м. Дніпропетровськ, пр. Карла Маркса, б. 37, код ЄДРПОУ 32082770) основний борг у розмірі 38 840,46 грн. (тридцять вісім тисяч вісімсот сорок грн. 46 коп.), пеню у розмірі 1 036,95 грн. (одна тисяча тридцять шість грн. 95 коп.), витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 609,50 грн. (одна тисяча шістсот дев'ять грн. 50 коп.), про що видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Н.Г. Назаренко Дата підписання рішення, оформленого відповідно до вимог ст. 84 ГПК України, - 07.11.2012р.